Постанова

від 23.04.2012 по справі 2а-12385/09/14/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2012 р. 15:49 Справа №2а-12385/09/14/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Бордуленко М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 16.01.2012 року;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 06.07.2009 року;

прокурор - Костюченко Р.С., посвідчення № 11355.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Аксон" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.,про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000541502/3 від 12.10.2009 року,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксон" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративною позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000541502/3 від 12.10.2009 року, прийняте заступником начальника Державної податкової інспекції у м. Ялта Кас'яненко І.М. у відношення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Аксон» за платежем з податку на додану вартість у сумі 571 353,00 грн., у тому числі за основним платежем 380 902,00 грн., за штрафними санкціями 190 451,00 грн.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду АР Крим Цикуренко А.С. від 29.10.2009р. провадження по справі № 2а-12385/09/9/0170 було відкрито.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду АР Крим Цикуренко А.С. від 04.03.2010р. після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.05.2010р. по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.05.2010р. провадження по справі зупинено, до одержання судом результатів судово-бухгалтерської експертизи.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 21.10.10 № 2638-VI Суддю Окружного адміністративного суду АР Крим Цикуренко А.С. обрано суддею Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.2010р. суддею Кірєєвим Д.В. було прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000541502/3 від 12.10.2009р. з присвоєнням номеру справи 2а-12385/09/14/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.12.2011р. було поновлено провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.2012 року замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Ялта АР Крим на Державну податкову інспекцію у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби. У судовому засіданні 19.04.2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000541502/3 від 12.10.2009 року, прийняте заступником начальника Державної податкової інспекції у м. Ялта Кас'яненко І.М. у відношення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Аксон» за платежем з податку на додану вартість у сумі 571 353,00 грн., у тому числі за основним платежем 380 902,00 грн., за штрафними санкціями 190 451,00 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2012 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2012 р. проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов.

Прокурор проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Аксон» зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради. (Ідентифікаційний код юридичної особи 19455140). Юридична адреса: 98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 19.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Аксон» знаходиться на податковому обліку в Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим.

Згідно Свідоцтва № 00484055 позивач є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що старшим податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість Квятковськой П.Г. 01.04.2009 р. була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ Фірми «Аксон» (ЄДРПОУ 19455140).

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 1213/15-2/19455140 від 01.04.2009 року, у якому встановлено порушення п.п. 7.2.4., п. 7.2.6., п. 7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), а саме: включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, у зв'язку з чим за даними перевірки донарахований податок на додану вартість у сумі 380 902,00 грн. (а.с.10-20).

На підставі зазначеного Акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000541502/0 від 09.04.2009 року на загальну суму 571 353 грн., у тому числі 380 902 грн. - за основним платежем, 190 451 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.6).

13.08.2009 року ТОВ Фірмою «Аксон» до Державної податкової адміністрації України було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000541502/0 від 09.04.2009 року.

За результатами перевірки та апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000541502/3 від 12.10.2009 року, яким суму податкового зобов'язання на загальну суму 571 353 грн. (в тому числі за основним платежем - 380 902 грн., за штрафними санкціями - 190 451 грн.) залишено без змін.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 1213/15-2/19455140 від 01.04.2009 року та податковим повідомленням - рішенням № 0000541502/3 від 12.10.2009 року позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно акту перевірки № 1213/15-2/19455140 від 01.04.2009 року при звірки декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року у АРМ і «Контрагент» встановлені наступні відхилення:

у березні 2008 року завищення податкового кредиту на 18 862,83 грн.,

у квітні 2008 року завищення податкового кредиту на 35 208,33 грн.,

у травні 2008 року завищення податкового кредиту на 34 883,33 грн.,

у червні 2008 року завищення податкового кредиту на 43 900,00 грн.,

у липні 2008 року завищення податкового кредиту на 49 752,50 грн.,

у серпні 2008 року завищення податкового кредиту на 35 162,50 грн.,

у вересні 2008 року завищення податкового кредиту на 54 575,00 грн.,

у жовтні 2008 року завищення податкового кредиту на 29 539,00 грн.,

у листопаді 2008 року завищення податкового кредиту на 43 015,00 грн.,

у грудні 2008 року завищення податкового кредиту на 36 003,00 грн.

