Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а-5192/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2012 року 10:38 № 2а-5192/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Ловекс-К» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва провизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2012 р. № 0000562311, № 0000572311, № 0000552311

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 02.04.2012 р.)

від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність № 79 від 23.03.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Приватне підприємство «Ловекс-К»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2012 р. № 0000562311, № 0000572311, № 0000552311.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2012 р. позовну заяву Приватного підприємства «Ловекс-К»було залишено без руху.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-5192/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30.05.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

1) форми «Р»від 08.02.2012 року № 0000562311 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Ловекс-К»за платежем податок на додану вартість на 48 345,00 грн., у тому числі за основним платежем 38 676,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 669,00 грн.

2) форми «Р»від 08.02.2012 року № 0000572311 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Ловекс-К»за платежем податок на прибуток підприємств на 100 781,00 грн.

3) форми «В4»від 08.02.2012 року № 0000552311 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25 824,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями), та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість в сумі 38 676 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 25 824 грн., в тому числі по періодах: за липень 2010 року в розмірі 27 000 грн. (занижено податок на додану вартість на суму 1 176 грн., завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 25 824 грн.), за серпень 2010 року в розмірі 16 917 грн., за вересень 2010 року в розмірі 20 583 грн., а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 80 625 грн. в т.ч. по періодах: за 9 міс. (3 кв.) 2010 рік на суму 80 625 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ловекс-К»(код за ЄДРПОУ 33690081) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Приватним підприємством «МАКСІМА»(код за ЄДРПОУ 32788492), Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТАТО АРС»(код за ЄДРПОУ 33346351) за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2011 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями), та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість в сумі 38 676 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 25 824 грн., в тому числі по періодах: за липень 2010 року в розмірі 27 000 грн. (занижено податок на додану вартість на суму 1 176 грн., завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 25 824 грн.), за серпень 2010 року в розмірі 16 917 грн., за вересень 2010 року в розмірі 20 583 грн., а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 80 625 грн. в т.ч. по періодах: за 9 міс. (3 кв.) 2010 рік на суму 80 625 грн.

На думку відповідача, правочини між позивачем та контрагентом ТОВ «АВТОТАТО АРС», що мали місце в перевіряємому періоді, - були укладені без наміру настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету, а отже такі правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Ловекс-К»(код за ЄДРПОУ 33690081) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Приватним підприємством «МАКСІМА»(код за ЄДРПОУ 32788492), Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТАТО АРС»(код за ЄДРПОУ 33346351) за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 25.01.2012 р. № 751/23-11/33690081, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями), та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість в сумі 38 676 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 25 824 грн., в тому числі по періодах:

- за липень 2010 року в розмірі 27 000 грн. (занижено податок на додану вартість на суму 1 176 грн., завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 25 824 грн.);

- за серпень 2010 року в розмірі 16 917 грн.;

- за вересень 2010 року в розмірі 20 583 грн.,

а також п. 3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 80 625 грн. в т.ч. по періодах: за 9 міс. (3 кв.) 2010 рік на суму 80 625 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) форми «Р»від 08.02.2012 року № 0000562311 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Ловекс-К»за платежем податок на додану вартість на 48 345,00 грн., у тому числі за основним платежем 38 676,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 669,00 грн.

2) форми «Р»від 08.02.2012 року № 0000572311 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Ловекс-К»за платежем податок на прибуток підприємств на 100 781,00 грн.

3) форми «В4»від 08.02.2012 року № 0000552311 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25 824,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 08.02.2012 р. № 0000562311, № 0000572311, № 0000552311, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновки контролюючого органу про порушення позивачем зазначених норм податкового та іншого законодавства ґрунтуються на тому, що правочини між позивачем та контрагентом ТОВ «АВТОТАТО АРС», що мали місце в перевіряємому періоді, - були укладені без наміру настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету, а отже такі правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, а відповідно, не підлягають включенню до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, і також суми ПДВ за такими (нікчемними) правочинами не можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Так, в ході перевірки встановлено, що між ПП «АВТОТАТО АРС»(Експедитор), в особі директора Сидоренко Надії Іванівни та ПП «Ловекс-К»(Замовник), в особі директора Шевченко Сергія Володимировича було укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07/10-3 від 01.07.2010 року.

Згідно інформаційної бази даних АІС «ПДС»: ТОВ «АВТОТАТО АРС»зареєстровано Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією за № 10691020000002259 від 12.02.2005 р.

Стан платника -«до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Директор та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_7.

Крім того, до перевірки було надано протокол допиту свідка - ОСОБА_7 від 09.03.2011 року (директора та головного бухгалтера ТОВ «АВТОТАТО АРС»).

Згідно зазначеного протоколу допиту свідка (копія якого міститься в матеріалах справи), ОСОБА_7 пояснила, що ніякої діяльності від імені ТОВ «АВТОТАТО АРС»не здійснювала, установчі документи та печатка у неї не знаходяться і ніколи не знаходились. Договори, додатки до них, бухгалтерські документи, які відображають господарські взаємовідносини з контрагентами вона, як директор ТОВ «АВТОТАТО АРС»не підписувала, товарно-матеріальні цінності не придбавала та не продавала, будівельними роботами та іншими ліцензійними видами діяльності не займалась, в органи державної податкової служби відповідні звіти та декларації не підписувала та не здавала. Чим фактично займається підприємство їй не відомо.

Також, як видно з наявних матеріалів справи, згідно отриманої постанови від 08.11.2011 року про призначення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах слідчим в особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Гульченко О.В., розглянувши матеріали кримінальної справи №49-3110, встановлено:

- Генеральною прокуратурою України проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 49-3110 за фактом фіктивного підприємництва, підроблення та використання реєстраційних та статутних документів ПП «Фірма «Томь»(код ЄДРПОУ 22041152) та ПП «СМК-Н»(код ЄДРПОУ 35312565), за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2, 3 ст. 358 КК України.

У ході досудового слідства встановлено, що на території Донецької та інших областей України було створено ряд підприємств з ознаками фіктивності, з метою укладання фіктивних (безтоварних) правочинів, для послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду та мінімізації податкових зобов'язань, які мали господарські відносини з рядом інших підприємств.

Також встановлено, що організатори конвертаційного центру використовували фіктивні підприємства з метою мінімізації податків підприємствам реального сектору економіки, а саме: ТОВ «Метал-Індастрі»(код ЄДРПОУ 34225168), ТОВ «Втор Мет Індастрі»(код ЄДРПОУ 34705355), ТОВ «Ерна-Плюс»(код ЄДРПОУ 35455773), ТОВ «Інженирінгова компанія «Рікон»(код ЄДРПОУ 35129004), ТОВ «Євроекомет»(код ЄДРПОУ 35726344), ТОВ «СМК-Н»(код ЄДРПОУ 35312565), ТОВ «ПКФ «Укрметалпром»(код ЄДРПОУ 33181785), ТОВ «ВКФ Азов-механік»(код ЄДРПОУ 23608781), ТОВ «НВФ Спецпромкраска»(код ЄДРПОУ 33331167), ПП «Десид»(код ЄДРПОУ 33949829), ПП «Форт-А»(код ЄДРПОУ 32628101), ПП «Юрган Лайф ТМ»(код ЄДРПОУ 33950128), ТОВ «ДМЦ»(код ЄДРПОУ 34384314), ПП «Андерсит Юг»(код ЄДРПОУ 33653469), ТОВ «ЧОСО»(код ЄДРПОУ 33654415), ТОВ ПКФ «Камет Трейд»(код ЄДРПОУ 33244153), ТОВ «Сурожпром»(код ЄДРПОУ 33425925), ТОВ «Кристаб-ЛТД»(код ЄДРПОУ 32757930), ТОВ «Євровтормет»(код ЄДРПОУ 35726622), ПП «Фірма Томь»(код ЄДРПОУ 22041152), ПП «Марис»(код ЄДРПОУ 33755625), ПП «Буд центр - Рубіжне»(код ЄДРПОУ 33075481), ТОВ «Техно-Стар»(код ЄДРПОУ 33653631), ПП Діброва-Буд»(код ЄДРПОУ 33760635), ПП «Гранель М»(код ЄДРПОУ 33949835), ПП «Магнолія»(код ЄДРПОУ 31891443), ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»(код ЄДРПОУ 34413019), ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг»(код ЄДРПОУ 33504100), ТОВ «Маргеотех»(код ЄДРПОУ 34273396), ПП «Максима» (код ЄДРПОУ 32788492), ТОВ «ВКФ «СПЛАВ-1» (код ЄДРПОУ 33772352), ТОВ «АЗОВ-ЄЙР», ПП «ЮГ МД-ЕКСПОРТ»(код ЄДРПОУ 33653694), ПП «СТЕК»(код ЄДРПОУ 31054407).

