Постанова

від 29.05.2012 по справі 2а-6341/11/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2012 р. Справа №2а-6341/11/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Єлжової Н.М.,

представника позивача -Литвинюк М.С.,

представника відповідача -Калінчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшн"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшн" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004892301 від 23.05.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що податковим органом нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виключенням суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Команд». Разом з тим податковий кредит у грудні 2010 року сформований позивачем з дотриманням норм податкового кодексу України. Позивач підкреслює, що висновки відповідача про нікчемність правочину, укладеному між позивачем та контрагентом позивача, не відповідає фактичним обставинам справи, реальність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.06.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.09.2011 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим в адміністративній справі № 2а-5770/11/22/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.05.2012 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.05.2012 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення -рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшн" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 01.10.2010р., ідентифікаційний код 37285565, є платником податків та зборів, в тому числі, платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ "Сатурн Дистрибьюшн" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаній виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової на підставі наказу №1479 з 29.04.2011 року по 06.05.2011 року було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин з ПП "Комманд" за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт №5783/23-7/37285565 від 10.05.2011 року, за висновками якого встановлено порушення пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР., в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 44000,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0004892301 від 23.05.2011р., яким ТОВ "Сатурн Дистрибьюшн" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього у розмірі 44000,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення - рішення.

Перевіряючи дотримання податковим органом порядку, підстав та строків проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно Наказу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №1479 від 31.10.2011 року відповідно до статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України відповідачем вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн» з питань перевірки взаємовідносин з ПП «Комманд» за грудень 2010 року

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Суд зазначає, що невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Як встановлено вище, в наказі та повідомленні про проведення перевірки податковим органом підставами для проведення зазначеної перевірки вказано п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, зазначеним пунктом встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації,

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень,

- встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

- ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

- після спливу зазначеного строку -прийняття наказу про проведення перевірки та направлення повідомлення платнику податків про дату та місце її проведення.

Судом встановлено, що вважаючи дії та наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №1479 від 29.04.2011 року протиправними, позивачем було подано відповідний позов до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2011 року по справі № 2а-5770/11/0170/22 позовні вимоги ТОВ "Сатурн Дистрибьюшн" задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим №1479 від 29.04.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн ДистрибьюшнВ»з питань перевірки взаємовідносин з ПП "Комманд" за грудень 2010 року; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим з проведення на підставі наказу №1479 від 29.04.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшн" з питань перевірки взаємовідносин з ПП "Комманд" за грудень 2010 року.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що на адресу позивача запити про надання документів по взаємовідносинам із контрагентом ПП "Комманд" не направлялись. Вказані обставини в судовому засіданні підтверджені представником позивача та в свою чергу жодними доказами відповідачем не спростовані.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що відповідач в порушення норм діючого податкового законодавства прийняв спірний наказ про проведення перевірок, а тому останній підлягають скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що повідомлення і копія наказу про проведення перевірки були направлені позивачу поштою 30.04.2011 року, тобто після початку проведення перевірки, що підтверджується копією поштового конверту із штампом відповідного поштового відділення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 року по справі № 2а-5770/11/0170/22 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2011 року по справі № 2а-5770/11/0170/22 - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За статтею 86 ЗК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, з урахуванням того, що судовим рішенням у справі № 2а-5770/11/0170/22 було визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №1479 від 29.04.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшн" з питань перевірки взаємовідносин з ПП "Комманд"за грудень 2010 року, акт перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, не може бути прийнятий судом, як належний доказ.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкового повідомлення -рішення № 0004892301 від 23.05.2011р., суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у грудні 2010 року були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до Уставу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшн" основними видами діяльності підприємства є, зокрема, оптова та роздрібна торгівля усіма видами продовольчих та непродовольчих товарів, торгово-посередницька, торгово-закупівельна, постачально-збутова, дистрибьюторська діяльність, реалізація алкогольних та безалкогольних напоїв.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 20.01.2011 року надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період - грудень 2010 рік, сформовано розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Згідно відомостей зазначеної розшифровки позивачем за контрагентом ПП "Комманд" (індивідуальний номер 370817601098) у грудні 2010 року зазначено обсяг поставки у розмірі 220000,00 гривень та суму ПДВ у розмірі 44000,00 гривень.

Судом встановлено, що перевіркою показників, відображених в рядку 1 Декларації за грудень 2010р. встановлено, що обсяг операцій оподаткованих по ставці 20% склав 7107746 грн. (ряд.: 1 кол. А Декларації), ПДВ по яких відображений в сумі 1421549 грн. (ряд.1 кол. Б Декларації). Коригування податкових зобов'язань (ряд. 8 кол. А Декларації) склало - «мінус 2611 грн.», ПДВ (ряд. 8 кол. Б Декларації) - «мінус 522грн.» Усього податкового зобов'язання (ряд. 9 кол. Б) - 1421027грн.

Перевіркою повноти визначень податкового кредиту за грудень 2010 року встановлено його завищення в сумі 44000 грн., а саме: встановлено, що платником завищена сума податкового кредиту в рядку 17 Декларації за грудень 2010 року в розмірі 44000грн. (у декларації з ПДВ відображена сума податкового кредиту по рядку 10.1 у розмірі 1398153грн., по рядку 16 - «мінус 16011грн.», по рядку 17 - 1382142грн., за даними перевірки сума податкового кредиту склала 1338142грн., відхилення - 44000 грн.).

Розбіжності виникли у зв'язку з виключенням зі складу податкового кредиту грудня 2010 року суми у розмірі 44000грн., сформованої за результатами господарської операції з ПП «Команд».

Перевіряючи наявність у ТОВ "Сатурн Дистрибьюшн" підстав для відображення ПДВ в сумі 44000,00 гривень у податковому кредиті за грудень 2010 року, судом встановлено наступне.

01.11.2010 р. ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» із постачальниками алкогольної продукції були укладені договори, за якими Товариство отримувало та отримує у власність з метою подальшого продажу алкогольні напої, у тому числі горілку торговельних марок «Nemiroff», «Горілочка», «Златогор», коньяк «Новий Світ».

За умовами договору поставки, укладеного із ТОВ «Петрус-Алко», ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» прийняло на себе зобов'язання здійснювати продаж лікеро-горілчаної продукції, що йому поставляється, на території АР Крим та Київської області та максимально представляти цей товар на зазначеній території, збільшувати обсяги його продажу та розвивати торгові марки на ввіреній території, крім того, виділяти кошти на формування маркетингового бюджету на просування даного товару у регіоні.

З метою поширення і просування алкогольної продукції Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» на території районів міста Києва та Київської області, збільшення продажів такої продукції і відповідно збільшення прибутків цієї компанії на ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» як дистриб'ютора продукції за Договором дистрибьюції №01112010/ДП УГК/Д-40 від 01.11.2010 р. покладені серед іншого такі зобов'язання: забезпечувати якісне представлення продукції компанії у всіх каналах збуту на території, пізнаваність продукції компанії споживачами, виділення продукції компанії серед продукції конкурентів, забезпечувати умови для збільшення обсягів продажів продукції компанії, для організації і проведення заходів по представництву продукції компанії в місцях продажу з використанням інструментів мерчандайзингу, інші послуги аналогічного характеру.

Суд зазначає, 01.11.2010 року, з метою сприяння просуванню алкогольної продукції, що продається ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн», на ринку аналогічних товарів і збільшення об'ємів її продаж на території м. Києва та Київської області, та на виконання умов договорів із постачальниками цієї продукції, між ПП "Комманд" ( Виконавець) та ТОВ "Сатурн Дистрибьюшн" (Замовник ) укладено договір на надання послуг з передпродажної підготовки товару № 3/57, за яким ПП "Комманд" як виконавець прийняло на себе зобов'язання надавати ТОВ "Сатурн Дистрибьюшн" послуги через магазини роздрібної торгівлі м. Києва та Київської області згідно умов договору.

Відповідно до п.3.1 загальна вартість Договору за весь період його дії планується сторонами у розмірі 1500000,00 грн. (у тому числі ПДВ).

Оплата вартості послуг проводиться в готівковій і безготівковій формі.

На виконання умов договору від 01.11.2010 р. про надання послуг з передпродажної підготовки товару, ПП «Комманд» на користь ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» у грудні 2010 року були надані послуги по передпродажній підготовці товарів ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» торговельних марок «Nemiroff», «Новий Світ», «Горілочка», «Златогор», які реалізуються у магазинах роздрібної торгівлі м. Києва та Київської області, що зафіксовано у складеному сторонами акті здачі-прийняття робіт №1988 від 30.12.2010 р. із відповідним додатком, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг з ПДВ складає 264000,00 грн., де 220000,00 грн. -вартість товару, 44000,00 грн. -сума ПДВ.

Отже, ПП «Комманд» надало (здійснило), а ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» придбало послуги на загальну суму 264000,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 44000,00 грн. -сума ПДВ.

ПП "Комманд" видана податкова накладна порядковий номер 1988 від 30.12.2010 року на суму 264000,00 грн., в тому числі ПДВ - 44000,00 грн.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податків послуг, що підтверджено податковою накладною, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у позивача виникло право на формування податкового кредит у грудні 2010 року - сума ПДВ - 44000,00 грн.

Постачальник - ПП «Комманд» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» мав право виписки податкових накладних станом на час їх виписки, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Судом встановлено, що податкова накладна №1988 від 30.12.2010 року на суму 264000,00 грн., в тому числі ПДВ - 44000,00 грн., яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді грудня 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Комманд» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі отриманої податкової накладної на суму ПДВ 44000,00 грн. відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» нарахувало в грудні 2010 р. податковий кредит у сумі 44000,00 грн. та включило його до податкової декларації за грудень 2012 р.

