Рішення

від 30.05.2012 по справі 5011-5/3598-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/3598-2012 30.05.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс"

до Дочірнього підприємства "Медіа Дирекція"/"Media Direction"

про стягнення 294 322,45 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 1 від 29.02.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 23.04.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Медіа Дирекція"/"Media Direction" (далі -відповідач) про стягнення 294 322, 45 грн., в тому числі 228 264, 32 грн. основного боргу, 46 252, 72 грн. інфляційних втрат, 19 805, 41 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем Договору про надання рекламних послуг від 01.01.2009 р. позивач надав відповідачу послуги з трансляції реклами в програмах телеканалів, які не були оплачені останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті таких послуг та нарахованих на його суму 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/3598-2012, розгляд справи призначено на 11.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 17.05.2012 р.

17.05.2012 р. до початку судового засідання через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, стверджуючи, що за наслідками надання послуг сторонами мали підписуватись акти приймання-передачі. Оскільки позивач свої позовні вимоги обґрунтовує актами, підписаними від імені відповідача за допомогою факсиміле, проте як Договором такої можливості оформлення документів не передбачалось, відповідач вважає їх неналежними доказами надання послуг. Крім того, відповідач стверджує про те, що підставою розрахунків за Договором є рахунки на оплату, проте як такі йому позивачем не виставлялись.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні 17.05.2012 р. оголошено перерву до 30.05.2012 р.

24.05.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі на відзив відповідача, відповідно до яких він не погоджується з запереченнями відповідача, зокрема, з тих підстав, що між сторонами було укладено письмовий договір; за наслідками надання послуг позивач направляв відповідачу акти виконаних робіт, на які не надходило зауважень, так які були повернуті з проставлянням відбитку печатки відповідача та підписом уповноваженої особи; відповідачу позивачем були виписані податкові накладні стосовно відповідних господарських операцій, суми ПДВ по яким відповідачем включено до податкового кредиту. Також, позивач посилається на те, що підтвердженням надання послуг є викладена у довідці ТОВ "Комунікаційний альянс" від 21.05.2012 р. інформація про те, що у березні 2009 року на каналі "Новий канал" спостерігалась рекламна активність продукту "Benosen лекарственный препарат" виробника Walmark.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2012 р. виправлено описки, допущені в ухвалі господарського суду міста Києва від 23.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/3598-2012, ухвалах господарського суду міста Києва від 11.04.2012 р. та 17.05.2012 р.

У судовому засіданні 30.05.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено Договір про надання рекламних послуг, відповідно до п. 1.1. якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з розміщення в програмах телеканалу реклами замовника та/або клієнтів замовника, а замовник зобов'язується приймати ці послуги та оплачувати їх на умовах, передбачених договором.

Умови розміщення реклами замовника та/або клієнтів замовника в програмах телеканалу (назва телеканалу, територія виходу в ефір, вартість і порядок оплати, термін підготовки реклами тощо) містяться в завданні про надання рекламних послуг, яке є додатком до Договору і становить його невід'ємну частину (п. 1.1.1.).

За змістом п. 1.5. Договору засвідченням факту належного надання рекламних послуг за Договором є Акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, в якому повинні бути вказані: назва телеканалів, на яких відбулося розміщення, назва замовника або за домовленістю сторін назва клієнта замовника, реклама якого розміщувалася, період розміщення реклами, загальна вартість рекламних послуг виконавця.

Не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати отримання від виконавця акта наданих послуг, належно оформленого у відповідності з пунктом 1.5. Договору, замовник повинен підписати акт наданих послуг або надати свої письмові зауваження про допущені виконавцем недоліки та спосіб їх усунення (п. 4.3.).

Ненадання чи несвоєчасне надання замовником підписаного акту наданих послуг відповідно до п. 4.3. Договору, сторони трактують як згоду замовника з тим, що виконавець надав рекламні послуги належним чином, в повному обсязі і що замовник погоджується з фінансовими розрахунками виконавця у відношенні наданих рекламних послуг.

Вартість рекламних послуг зазначається в кожному завданні (п. 4.1.).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата рекламних послуг здійснюється замовником шляхом попередньої оплати вартості рекламних послуг згідно з підписаними сторонами завданнями, на підставі виставлених виконавцем рахунків, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця відповідної суми впродовж 3 банківських днів з моменту одержання рахунку.

Остаточні взаєморозрахунки між сторонами мають бути проведені не пізніше 20 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були надані рекламні послуги, у відповідності з актами наданих послуг, належно оформленими згідно з пунктами 1.5. та 4.3. Договору (п. 4.5.).

Сторонами були підписані завдання до Договору: № 130/09р на березень 2009 р. про надання послуг на суму 117 537, 22 грн., № 364/09р на березень 2009 р. про надання послуг на суму 69 970, 94 грн., № 297/09р на квітень 2009 р. про надання послуг на суму 32 775, 16 грн., № 473/09р на квітень 2009 р. про надання послуг на суму 7 981, 00 грн.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на підставі вказаних завдань на загальну суму 228 264, 32 грн., що підтверджується актами здачі-прийому робіт та продукції від 31.03.2009 р. та 30.04.2009 р., належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Матеріали справи не містять доказів внесення відповідачем попередньої оплати вартості рекламних послуг в порядку п. 4.2. Договору, а відповідно до спірних правовідносин застосовується п. 4.5. Договору щодо строків остаточного взаєморозрахунку.

Водночас, як стверджує позивач та що не спростовано відповідачем, останній не здійснив розрахунку за надані послуги за вказаними вище актами здачі-прийому робіт та продукції.

Таким чином, оскільки відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно з п. 4.5 Договору остаточні взаєморозрахунки між сторонами мають бути проведені не пізніше 20 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були надані рекламні послуги, у відповідності з актами наданих послуг, належно оформленими згідно з пунктами 1.5. та 4.3. Договору.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що надані позивачем до матеріалів справи акти не можуть прийматись до уваги з огляду на наявність в них факсимільного підпису директора відповідача.

Так, вказані акти скріплені печатками відповідача, а останнім до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про надання письмових зауважень про допущені позивачем в актах недоліки та спосіб їх усунення в порядку п. 4.3. Договору, що відповідно до п. 4.3.1 Договору достатньо обґрунтовано свідчить про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг.

Посилання позивача на відсутність рахунків-фактур, як на підставу для звільнення від зобов'язання з оплати наданих послуг, не відповідає сутності даного документу та змісту укладеного між сторонами договору.

Так, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. При цьому, виходячи зі змісту Договору, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє замовника від обов'язку сплатити вартість наданих послуг.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач, нарахував відповідачу 46 252, 72 грн. інфляційних втрат та 19 805, 41 грн. 3 % річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Медіа Дирекція"/"Media Direction" (01033, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Жилянська, буд. 31; код ЄДРПОУ 31662712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс" (01601, м. Київ, вул. Воровського, буд. 22 (літера А); код ЄДРПОУ 35087148) 228 264 (двісті двадцять вісім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 32 коп. основного боргу, 19 805 грн. (дев'ять тисяч вісімсот п'ять) грн. 41 коп. 3 % річних, 46 252 (сорок шість тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 72 коп. інфляційних втрат та 6 183 (шість тисяч сто вісімдесят три) грн. 65 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2012 р.

Суддя В.С. Ломака