Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а-12385/09/14/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12385/09/14/0170

27.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аксон"- Первенкова Вікторія Вікторівна, довіреність № б/н від 26.11.12,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- Колесник Юрій Олексійович, довіреність № 15/9/10-00 від 29.02.12,

розглянувши матеріали справи № 2а-12385/09/14/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 23.04.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аксон" (вул. Чехова, буд.19, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва, буд.16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Аксон" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовном до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000541502/3 від 12.10.09, прийняте заступником начальника Державної податкової інспекції у м. Ялта Касяненко І.М. у відношення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Аксон»за платежем з податку на додану вартість у сумі 571 353,00 грн., у тому числі за основним платежем 380 902,00 грн., за штрафними санкціями 190 451,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.12 у справі № 2а-12385/09/14/0170 позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аксон" до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000541502/3 від 12.10.09.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аксон" витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн. та витрати на проведення судово - економічної експертизи у розмірі 7000,00 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 27 листопада 2012 року з апеляційною скаргою не погодилася, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 27 листопада 2012 року підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що старшим податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість Квятковськой П.Г. 01.04.09 була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ Фірми «Аксон».

За результатами перевірки було складено акт № 1213/15-2/19455140 від 01.04.09, у якому встановлено порушення п.п. 7.2.4., п. 7.2.6., п. 7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.97 (зі змінами та доповненнями), а саме: включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, у зв'язку з чим за даними перевірки донарахований податок на додану вартість у сумі 380 902,00 грн.

На підставі акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000541502/0 від 09.04.09 на загальну суму 571 353 грн., у тому числі 380 902 грн. - за основним платежем, 190 451 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

13.08.09 Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Аксон" до Державної податкової адміністрації України було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000541502/0 від 09.04.09.

За результатами перевірки та апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000541502/3 від 12.10.09, яким суму податкового зобов'язання на загальну суму 571 353 грн. (в тому числі за основним платежем - 380 902 грн., за штрафними санкціями - 190 451 грн.) залишено без змін.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 3.04.97 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Заповнення податкової декларації регламентовано в п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

З урахуванням вищевказаних норм, умовами для включення нарахованої (сплаченої) суми ПДВ у склад податкового кредиту є наявність документального підтвердження використання витрат підприємства в його господарської діяльності та наявність належно заповнених податкових накладних.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону № 996). Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону № 996). Обов'язкові реквізити первинного документа встановлені п.2 ст.9 Закону № 996. Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (п.1. ст.9 Закону № 996).

Пунктом 1.32 Закону №334 встановлено, що правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів у податковій звітності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Судом встановлено, що сума донарахування податку на додану вартість у розмірі 380 902 грн. визначена Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Аксон» п.п. 7.2.4, 7.2.6., 7.4.5. ст.7 Закону № 168 у зв'язку зі включенням до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Проте, згідно матеріалів справи постачальником ТОВ ВТП «Антес»було поставлено товар та виписано на ім'я ТОВ Фірми «Аксон»податкові накладні за період з березня 2008 року по грудень 2008 року на загальну суму 2 666 312, 73 грн., у тому числі ПДВ 380 901,73 грн.

За поставлений товар на суму 2 666 312,73 грн., ТОВ Фірма «Аксон»перераховувала грошові кошти ТОВ ВТП «Антес»у сумі 2 666 312,73 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 380 901,73 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку.

Поставка товару підтверджується актами здачі-приймання робіт за період з березня 2008 року по грудень 2008 року.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду, що первинними документами бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Аксон»(податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, платіжні доручення, виписки банку, накладними та іншими документами) у повному обсязі в сумі 2 666 312,73 грн. з ПДВ підтверджується наявність фактичного виконання зобов'язань та їх оплата за господарськими операціями за період з березня 2008 по грудень 2008 року між ТОВ Фірмою «Аксон»та ТОВ ВТП «Антес». Тобто, ТОВ Фірма «Аксон»здійснило купівлю-продаж товарів, придбаних у ТОВ ВТП «Антес», що є підтвердженням товарності цих господарських операцій підприємства і правильності нарахування суми ПДВ, яка увійшла у склад податкового кредиту за період, що перевірявся.

Відповідно до даних акту перевірки ТОВ ВТП «Антес», зареєстроване у Броварської об'єднаної ДПІ 13.04.02, було анульовано свідоцтво платника ПДВ № 13636233 видане 10.05.02 з причини подання особою, зареєстрованою як платника податку на додану вартість, декларації яка свідчить про відсутність оподаткованих поставок протягом року. На час подання адміністративного позову свідоцтво платника ПДВ до податкового органу не здано. Але, позивачем було отримано від ТОВ ВТП «Антес»копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 13536233, що є доказом підставності створення податкового кредиту у платника податку при здійсненні господарських операцій. Крім того, відповідач не надав доказів, які б свідчили про дату внесення відомостей до Єдиного державного реєстру платників податків на додану вартість про анулювання ТОВ ВТП «Антес»як платника податку на додану вартість.

Судом зазначено, що у позивача був відсутній обов'язок перевіряти наявність реєстрації як платника податку на додану вартість у постачальника. Згідно вимогам Закону України «Про додану вартість»покупець повинен мати податкову накладну, заповнену відповідно до норм законодавства, за виписку податкової накладної відповідає продавець товару. Також необхідно зазначити, що Закон України «Про додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Несплата ПДВ продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця. Отже, якщо контрагент не виконує свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, згідно до висновків експертного дослідження № 45 (за матеріалами справи № 2а-12385/09/9/0170 (судово-економічна експертиза) встановлено, що наданими на дослідження документами ТОВ Фірми "Аксон" від постачальника ТОВ "ВТП" Антес "за період з 01.03.08 по 31.12.08 до складу податкового кредиту за реєстром отриманих накладних підтверджується включення суми податку на додану вартість 380 901,83 грн., підтверджена податковими накладними сума податку 374 085,17 грн. Наданими на дослідження документами ТОВ Фірми "Аксон" від постачальника ТОВ "ВТП" Антес" за період з 01.03.08 по 31.12.08 включені до складу податкового кредиту в сумі 374 085,17 грн. заповнених відповідно до вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковими накладними сума податку 374 085,17 грн. Не надано 4 податкові накладні, записи по яких відображені в реєстрі від 09.04.08 на суму ПДВ 2 066,67 грн., від 12.05.08 на суму 416,67 грн., 1 666,67 грн. та від 14.05.08 на суму ПДВ 2 166,67 грн.

Матеріалами справи підтверджено здійснення господарський операцій по зазначеним податковим накладним.

Більш того, суд зазначає, що в акті перевірки від 01.04.2009 року № 1213/15-2/19455140 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ ВТП «Антес», про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, про фактичну відсутність товару або неможливість проведення господарських операцій з поставки товару з урахуванням просторових, часових, економічних чинників, про несумісність товару з напрямом господарської діяльності платника податків, про наявність збиткового фінансового результату, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про неправомірність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.12 у справі № 2а-12385/09/14/0170 -залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.12 у справі № 2а-12385/09/14/0170 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 3 грудня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко