Постанова

від 29.03.2012 по справі 3-1585/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

33/0190/253/2012

29 березня 2012 року м. Сімферополь

суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Катаров П.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополь АР Крим від 28 лютого 2012 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець п. Октябрське, Красногвардійський район АР Крим, громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і підданий адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито,

ВСТАНОВИВ :

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за те, що він, 12.02.2012 р. о 21-20 год. по а/д Сімферополь - Феодосія 28км+350м керував транспортним засобом - автомобілем "ДЄО Ланос" реєстраційний номер НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Провадження по справі за порушення ОСОБА_1 вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, що потягло перекидання його транспортного засобу, за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито.

В апеляції ОСОБА_1, погодившись з рішенням суду в частині закриття провадження по справі за ст.124 КУпАП, поставив питання про зміну постанови суду і обрання йому стягнення не пов'язаного з позбавленням права керування транспортними засобами. Мотивує свої вимоги тим, що не знав, що відносно нього був складений ще один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, пояснень з цього приводу не давав, згідно картки виклику швидкої медичної допомоги та відповіді Зуйської районної лікарні Білогірського району у стані сп'яніння він не знаходився, зазначивши при цьому, що вину в суді визнав лише у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Просить врахувати його позитивні характеристики, що автомобіль є його єдиним джерелом доходу, оскільки він працює водієм такси, сплачує за освіту дорослої дитини, ще на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина.

Заслухавши ОСОБА_1, який підтримав апеляційні вимоги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, наведені в апеляції доводи, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується зібраними доказами, а саме: даними протоколу про адміністративні правопорушення від 12.02.2012 р., згідно яких ОСОБА_1 власноруч підписав протокол, який складено як за ст.124, так і за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1), поясненнями ОСОБА_1 про обставини вчиненого, у тому числі про відмову від проходження усіх форм огляду на стан сп'яніння, за допомогою газоаналізатора "Алкотестер" у тому числі, які суперечать доводам апеляції в цій частині (а.с. 2), а також поясненнями ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с. 3-4).

Аналізуючи наведене, апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що він не знав про наявність складеного відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно визнати необґрунтованими, оскільки вони суперечать добутим по справі доказам, які судом належним чином перевірені, та яким дана правильна оцінка.

Посилання апелянта про те, що під час керування автомобілем він знаходився у тверезому стані та надані ним докази в цій частині, є неспроможними, оскільки по справі вирішується питання про притягнення до відповідальності за порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, саме за відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

За таких обставин висновок суду про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.

Адміністративне стягнення, яке застосоване судом першої інстанції до ОСОБА_1 у виді позбавлення права керуваннями транспортними засобами строком на 1 рік, є достатнім та справедливим, відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, оскільки накладене з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, яке є грубим і вчинене внаслідок явної зневаги правопорушником до Правил дорожнього руху.

Апеляційні вимоги ОСОБА_1 про те, що автомобіль є єдиним джерелом для існування його родини, визнати такими обставинами, що пом'якшують відповідальність за вчинення вказаного правопорушення, не має підстав.

Аналізуючи наведене вважаю, що такий вид адміністративного стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами застосований до ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст.30 КУпАП та дотриманням вимог ст.33 КУпАП, відповідає меті стягнення, тому постанова судді зміні не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду АР Крим від 28 лютого 2012 року відносно ОСОБА_1 - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки КримКатаров П. Г.