Постанова

від 22.06.2006 по справі 20-8/127

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-8/127

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 червня 2006 р.                                                                                   № 20-8/127  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Добролюбової Т.В.,Гоголь Т.Г.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Севастопольської міської ради

на рішеннягосподарського суду м. Севастополя від 18.01.2006

та постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2006

у справі№ 20-8/127

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”, м. Львів

доСевастопольської міської ради

простягнення 19857,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду

від відповідача:Близнюк О.А. за дов. від 19.04.2006 №03-15/1171

Відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомленні про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 22.05.2006, надіслана сторонам у справі –25.05.2006).

ВСТАНОВИВ:

25.05.2004 року Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Універсальна” звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до Міського дорожньо–експлуатаційного управління м. Севастополя про стягнення в регресному порядку на підставі ст. ст. 372, 440, 441 Цивільного Доповідач: Продаєвич Л.В.

кодексу УРСР, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 24 Закону України “Про дорожній рух” шкоди у сумі 19857,00грн., заподіяної при виплаті страхового відшкодування гром. Пономаренко С.В., яка потрапила у дорожньо-транспортну пригоду.

У відзиві на позовну заяву Державне комунальне підприємство “Дорожньо-експлуатаційна ділянка” вважає, що воно не має відношення до збитків, оскільки зливна каналізація в районі житлового будинку №62 по вул. Громова не знаходиться на балансі і обслуговуванні ділянки.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 21.09.2004 здійснена заміна відповідача у справі - Міського дорожньо–експлуатаційного управління м. Севастополя на Севастопольську міську раду.

Севастопольська міська рада проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що саме міськрада є власником зливної каналізації.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 10.02.2005 провадження у справі зупинено у зв'язку з розглядом Нахімовським районним судом м. Севастополя цивільної справи за позовом гром. Пономаренко С.В. до міського ДЕУ м. Севастополя про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо транспортної події.

У зв'язку з усуненням підстав, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою господарського суду м. Севастополя від 05.12.2005 поновлено провадження у справі.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 18.01.2006 (суддя: Ткаченко М.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 (судді: Прокопанич Г.К. –головуючий, Сотула В.В., Горошко Н.П.) позов задоволений. З Севастопольської міської ради на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” стягнуто 19857,00грн.

Судові рішення вмотивовані приписами ст. 372 Цивільного кодексу УРСР за якими до страхової організації, що сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням, переходить у межах цієї суми право вимоги, яку страхувальник (або інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Посилаючись на рішення Нахімовського райсуду м. Севастополя, за яким відповідальним за заподіяну шкоду визнана Севастопольська міська рада та на підтвердженість матеріалами справи факту дорожньо-транспортної пригоди, а також сплати гром. Пономаренко С. В. страхового відшкодування, господарський  суд задовольнив регресні вимоги товариства.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, Севастопольська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Міська рада вважає, що судами неправильно застосовано ст. 6 Закону України “Про дорожній рух”, якою визначена компетенція міської ради щодо організації утримання міських доріг, тоді як контроль експлуатаційного стану елементів дорожніх об'єктів покладений на Державне комунальне підприємство “Дорожньо-експлуатаційна ділянка”.

Посилаючись на п. 5 ст. 18 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, скаржник вважає, що саме на адміністрацію покладені функції щодо організації утримання міських доріг.

Також посилається на те, що в матеріалах справи відсутній доказ того, що дорога, на якій сталося ДТП знаходиться на обслуговуванні дорожньо–експлуатаційного управління, а навпаки з рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 09.08.2005 та листа Севастопольської міської державної адміністрації вбачається, що житловий будинок №62 по вул. Громова, внутрішньобудинковий проїзд та зливна каналізація до будинку побудовані і здані в експлуатацію приборобудівельним заводом “Парус” та на баланс дорожньо–експлуатаційного управління не передавалися.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” проти касаційної скарги заперечує, вважає, що судом правильно встановлено належність дороги, на якій мало місце ДТП, Севастопольській міській раді згідно з Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно–територіальних одиниць (комунальної власності), затв. Постановою Кабінету Міністрів України 05.10.1991 №311.