Так, проведеним досудовим слідством встановлено, що одним з контрагентів вказаних підприємств було підприємство ПП «ЛОВЕКС-К»(код ЄДРПОУ 33690081), яке формувало від ПП «МАКСІМА»(код ЄДРПОУ 32788492), ТОВ «АВТОТАТО АРС»(код ЄДРПОУ33346351) податковий кредит і валові витрати.

Допитані в якості свідків директора вказаних підприємств пояснили, що за час діяльності вказаних підприємств ніякої господарської діяльності по них не здійснювали, договори не укладали, товар та послуги не поставляли, печаткою підприємства не розпоряджалися, документи бухгалтерського та податкового обліку не виготовляли та не підписували, тобто до діяльності підприємств відношення не мали.

А оскільки такі показання підтверджуються також іншими матеріалами даної кримінальної справи, тому відповідачем було зроблено висновок, що правочини між ТОВ «АВТОТАТО АРС»та ПП «Ловекс-К» були укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем ПП «Ловекс-К»було віднесено суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ «АВТОТАТО АРС» до складу валових витрат декларації з податку на прибуток в загальному розмірі 322 500,00 грн., в т.ч. по періодах: за 9 міс. (3 кв.) 2010 р. на суму 322 500,00 грн., а також віднесено суму 38 676 грн. до складу податкового кредиту.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, стан платника ТОВ «АВТОТАТО АРС»-«до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», та згідно наданих в якості свідка пояснень директора та головного бухгалтера ТОВ «АВТОТАТО АРС»- ОСОБА_7, остання пояснила, що ніякої діяльності від імені ТОВ «АВТОТАТО АРС»не здійснювала, установчі документи та печатка у неї не знаходяться і ніколи не знаходились, договори, додатки до них, бухгалтерські документи, які відображають господарські взаємовідносини з контрагентами вона, як директор ТОВ «АВТОТАТО АРС»не підписувала, товарно-матеріальні цінності не придбавала та не продавала, будівельними роботами та іншими ліцензійними видами діяльності не займалась, в органи державної податкової служби відповідні звіти та декларації не підписувала та не здавала, чим фактично займається підприємство їй не відомо.

Також, суд наголошує на тому, що до матеріалів справи позивачем не було надано жодних належним чином завірених копій первинних документів по правовідносинах із контрагентом ТОВ «АВТОТАТО АРС», які б підтверджували правомірність віднесення позивачем витрат по взаємовідносинах із ТОВ «АВТОТАТО АРС»до складу валових витрат в перевіряємому періоді, та віднесення сум ПДВ, сплачених за податковими накладними ТОВ «АВТОТАТО АРС», до складу податкового кредиту перевіряємого періоду, та відповідно не було надано оригіналів таких первинних документів для звірки.

Зокрема, позивачем не було надано до матеріалів справи актів здачі-прийняття наданих послуг, рахунків фактур (видаткових накладних), податкових накладних (за якими позивач відніс суми ПДВ до складу податкового кредиту) , а також доказів проведення розрахунків з контрагентом ТОВ «АВТОТАТО АРС»(банківських виписок з відміткою банку про отримання коштів), хоча копії зазначених первинних документів та оригінали для звірки вимагалися від позивача ухвалою суду від 25.04.2012 про відкриття провадження у справі, та про вимогу надати зазначені первинні документи по правовідносинах із ТОВ «АВТОТАТО АРС»суд також під звукозапис наголошував позивачу в судовому засіданні 15.05.2012 р.

Єдині документи щодо правовідносин ПП «Ловекс-К»із ТОВ «АВТОТАТО АРС»(Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07/10-3 від 01.07.2010 року та Ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України на надання дозволу з внутрішнього перевезення вантажів вантажними автомобілями та напівпричепами відносно ТОВ «АВТОТАТО АРС»), які надані позивачем до матеріалів справи, також не можуть бути взяті судом до уваги, як допустимі докази, оскільки не завірені належним чином (копія зроблена із роздруківки прийнятого факсу, а не з оригінала документа), а також не надано оригіналів таких документів для звірки, чим порушено вимоги ст. 79 КАС України.

Також, копія Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07/10-3 від 01.07.2010 року між позивачем та ТОВ «АВТОТАТО АРС»(що зроблена з отриманого факсового повідомлення, а не з оригіналу документа) містить виправлення зроблені від руки (ручкою чи олівцем), що не завірені належним чином.

