Рішення

від 29.05.2012 по справі 5016/475/2012(3/37)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5016/475/2012(3/37)

м. Миколаїв

за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський

торговельний порт»

54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ-СІ-ЕЛ

Україна»

54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4, к. 402

про стягнення заборгованості в сумі 3 332,17 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 332,17 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 242-Р від 29.12.2009 р., додаткових угод до договору № 242-Р від 29.12.2009р., рахунків, приймально-здавальних актів, актів виконаних робіт, журналу реєстрації рахунків за 2011 р., претензії № 09/1472 від 05.08.11 р., норм ст. ст. 16, 525, 526, 530,611 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем були порушенні умови договору щодо терміну оплати наданих послуг в зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на ст. 232 Господарського кодексу України та просить суд застосувати позовну давність в один рік.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва до 26.04.12 р., до 15.05.12 р. та до 29.05.12 р.

29.05.12 р. позивач скерував до суду заяву про зменшення позовних вимог. В цій заяві позивач перерахував суму пені, яка підлягає стягненню та просить стягнути з відповідача в розмірі 841,75 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України цю заяву було прийнято судом до розгляду.

29.05.12 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, господарський суд -

встановив:

29.12.2009 року між сторонами був укладений договір № 242-Р, за умовами якого зберігач (надалі - позивач) зобов'язався надавати послуги щодо зберігання дизельного пального марки Л-020-62 ДСТУ 3868-99; Э, F виду ІІ ДСТУ 4840:2007 або інших узгоджених сторонами (далі - ДП), яке передане поклажодавцем (надалі - відповідач) і за його вимогою повертати ДП у схоронності. Поклажодавець зобов'язався приймати послуги та оплачувати їх до умов цього договору.

Згідно пунктів 3.1, 3.2, 4.3 договору вартість послуг зберігача з прийому, зберігання та повернення ДП складає 0,09 грн. без урахування ПДВ за 1 кг, виходячи з фактичного повернення ДП. ПДВ стягується згідно чинного законодавства України. До 10 числа кожного місяця наступного за звітним, поклажодавець сплачує зберігачу плату за надані послуги згідно виставленого рахунку та на підставі акту наданих послуг.

За несвоєчасну оплату рахунків (п. 3.2 договору) з поклажодавця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку.

Пунктом 5.1 договору сторони обумовили, що договір набирає чинності з 01.01.2010 р. і діє до 31.12.2010 р. включно. У випадку, якщо жодна із сторін протягом 30 днів до закінчення строку дії договору, не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же самих умовах.

Протягом дії договору сторони уклали до нього додаткові угоди № 1 та № 2.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою № 2 від 09.06.11 р. сторони домовились вважати договір від 29.12.2009 р. № 242-Р розірваним з 09.06.2011 року, а в частині розрахунків - діючим до повного їх завершення.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються загальними положеннями чинного законодавства про зберігання.

Так, за правилами п. 1 та п. 2 ст. 936 Цивільного кодексу України За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 242-Р від 29.12.09 р. позивач здійснив для відповідача послуги з утримання складських приміщень на загальну суму 21 545,91 грн . Про факт надання в період з березня 2010 р. по жовтень 2010 р. позивачем та прийняття відповідачем цих послуг свідчать: акти виконаних робіт та приймально-здавальні акти, які підписані обома сторонами.

На виконання даного договору, за фактично надані послуги портом були виставлені відповідачу наступні рахунки на загальну суму 21 545,91 грн.: № 19891322 від 31.03.10 р. на суму 3470,72 грн.; № 24311322 від 30.04.10 р. на суму 3033,56 грн.; № 31851322 від 31.05.10 р. на суму 2697,66 грн.; № 40461322 від 30.06.10 р. на суму 2943,35 грн.; № 45671322 від 31.07.10 р. на суму 3478,62 грн.; № 51681322 від 31.08.10 р. на суму 2849,12 грн.; № 55731322 від 30.09.10 р. на суму 2136,14 грн.; № 62951322 від 31.10.10 р. на суму 936,74 грн.

Відповідачем вказані рахунки в установлені договором строки оплачені не були, що змусило позивача звернутися до суду з позовною заявою щодо стягнення вказаної суми у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р. у справі №5016/1266/2011 за позовом ДП "Миколаївський морський торговельний порт" до ТОВ "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 9633514,40 грн. та за зустрічним позовом ТОВ "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" до ДП "Миколаївський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в розмірі 7274518,70 грн. затверджена мирова угода між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" та ТОВ "АЙ-СІ-ЕЛ Україна", згідно з п. 2 якої ТОВ "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" визнало свій основний борг перед ДП "Миколаївський морський торговельний порт" в розмірі 2518122,53 грн. та зобов'язалося його сплатити протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження даної мирової угоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач суму боргу, визначену в мировій угоді від 09.06.2011р., сплатив лише 01 липня 2011р., тобто з простроченням строку встановленого як за договором № 242-Р від 29.12.09 р. так і в мировій угоді.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Предметом позову по даній справі виступає нарахування позивачем відповідачу до стягнення пені за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 4.3 договору за несвоєчасну оплату рахунків (п. 3.2 договору) з поклажодавця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку.

Враховуючи вищенаведені обставини, на підставі умов п. 4.3 договору № 242-Р позивач нарахував відповідачу пеню за період з 31.03.10 р. по 31.10.2010 р. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в розмірі 841,75 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши відповідно до ст. 43 ГПК України надані докази, вислухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, беручи до уваги відповідне звернення відповідача, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин позовну давність в один рік.

Мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р., сторони узгодили новий строк розрахунку -протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження судом даної мирової угоди, тобто з 09.06.2011р . по 24.06.2011 р.

Перебіг позовної давності за вимогою про прострочення виконання грошового зобов'язання починається з дня закінчення погодженого сторонами строку платежу. Перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені починається у кожен день, за який нараховується пеня. Отже, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості пені, нарахованої за останній день позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості, починається у цей же день.

Оскільки позов ДП "Морський торговельний порт" подало до суду 15.03.2012р., то й з врахуванням позовної давності стягненню підлягає пеня, починаючи з 15.03.2011 р.

Беручи до уваги заяву про зменшення позову, за розрахунком пені, який складений позивачем з врахуванням застосованого строку позовної давності та нового строку сплати заборгованості за договором № 242-Р, встановленого мировою угодою, яка була затверджена ухвалою суду від 09.06.2011р., розмір пені складає в сумі 841,75 грн., а саме: 1) по рахунку № 19891322 від 31.03.2010р. -3470,72 грн. (період нарахування -з 15.03.2011 р. по 08.06.2011р.); 2) по рахунку № 24311322 від 30.04.2010р. -3033,56 грн. (період нарахування -з 15.03.2011 р. по 08.06.2011р.); 3) по рахунку № 31851322 від 31.05.2010р. -2697,66 грн. (період нарахування -з 15.03.2011 р. по 08.06.2011р.); 4) по рахунку № 40461322 від 30.06.2010р. - 2943,35 грн. (період нарахування -з 15.03.2011 р. по 08.06.2011р.); 5) по рахунку № 45671322 від 31.07.2010 р. -3478,62 грн. (період нарахування -з 15.03.2011 р. по 08.06.2011р.); 6) по рахунку № 51681322 від 31.08.2010 р. -2849,12 грн. (період нарахування -з 15.03.2011 р. по 08.06.2011р.); 7) по рахунку № 55731322 від 30.09.2010 р. -2136,14 грн. (період нарахування -з 15.03.2011 р. по 08.06.2011р.); 8) по рахунку № 62951322 від 31.10.2010 р. -936,74 грн. (період нарахування -з 15.03.2011 р. по 08.06.2011р.), всього до затвердження мирової угоди 786,86 грн .

При цьому, мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р., сторони узгодили новий строк розрахунку -протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження господарським судом даної мирової угоди, тобто 09.06.2011р., отже, відповідач повинен був розрахуватися по 24.06.2011р., разом з тим, як вбачається з платіжного доручення № 283 ТОВ "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" розрахувалося лише 01.07.2011р, чим порушило встановлений строк розрахунку. Таким чином, пеня за період з 25.06.2011р. по 30.06.2011р. по даній справі склала 54,89 грн.

Враховуючи наведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 841,75 грн. (786,86+54,89).

Стосовно твердження відповідача, що нарахування пені, повинно було припинитися з моменту укладання додаткової угоди № 2 про розірвання договору № 242-Р від 29.12.09 р., суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленності про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, зі змісту наведеної норми випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору.

Проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) та задоволенню їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4, кв. 402, код ЄДРПОУ 33730291) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" (54002, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 01125608) пеню в сумі 841,75 грн. та 406,59 судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 01.06.2012 року.

Суддя О.Г. Смородінова