Постанова

від 28.05.2012 по справі 2а/0570/3306/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/3306/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

при секретарі Кобець О.А.

за участю:

представника позивача Деревянка А.М.,

представників відповідача Кузьмичової Т.С., Петлиці А.О., Мезенцева В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, 83017, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант Оіл» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Діамант Оіл» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.11.2011 № 000133 2343/24540/10/23-413 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9484,00 грн. за порушення статті 267 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 125.1 статті 125 цього Кодексу, та від 16.11.2011 № 000134 2343/24539/10/23-413 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47 432,58 грн. за порушення пунктів 2.6, 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно абз. 2-3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки».

Ухвалою суду від 30 березня 2012 замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька на Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби /а.с.47/.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2011 на відокремленому підрозділі позивача - автозаправній станції, що знаходиться за адресою: 83018, м. Донецьк, вул. Артемівська, 3, посадовими особами відповідача проводилась перевірка дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 18.10.2011 про порушення вимог пунктів 2.6, 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, статті 267 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки, вважає їх необґрунтованими, оскільки вважає, що ним не було допущено порушень вказаних вимог закону, огляду на що просив позов задовольнити /а.с. 5-7/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову у судовому засіданні заперечували, зазначивши, що при перевірці позивача встановлено порушення порядку оприбуткування готівки в касі на суму 6012,30 грн., зберігання в позаробочий час у касі готівкової виручки в межах, що перевищують ліміт каси на суму 8685,54 грн., провадження торгівельної діяльності без придбання торгових патентів на двох господарських об'єктах, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до законодавства.

Також представники відповідача надали суду письмові заперечення проти позову, в яких обґрунтували свою позицію посиланнями на норми чинного законодавства /а.с. 40-42/.

Просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Діамант Оіл» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.11.2010, включено до ЄДРПОУ за № 37434011, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 714111 /а.с. 63/. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції загальними зборами учасників товариства, протокол № 1 від 20.01.2012 /а.с. 64-69/.

29.11.2010 позивача взято на облік як платника податків до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, правонаступником якої є відповідач у справі /а.с. 70/.

18.10.2011 Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька проведена перевірка за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за наслідками якої складено акт, за змістом якого встановлено порушення позивачем вимог пунктів 2.6, 2.8, 3.5, 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, статті 267 Податкового кодексу України /а.с. 8-11/.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач надав заперечення на акт від 03.11.2011 № 30 /а.с. 12-14/, які були частково прийняті до уваги відповідачем, зокрема щодо порушення пункту 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, та частково щодо порушення пункту 2.6 вказаного Положення /а.с. 15-18/.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 16.11.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме:

- № 000133 2343/24540/10/23-413 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9484,00 грн. за порушення статті 267 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 125.1 статті 125 цього Кодексу /а.с. 20/;

- № 000134 2343/24539/10/23-413 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47 432,58 грн. за порушення пунктів 2.6, 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно абз. 2-3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» /а.с. 19/.

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Донецькій області /а.с. 22-26/, Державної податкової служби України /а.с. 27-31/, рішеннями яких у задоволенні скарг позивача відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

15.03.2012 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсними прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення /а.с. 3-7/.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби не у повній мірі доведено правомірність прийнятого рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на таке.

За змістом акта перевірки та з урахуванням висновку на заперечення до акту перевірки, порушення позивачем вимог законодавства, яке стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виразилось у наступному:

1. порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, у вигляді несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у сумі 6012,30 грн. у касовій книзі підприємства, а саме: за 10.08.2011 та 31.08.2011 кошти у розмірах 1656,72 грн. та 4355,58 грн. були оприбутковані у касовій книзі підприємства наступного дня, тобто 11.08.2011 та 01.09.2011;

2. порушення пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, у вигляді перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 8685,54 грн. 17.08.2011 згідно касової книги готівкові кошти в сумі 16525 грн. видано ОСОБА_6 по видатковому касовому ордеру від 17.08.2011 № 193, в якому відсутній підпис отримувача. Встановлений ліміт каси підприємства - 7844 грн. Залишки грошових коштів в касі на дату проведеної операції складали 4,54 грн. Таким чином, перевищення ліміту каси допущено на суму 8685,54 грн. (16525 грн. + 4,54 грн. - 7844 грн. = 8685,54 грн.);

3. порушення статті 267 Податкового кодексу України у вигляді провадження торгівельної діяльності у період з 07.03.2011 по 18.10.2011 без придбання торгових патентів на двох господарських об'єктах (АЗС) - патент придбано тільки на одному об'єкті.

Стосовно порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, суд зазначає наступне.

Як передбачено пунктом 2.6 вказаного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Позивач зазначив, що дійсно грошові кошти за 10.08.2011 та 31.08.2011 у розмірах 1656,72 грн. та 4355,58 грн. відповідно були оприбутковані у касовій книзі підприємства наступного дня, тобто 11.08.2011 та 01.09.2011 у зв'язку зі тим, що за 31.08.2011 операція «Службова видача» була здійснена РРО у позаробочий час 23-45 годин, що унеможливило оприбуткування зазначеної суми того ж дня, оскільки бухгалтерія підприємства у цей час не працювала, тому оприбуткування у касовій книзі зазначеної суми здійснено наступного дня 01.09.2011, що відповідає вимогам пункту 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637. Стосовно 10.08.2011 позивачем було прийнято рішення у зв'язку із малозначністю суми оприбуткувати її наступного дня.

Дійсно, як передбачено пунктом 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що мають відокремлені підрозділи, які проводять касові операції з відображенням їх в касовій книзі і режим роботи яких не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії підприємства - юридичної особи, внутрішнім документом визначають порядок взаємодії відокремлених підрозділів із бухгалтерією підприємства (юридичної особи) відповідно до вимог законодавства України, зокрема визначення часу робочих змін, забезпечення бухгалтерського обліку касових операцій тощо.

Як свідчать матеріали справи, у книзі зазначена сума залишку готівки в касі підприємства 31.08.2011 (середа) становила 4355,58 грн. /а.с. 112, 132/. Згідно сторінки 166 касової книги за 31.08.2011 /а.с. 133/, цього дня зазначена сума готівки оприбуткована не була. Оприбуткування цієї суми відповідно до сторінки 167 касової книги /а.с. 135/ відбулось 01.09.2011, тобто не у день її надходження.

Позивач, зазначаючи, що «службова видача» з РРО відбувалась 31.08.2011 о 23-45 год., що унеможливило здійснення оприбуткування готівки у касі в день її надходження, не надав суду доказів зазначеної обставини.

Крім того, позивач вказав, що бухгалтерія підприємства знаходиться за іншою адресою і у час здійснення «службової видачі» РРО о 23-45 год. не працювала. Разом із тим, відповідно до наведених вище вимог пункту 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, позивач мав визначити внутрішнім документом порядок взаємодії між АЗС та бухгалтерією підприємства, якщо їх розпорядок робочого дня не збігався, що зроблено не було.

Натомість, інші матеріали справи свідчать про те, що позивач здійснював свою діяльність саме за адресою: м. Донецьк, вул. Артемівська, 3, тобто за адресою господарської одиниці, що перевірялась. Так, відповідно до Статуту позивача та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи визначено юридичну адресу підприємства та його місцезнаходження по вул. Артемівській, 3 в м. Донецьку /а.с. 63, 64-69/. У запереченнях на акт перевірки /а.с. 12/ позивач вказав це місцезнаходження як юридичну і поштову адреси. Також ця адреса зазначена в договорі про надання поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 /а.с. 73/, торговому патенті /а.с. 75/, на бланку наказу підприємства № 2 від 04.01.2011 /а.с. 76/. Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про необґрунтованість доводів позивача про неможливість здійснення оприбуткування готівки в касовій книзі 31.08.2011. Крім того, зазначена дата не була вихідним або святковим днем, що також доводить необґрунтованість здійснення оприбуткування зазначеної суми наступного дня.

10.08.2011 (середа) залишок готівки в касі становив 1656,72 грн., що підтверджується матеріалами справи /а.с. 78 - зворотній бік, 112/. Згідно сторінки 151 касової книги за 10.08.2011 /а.с. 92/, цього дня зазначена сума готівки оприбуткована не була. Оприбуткування цієї суми відповідно до сторінки 152 касової книги (а.с. 93) відбулось 11.08.2011 у складі суми торгової виручки за цей день по АЗС № 2 (5220,64 грн. /а.с. 93/ - 3 563,92 грн. (виручка за 11.08.2011 - а.с. 78-зворотній бік) = 1651,72 грн.). Тобто, готівка у розмірі 1651,72 грн. була оприбуткована не у день її надходження.

Позивач зазначив, що у зв'язку із малозначністю цієї суми ним було прийнято рішення про оприбуткування її наступного дня. Разом із тим, позивач не надав суду відповідного розпорядчого документа, який би свідчив про прийняття такого рішення. Крім того, нормами чинного законодавства не передбачається можливість здійснення оприбуткування готівки в касі не у день її надходження за малозначністю суми готівки, що доводить необґрунтованість таких дій позивача.

Отже, суд вважає доведеним порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Стосовно порушення пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.8 вказаного Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Згідно з пунктом 3.5 вказаного Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Як свідчать матеріали справи, наказом директора ТОВ «Діамант Оіл» від 14.02.2011 затверджено ліміт каси у розмірі 7844 грн. /а.с. 71/.

Строк здавання готівкової виручки до банку встановлено щоденно у робочі дні /а.с. 72/.

Згідно сторінки 156 касової книги /а.с. 127/, 17.08.2011 були оприбутковані грошові кошти за наступними операціями:

1. прибутковий ордер № 318 - прийнято від каси АЗС № 2 торгівельна виручка у

сумі 4045,31 грн.;

2. прибутковий ордер № 319 - прийнято від каси АЗС № 41 торгівельна виручка

у сумі 12480,55 грн.;

3. видатковий ордер № 193 - видано ОСОБА_6 повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 16525,86 грн.

01.02.2011 між ТОВ «Діамант Оіл» та ОСОБА_6 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого ОСОБА_6 надає підприємству поворотну фінансову допомогу частинами в межах суми 400 000 грн.

Відповідно до пункту 2.5 договору, поворотна фінансова допомога використовується для потреб підприємства.

Згідно з пунктами 3.1-3.2 договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверхню за вимогою засновника. Повернення грошових коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів засновнику з каси підприємства або шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок засновника /а.с. 73/.

Як вбачається з наданого суду видаткового касового ордеру від 17.08.2011 № 193, готівкові кошти в сумі 16525 грн. видано ОСОБА_6 в якості повернення поворотної фінансової допомоги /а.с. 86/, що відповідає вимогам пункту 3.2 договору.

У касовому ордері у графі підпис одержувача мається підпис. Також у видатковому касовому ордері заповнені усі інші графи, як це вимагається пунктом 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Відповідачем не надано суду доказів того, що під час проведення перевірки зазначений видатковий касовий ордер не був заповнений належним чином.

Отже, на переконання суду, позивач обґрунтовано на підставі зазначеного ордера, а також оприбуткування інших грошових коштів по касовій книзі, визначив розмір залишку готівки в касі підприємства за 17.08.2011 у розмірі 4,54 грн. (3,68 грн. (залишок на початок дня) + 4045,31 грн. (прийнято від каси АЗС № 2) + 12480,55 грн. (прийнято від АЗС № 41) - 16525,00 грн. (видано ОСОБА_6) = 4,54 грн.) /а.с. 127/, що не перевищує встановлений підприємством ліміт каси.