З огляду факсової копії зазначеного Договору № 01/07/10-3 від 01.07.2010 року, вбачається що в первинному вигляді даний договір мав дані та реквізити тільки щодо ТОВ «АВТОТАТО АРС», а дані та реквізити позивача ПП «Ловекс-К»були дописані від руки невідомою особою, та такі доповнення (зроблені від руки ручкою чи олівцем) не завірені належним чином.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

З наведеного вище вбачається, що позивачем на неодноразову вимогу суду не було надано до матеріалів справи жодних належним чином завірених копій первинних документів та оригіналів для звірки, щодо підтвердження взаємовідносин ПП «Ловекс-К»із контрагентом ТОВ «АВТОТАТО АРС».

Крім того, згідно наданої контролюючим органом інформації та документів до матеріалів справи, контрагент позивача ПП «АВТОТАТО АРС»не подавав до податкового органу звітності за формою 1-ДФ, щодо підтвердження наявності у підприємства трудових ресурсів, необхід них для здійснення господарської діяльності, а саме в частині надання послуг з перевезення (транспортно-експедиційних послуг), а також, податкова звітність по ПДВ контрагентом позивача ПП «АВТОТАТО АРС»в розрізі перевіряємого періоду правовідносин із ПП «Ловекс-К», подавалася тільки за липень 2010 р., та відповідно ПП «АВТОТАТО АРС»не звітувало до податкового органу по ПДВ за серпень та вересень 2010 року, що призвело до завдання шкоди Державному бюджету України.

Як було встановлено вище, правовідносини позивача із вказаним контрагентом ПП «АВТОТАТО АРС»стосувалися виконання останнім послуг з перевезення (транспортно-експедиційних послуг), що відповідно до їх властивостей та кількості -є доволі трудомісткими , та відповідно передбачають наявність в підприємства відповідних трудових ресурсів (водіїв), вантажного транспорту (причепів, напівпричепів), виробничих та складських приміщень, наявність чого не була доведена позивачем в судовому засіданні, а отже такий контрагент фактично не мав фізичної та матеріальної можливості виконувати для позивача зазначений перелік послуг власними силами.

Доказів, щодо укладення ПП «АВТОТАТО АРС» субпідрядних договорів з метою виконання договору із ПП «Ловекс-К», відносно надання послуг з перевезення (транспортно-експедиційних послуг), що відповідно передбачали необхідність наявності відповідних трудових ресурсів (водіїв), вантажного транспорту (причепів, напівпричепів), виробничих та складських приміщень для здійснення такої діяльності -позивачем до суду надано також не було.

Також, позивачем ні до перевірки ні до матеріалів справи не було надано доказів використання у власній господарській діяльності послуг отриманих від зазначеного контрагента, відповідно до чого в суду є підстави вважати, що реальне та фактичне виконання зазначених операцій не відбулося, а тому відповідні суми не можуть бути включені до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання , зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки позивача, протоколу допиту свідка ОСОБА_7 (директора та головного бухгалтера ТОВ «АВТОТАТО АРС»), даних щодо відсутності ТОВ «АВТОТАТО АРС»за місцем його реєстрації, неподання ТОВ «АВТОТАТО АРС»до податкового органу звітності за формою 1-ДФ, щодо підтвердження наявності у підприємства трудових ресурсів, необхід них для здійснення господарської діяльності, не звітування ТОВ «АВТОТАТО АРС»до податкового органу з податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 р., а також відсутності жодних належним чином оформлених первинних документів по правовідносинах позивача із ТОВ «АВТОТАТО АРС», наслідком діяльності контрагента позивача ТОВ «АВТОТАТО АРС»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, шляхом укладення безтоварних угод в паперовому вигляді без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Отже, при перевірці контрагента позивача, контролюючим органом було зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «АВТОТАТО АРС»з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи те, що договір між позивачем та контрагентом ТОВ «АВТОТАТО АРС» був підписаний від імені контрагента невідомою особою, а також невідомою особою від імені контрагента були підписані інші первинні документи по вказаних правовідносинах (що взагалі не були надані позивачем на неодноразову вимогу суду до матеріалів справи, та на які позивач тільки безпідставно посилався в судових засіданнях), то відповідно такі правовідносини містять ознаки нікчемності, а отже перевіркою не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні (відсутні в матеріалах справи), виписані від імені ТОВ «АВТОТАТО АРС»на адресу позивача, що в сою чергу також підписані невідомою особою.

