Постанова

від 05.06.2012 по справі 5011-49/564-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5011-49/564-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 у справі господарського суду№ 5011-49/564-2012 міста Києва за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Ажіо Тат" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Маракам" провизнання банкрутом, ліквідаторарбітражний керуючий Дерлюк В.Д., за участю представників сторін:

ДПІ у Печерському районі м. Києва -ОСОБА_5 (дов. від 24.01.2012),

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажіо Тат" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маракам", з урахуванням особливостей, передбачених ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду м. Києва від 01.02.2012 (суддя Митрохіна А.В.) визнано банкрутом ТОВ "Маракам", визнано ТОВ кредитором "Ажіо Тат" кредитором банкрута ТОВ "Маракам" на загальну суму 59 389,15 грн. Відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дерлюка В.Д., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. -головуючий, Верховець А.А., Доманська М.Л.) постанову господарського суду м. Києва від 01.02.2012 залишено без змін.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція (ДПІ) у Печерському районі м. Києва просить постанови судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, провадження у справі припинити. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 33, 34, 43 ГПК України, ст.ст. 1, 7, 23, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанови судів першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Ст. 52 Закону передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, для ініціювання справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону кредитор зобов'язаний у заяві зазначити певні ознаки для її застосування та додати докази, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють віднести боржника до відсутнього.

Ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами ч. 8 ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно з статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор обґрунтував свою заяву про порушення справи про банкрутство наявністю у боржника заборгованості у загальній сумі 59 389,15, стягнути яку неможливо, оскільки боржника та його майна за адресою не виявлено, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 24.06.2010 № 26/226, наказом про примусове виконання рішення суду від 16.07.2010, а також постановою ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 21541253 від 25.11.2011.

Крім того, судом першої інстанції встановлено відсутність боржника за своїм місцезнаходженням, що підтверджується належним доказом -витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців станом на 21.11.2011.

Отже, судами встановлено безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство та прийнято як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження витяг з ЄДРПОУ.

За таких обставин, господарський суд м. Києва правомірно визнав доводи заявника про визнання банкрутом ТОВ "Маракам" обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Апеляційний господарський суд, залишаючи постанову суду без змін, погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши про відсутність в апеляційній скарзі доводів, які б спростували факт наявності ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що ініціюючим кредитором при зверненні із заявою про визнання банкрутом не були дотримані вимоги ст. 7, ст. 52 Закону про банкрутство. Процедура банкрутства передбачає можливість порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою ст. 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (Постанова Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" (пункт 104).

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва не надано жодних доказів в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Маракам" (наказ про її призначення, звернення до ліквідатора про надання документів, результатів перевірки), а тому судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника, що саме винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови від 01.02.2012 позбавило податковий орган можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання підприємством-банкрутом конституційного обов'язку стосовно сплати податків та, у випадку виявлення податкової заборгованості, звернутися з грошовими вимогами до банкрута.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111 5 , 111 7 ГПК України, вважає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи, їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 в даній справі, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 у справі № 5011-49/564-2012 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Погребняк В.Я.

Хандурін М.І.