Отже, порушення позивачем пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, під час судового розгляду справи свого підтвердження не знайшло.

Стосовно порушення статті 267 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів…

За змістом підпункту 267.3.4 пункту 267.3 статті 267 цього Кодексу, ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється в межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати залежно від місця розташування таких пунктів продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Діамант Оіл» видано торговий патент серії ТПБ № 594423 на право здійснення торгівельної діяльності строком дії з 19.01.2011 по 31.12.2015. Місцезнаходження юридичної особи у патенті вказано м. Донецьк, вул. Артемівська, 3; місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, пункту продажу товарів, пункту надання побутових послуг, обмінного пункту, грального місця - АЗС, м. Донецьк, вул. Артемівська, 3 (а.с. 75). Таким чином, у позивача наявний торговий патент на здійснення визначеної у ньому діяльності.

Як зазначає відповідач, підпунктом 14.1.210 пункту 14.1 статті 14 та статтею 267 Податкового кодексу України відокремлено пункти продажу палива та пункти продажу товарів, з огляду на що підприємства, які провадять торгівельну діяльність нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом та іншими товарами повинна отримувати відповідні торгові патенти на провадження певного виду торгівельної діяльності у певному пункті продажу. Така думка висловлена в журналі «Вісник податкової служби» № 8 за лютий 2011 року.

Суд вважає зазначену позицію податкового органу необґрунтованою, оскільки підпункт 14.1.210 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який визначав поняття пункту продажу палива, виключено з Кодексу на підставі Закону України від 07.07.2011 № 3609-VI, що набрав чинності 06.08.2011. Тобто, на час проведення перевірки вказаний підпункт Податкового кодексу України втратив чинність.

Крім того, суд не приймає посилання представника відповідача на журнал «Вісник податкової служби» № 8 за лютий 2011 року, оскільки зазначений журнал не є офіційним виданням нормативних актів, а також не є джерелом права. Суд зазначає, що журнал містить статті науковців, інформацію органів податкової служби та певні оціночні судження, які не можуть бути покладені в основу судового рішення з огляду на вимоги статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (принцип законності).

Згідно додатку до акту перевірки /а.с. 109/, відповідачем зазначено, що АЗС, які належать підприємству, розташовані за наступними адресами: м. Донецьк, вул. Артемівська, 3, м. Донецьк, вул. Кірова, 288а. Згідно бази даних ТАХ ТОВ «Діамант ойл» в ДПІ у Київському районі м. Донецька придбано один патент на роздрібну торгівлю нафтопродуктами на АЗС, розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Артемівська, 3.

З цього приводу суд відзначає, що згідно акту перевірки /а.с. 105-106/, фактична перевірка позивача здійснювалась на господарській одиниці - АЗС за адресою: м. Донецьк, вул. Артемівська, 3, тобто за адресою, зазначеною у торговому патенті.

В межах проведеної відповідачем фактичної перевірки інші господарські одиниці позивача не перевірялись.

Як встановлено підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 № 213, які є обов'язковими для виконання органами та підрозділами державної податкової служби України, у разі організації фактичної перевірки платника податків органом ДПС за місцем, яке зазначене у свідоцтві про державну реєстрацію, та у разі якщо такий платник податків має філії (відокремлені підрозділи) або інші об'єкти, де провадиться діяльність та які розташовані поза межами його державної реєстрації, зазначеної у свідоцтві, та основного місця обліку, орган ДПС, який проводить (очолює) перевірку такого платника, може ініціювати організацію проведення перевірки таких філій (відокремлених підрозділів) або інших об'єктів за їх фактичним місцезнаходженням.

У такому випадку підрозділ органу ДПС, який очолює перевірку, не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку проведення засобами електронного зв'язку надає до органу ДПС, на території якого провадять діяльність філія (відокремлений підрозділ) або інший об'єкт, запит щодо проведення перевірки господарського об'єкта такого платника податків разом із переліком питань, які необхідно відобразити в акті перевірки, та обставин для проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 3.2.2 цього пункту, у разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) провадить діяльність не за місцем, яке зазначене у свідоцтві про державну реєстрацію такого суб'єкта, орган ДПС, на території якого здійснює діяльність такий платник (його відокремлені підрозділи), може ініціювати проведення перевірки такого платника податків (його відокремлених підрозділів), при цьому надає запит до органу ДПС, на обліку в якому перебуває такий платник, з питань надання наявності обставин для проведення перевірки.

Як зазначено у додатку до акту перевірки /а.с. 109/, інша АЗС, яка належить позивачу, розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 288а, тобто за межами Київського району міста Донецька. Таким чином, здійснюючи перевірку цієї АЗС щодо питання наявності торгового патенту, відповідач мав діяти відповідно до наведених вище приписів Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 № 213.

Разом із тим, відповідачем встановлені зазначеними Методичними рекомендаціями дії вчинені не були, що, на переконання суду, свідчить про необґрунтованість здійснення перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька другої господарської одиниці позивача, яка розташована за межами території Київського району міста Донецька.

Отже, суд приходить до висновку, що порушення позивачем статті 267 Податкового кодексу України не доведено під час судового розгляду справи.

Часткова необґрунтованість висновків акту перевірки щодо порушення позивачем пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, та статті 267 Податкового кодексу України призвело до неправомірного застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями за ці порушення.

Так, згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, наданого відповідачем, розмір штрафів визначено наступним чином:

1. за здійснення діяльності без отримання відповідного торгового патенту протягом 226 днів (з 07.03.2011 по 18.10.2011) застосовано штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць, що становить 9484,00 гривень.

2. за не оприбуткування у касах готівки на суму 6012,30 грн. застосовано штраф у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, що становить 30 061,50 грн.

3. за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах на суму 8685,54 грн. застосовано штраф у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, що становить 17 371,08 грн.

Оскільки під час судового розгляду було підтверджено вчинення порушення позивачем у вигляді несвоєчасного оприбуткування готівки в касі на суму 6012,30 грн. (1656,72 грн. + 4355,58 грн. = 6012,30 грн.), то, відповідно є обґрунтованим застосування до позивача штрафу за зазначене порушення. Як встановлено вимогами абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки», за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - до юридичних осіб застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Таким чином, відповідачем обґрунтовано визначено розмір штрафу за вказане порушення 30 061,50 грн. (6012,30 грн. х 5 = 30 061,50 грн.).

Недоведення вчинення позивачем порушень у вигляді здійснення діяльності без отримання відповідного торгового патенту та перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах обумовлює необґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій за вказані порушення.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Діамант Оіл» підлягають частковому задоволенню, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 000133 2343/24540/10/23-413 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9484,00 грн. за порушення статті 267 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 125.1 статті 125 цього Кодексу підлягає визнанню недійсним у повному обсязі;

- податкове повідомлення-рішення № 000134 2343/24539/10/23-413 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47 432,58 грн. за порушення пунктів 2.6, 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно абз. 2-3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» підлягає визнанню недійсним частково на суму 17 371,08 грн.

Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує до стягнення на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам. Оскільки суд задовольняє позов на суму штрафів 26 855,08 грн., то 1% судового збору від цієї суми становить 268,56 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант Оіл» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000133 2343/24540/10/23-413 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант Оіл» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9484 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за порушення статті 267 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 125.1 статті 125 Податкового кодексу України.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 000134 2343/24539/10/23-413 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант Оіл» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 371 (сімнадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 08 коп. за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно абз. 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки».

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант Оіл» (83018, м. Донецьк, вул. Артемівська, 3, ЄДРПОУ 37434011) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 56 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 28 травня 2012 присутності представників позивача, представників відповідача.

Постанову у повному обсязі складено 05 червня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.