Постанова

від 23.04.2012 по справі 2а-16279/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2012 року 15:34 № 2а-16279/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юко Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000692302 від 31.10.2011 року за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_4, довіреність № б/н, від 18.10.11,

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 8909/9/10, від 26.10.11,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юко Україна», (далі -позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, (далі -відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування податкового повідомлення - рішення №0000692302 від 31 жовтня 2011 року, згідно з яким відповідач збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 497496,00 гривень, з яких: 433067,00 гривень -податок на додану вартість; 64429,00 гривень -штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивачем були добросовісно виконані всі вимоги законодавства України для формування податкового кредиту, що висновок відповідача, відображений в Акті перевірки №6155/23-222-32489506 від 12 жовтня 2011 року не ґрунтується на діючому законодавстві, є неправомірним, оскільки позивач не порушував вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при здійсненні господарської діяльності за період, що перевірявся, в силу чого, у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи на те, що висновки, викладені в Акті перевірки ґрунтуються на діючому законодавстві, що контрагентом позивача - ТОВ "Трейд Груп Сервіс" за період червень-грудень 2010 р. не задекларовано та не відображено податкове зобов"язання з ПДВ по контрагенту ТОВ «Юко Україна» і відповідачем обгрунтовано встановлено заниження позивачем податкових зобов"язань з ПДВ, а отже податкове повідомлення -рішення є законним та обгрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юко Україна» (ідентифікаційний код 32489506) зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.07.2003 р., основними видами діяльності за КВЕД визначено інші види оптової торгівлі, виробництво інструментів, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, зареєстровано платником податку на додану вартість 28.03.2008 р.

Відповідачем здійснено планову виїзну перевірку ТОВ «Юко Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за наслідками якої, 12 жовтня 2011 року було складено Акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Юко Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року №6155/23-222-32489506 (надалі -Акт перевірки).

31 жовтня 2011 року відповідачем на підставі вказаного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення -рішення №0000692302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 497496,00 гривень, з яких: 433067,00 гривень -податок на додану вартість, 64429,00 гривень -штрафні (фінансові) санкції.

У вказаному Акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ, що привело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 433067,00 гривень, в тому числі: за серпень 2010 року -в сумі 33116,00 гривень;

- За вересень 2010 року -в сумі 31818,00 гривень; за листопада 2010 року -в сумі 83638,00 гривень; за грудень 2010 року -в сумі 109138,00 гривень; за березень 2011 року -в сумі 7473,00 гривень; за квітень 2011 року -в сумі 53551,00 гривень; за травень 2011 року -в сумі 114333,00 гривень.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що станом на 05 жовтня 2011 року позивач мав розбіжність згідно БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а саме завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 437879,12 гривень згідно отриманих від ПП «Трейд Груп Сервіс» (ідентифікаційний код 36946994) податкових накладних, оскільки контрагентом позивача - ТОВ "Трейд Груп Сервіс" за період червень-грудень 2010 р. не задекларовано та не відображено податкове зобов"язання з ПДВ по контрагенту ТОВ «Юко Україна».

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість"передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг) та складається із сум ПДВ, нарахованих (сплачених) за ставкою 20%, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що між позивачем, як покупцем, та ПП «Трейд Груп Сервіс», як продавцем, 21 квітня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу товарів, згідно з положеннями п.п. 1.1. та 1.2., якого, ПП «Трейд Груп Сервіс»зобов"язувалась передати позивачу листи гаряче катані, ст. 3 у кількості 300 тонн, шестигранники 19,17 ст. 45 у кількості 230 тонн, квадрати 35 ст.45 у кількості 10 тонн. Згідно з умовами п. 2.3. вказаного договору, поставка товару здійснюється на склад позивача за адресою: с. Літки, вул. Гагаріна, 2-Г, Броварський район, Київська обл.

Згідно з вимогами п. 2.1. вказаного договору, ціна кожної партії товару визначається згідно з накладними, по яких здійснюється приймання-передача товару. Загальна вартість товару, що поставляється за вказаним договором визначається рахунком, видатковими та податковими накладними.