Судом встановлено, що ПП "Комманд" виписаний рахунок-фактура №1332 від 30.12.2010 року на загальну суму 264000,00 грн. з ПДВ, де 220000,00 грн. -вартість послуг по передпродажній підготовці товару Замовника, 44000,00 грн. -сума ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з касовими чеками ( від 14.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 17.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 18.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 19.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 20.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 21.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 24.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 25.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 26.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 27.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 28.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 31.01.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 01.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 02.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 03.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 04.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 07.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 08.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 09.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 10.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 11.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 14.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 15.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 16.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 17.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 18.02.2011р. на загальну суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 22.02.2011р. на загальну суму 4000 грн., в тому числі ПДВ - 666,67 грн.) позивачем сплачено 264000,00 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 44000 грн.

Згідно абзацу 15 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти.

Окрім касових чеків, що свідчать про надання та оплату наданих ПП «Комманд» у грудні 2010 р. послуг, також в матеріалах справи є копії видаткових касових ордерів ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» про видачу коштів під звіт для оплати цих послуг, а також наявні звіти про використання зазначених коштів шляхом оплати послуг ПП «Комманд», оформлених згідно вимог бухгалтерського обліку.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 44000,00 грн. була сплачена ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн», зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг.

Термін «господарська діяльність» не встановлений Законом України «Про податок на додану вартість», але п.1.15. ст.1 цього Закону передбачено, що «Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування».

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Як було зазначено вище, вказана господарська операція була здійснена на виконання умов договорів з постачальниками алкогольної продукції, що, в свою чергу свідчить, що виконання договору між позивачем та ПП «Комманд» здійснено в межах господарської діяльності позивача та відповідає основним видам діяльності останнього.

Суд зазначає, що згідно положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані послуги, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання послуг з метою використання в господарської діяльності, тобто наявність матеріального результату господарської операції.

Судом встановлено, що згідно акту перевірки при співставленні звітних даних програмного продукту з даними декларації з ПДВ і розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено наступне.

ПП «Комманд» ЄДРПОУ 37081766 стан 0 - платник податків за основним місцем

обліку ДПІ в м. Сімферополі на суму ПДВ 44000,00 грн., сформувало податковий кредит ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» (Покупець).

Актом перевірки встановлено, що ПП «Комманд» відобразило у своїй податковій звітності підприємства з наступними станами:

- «8» місцезнаходження не встановлено -ПП "Фрегат XXI"(ЄДРПОУЗ7172250);

- «23» місцезнаходження не встановлено- ПП "Родіна XXI"( ЄДРПОУ 37172287).

Таким чином, в ході перевірки встановлено, що податковий кредит за грудень 2010р. сформовано за рахунок постачальників зі станом, що відрізняється від "0", що свідчить про фіктивність формування податкового кредиту ПП «Комманд» та неможливість здійснення постачання товарів (робіт, послуг) у грудні 2010р.

Суд зауважує, що посилання податкового органу на дані результату автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є необгрунтованими, оскільки, такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п.5.2. Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, посилання податкового органу на ту обставину, що ПП «Комманд» не міг поставити товар (стільки) позивачу з тих підстав, що відсутні докази поставки цього товару ПП «Комманд» від ПП "Фрегат XXI", ПП "Родіна XXI", суд вважає безпідставним, оскільки, як встановлено судом, між позивачем та ПП «Комманд» була вчинена господарська операція по наданню послуг по передпродажній підготовці товару Замовника.

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Комманд» договору, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку між ПП «Комманд» та позивачем був укладений договір на надання послуг з передпродажної підготовки товару. Матеріали справи підтверджують виконання умов договору. Оплата за договором була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що укладення договору на отримання послуг було спрямовано на реальне настання правових наслідків і при виконанні договору, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Комманд» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки акту перевірки, згідно з якими ТОВ "Сатурн Дистрибьюшн" занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 44000,00 грн. від постачальника ПП «Комманд», який сформований на підставі нікчемного правочину, не знайшли свого підтвердження. Відповідно, донарахування позивачеві ПДВ у сумі 44000,00 гривень є безпідставним.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від ПП «Комманд», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (по ланцюгу), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Звідси власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

До того ж, якщо контрагент по ланцюгу не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44000,00 грн., нарахованих у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до податкової накладної у період її фактичного отримання позивачем

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Отже податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0004892301 від 23.05.2011 р. не відповідає основним принципам адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, а відтак є протиправним, що є наслідком його скасування

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.05.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 01.06.2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0004892301 від 23.05.2011 р.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшн" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.