Ухвала

від 30.05.2012 по справі 29/5009/7530/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

У Х В А Л А

30.05.2012 р. справа № 29/5009/7530/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Принцевської Н.М., Склярук О.І. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився від кредитора: від скаржника:не з'явився ОСОБА_4- довір. № 224 від 17.05.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»м. Київ на ухвалу господарського судуЗапорізької області від 16.02.2012р. у справі№ 29/5009/7530/11 (суддя Кричмаржевський В.А.) за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «ВД Авто Укр»м.Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Донецька промислово виробнича група»м. Запоріжжя пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 28.11.2011р. за заявою ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Авто Укр»м. Київ господарським судом Запорізької області порушена справа про банкрутство відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька промислово виробнича група»м. Запоріжжя з врахуванням особливостей процедури банкрутства, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Постановою суду від 07.12.2011р. у справі № 29/5009/7530/11 боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором у справі призначено ініціюючого кредитора.

Ухвалою від 16.02.2012р. господарський суд затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, публічне акціонерне товариство «Конверсбанк»м. Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга ухвалою від 17.05.2012р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Оскаржуючи ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.02.2012р. у справі №29/5009/7530/11, банк просить її скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду, обґрунтовуючи це тим, що йому не було відомо про порушення справи про банкрутство, оскільки боржник змінив найменування та банком було видано кредит зі строком погашення до 07.12.2012р., на підставі цього апелянт вважає, що він має право подавати апеляційну скаргу. Акт державного виконавця не є належним доказом щодо встановлення факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням. Також скаржник посилається на ненадання ініціюючим кредитором доказів про безспірність своїх вимог до боржника, тому вважає, що суд безпідставно порушив провадження у справі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що провадження за апеляційною скаргою підлягає припиненню з врахуванням наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку , встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку.

Статтею 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

Отже, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Кредитор -юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (ст. 1 Закону).

Учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні справи про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника . Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Однак, суд апеляційної інстанції встановив відсутність доказів звернення апелянта з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство в установленому порядку у період до винесення оскаржуваної ухвали.

Тому з вищевказаних підстав апелянт не є кредитором у справі та позбавлений можливості оскаржити ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута та припинення провадження у справі.

Дана справа про банкротство була порушена судом в порядку ст. 52 Закону стосовно відсутнього боржника. Характерними ознаками відсутнього боржника відповідно до Закону є відсутність його керівних органів за місцезнаходженням, відсутність його підприємницької діяльності. Наявність таких ознак приводить до застосування щодо боржника спрощеної процедури його банкрутства, яка має ряд особливостей на відміну від загальної процедури банкрутства.

Так, згідно ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Порядок виявлення кредиторів по ст. 52 Закону про банкрутство передбачений шляхом направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. У зв'язку з цим всі кредитори, які були відомі ліквідатору на час проведення ним ліквідаційної процедури та отримали від нього письмове повідомлення, мають право в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом, стаття 52 Закону про банкрутство не передбачає, в тому числі і публікування оголошення в офіційному друкованому органі. Визначити відомих кредиторів, за винятком тих, які здійснюють державні контрольні функції стосовно підприємства-боржника та в силу закону є його потенційними кредиторами, ліквідатор може виключно з документів фінансово-господарської діяльності банкрута у разі їх наявності у боржника та передачі таких документів керівними органами банкрута ліквідатору.

З матеріалів даної справи вбачається, що будь-які фінансово-господарські документи керівними органами банкрута ліквідатору не передавалися, оскільки самі керівні органи та документація були відсутні за місцезнаходженням боржника. За таких обставин ліквідатор мав змогу направити письмові повідомлення тільки потенційним кредиторам, які були йому відомі станом на той час. Не направлення письмового повідомлення апелянту обумовлено тим, що про наявність правовідносин між боржником та апелянтом за кредитним договором на час проведення ліквідаційної процедури не було відомо ні ліквідатору, ні господарському суду, який затверджував звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Тобто, в цій частині порушень вимог Закону з боку ліквідатора або господарського суду не вбачається.

Крім того, як вбачається із змісту ухвали суду від 16.02.2012р. у справі №29/5009/7530/11, господарський суд у цій ухвалі безпосередньо не вирішував питання про права та обов'язки апелянта.

З матеріалів даної справи та з оскаржуваної ухвали вбачається фактична відсутність будь-якого майна банкрута, яке може бути включено до ліквідаційної маси та використано для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними . Це пряма норма Закону, яка не може не бути застосована судом при розгляді звіту ліквідатора та затвердженні ліквідаційного балансу за наявності обставин, що майно у банкрута відсутнє.

Тобто, незалежно від того, чи був би повідомлений апелянт ліквідатором про банкрутство боржника та чи були б його вимоги до боржника визнані ліквідатором у даній справі про банкрутство та включені до ліквідаційного балансу, чи за відсутності таких подій та фактів, як це й відбулося у даному випадку, правові наслідки для апелянта у даній конкретній справі будуть однакові -погашення не задоволених вимог у зв'язку з відсутністю майна банкрута . Тобто, проведення ліквідаційної процедури банкрута як без участі апелянта, так і за його участю, має однакові юридичні наслідки для всіх учасників даної справи, в тому числі і для апелянта.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

Також п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»передбачено: «Якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91, 98 і 106 ГПК. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК».

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»м. Київ прийнято помилково, оскільки в процесі апеляційного провадження встановлено, що скаржник не набув статусу сторони, учасника процесу у справі № 29/5009/7530/11 про банкрутство ТОВ «Донецька промислово виробнича група»м. Запоріжжя та не визнаний кредитором у встановленому законом порядку, оскаржуваною ухвалою господарський суд не вирішив питання про права та обов'язки апелянта, тому апеляційне провадження підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 86, 91, 98, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.02.2012р. у справі № 29/5009/7530/11 -припинити.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Принцевська

О.І. Склярук

Надруковано: 6 прим.:

1.боржнику, 1.кредитору,

1.скаржнику, 1.у справу,

1.ДАГС, 1.ГСЗО