На виконання вимог вказаного договору, відповідачем виписано позивачу податкові накладні № 11 від 02.03.2011 р. на загальну суму 90225,00, в т.ч. ПДВ 15037,00 грн., № 177 від 13.12.10 р. на загальну суму 160125,00, в т.ч. ПДВ 26687,00 грн., № 174 від 08.12.2010 р. на загальну суму 75140,00 грн, в т.ч. ПДВ 12523,00 грн., № 17201 від 06.12.2010 р. на загальну суму 117592,00 грн., в т. ч. ПДВ 19598,67 грн., № 172 від 06.12.2010 р. на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., № 170 від 02.12.2010 р. на загальну суму 100240,00 грн., в т.ч. ПДВ 16706,67 грн., № 18201 від 20.12.2010 р. на загальну суму 70220,00 грн., в т.ч. ПДВ 11703,00 грн., № 184 від 22.12.2010 р. на загальну суму 80125,00 грн., в т.ч. ПДВ 13354,17 грн., № 18702 від 27.12.2010 р. на загальну суму 145255,00 грн., в т.ч. ПДВ 24209,17 грн., № 18901 від 29.12.2010 р. на загальну суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., № 81 від 27.07.2010 р. на загальну суму 40150,00 грн., в т.ч. ПДВ 669167 грн., № 14801 від 02.11.2010 р. на загальну суму 137240,00 грн., в т.ч. ПДВ 22873,33 грн., № 150 від 04.11.2010 р. на загальну суму 85220,00 грн., в т.ч. ПДВ 14203,33 грн., № 152 від 08.11.2010 р. на загальну суму 164240,00 грн., в т.ч. ПДВ 27373,33 грн., № 158 від 16.11.2010 р. на загальну суму 65230,00 грн., в т.ч. ПДВ 10871,67 грн., № 162 від 22.11.2010 р. на загальну суму 65520,00 грн., в т.ч. ПДВ 10920,00 грн., № 167 від 29.11.2010 р. на загальну суму 90440,00 грн., в т.ч. ПДВ 15073,33 грн., № 129 від 06.10.2010 р. на загальну суму 43050,00 грн., в т.ч. ПДВ 7175,00 грн., № 142 від 25.10.2010 р. на загальну суму 180154,00 грн., в т.ч. ПДВ 30025,67 грн., № 144 від 27.10.2010 р. на загальну суму 102020,00 грн., в т.ч. ПДВ 17003,33 грн., № 81 від 27.07.2010 р. на загальну суму 40150,00 грн., в т.ч. ПДВ 669167 грн., № 123 від 28.09.2010 р. на загальну суму 80420,00 грн., в т.ч. ПДВ 13403,33 грн., № 119 від 22.09.2010 р. на загальну суму 120054,00 грн., в т.ч. ПДВ 20025,67 грн., № 11301 від 14.09.2010 р. на загальну суму 25220,00 грн., в т.ч. ПДВ 4203,33 грн., № 110 від 09.09.2010 р. на загальну суму 25140,00 грн., в т.ч. ПДВ 4190,00 грн., № 95 від 17.08.2010 р. на загальну суму 45120,00 грн., в т.ч. ПДВ 7520,00 грн., № 81 від 27.07.2010 р. на загальну суму 40150,00 грн., в т.ч. ПДВ 669167 грн., № 10301 від 27.07.2010 р. на загальну суму 110520,00 грн., в т.ч. ПДВ 18420,00 грн., № 81 від 27.07.2010 р. на загальну суму 40150,00 грн., в т.ч. ПДВ 6691,67 грн., № 75 від 19.07.2010 р. на загальну суму 65120,00 грн., в т.ч. ПДВ 10853,33 грн., № 80 від 26.07.2010 р. на загальну суму 70130,00 грн., в т.ч. ПДВ 11688,33 грн., № 71 від 13.07.2010 р. на загальну суму 142150,00 грн., в т.ч. ПДВ23691,80 грн., № 6502 від 05.07.2010 р. на загальну суму 100125,00 грн., в т.ч. ПДВ 16687,50 грн., № 45 від 04.06.2010 р. на загальну суму 61124,00 грн., в т.ч. ПДВ 10187,33 грн., № 22 від 28.04.2010 р. на загальну суму 80125,00 грн., в т.ч. ПДВ 13354,17 грн., відповідні видаткові накладні, оригінали яких досліджено судом, а копії залучено до матеріалів справи. Вказані видаткові та податкові накладні містять всі необхідні реквізити.

Як вбачаєтьсяіз спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.01.2012 р., контрагент позивача, - ПП «Трейд Груп Сервіс» є юридичною особою, належним чином зареєстрованою.

Також судом встановлено, що ПП «Трейд Груп Сервіс» на момент здійснення спірних господарських операцій було платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ №100276835 (дата початку дії 29 березня 2010 року). На час перевірки свідоцтво не було анульоване.