Документальною невиїзною перевіркою декларацій за березень-грудень 2008 року по податковому кредиту по контрагентам встановлені розбіжності на суму завищення податкового кредиту у розмірі 380 902 грн. унаслідок утворення податкового кредиту неплатником ПДВ.

Основним постачальником позивача є ТОВ ВТП «Антес» (ЄДРПОУ 31933865), зареєстрованого у Броварської об'єднаної ДПІ 13.04.2002 року № 1955. Свідоцтво платника ПДВ № 03636233 видане 10.05.2002 року та анульовано за ініціативною Броварскої об'єднаної ДПІ 28.03.2008 року із причини подання особою, зареєстрованою як платник податку, декларації, яка свідчить про відсутність оподаткованих поставок протягом року. Свідоцтво платника ПДВ до податкового органу не здано.

Відносно встановлення відповідачем у акті перевірки висновку про завищення з боку позивача податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 3.04.1997 року встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Заповнення податкової декларації регламентовано в п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

З аналізу вищевказаних норм, суд робить висновок, що для включення суми податку на додану вартість до суми податкового кредиту необхідно дотримання двох умов:

- наявність податкової накладної чи митної декларації, заповненої відповідно до п 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість",

- придбання або виготовлення товару і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку; придбання (будівництво, спорудження) (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) в тому числі з метою використання у виробництві або постачанні товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, умовами для включення нарахованої (сплаченої) суми ПДВ у склад податкового кредиту є наявність документального підтвердження використання витрат підприємства в його господарської діяльності та наявність належно заповнених податкових накладних.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону № 996). Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону № 996). Обов'язкові реквізити первинного документа встановлені п.2 ст.9 Закону № 996. Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (п.1. ст.9 Закону № 996).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Для оподаткування мають значення бухгалтерські документи, що відображають господарські операції та фіксують отриманий прибуток і інші економічні показники господарської діяльності.

Бухгалтерські документі - це сукупність письмових актів, фіксуючих здійснені господарські операції відповідно до вимог законодавства.

Бухгалтерські документи в роботі суб'єкта господарювання служать, як відомо, засобом ведення обліку матеріальних цінностей і грошових коштів. На підставі бухгалтерських документів (документації) контролюється правильність здійсненних операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи, встановлюються причини господарських порушень, тобто документація виконує контрольно - аналітичні функції.

Правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів у податковій звітності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 Закону №334).

Згідно п.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України ).

Суд зазначає, що сума донарахування податку на додану вартість у розмірі 380 902 грн. визначена Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Аксон» п.п. 7.2.4, 7.2.6., 7.4.5. ст.7 Закону № 168 у зв'язку зі включенням до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

З наведеними вище висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, суд не погоджується на підставі наведеного нижче.

Згідно матеріалів справи постачальником ТОВ ВТП «Антес» було поставлено товар та виписано на ім'я ТОВ Фірми «Аксон» податкові накладні за період з березня 2008 року по грудень 2008 року на загальну суму 2 666 312, 73 грн., у тому числі ПДВ 380 901,73 грн. (т.3, а.с.125-130, 162-250, т. 4 а.с.1-78).

За поставлений товар на суму 2 666 312,73 грн., ТОВ Фірма «Аксон» перераховувала грошові кошти ТОВ ВТП «Антес» у сумі 2 666 312,73 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 380 901,73 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку. (т.1 а.с.24-27).

Поставка товару підтверджується актами здачі-приймання робіт за період з березня 2008 року по грудень 2008 року. (т.2 а.с.4,10, 12, 16, 26, 28, 34, 38, 40, 42, 44, 50, 54, 60, 63, 65, 69, 71, 73, 77, 88, 90, 92, 95, 98, 102, 104, 109, 111, 119, 123, 125, 127, 129, 143, 149, 160, 166, 168, 177, 180, 184, 187, 189, 191, 193, 195, 201, 207, 210, 212, 219, 220, 225, 229, 234, 236, 238, 240)

Таким чином, на думку суду, первинними документами бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Аксон» (податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, платіжні доручення, виписки банку, накладними та іншими документами) у повному обсязі в сумі 2 666 312,73 грн. з ПДВ підтверджується наявність фактичного виконання зобов'язань та їх оплата за господарськими операціями за період з березня 2008 по грудень 2008 року між ТОВ Фірмою «Аксон» та ТОВ ВТП «Антес». Тобто, ТОВ Фірма «Аксон» здійснило купівлю-продаж товарів, придбаних у ТОВ ВТП «Антес», що є підтвердженням товарності цих господарських операцій підприємства і правильності нарахування суми ПДВ, яка увійшла у склад податкового кредиту за період, що перевірявся.