Товариство посилається на те, що відповідач намагається уникнути виконання свого обов'язку з відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху, звертає увагу суду на те, що вина Севастопольської міської ради за заподіяння шкоди автомобілю потерпілої була також встановлена рішенням місцевого районного суду, яке має преюдиціальне значення.

Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у засіданні суду представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 06.09.2003 року автомобіль марки “Ніссан” (державний номерний знак 280-35 КС) під керуванням гром.       Пономаренко С.В. потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої був ушкоджений.

Постановою місцевого Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19.09.2003 адміністративний матеріал стосовно гром. Пономаренко С.В. припинений у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. При цьому, в судовому засіданні встановлено, що проїзна частина в місці зіткнення не має розділової смуги для двох напрямків, відсутні металеві грати, розташовані на відстані 2,5 м. від лівого краю проїзної частини.

Згідно звіту про проведення експертної оцінки щодо визначення суми збитків, спричинених власнику транспортного засобу від 19.09.2003, сума матеріальних збитків складає 25152,00 грн.

На підставі страхового акта від 17.10.2003 №131/00/334 та на виконання умов договору страхування наземного транспорту від 02.07.2003 №31/24/47 Страховою компанією “Універсальна” 24.10.2003 виплачено гром. Пономаренко С.В. страхове відшкодування у сумі 19857,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача в регресному порядку збитків, спричинених виплатою страхового відшкодування, суди виходили із того, що правовідносини сторін виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Склад цивільного правопорушення (протиправність поведінки особи, шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду), за вчинення якого настає цивільно-правова відповідальність (у даному випадку у вигляді відшкодування збитків), встановлюється за законодавством, яке діяло на час такого правопорушення, а відтак до правовідносин, які виникли між сторонами даного спору, повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу УРСР, за якими відповідно і настає цивільно-правова відповідальність.

Згідно зі ст. 372 Цивільного кодексу УРСР до страхової організації, що сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням, переходить у межах цієї суми право вимоги, яку страхувальник (або інша особа, яка одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

З цією нормою кореспондуються приписи ст. 27 Закону України “Про страхування”, якими передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 440 Цивільного кодексу УРСР встановлені загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди. За змістом цієї статті шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 452 Цивільного кодексу УРСР особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Приймаючи рішення зі спору про стягнення збитків з Севастопольської міської ради суди попередніх інстанцій прийняли до уваги висновки Нахімовського районного суду м. Севастополя, викладені в рішенні від 09.08.2005 у цивільній справі №2-123/05 за позовом гром. Пономаренко С.В. до дорожньо-експлуатаційного управління м. Севастополя, до Севастопольської міської ради про відшкодування матеріальнім збитків та моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначеним рішенням відповідальним за заподіяну шкоду визнана Севастопольська міська рада на тих підставах, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 затверджений Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

За цим Переліком до власності м. Севастополя передане шляхове господарство до якого належать міські шляхи, мости, шляхопроводи та інші споруди, що обслуговуються шляхово-експлуатаційним управлінням.

Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову за рахунок Севастопольської міської ради згідно зі ст. 6 Закону України “Про дорожній рух”. Зазначеною статтею Закону передбачено, що до компетенції міської ради належить, зокрема, організація дорожнього руху на території міста; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів; контроль за виявленням дорожньо-транспортних подій.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про дорожній рух” до компетенції власників автомобільних доріг належить, зокрема, ремонт та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні події сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що міська рада не є власником вищезазначеної дороги та дорожнього обладнання, колегія суддів вважає непереконливими та такими, що зводяться до намагань скаржника переоцінити докази, що вже були предметом дослідження судових інстанцій господарських судів та судів загальної юрисдикції.

З урахуванням викладеного та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, судова колегія погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Наведені факти свідчать про відповідність судових рішень вимогам матеріального права, а тому підстави для їх зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Севастополя від 18.01.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 у справі № 20-8/127 –залишити без змін.

Касаційну скаргу Севастопольської міської ради –залишити без задоволення.

Головуючий, суддя

Т. Добролюбова

Суддя

Т. Гоголь

Суддя

Л. Продаєвич