Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2а-16279/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16279/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М.

за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юко-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юко-Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 р. позовні вимоги були задоволені.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду, та постановити нову, про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з"явилися, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем були добросовісно виконані всі вимоги законодавства України для формування податкового кредиту, що висновок відповідача, відображений в акті перевірки №6155/23-222-32489506 від 12 жовтня 2011 року не ґрунтується на діючому законодавстві, є неправомірним, оскільки позивач не порушував вимоги підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" при здійсненні господарської діяльності за період, що перевірявся, в силу чого, у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ "Юко Україна" зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.07.2003р., основними видами діяльності за КВЕД визначено інші види оптової торгівлі, виробництво інструментів, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, зареєстровано платником податку на додану вартість 28.03.2008р.

Відповідачем здійснено планову виїзну перевірку ТОВ "Юко Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за наслідками якої, 12 жовтня 2011 року було складено Акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Юко Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року № 6155/23-222-32489506 (надалі -Акт перевірки).

31 жовтня 2011 року відповідачем на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення -рішення №0000692302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 497496,00 грн., з яких: 433067,00 грн. - податок на додану вартість, 64429,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

У акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4, підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ, що привело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 433067,00 грн., в тому числі: за серпень 2010 року - в сумі 33116,00 грн; за вересень 2010 року - в сумі 31818,00 грн; за листопада 2010 року - в сумі 83638,00 грн; за грудень 2010 року - в сумі 109138,00 грн; за березень 2011 року - в сумі 7473,00 грн; за квітень 2011 року - в сумі 53551,00 грн; за травень 2011 року - в сумі 114333,00 грн.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що станом на 05 жовтня 2011 року позивач мав розбіжність згідно БД АІС "Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", а саме завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 437879,12 грн., згідно отриманих від ПП "Трейд Груп Сервіс" податкових накладних, оскільки контрагентом позивача - ТОВ "Трейд Груп Сервіс" за період червень - грудень 2010р. не задекларовано та не відображено податкове зобов"язання з ПДВ по контрагенту ТОВ "Юко Україна".

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість"передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чимитними деклараціями (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст.7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг) та складається із сум ПДВ, нарахованих (сплачених) за ставкою 20%, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем, як покупцем, та ПП "Трейд Груп Сервіс", як продавцем, 21 квітня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу товарів, згідно з положеннями п.п. 1.1. та 1.2., якого, ПП "Трейд Груп Сервіс" зобов"язувалась передати позивачу листи гаряче катані, ст. 3 у кількості 300 тонн, шестигранники 19,17 ст. 45 у кількості 230 тонн, квадрати 35 ст.45 у кількості 10 тонн. Згідно з умовами п. 2.3. вказаного договору, поставка товару здійснюється на склад позивача за адресою: с. Літки, вул. Гагаріна, 2-Г, Броварський район, Київська обл.

Згідно з вимогами п. 2.1. вказаного договору, ціна кожної партії товару визначається згідно з накладними, по яких здійснюється приймання-передача товару. Загальна вартість товару, що поставляється за вказаним договором визначається рахунком, видатковими та податковими накладними.

На виконання вимог вказаного договору, відповідачем виписано позивачу податкові накладні № 11 від 02.03.2011 р. на загальну суму 90225,00. Вказані видаткові та податкові накладні містять всі необхідні реквізити.

З спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 18.01.2012р., контрагент позивача, - ПП "Трейд Груп Сервіс" є юридичною особою, належним чином зареєстрованою.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що ПП "Трейд Груп Сервіс" на момент здійснення спірних господарських операцій було платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ № 100276835 (дата початку дії 29 березня 2010 року). На час перевірки свідоцтво не було анульоване.

Таким чином, відповідно до ч. 1 підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", ПП "Трейд Груп Сервіс" мало право виписувати податкові накладні.

Крім того, позивач придбавав у ПП "Трейд Груп Сервіс" металеві вироби з метою використання в господарській діяльності: а саме виготовлення металевих виробів та подальшого їх продажу іншим особам.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження наявності виробничої бази, позивачем надані докази про наявність у його власності земельної ділянки та нежитлової будівлі (площею 1315 кв.м.), які знаходяться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Літки, вул. Гагаріна, 2Г, та виробничого обладнання.

Судом першої інстанції досліджено докази (договори, видаткові та податкові накладні, банківські виписки), згідно з якими позивач здійснює продаж виробленої продукції іншим особам, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", Приватному акціонерному товаристову "Нова лінія", отримуючи прибуток від господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 ЗУ "Про податок на додану вартість", (в редакції на час спірних правовідносин) та п. 1.32 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції на час спірних правідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що позивачем доведено, що придбані товари у ПП "Трейд Груп Сервіс" використані позивачем у його господарській діяльності.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач сплатив вартість придбаних металовиробів на поточний рахунок ПП "Трейд Груп Сервіс" у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, оригінали яких досліджено, а копії залучено до матеріалів справи.

Згідно акту перевірки та податкових накладних, позивач отримав від ПП "Трейд Груп Сервіс" всі податкові накладні, які підтверджують суму податкового кредиту, яку відповідач не визнав та у зв'язку з чим донарахував податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 433067,00 грн., а також відобразив суми податкового кредиту у відповідних деклараціях з податку на додану вартість, а податкові накладні - у реєстрах податкових накладних.

Разом з тим, відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", сплачені позивачем суми ПДВ підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином та розрахунковими документами.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними; у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про те, що платником податків до складу податкового кредиту можуть бути включені суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням ним товарів (послуг) за умови підтвердження таких сум, зокрема, податковими накладними, що мають бути заповнені в порядку, визначеному законодавством, а саме, містити усі обов'язкові реквізити, встановлені підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ста. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач, при віднесенні до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ по товарах, отриманих від ПП "Трейд Груп Сервіс", виконав всі вимоги діючого законодавства: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість". Сума податкового кредиту підтверджена податковими накладними та розрахунковими документами. Крім того, висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та нарахування позивачу суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 433067,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64429,00 грн. в силу того, що контрагентом позивача - ТОВ "Трейд Груп Сервіс" за період червень-грудень 2010 р. не задекларовано та не відображено податкове зобов"язання з ПДВ по контрагенту ТОВ "Юко Україна" є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, відповідачем не зазначено та не доведено порушення саме позивачем жодної з вимог законодавства за спірний період, що перевірявся.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 5.2 вказаного Положення, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач, вказуючи про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за березень, квітень та травень 2011 року, посилається на порушення норм ЗУ "Про податок на додану вартість", який втратив чинність з 01 січня 2011 року (п. 2 розділу XIX Податкового кодексу України).

Крім того, в акті перевірки та письмових запереченнях проти позову (№ 11848/4/10-015 від 06 грудня 2011 року) відповідач зазначає про завищення податкового кредиту, згідно з податковими накладними, отриманими від ПП "Трейд Груп Сервіс", що привело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, в таких періодах: за липень 2010 року, серпень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року. В той же час, відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за інші податкові періоди: за серпень 2010 року, вересень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, березень, квітень та травень 2011 року.

З розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5) до податкових декларацій з ПДВ за вересень 2010 року, березень 2011 року та травень 2011 року вбачається, що позивач не включав до податкового кредиту сум ПДВ по контрагенту ПП "Трейд Груп Сервіс" у вказані періоди, а відповідачем не зазначено іншого обґрунтування щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у вказані періоди.

Колегія суддів звертає увагу, що ст. 16 Податкового кодексу України, яка визначає обов"язки платника податків, так і норми законодавства, що діяли на час існування спірних правовідносин, не передбачають обов'язку платника податку щодо контролю за виконанням податкових обов'язків іншими платниками податку.

Згідно рішення від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний суд України зазначив: "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про задоволення позову є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юко-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а судове рішення без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.