Згідно даних акту перевірки ТОВ ВТП «Антес», зареєстроване у Броварської об'єднаної ДПІ 13.04.2002 року, було анульовано свідоцтво платника ПДВ № 13636233 видане 10.05.2002 року із причини подання особою, зареєстрованою як платника податку на додану вартість, декларації яка свідчить про відсутність оподаткованих поставок протягом року. На час подання адміністративного позову свідоцтво платника ПДВ до податкового органу не здано. Але, позивачем було отримано від ТОВ ВТП «Антес» копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 13536233, що є доказом підставності створення податкового кредиту у платника податку при здійсненні господарських операцій. Крім того, відповідач не надав доказів, які б свідчили про дату внесення відомостей до Єдиного державного реєстру платників податків на додану вартість про анулювання ТОВ ВТП «Антес» як платника податку на додану вартість.

Суд вважає, що у позивача був відсутній обов'язок перевіряти наявність реєстрації як платника податку на додану вартість у постачальника. Згідно вимогам Закону України «Про додану вартість» покупець повинен мати податкову накладну, заповнену відповідно до норм законодавства, за виписку податкової накладної відповідає продавець товару. Також необхідно зазначити, що Закон України «Про додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Несплата ПДВ продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця. Отже, якщо контрагент не виконує свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Також первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Аксон» (податкові накладні, платіжні доручення, декларації), у повному обсязі підтверджуються фактичне виконання зобов'язань та їх оплата за господарськими операціями за період з березня 2008 по грудень 2008 року між ТОВ Фірмою «Аксон» та ТОВ ВТП «Антес».

Суд вважає, що факт здійснення господарських операцій, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, при виконанні позивачем обов'язків по договору з його контрагентом, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку і податкової звітності. З наведеного слід зазначити, що чинним податковим законодавством України не передбачено обов'язку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність його свідоцтва платника ПДВ та належність повноважень особи на підписання податкової накладної, справність сплати контрагентом податків та чинність установчих документів.

Згідно до висновків експертного дослідження № 45 (за матеріалами справи № 2а-12385/09/9/0170 (судово-економічна експертиза), з якими погоджується суд, встановлено, що наданими на дослідження документами ТОВ Фірми "Аксон" від постачальника ТОВ "ВТП" Антес "за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року до складу податкового кредиту за реєстром отриманих накладних підтверджується включення суми податку на додану вартість 380 901,83 грн., підтверджена податковими накладними сума податку 374 085,17 грн. Наданими на дослідження документами ТОВ Фірми "Аксон" від постачальника ТОВ "ВТП" Антес" за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року включені до складу податкового кредиту в сумі 374 085,17 грн. заповнених відповідно до вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковими накладними сума податку 374 085,17 грн. Не надано 4 податкові накладні, записи по яких відображені в реєстрі від 09.04.2008 року на суму ПДВ 2 066,67 грн., від 12.05.2008 року на суму 416,67 грн., 1 666,67 грн. та від 14.05.2008 року на суму ПДВ 2 166,67 грн.

Матеріалами справи підтверджено здійснення господарський операцій по зазначеним податковим накладним.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, суд зазначає, що згідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.11 р. № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операцій, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладались за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платників податків та його безпосереднім контрагентом.

Правова позиція суду, також, підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008 р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Більш того, суд зазначає, що в акті перевірки від 01.04.2009 року № 1213/15-2/19455140 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ ВТП «Антес», про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, про фактичну відсутність товару або неможливість проведення господарських операцій з поставки товару з урахуванням просторових, часових, економічних чинників, про несумісність товару з напрямом господарської діяльності платника податків, про наявність збиткового фінансового результату, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про неправомірність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Зазначений розмір судових витрат не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року №710. Тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджено документально, а саме платіжними дорученнями № 109 від 27.12.2010 р., № 42 від 09.11.2011 р., № 44 від 24.11.2011 р.

У судовому засіданні 23.04.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 28.04.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0000541502/3 від 12.10.2009 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Аксон» (ЄДРПОУ 19455140) витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн. та витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 7 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.