Постанова

від 23.08.2012 по справі 37/434-27/169-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2012 № 37/434-27/169-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.05.2012 року

у справі № 37/434-27/169-2012 (суддя - Дідиченко М.А.)

за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

про стягнення 168119,89грн.,-

за участю представників:

від позивача: Данилевський О.М. - представник (дов. №2-18 від 27.12.2011 р.);

від відповідача: Ткаченко Р.Ю. - представник (дов. №102/10 від 26.12.2011 р.);

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України») звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України») 168 119,89 грн. заборгованості, яка виникла через порушення відповідачем зобов'язань по оплаті послуг з транспортування природного газу у березні 2010 року по договору №119В-704 від 28.12.2009 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі № 37/434-27/169-2012 в задоволені позову відмовлено з мотивів недоведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань з оплати вищевказаних послуг у березні 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зазначив, що місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 12.07.2011 року.

В судовому засіданні 12.07.2012 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 23.08.2012 року.

Відповідач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив таку задовольнити, рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними; просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

23.08.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2009 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (в тексті договору - виконавець) та Дочірнім підприємством «Нафтогазмережі» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (в тексті договору - замовник) було укладено договір №119В-704 про транспортування природного газу, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів Чернівецької та Вінницької областей, а замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату (т.1 а.с.8-12).

Того ж дня, 28.12.2009р. сторони підписали протокол розбіжностей до даного договору (т.1 а.с.13).

За умовами п.2.1 договору загальний обсяг природного газу, який виконавець протягом 2010 року транспортує трубопровідним транспортом для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюжетів замовника складає 53130,130тис.куб.м.

Згідно п.п. 4.1, 4.4 договору послуги по транспортуванню газу щомісячно оформлюється виконавцем і замовником актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідно до п.5.1 договору тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м. газу по магістральних трубопроводах виконавця встановлюється в розмірі 22,30 грн., у т.ч. ПДВ - 4,46 грн., а всього в розмірі 26,76 грн. При цьому, тариф на послуги з транспортування газу, зазначений в пункті 5.1 даного договору, змінюється за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України. У випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для сторін за даним договором з моменту введення його в дію. Зміна тарифу оформлюється додатковою угодою до даного договору (пункт 5.2 договору).

Вартість фактично наданих виконавцем замовнику послуг з транспортування газу у звітному місяці визначається на підставі акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, зазначеному в пункті 4.1 договору (пункт 6.1 договору).

Сторони також погодили, що договір набирає чинності з 01.01.2010р. та діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2010р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (пункт 11.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, відтак, укладення сторонами у справі договору №119В-704 від 28.12.2009 року було спрямоване на отримання відповідачем послуг та обов'язку по здійсненню їх оплати.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 509, 526 ЦК України, 173, 193 ГК України, на суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин покладено обов'язки виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачеві послуги по транспортуванню природного газу в березні 2010 року в обсязі 5494,114 тис. куб.м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а також зведеним реєстром реалізації газу в березні 2010 року по Вінницькій області (т.1 а.с.15-20).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 168 119,89 грн. вартості наданих у березні 2010 року послуг по транспортуванню природного газу обгрунтовані тим, що останнім поставка газу була здійснена в обсязі 5494,114 тис.куб.м. за тарифом на рівні 25,50 грн.

Матеріали справи свідчать, що надіслані позивачем для підписання акти здачі-прийомки послуг №03В/2 від 14.07.2010р. щодо наданих у березні 2010 року послуг з тарифом за транспортування у розмірі 25,50 грн. відповідачем підписані не були.

В свою чергу, відповідач, не заперечуючи обсягу протранспортованого у березні 2010 року газу, посилаючись на постанову НКРЕ №198 від 01.03.2010р. «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 07.08.2008 року № 935 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу», не погодився з тарифом, визначеним позивачем і надіслав останньому для підписання додаткову угоду №2 про внесення змін до договору №119В-704 від 28.12.2009р. в частині встановлення тарифу за транспортування газу у розмірі 1,80 грн. (т.1 а.с.43-44). Водночас, листом від 23.07.2010р. відповідач надіслав позивачеві акти здачі-прийомки №03В/2 від 15.07.2010р. щодо наданих в березні 2010 року послуг за тарифом у розмірі 1,80 грн. (т.1 а.с.41-42).

Зазначену додаткову угоду №2 та акти здачі-прийомки №03В/2 від 15.07.2010р. позивач не підписав, а проти застосування тарифу по транспортуванню газу у розмірі 1,80 грн. заперечив.

Аналізуючи умови договору та наявні у справі докази, колегія суддів апеляційного господарського суду находить правильним та обґрунтованим висновок місцевого суду про застосування до послуг з транспортування газу у березні 2010 року тарифу в розмірі 1,80 грн., встановленого постановою НКРЕ №198 від 01.03.2010 року, виходячи з наступного.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади.

Національна комісія регулювання електроенергетики України, відповідно до Указу Президента України від 21.04.1998 року №335/98 «Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України», є постійно діючим державним органом, який своїми рішеннями встановлює тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, що постачається споживач України. Рішення НКРЕ, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Згідно постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №198 від 01.03.2010 р. було внесено зміни до тарифів на транспортування природного газу, встановлено тариф для ВАТ «Вінницягаз» у розмірі 25,50 грн., тариф для відповідача був зменшений з 22,30 грн. до 1,80 грн.

Як стверджує відповідач, позивачем не вірно застосовані тарифи на рівні 25,50 грн. за 1000 куб.м. газу, а відповідно заборгованість за отримані послуги у нього відсутня.

При цьому, відповідач послався на пункт 6.3 договору, яким останнього зобов'язано обов'язково вказувати в платіжних дорученнях номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата послуг. У випадку якщо в платіжних дорученнях не зазначений звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата послуг, позивач зараховує кошти ці кошти в першу чергу, як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

В обґрунтування заперечень на позовні вимоги відповідач надав платіжні доручення по оплаті послуг за транспортування газу за лютий-квітень 2010р. (т.1 а.с.45-46).

З урахуванням даної постанови НКРЕ, загальна вартість послуг з транспортування газу в березні 2010 року становить 11 867,29 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 168 119,89 грн. заборгованості по оплаті послуг по транспортуванню газу.

Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про застосування пункту п.6.3 договору, оскільки, на думку скаржника, наявність преплати відповідачем за отримані послуги не підтверджується матеріалами справи.

Проте, ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження позивач не надав належних доказів, у розумінні статей 32-34 ГПК України, поставки газу на суми більші, ніж в наданих відповідачем платіжних дорученнях.

Судова колегія погоджується з позицією місцевого суду про те, що на момент звернення позивача до суду, наданими суду платіжними документами відповідач підтвердив перерахування ним грошових коштів в обсязі, що перевищує розмір заборгованості за березень 2010 року, відтак, позивач має зарахувати зазначені кошти, в порядку виконання вимог п. 6.3 договору, в рахунок погашення заборгованості за надані послуги у попередніх періодах, у т.ч. за березень 2010 року.

Таким чином, правова позиція місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за надані у березні 2010 року послуги на виконання №119В-704 від 28.12.2009 р. в розмірі 168119,89 грн., на переконання колегії суддів є вірною та такою, що ґрунтується на вимогах матеріального закону.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі № 37/434-27/169-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі № 37/434-27/169-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 37/434-27/169-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Рудченко С.Г.