Постанова

від 25.05.2012 по справі 2а-1390/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2012 року № 2а-1390/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холодотех" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2011р. № 00000363540, № 00000373540, № 00000383540

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холодотех", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №00000363540, №00000373540, №00000383540 від 10.06.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Тодель-17"(код за ЄДРПОУ 36010626) за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2010 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними господарські договори між Позивачем та ПП «Тодель-17», зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки при проведенні перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством "Тодель-17", (код за ЄДРПОУ 31673876) за період з 01.04.2008р. по 31.12.2012р. було встановлено, що оскільки Постановою Ленінського районного суду м. Луганська по справі №1-801/2010 від 13.08.2010р. по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України "Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона", встановлено, що підсудний ОСОБА_1, став формальним директором придбаного їм підприємства ПП "Тодель-17", яке було створене без наміру займатися підприємницькою діяльністю, діяльність якого була направлена на переведення коштів з безготівкової форми в готівкову, укладав фіктивні договори з фізичними та юридичними особами, тому оформлення позивачем договору та первинних документів щодо придбання товарів у ПП "Тодель-17" не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, отже така угода є нікчемною, а тому, позивачем необґрунтовано завищено валові витрати, в результаті чого було занижено податок на прибуток, занижено податок на додану вартість та завищено рядок 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" у декларації з податку на додану вартість.

В судове засідання 19.04.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з Приватним підприємством "Тодель-17"(код за ЄДРПОУ 31673876) за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з Приватним підприємством "Тодель-17"(код за ЄДРПОУ 31673876) за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. №32/35-40/35961608 від 27.05.2011р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого, завищено валові витрати за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. на загальну суму 1 874 405,00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток за 2008-2009 рік на загальну суму 468 600,00 гривень, та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1 п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого, занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 216 382,00 гривень та завищено показники рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" Декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2009 року всього у сумі 165 291,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №00000363540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на загальну суму 585750,00 грн, з яких 468000,00 грн., - за основним платежем, а 117150,00 грн, - за штрафними (фінансовими) санкціями, №00000373540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 270478,00 грн, з яких 216382,00 грн., - за основним платежем, а 54096,00 грн, - за штрафними (фінансовими) санкціями, №00000383540 від 10.06.2011р., яким визначено, що позивачем завищено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 165291,00 грн.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Холодотех" зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.05.2008 р., взято на податковий облік у ДПІ у Подільському районі м. Києва 30.05.2008 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 09.07.2008 р..

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Холодотех", як покупцем, та ПП «Тодель-17», як постачальником, був укладений Договір поставки товару №04/07-2008 від 04.07.2008 року (надалі -Договір поставки), згідно п.1.1. та п.1.3. якого ПП «Тодель-17» зобов'язувалось систематично поставляти позивачу товар (комплектуючі вироби до холодильного обладнання) на суму орієнтовно 2000000,00 грн., крім того ПДВ 20%. Згідно п.10.1. Договору поставки, поставка товару здійснюється зі складів ПП «Тодель-17»в різних містах на території України; витрати з організації перевезень товарів до місця призначення несе покупець. Договір поставки від імені ПП «Тодель-17»підписаний директором ОСОБА_1

На виконання умов Договору поставки, ПП «Тодель-17»поставило позивачу комплектуючі вироби до холодильного обладнання на загальну суму 2175347,94 грн., в т ч. ПДВ 362557,99 грн., що підтверджується видатковими накладними (№40800 від 04.08.08; №40801 від 04.08.08; №40802 від 04.08.08; №40803 від 04.08.08; №50800 від 05.08.08; №50801 від 05.08.08; №0508-2 від 05.08.08; №50803 від 05.08.08; №50804 від 05.08.08; №140800 від 19.08.08; №290801 від 29.08.08; №290502 від 29.08.08; №290800 від 29.08.08; №0610-1 від 06.10.08; №261118 від 26.11.08; №261128 від 26.11.08; №261107 від 26.11.08; №261108 від 26.11.08; №812083 від 08.12.08; №101286 від 10.12.08; №06022 від 06.02.09; №06021 від 06.02.09), які від імені ПП «Тодель-17» підписані його директором ОСОБА_1 та містять всі обов"язкові реквізити.

Виконання умов вказаного Договору поставки підтверджується також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0408-3 та №0508-2, згідно з якими ПП «Тодель-17» були надані транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією перевезень товарів згідно Договору поставки на загальну суму 73938,22 грн., в т.ч. ПДВ 16051,82 грн..

Судом встановлено, що ПП «Тодель-17»були оформлені на користь позивача податкові накладні №0040800 від 04.08.08; №40801 від 04.08.08; №40802 від 04.08.08; №40803 від 04.08.08; №0408-2 від 04.08.08; 0610-1 від 06.10.08; №261128 від 26.11.08; №261118 від 26.11.08; №180800 від 19.08.08; №290800 від 29.08.08; №290801 від 29.08.08; №290802 від 29.08.08; №50804 від 05.08.08; №50803 від 05.08.08; №50802 від 05.08.08; №50801 від 05.08.08; №50800 від 05.08.08; №261108 від 26.11.08; №261107 від 26.11.08; №101286 від 10.12.08; №812083 від 08.12.08; №06021 від 06.02.09; №06022 від 06.02.09 на загальну суму 2249241,24 грн., в т.ч. ПДВ 374873,53 грн. Дані податкові накладні складені та підписані директором ПП «Тодель-17»ОСОБА_1

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №030219 судом встановлено, що керівником юридичної особи, а також особою, яка мала право представляти та вчиняти юридичні дії без обмежень від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, був ОСОБА_1.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - Приватне підприємство «Тодель-17» було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Тодель-17» було анульовано лише 17.09.2009 р. з ініціативи податкового органу.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за липень-грудень 2008, січень-лютий 2009 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ПП «Тодель-17» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Судом встановлено, що між ПП «Тодель-17»та ПП «ТКФ «Саторі» був укладений Договір уступки вимоги №106 від 01.06.2009 р. (надалі -Договір уступки вимоги), відповідно до п.1.2. якого ПП «Тодель-17» відступає ПП «ТКФ «Саторі» право вимоги з позивача заборгованості за Договором поставки. .

На виконання умов Договору поставки та Договору уступки вимоги позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 2249241,40 грн., в т.ч. ПДВ 374873,57 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції.

Постановою Ленінського районного суду міста Луганська по кримінальній справі №1-801/2010 р. від 13.08.2010 р. по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (надалі -Постанова №1-801), встановлено, що ОСОБА_1 став формальним директором придбаного ним підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності повинен був укладати від свого імені фіктивні договори з фізичними та юридичними особами, коло яких було визначено невстановленою в ході досудового слідства особою. Банківські рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_1 повинні були використовуватися для отримання коштів від інших суб'єктів господарської діяльності для їх переводу з безготівкової форми в готівкову та отримував за це грошову винагороду в розмірі 120 грн. кожен тиждень за час існування підприємства. У вказаній поставнові зазначено, що ПП «Тодель-17»було зареєстрованим, про що видано свідоцтво про реєстрацію серії А 01 № 18896 від 17.09.2007 р.

Суд звертає увагу, що в мотивувальній частині зазначеної постанови відсутні встановлені факти, які мають преюдиційне значення для прийняття рішення у справі. Ленінським районним судом міста Луганська не надавалось оцінки договору поставки товару №04/07-2008 від 04.07.2008 року як такого, що був вчинений без мети настання реальних наслідків та є недійсним. Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контаргент позивача, - ПП «Тодель-17», не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність договору поставки №04/07-2008 від 04.07.2008 р., укладеного між позивачем та ПП «Тодель-17», оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ПП "Тодель-17", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ПП «Тодель-17» з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, та не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено завищення валових витрат за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. на загальну суму 1 874 405,00 гривень, в силу чого не відбулося заниження податку на прибуток на загальну суму 468600,00 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 216382,00 грн. та завищення рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" Декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2009 року всього у сумі 165 291,00 грн.

Відповідачем не доведено, в чому полягає порушення позивачем наведених норм Законів України «Про податок на додану вартість», "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обгрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень №00000363540, №00000373540, №00000383540 від 10.06.2011 р..

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Холодотех" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 10.06.2011 року. №00000363540, №00000373540, №00000383540.

3. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холодотех"(ідентифікаційний код юридичної особи 35961608) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко