Постанова

від 31.05.2012 по справі 7/5005/1315/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2012 року Справа № 7/5005/1315/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П..- доповідача

суддів: Чус О.В.. Швеця В.В.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_2 довіреність № б/н від 30.05.12, представник;

від відповідача : ОСОБА_3, довіреність №б/н від 22.03.12, представник;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2012р.

у справі №7/5005/1315/2012

за позовом твариства з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп",

м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна",

м. Дніпропетровськ

про визнання договору укладеним та стягнення 49 070,00грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року до господарського суду Дніпропетровської області звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп"до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна" просить визнати договор № 03/02-01 поворотної фінансової допомоги від 03.02.2010р. між позивачем та відповідачем укладеним та стягнути з відповідача на користь позивача 49 070, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у лютому 2010 року позивач направив відповідачу пропозицію укласти договір поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) № 03/02-01 від 03.02.2010р. з проектом даного договору, однак відповідач не повернув позивачу примірник договору, скріплений підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача. За таких обставин, як вважає позивач, позивачем та відповідачем не дотримано письмової форми договору позики. Разом з тим, у період з 03.02.2010р. по 23.12.2010р. позивач перераховував на банківський рахунок відповідача грошові кошти, посилаючись у платіжних документах на призначення платежу - поворотна фінансова допомога згідно договору, а відповідач отримав перераховані йому позивачем кошти та використав їх для здійснення власної господарської діяльності. Наведене, на думку позивача, з урахуванням положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України свідчить про укладення між позивачем та відповідачем договору позики. Загальна сума наданої позивачем відповідачу позики у зазначений період часу становить 49 070, 00 грн. Оскільки відповідач не повернув позивачу позику (грошові кошти у зазначеній сумі), незважаючи на відповідну вимогу позивача, позивач вбачає підстави стягнути її з відповідача у судовому порядку.

В березні 2012 року позивачем уточнено позовні вимоги, в яких просить стягнути з відповідача на свою користь лише - 49 070, 00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.12р. у справі № 7/5005/1315/2012 (суддя Коваль Л.А.) прийнято відмову від позову та припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договору № 03/02-01 поворотної фінансової допомоги від 03.02.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна" - укладеним.

Решта позовних вимог -задоволена.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" основний борг у сумі 49 070 грн. 00 коп., а також витрати на оплату судового збору у сумі 1 609 грн. 50 коп.

Суд вважав, що оскільки з огляду на ч. 2 ст. 1047 ЦК України підтверджено укладення договору позики між позивачем та відповідачем та у відповідності до

ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач дотримався положень, передбачених ч. 1 ст. 1049 ЦК України, щодо пред'явлення вимоги про повернення позики, доказів повернення одержаної від позивача позики відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 49 070, 00 грн. не спростував. Крім того, відповідач не заперечує, що кошти у загальній сумі 49 070, 00 грн., перераховані позивачем, надійшли на рахунок відповідача.

Не погодившись з рішенням господарського суду, товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна", зернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Єврокомплект Україна" на користь ТОВ "ЛФК Груп" основного боргу у сумі 49 070,00грн.

Так скаржник зазначає, що судом належним чином не досліджено найважливіші обставини спірних правовідносин. Зокрема, на момент перерахування грошових коштів в розмірі 49 070,00 грн. директор підприємства позивача - ТОВ "ЛФК Груп" був також директором ТОВ "Єврокомплект Україна" - відповідача, що підтверджується протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Єврокомплект Україна" (а.с. 53). Лебедєв О.В. став директором ТОВ "Єврокомплект Україна" 06.04.10р., що підтверджується протоколом № 2 від 06.04.10р. (а.с. 54) Однак, як зазначає скаржник, впродовж тривалого часу директор ТОВ "ЛФК Груп" продовжував проводити перерахування грошових коштів через систему клієнт-банк, що було підтверджено довідкою банку.

Крім того, скаржник посилається на обставини порушення у грудні 2011 року кримінальної справи № 69111191, яка прийнята в провадження слідчим відділу Дніпропетровського міського управління МВС України. Підставою для порушення кримінальної справи стала довідка, складена фахівцями податкової міліції

м. Дніпропетровська. Відповідно до даної довідки підтверджені ознаки складів злочинів, передбачених ст.ст. 190, 191 Кримінального кодексу України, а саме: шахрайство та привласнення майна організованою групою осіб в особливо великих розмірах. Посадовою особою, яка очолила організовану групу осіб, став Кирпенко Д.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.12р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П. (доповідач) суддів: Швеця В.В., Чус О.В.) прийнято апеляційну скаргу до розгляду у судому засіданні 17.05.12р.

17.05.12р. в судовому засіданні прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи до 31.05.12р.

В судовому засіданні 31.05.12р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи,

у лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" направило товариству з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна" у двох примірниках проект договору № 03/02-01 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 01.02.2010р.

Відповідач запропонований позивачем для розгляду та підписання проект договору не підписав.

Позивач зі свого банківського рахунку перерахував на банківський рахунок відповідача кошти у загальній сумі 49 070, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 10-23), відповідно до призначення платежу позивач перерахував відповідачу кошти як поворотну фінансову допомогу згідно договору № 03/02-01 від 03.02.2010р.

10.03.2011р., позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення отриманої позики у сумі 49 070, 00 грн. в семиденний термін з моменту отримання претензії. Відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді.

В силу вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Правильними визнає колегія висновки суду, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення про перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у загальній сумі 49 070, 00 грн. з призначенням платежу -поворотна фінансова допомога, виписки по банківському рахунку відповідача, якими підтверджується одержання від позивача коштів у наведеній сумі з відповідним призначенням платежу, з огляду на положення ч. 2 ст. 1047 ЦК України, підтверджують укладення між позивачем та відповідачем договору позики, відповідно, на суму перерахованих за цими платіжними дорученнями грошових коштів - 49 070, 00 грн.

За ст. 526 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Як встановлено ст. ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, на думку колегії, позивач дотримався положень, передбачених ч. 1 ст. 1049 ЦК України, щодо пред'явлення вимоги про повернення позики, оскільки 10.03.2011р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернути поворотну фінансову допомогу у сумі 49 070, 00 грн.

Отже, суд першої інстанції правомірно встановив, що строк повернення позики є таким, що настав.

Проте, доказів повернення одержаної від позивача позики відповідач не надав.

Посилання скаржника на те що судом першої інстанції не було всебічно досліджено надані докази є необґрунтованим. Зокрема, клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до завершення проведення слідства та прийняття рішення по кримінальній справі щодо Кирпенко Д.В.- задоволенню не підлягає, як вірно зазначено господарським судом, у відповідності до ст. 79 ГПК України у зв'язку з відсутністю для цього підстав.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.12р. у справі № 7/5005/1315/2012 -залишити без змін , а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна", м. Дніпропетровськ -без задоволення .

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя О.В. Чус

Суддя В.В. Швець