Ухвала

від 27.03.2013 по справі 2а-1390/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1390/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Денісова А.О.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодотех» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодотех» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 10.06.2011 № 00000363540, 00000373540, 00000383540.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з Приватним підприємством "Тодель-17" (код за ЄДРПОУ 31673876) за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з Приватним підприємством "Тодель-17" (код за ЄДРПОУ 31673876) за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. №32/35-40/35961608 від 27.05.2011р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.3.1 ст. 3, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого, завищено валові витрати за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. на загальну суму 1 874 405,00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток за 2008-2009 рік на загальну суму 468 600,00 гривень, та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1 п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого, занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 216 382,00 гривень та завищено показники рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" Декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2009 року всього у сумі 165 291,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №00000363540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 585750,00 грн. (468000,00 грн. - за основним платежем, 117150,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), №00000373540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 270478,00 грн. (216382,00 грн. - за основним платежем, 54096,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №00000383540 від 10.06.2011р., яким визначено, що позивачем завищено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 165291,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Холодотех», як покупцем, та ПП «Тодель-17», як постачальником, був укладений Договір поставки товару №04/07-2008 від 04.07.2008 року (надалі - Договір поставки), згідно п.1.1. та п.1.3. якого ПП «Тодель-17» зобов'язувалось систематично поставляти позивачу товар (комплектуючі вироби до холодильного обладнання) на суму орієнтовно 2000000,00 грн., крім того ПДВ 20%. Згідно п.10.1. Договору поставки, поставка товару здійснюється зі складів ПП «Тодель-17» в різних містах на території України; витрати з організації перевезень товарів до місця призначення несе покупець. Договір поставки від імені ПП «Тодель-17» підписаний директором ОСОБА_3

На виконання умов Договору поставки, ПП «Тодель-17» поставило позивачу комплектуючі вироби до холодильного обладнання на загальну суму 2175347,94 грн., в т. ч. ПДВ 362557,99 грн., що підтверджується видатковими накладними (№40800 від 04.08.08; №40801 від 04.08.08; №40802 від 04.08.08; №40803 від 04.08.08; №50800 від 05.08.08; №50801 від 05.08.08; №0508-2 від 05.08.08; №50803 від 05.08.08; №50804 від 05.08.08; №140800 від 19.08.08; №290801 від 29.08.08; №290502 від 29.08.08; №290800 від 29.08.08; №0610-1 від 06.10.08; №261118 від 26.11.08; №261128 від 26.11.08; №261107 від 26.11.08; №261108 від 26.11.08; №812083 від 08.12.08; №101286 від 10.12.08; №06022 від 06.02.09; №06021 від 06.02.09), які від імені ПП «Тодель-17» підписані його директором ОСОБА_3 та містять всі обов'язкові реквізити.

Виконання умов вказаного Договору поставки підтверджується також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0408-3 та №0508-2, згідно з якими ПП «Тодель-17» були надані транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією перевезень товарів згідно Договору поставки на загальну суму 73938,22 грн., в т.ч. ПДВ 16051,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Тодель-17» були оформлені на користь позивача податкові накладні №0040800 від 04.08.08; №40801 від 04.08.08; №40802 від 04.08.08; №40803 від 04.08.08; №0408-2 від 04.08.08; 0610-1 від 06.10.08; №261128 від 26.11.08; №261118 від 26.11.08; №180800 від 19.08.08; №290800 від 29.08.08; №290801 від 29.08.08; №290802 від 29.08.08; №50804 від 05.08.08; №50803 від 05.08.08; №50802 від 05.08.08; №50801 від 05.08.08; №50800 від 05.08.08; №261108 від 26.11.08; №261107 від 26.11.08; №101286 від 10.12.08; №812083 від 08.12.08; №06021 від 06.02.09; №06022 від 06.02.09 на загальну суму 2249241,24 грн., в т.ч. ПДВ 374873,53 грн. Дані податкові накладні складені та підписані директором ПП «Тодель-17» ОСОБА_3

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №030219 судом встановлено, що керівником юридичної особи, а також особою, яка мала право представляти та вчиняти юридичні дії без обмежень від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, був ОСОБА_3

Крім того, необхідно зазначити, що на час існування спірних правовідносин, Приватне підприємство «Тодель-17» було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Тодель-17» було анульовано лише 17.09.2009 р. з ініціативи податкового органу.

Згідно з наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за липень-грудень 2008, січень-лютий 2009 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ПП «Тодель-17» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Щодо реальності проведених господарських операцій, необхідно зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду справи Відповідачем не наведено належних доказів, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ПП "Тодель-17", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Посилання Відповідача на постанову Ленінського районного суду міста Луганська по кримінальній справі №1-801/2010 р. від 13.08.2010 р. по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України судова колегія не приймає до уваги, оскільки зазначеною постановою не було надано оцінки договору поставки товару №04/07-2008 від 04.07.2008 року як такого, що був вчинений без мети настання реальних наслідків та є недійсним.

В свою чергу, Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена в повному обсязі 29.03.2013 року

.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Денісов А.О.