Рішення

від 22.05.2012 по справі 37/434-27/169-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/434-27/169-2012 22.05.12

За позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" Національної акціонерної

компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 168 119, 89 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 27.12.2011 року;

від відповідача ОСОБА_2 -представник за довіреністю 26.12.2011 року.

Обставини справи:

Позивач, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості у сумі 168 119, 89 грн. за договором на транспортування природного газу № 119В-704 від 28.12.2009 року за послугу, надані у березні 2010 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року, рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2012 року касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі № 37/434 скасовано, а справу № 37/434 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з підстав того, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність спору між сторонами щодо об'ємів газу, транспортованого у спірний період, усунулись від встановлення розміру вартості наданих позивачем у березні 2010 року послуг та від встановлення наявності чи відсутності заборгованості за цей період. При цьому, предметом позовних вимог є спір про стягнення заборгованості за надані послуги по транспортуванню природного газу за договором, розмір якої встановлюється виходячи із кількості поставлених обсягів газу та вартості цих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року справу № 37/434 прийнято до провадження та присвоєно справі № 37/434-27/169-2012. Розгляд справи призначено на 23.04.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2012 року подав заяву про заміну предмету позову, відповідно до якої просить стягнути з відповідача борг у розмірі 142 022, 49 грн. за послуги, надані протягом 2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2012 року заперечував проти поданої позивачем заяви.

Розглянувши заяву позивача, суд відмовляє у її задоволенні із наступних підстав.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається. Неправомірно висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви, оскільки під зміною предмету позову слід розуміти зміну за тією ж матеріально-правовою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в інформаційному листі від 14.08.2007 року № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року».

Предметом поданого позивачем позову є стягнення заборгованості за договором у розмірі 168 119, 89 грн.

Підставою ж позову позивач зазначав порушення відповідачем передбачених договором обов'язків щодо оплати послуг, які надані у березні 2010 року.

Натомість, відповідно до поданої позивачем у судовому засіданні заяви про заміну предмету позову, позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 142 022, 49 грн. за послуги, надані за договором протягом 2010 року, тобто одночасно змінює розмір позовних вимог та підставу їх нарахування (період надання послуг за договором).

Так, оскільки позивач у заяві висунув нові вимоги, які одночасно мають окремий предмет та ґрунтується на окремих підставах, тому подана позивачем заява судом відхиляється.

Ухвалою суду від 23.04.2012 року оголошено перерву до 22.05.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2012 року надав письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2012 року заперечував проти позовних вимог.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009 р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (виконавець) та Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір № 119В-704 про транспортування природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів Чернівецької та Вінницької областей, відповідно до умов якого, виконавець протягом 2010 року зобов'язався здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобов'язався сплатити за транспортування газу встановлену плату.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги у березні 2010 року з транспортування природного газу в обсязі 5 494, 114 тис. м3, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, зведеним реєстром реалізації газу в березні 2010 року населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам та організаціям, теплогенеруючим підприємствам на вироблення теплової енергії для населення по Вінницькій області, що відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось.

Відповідно до п. 5.1 договору, тариф на транспортування 1000 м3 газу по магістральних трубопроводах виконавця становить 22, 30 грн., ПДВ - 4, 46 грн., всього 26, 76 грн.

Згідно Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 1 березня 2010 р. № 198 було внесено зміни до тарифів на транспортування природного газу, встановлено тариф для ВАТ "Вінницягаз" у розмірі 25, 50 грн. , тариф для відповідача зменшений з 22, 30 грн. до 1, 80 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 168 119, 89 грн. - вартість наданих послуг з транспортування природного газу у березні 2010 року в обсязі 5 494, 114 тис. куб.м. за тарифом на рівні 25, 50 грн.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади.

Національна комісія регулювання електроенергетики України, відповідно до Указу Президента України від 21.04.1998 №335/98 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України" є постійно діючим державним органом, який своїми рішеннями встановлює тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, що постачається споживач України. Рішення НКРЕ, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Сторони договору, у п. 5.2 встановили, що тариф на послуги з транспортування газу змінюється за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України. У випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для сторін за даним договором з моменту введення його в дію.

З врахуванням вищевикладеного, та приймаючи до уваги те, що постановою НКРЕ №198 від 01.03.2010 року, чинною на момент надання позивачем послуг у березні 2010 року, встановлено тариф з транспортування природного газу на рівні 25, 50 грн. саме для ВАТ "Вінницягаз", суд відзначає про безпідставність застосування цього тарифу до господарської діяльності відповідача, оскільки для нього встановлено тариф на рівні 1, 80 грн., відповідно з чим, загальна вартість послуг з транспортування газу в березні 2010 року становить 11 867, 29 грн.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що в платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата послуг. У випадку якщо в платіжних дорученнях не зазначений звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата послуг, то позивач зараховує кошти ці кошти в першу чергу, як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах .

Дослідивши наявні у матеріалах справи платіжні доручення з оплати відповідачем за надані за договором послуги суд зазначає, що останні не містять відомостей щодо звітного періоду, за який здійснювалася оплата.

Враховуючи зазначене суд відзначає, що оскільки, як вбачається з наявних у справі платіжних документів, здійснення перерахування відповідачем за спірним договором на користь позивача грошових коштів станом на момент звернення позивача до суду перевищила суму заборгованості за березень 2010 року, на підставі положення п. 6.3 договору позивач мав зарахувати ці грошові кошти в першу чергу в рахунок погашення заборгованості за надані послуги, що виникла перша за часом у попередніх періодах, зокрема за березень 2010 року.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду заборгованості ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" за надані у березні 2010 року по договору № 119В-704 про транспортування природного газу від 28.12.2009 року послуги відсутня, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимов.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 33, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 28.05.12 р.