Відповідно до положень п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної»від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавством передбачена необхідність обов'язкового підтвердження суб'єктами господарювання товарності (фактичності) здійснених операцій, суми ПДВ за якими включаються до складу податкового кредиту. Однак позивачем, як видно із матеріалів справи, не було допустимими доказами доведену суду такої товарності (фактичності) операцій із контрагентом ТОВ «АВТОТАТО АРС».

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість в сумі 38 676 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 25 824 грн., в тому числі по періодах: за липень 2010 року в розмірі 27 000 грн. (занижено податок на додану вартість на суму 1 176 грн., завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 25 824 грн.), за серпень 2010 року в розмірі 16 917 грн., за вересень 2010 року в розмірі 20 583 грн.

Також, відповідно до п.1.32 статті 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «АВТОТАТО АРС»з боку останнього були підписані невідомою особою , оскільки, відповідно до допиту свідка ОСОБА_7 (директора та головного бухгалтера ТОВ «АВТОТАТО АРС»), - остання пояснила, що ніякої діяльності від імені ТОВ «АВТОТАТО АРС»не здійснювала, установчі документи та печатка у неї не знаходяться і ніколи не знаходились. Договори, додатки до них, бухгалтерські документи, які відображають господарські взаємовідносини з контрагентами вона, як директор ТОВ «АВТОТАТО АРС»не підписувала , товарно-матеріальні цінності не придбавала та не продавала, будівельними роботами та іншими ліцензійними видами діяльності не займалась, в органи державної податкової служби відповідні звіти та декларації не підписувала та не здавала. Чим фактично займається підприємство їй не відомо.

Отже, первинні документи, видані та підписані від імені ТОВ «АВТОТАТО АРС»на виконання договірних зобов'язань із позивачем (які взагалі не були надані позивачем до матеріалів справи, не зважаючи на неодноразові вимоги суду), не мають юридичної сили і доказовості, не є первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до вимог встановлених ст.2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХIV (із змінами та доповненнями), складені в порушення п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п.п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «АВТОТАТО АРС»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, контрагент позивача ТОВ «АВТОТАТО АРС», податкові зобов'язання по взаємовідносинах із позивачем в серпні та вересні 2010 р. не визначав внаслідок не подання податкових декларацій, а отже відповідні суми податків до Держаного бюджету не сплачувалися.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «АВТОТАТО АРС»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем не було надано суду допустимих доказів щодо наявності в контрагента ТОВ «АВТОТАТО АРС» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-то кваліфікованого персоналу, транспортних вантажних засобів (причепів, напівпричепів), складських приміщень тощо.

Та крім того, до матеріалів справи позивачем не було надано жодних належним чином завірених копій первинних документів по правовідносинах із контрагентом ТОВ «АВТОТАТО АРС», які б підтверджували правомірність віднесення позивачем витрат по взаємовідносинах із ТОВ «АВТОТАТО АРС»до складу валових витрат в перевіряємому періоді, та віднесення сум ПДВ, сплачених за податковими накладними ТОВ «АВТОТАТО АРС», до складу податкового кредиту перевіряємого періоду, та відповідно не було надано оригіналів таких первинних документів для звірки, а саме:

- актів здачі-прийняття наданих послуг;

- рахунків фактур (видаткових накладних);

- податкових накладних (за якими позивач відніс суми ПДВ до складу податкового кредиту);

- доказів проведення розрахунків з контрагентом ТОВ «АВТОТАТО АРС»(банківських виписок з відміткою банку про отримання коштів).

Також, як було зазначено вище, копія Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07/10-3 від 01.07.2010 року між позивачем та ТОВ «АВТОТАТО АРС»(що зроблена з отриманого факсового повідомлення, а не з оригіналу документа) містить доповнення зроблені від руки (ручкою чи олівцем), що не завірені належним чином, а оригінал такого договору позивачем для звірки надано не було. Та згідно наданих пояснень при допиті свідка, ОСОБА_7 (директор та головний бухгалтер ТОВ «АВТОТАТО АРС»), повідомила, що договори, додатки до них, бухгалтерські документи, які відображають господарські взаємовідносини з контрагентами вона, як директор ТОВ «АВТОТАТО АРС»не підписувала.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «АВТОТАТО АРС»мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 05.06.2012 р.