Таким чином, відповідно до частини 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», ПП «Трейд Груп Сервіс» мало право виписувати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбавав у ПП «Трейд Груп Сервіс» металеві вироби з метою використання в господарській діяльності: а саме виготовлення металевих виробів та подальшого їх продажу іншим особам.

На підтвердження наявності виробничої бази, позивачем надані докази про наявність у його власності земельної ділянки та нежитлової будівлі (площею 1315 кв.м.), які знаходяться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Літки, вул. Гагаріна, 2Г, та виробничого обладнання.

Позивачем надано, а судом досліджено докази (договори, видаткові та податкові накладні, банківські виписки), згідно з якими позивач здійснює продаж виробленої продукції іншим особам, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", Приватному акціонерному товаристову "Нова лінія", отримуючи прибуток від господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції на час спірних правовідносин) та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,(в редакції на час спірних правідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, позивачем доведено, що придбані товари у ПП «Трейд Груп Сервіс» використані позивачем у його господарській діяльності.

Відповідно до пункту 7.5 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивач сплатив вартість придбаних металовиробів на поточний рахунок ПП «Трейд Груп Сервіс» у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, оригінали яких досліджено судом, а копії залучено до матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи (Акту перевірки та податкових накладних, копії яких є в матеріалах справи) позивач отримав від ПП «Трейд Груп Сервіс» всі податкові накладні, які підтверджують суму податкового кредиту, яку відповідач не визнав та у зв'язку з чим донарахував податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 433067,00 гривень, а також відобразив суми податкового кредиту у відповідних деклараціях з податку на додану вартість, а податкові накладні - у реєстрах податкових накладних.

Таким чином, суд констатує, що відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сплачені позивачем суми ПДВ підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином та розрахунковими документами.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними; у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про те, що платником податків до складу податкового кредиту можуть бути включені суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням ним товарів (послуг) за умови підтвердження таких сум, зокрема, податковими накладними, що мають бути заповнені в порядку, визначеному законодавством, а саме, містити усі обов'язкові реквізити, встановлені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин, суд приходить до висновку, що Позивач, при віднесенні до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ по товарах, отриманих від ПП «Трейд Груп Сервіс», виконав всі вимоги діючого законодавства: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податкового кредиту підтверджена податковими накладними та розрахунковими документами.

За таких обставин, висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та нарахування позивачу суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 433067,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64429,00 гривень в силу того, що контрагентом позивача - ТОВ "Трейд Груп Сервіс" за період червень-грудень 2010 р. не задекларовано та не відображено податкове зобов"язання з ПДВ по контрагенту ТОВ «Юко Україна» є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем не зазначено та не доведено порушення саме позивачем жодної з вимог законодавства за спірний період, що перевірявся.

В той же час, відповідно до п.п. 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 5.2 вказаного Положення, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Суд звертає увагу, що відповідач, вказуючи про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за березень, квітень та травень 2011 року, посилається на порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність з 01 січня 2011 року (пункт 2 розділу XIX Податкового кодексу України).

Крім того, в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову (№11848/4/10-015 від 06 грудня 2011 року) відповідач зазначає про завищення податкового кредиту, згідно з податковими накладними, отриманими від ПП «Трейд Груп Сервіс», що привело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, в таких періодах: за липень 2010 року, серпень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року. В той же час, як слідує з розділу 4 Акту перевірки, відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за інші податкові періоди: за серпень 2010 року, вересень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, березень, квітень та травень 2011 року.

Також, як слідує з Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5) до податкових декларацій з ПДВ за вересень 2010 року, березень 2011 року та травень 2011 року (копії наявні в матеріалах справи), позивач не включав до податкового кредиту сум ПДВ по контрагенту ПП «Трейд Груп Сервіс» (ІПН 369469926597) в ці періоди, а відповідачем не зазначено іншого обгрунтування щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у вказані періоди.

Суд звертає увагу, що, як норми Податкового кодексу України, зокрема, стаття 16 Податкового кодексу України, яка визначає обов"язки платника податків, так і норми законодавства, що діяли на час існування спірних правовідносин, не передбачають обов'язку платника податку щодо контролю за виконанням податкових обов'язків іншими платниками податку.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності -тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

У своєму рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний суд України зазначив: "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Оцінюючи yci докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести тi обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено порушення позивачем вимог податкового законодавства та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В силу того, що судом було встановлено відсутність порушення позивачем вимог законодавства та наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за спірні періоди, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

На стягненні судових витрат позивач не наполягав, про що зазначив в уточненні позовних вимог від 18.01.2012 р.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юко Україна" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000692302 від 31.10.2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 23.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 03.05.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко