Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а/0570/5013/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/5013/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Папазової Г.П.

при секретарі Нетреба А.Ю.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 за догов.

представника відповідача ОСОБА_3 за дов. від 15.05.12р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування наказу № 5-о від 27.03.2012р., визнання права на посаду та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування наказу № 5-о від 27.03.2012р., визнання права на посаду та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне. Вона перебувала на службі в міській державній податковій інспекції м. Маріуполя:

з 23.06.1998р. по 24.08.1998р. на посаді державного податкового інспектора;

з 25.08.1998р. по 31.07.2000р. на посаді старшого державного податкового інспектора;

з 01.08.2000р. по 31.07.2000р. на посаді головного державного податкового інспектора;

з 25.06.2002р. по 31.07.2003р. заступником начальника відділу економічного аналізу та прогнозування податкових надходжень, групи організаційно - розпорядчий роботи;

з 01.08.2003р. по 11.03.2009р. начальником відділу організаційно - розпорядчий роботи;

з 12.03.2009р. по 27.03.2012р. в зв'язку з реорганізацією відділу у сектор працювала завідуючим сектором організаційно - розпорядчий роботи.

За час роботи ніяких порушень трудової дисципліни вона не допускала, мала не однократні заохочення, що підтверджується записами у трудовій книжці.

19.10.2011р. державна податкова інспекція в м. Маріуполі видала наказ № 296 «Про реорганізацію Державної податкової інспекції в м. Маріуполі», пунктом 1 якого передбачувалась її реорганізація шляхом злиття з державною податковою інспекцією в Іллічівському районі м. Маріуполя та державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя у Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію, яка офіційно була зареєстрована як юридична особа 14.03.2012р. Зазначений наказ не передбачав скорочення чисельності штату.

07.12.2011р. державна податкова адміністрація в Донецькій області пунктом 1 додатку № 1 наказу № 420 «Про затвердження численності робітників та тимчасових типових структур державних податкових інспекцій області», в зв'язку з реорганізацією ДПІ у м. Маріуполі шляхом злиття та скорочення штатної численності, встановила загальну численність відповідача - 276 працівників. На підставі чого, відповідачем у виконання цього пункту був затверджений тимчасовий штатний розпис.

30.12.2011р. було видане письмове попередження про наступне звільнення її 12.03.2012р. за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та ознайомлено її з даним попередженням 06.01.2012р.

В зазначеному попередженні було пояснено, що на протязі двох місяців їй будуть запропоновані вакантні посади в структурі відповідача. Проте, 27.03.2012р. наказом № 5-0 відповідач звільнив її з посади завідуючого організаційно - розпорядчого сектору, у зв'язку з реорганізацією.

Позивач вважає її звільнення незаконним та просить визнати незаконним та скасувати наказ Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 5 - 0 від 27.03.2012р. про її звільнення з посади завідуючого організаційно - розпорядчого сектору за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; визнати за нею переважне право на посаду начальника організаційно - розпорядчого відділу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби; зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби призначити її на посаду начальника організаційно - розпорядчого відділу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби; зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби виплатити їй заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив в їх задоволені відмовити, посилаючись, зокрема на те, що відсутність у позивача більшої кваліфікації та продуктивності праці, ніж у гр. ОСОБА_4 не надало їй переважного права залишення на роботі, тому її звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є правомірним. Крім цього, відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Маріуполя позивач перебуває на обліку в цьому управлінні та отримує пенсію державного службовця з 04.04.2012р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 з 23.07.1998 року проходила державну службу в державній податковій інспекції у м. Маріуполі, зокрема з 12.03.2009 року на посаді завідувача організаційно-розпорядчим сектором.

На виконання вимог Указу президента України «Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів державної податкової служби» від 21.09.2011 року проведено реорганізацію ДПІ у м. Маріуполі, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя та ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя шляхом їх злиття у Маріупольську ОДПІ.

Наказом ДПІ у м. Маріуполі від 19.10.2011 року № 296 розпочато процедуру реорганізації податкової інспекції.

Згідно наказу ДПА у Донецькій області від 07.12.2011 року № 420 «Про затвердження чисельності працівників та тимчасових типових структур державних податкових інспекцій області» штатна чисельність Маріупольської ОДПІ склала 276 одиниць. При цьому згідно штатних розписів на 2012 рік штатна чисельність ДПІ у м. Маріуполі складала 190 одиниць, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя - 83 одиниці, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя - 80 одиниць, а всього 353 одиниці.

Головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Маріуполі, начальником ДПІ у м. Маріуполі було винесено попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 із займаної посади 12.03.2012р., згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, з яким вона була ознайомлена 06.01.2012р.

03.03.2012р. позивачу були запропоновані посада головного державного податкового ревізора - інспектора сектору інформатизації та обліку платників податків до виходу ОСОБА_5 з лікарняного по вагітності та пологам і посада головного державного податкового інспектора відділу погашення податкового боргу до виходу ОСОБА_6 з відпустки для догляду за дитиною. Від зазначених пропозицій вона відмовилась.

07.03.2012р. ОСОБА_1 було запропоновано посаду старшого державного податкового інспектора сектору оподаткування фізичних осіб. Від зазначеної пропозиції вона також відмовилась.

З 12.03.2012 року по 26.03.2012 року позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідним листком непрацездатності, в зв'язку з чим вона не була звільнена згідно попередження, а трудові відносини з нею передані згідно передавального акту від 14.03.2012 року до Маріупольської ОДПІ.

Відповідно до наказу начальника Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 5-0 від 27.03.2012р. ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача організаційно - розпорядчим сектором, згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Питання припинення публічної служби внаслідок ліквідації публічного органу нормами спеціальних законів не врегульовані. Тому при розгляді справ вказаної категорії застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України.

Згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Реорганізація - одна з форм припинення юридичної особи. При реорганізації юридична особа припиняється, але всі її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи.

Можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників. Право визначити чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому їм органу.

Відповідно до частини третьої статті 36 Кодексу у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо.

Власник теоретично має право на власний розсуд вносити зміни до штатного розкладу в будь-який час.

З Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що 14.03.2012р. проведено державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи - Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, ідентифікаційний код 38081809, місцезнаходження 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 59.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 118, встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.

Як вбачається із матеріалів справи, Маріупольська ОДПІ має ідентифікаційний код 38081809, в той час як ДПІ у м. Маріуполі - 23031003.

Таким чином, це дві окремі юридичні особи: ДПІ у м. Маріуполі, щодо якої проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи, та Маріупольська ОДПІ.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 N 9 звертає увагу судів на те, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. У цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Як вже було зазначено вище, трудові відносини позивача з ДПІ в м. Маріуполі були передані за передавальним актом Маріупольській ОДПІ, проте суд не може розцінювати це як призначення у встановленому законом порядку на певну посаду у новоствореній установі. Таке передання посади було пов'язано лише з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному та виконанням відповідачем приписів частини 3 статті 40 КЗпП України щодо неможливості звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності.

Власник або уповноважений ним орган при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог статті 42 Кодексу, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 49-2 Кодексу передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Разом з цим, суд зазначає, що поняття переважного права на залишення на роботі не тотожне переважному прийняттю на роботу. І в даному випадку правом, а не обов'язком роботодавця є прийняття працівника, який підлягає вивільненню, на роботу в нову установу.

Таким чином, суд вважає необхідним відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування наказу № 5-о від 27.03.2012р., визнання права на посаду та зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування наказу № 5-о від 27.03.2012р., визнання права на посаду та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 22 травня 2012 року, повний текст постанови виготовлений 28 травня 2012 року.

Суддя Папазова Г.П.