Рішення

від 05.06.2012 по справі 5011-68/5087-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/5087-2012 05.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю STEEL» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група» про стягнення заборгованості. Суддя Ониськів О.М. Представники сторін:

від позивача:не з'явився, від відповідача:ОСОБА_1, за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю -STEEL»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група»про стягнення заборгованості за договором № 25-03/02 від 25.11.2011 у розмірі 8.343,50 грн., пені у розмірі 475,05 грн., 3% річних у розмірі 92,49 грн. та інфляційних втрат у розмірі 66.26 грн. та відшкодувати витрати по оплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства України відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати наданих послуг перевезення, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/5087-2012 та призначено до розгляду на 10.05.2012.

Ухвалою від 10.05.2012 судом було відкладено розгляд справи на 22.05.2012 у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.05.2012 було оголошено перерву до 05.06.2012.

У судове засідання 05.06.2012 представник позивача не з'явився, проте подав до суду клопотання в якому просив розглядати справу без їх участі.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиву на позов наданому 05.06.2012 вимоги позивача викладені в позовній заяві визнав в повному обсязі. Неможливість оплати наданих послуг пояснив значною дебіторською заборгованістю перед відповідачем зі сторони інших осіб.

У судовому засіданні 05.06.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група»(далі -відповідач, відправник) та Товариство з обмеженою відповідальністю STEEL»(далі -позивач, перевізник) 25.11.2011 уклали договір перевезення вантажу автомобільним транспортом на внутрішніх (міжміських) сполученнях № 25-03/02 (далі -Договір), за умовами якого перевізник зобов'язується здійснити перевезення (доставити) ввірений йому вантаж згідно товарно-транспортної накладної в транзитні та кінцевий пункт призначення, видати вантаж одержувачу (особі уповноваженій на отримання вантажу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену Договором.

Як визначено у п. 1.2 Договору факт виконання робіт підтверджується укладеними і виданими перевізнику відправником товарно-транспортними накладними (іншими документами на вантаж), відміченими одержувачем, актами виконаних робіт, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору перевезення вантажу сплачується на підставі актів виконаних робіт, що підписуються представниками обох сторін.

Згідно з п. 3.6 Договору оплата за послуги перевезення здійснюється замовником не пізніше 14 календарних днів після надання послуг по тарифам за домовленістю сторін з урахуванням п. 1.3 Договору.

Свої зобов'язання передбачені умовами Договору позивач виконав повністю на загальну суму 9.443,50 грн., що підтверджується актами про надані послуги, а саме:

- акт № 76 від 26.11.2011 року на суму 1.100,00 грн.;

- акт № 78 від 29.11.2011 на суму 2.993,00 грн.;

- акт № 79 від 30.11.2011 на суму 4.346,00 грн.;

- акт № 81 від 30.11.2011 на суму 1.004,50 грн.,

а також актом звірки взаєморозрахунків за період листопад 2011 року станом на 30.11.2011, що був підписаний повноважними представниками сторін.

На час звернення до суду, відповідачем оплата за надані послуги здійснена лише частково, а саме на суму 1.100,00 грн. за актом № 76, яка була сплачена відповідачем 30.03.2012, що підтверджується випискою по рахунках наданою позивачем, що призвело до звернення зі сторони позивача з даним позовом до суду про стягнення існуючої на час звернення заборгованості у розмірі 8.343,50 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору по перевезенню вантажу.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як визначено ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 919 ЦК України зазначає, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).

Судом встановлено, що свої зобов'язання по наданню послуг з перевезення позивач виконав повністю, претензій та зауважень по обсягах, строках та якості наданих послуг відповідач позивачу не пред'являв, надані послуги прийняв належним чином, їх вартість не заперечував.

Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за надані послуги, тобто не виконав зобов'язання, що призвело до заборгованості перед позивачем у розмірі 8.343,50 грн.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з претензією № 7 від 08.02.2012 з вимогою оплатити надані послуги.

Відповіді на зазначену претензію відповідач не надав, суму боргу у розмірі 8.343,50 грн. не сплатив.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1.3 Договору перевезення вантажу сплачується на підставі актів виконаних робіт, що підписуються представниками обох сторін.

Згідно з п. 3.6 Договору оплата за послуги перевезення здійснюється замовником не пізніше 14 календарних днів після надання послуг по тарифам за домовленістю сторін з урахуванням п. 1.3 Договору.

Отже, відповідач мав сплатити за надані послуги протягом 14 календарних днів, а саме:

- 1.100,00 грн. за послуги по акту № 76 від 26.11.2011 у строк до 09.12.2011 включно;

- 2.993,00 грн. за послуги по акту № 78 від 29.11.2011 у строк до 12.12.2011 включно;

- 4.346,00 грн. за послуги по акту № 79 від 30.11.2011 у строк до 13.12.2011 включно;

- 1.004,50 грн. за послуги по акту № 81 від 30.11.2011 у строк до 13.12.2011 включно.

Повної оплати за надані послуги відповідачем проведено не було, доказів її сплати станом на день прийняття рішення у справі відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору, а також вимоги ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексу, інших актів законодавства і тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8.343,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того у позовній заяві позивач, посилаючись на п. 3.8 Договору просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 475,05 грн., 66,26 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 92,49 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Крім суми основного боргу у розмірі 8.343,50 грн., позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 475,05 грн., 66,26 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 92,49 грн. за такі періоди:

- по акту № 76 від 26.11.2011 за період з 11.12.2012 по 29.03.2012;

- по акту № 78 від 29.11.2011 за період з 14.12.2012 по 12.04.2012;

- по акту № 79 від 30.11.2011 за період з 15.12.2012 по 12.04.2012;

- по акту № 81 від 30.11.2011 за період з 15.12.2012 по 12.04.2012.

Згідно з п. 3.8 Договору за несвоєчасну оплату виконаних послуг, замовник оплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок суми пені, що підлягає стягненню з відповідача є вірним, виходячи з чого, стягненню підлягає пеня у розмірі 475,05 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних наданий позивачем відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині, щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 66,26 грн. та 3% річних у розмірі 92,49 грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та відповідно до відзиву на позов, останній визнав вимоги заявлені позивачем у повному обсязі.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група»(01032, м. Київ, вул. Либідська, 1-А код ЄДРПОУ 37250223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю STEEL»(61118, м. Харків, вул. Познанська, 11-А кв. 25 код ЄДРПОУ 32763111) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму заборгованості у розмірі 8.343 (вісім тисяч триста сорок три) грн. 50 коп., пеню у розмірі 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 92 (дев'яносто дві) грн. 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 26 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2012.

Суддя Ониськів О.М.