Рішення

від 28.05.2012 по справі 8/141-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2012 р. Справа № 8/141-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Плюс», ідентифікаційний код: 32491583, місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16,

до відповідача: Козинська селищна рада, ідентифікаційний код: 04362697, місцезнаходження: 08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вул. Партизанська, 2,

про зобов'язання внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008 року

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 10.01.2011 року б/н, -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Плюс»(далі за текстом: Позивач) до Козинської селищної ради (далі за текстом: Відповідач) про зобов'язання внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 576 (далі за текстом: Договір), щодо ділянки для рекреаційного призначення, площею 10,0 га, в с. Рудики в адміністративних межах Козинської селищної ради.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач послався на те, що Відповідач відмовляється внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 576, в частині розміру ставки орендної плати з 10-ти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 1-н відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в зв'язку з чим Позивач просить суд зобов'язати Відповідача внести зміни до Договору у вказаній частині.

Провадження у справі №8/141-11 порушено ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2011 року та призначено до розгляду на 11.10.2011 року.

11.10.2011 року Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 28.09.2011 року не виконав. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 28.09.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував, просив суд в задоволенні останнього відмовити в повному обсязі та заявив клопотання про зупинення провадження у справі №8/141-11 до завершення розгляду господарським судом м. Києва справи № 10/311 за позовом Козинської селищної ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Плюс»про розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 576. Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2011 року зупинено провадження у справі №8/141-11 до завершення розгляду господарським судом м. Києва справи № 10/311.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2012 року провадження у справі №8/141-11 поновлено в зв'язку із завершенням розгляду господарським судом м. Києва справи № 10/311, в якій рішенням господарського суду м. Києва від 12.12.2011 року задоволено частково позов Козинської селищної ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Плюс»шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 576, та розгляд справи №8/141-11 призначено на 07.05.2012 року.

07.05.2012 року Позивач та Відповідач в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Ухвалою суду від 07.05.2012 року розгляд справи відкладено на 28.05.2012 року.

28.05.2012 року Позивач та Відповідач в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи.

У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 28.05.2012 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Позивач та Відповідач належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи і враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Позивача та Відповідача, суд дійшов висновку, що Позивач і Відповідач були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи раніше надані Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Цивільний кодекс України у ст.ст. 759, 762 передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно із вимогами ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, які знаходяться у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Господарський кодекс України у ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 180 передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Закон України «Про оренду землі»у ст. 16 передбачає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

11.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал Плюс»та Козинською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки від 11.02.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 576 (далі за текстом: Договір), щодо ділянки для рекреаційного призначення, площею 10,0 га, в с. Рудики в адміністративних межах Козинської селищної ради.

Відповідно до п. 3 Договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 859460,49 грн. (вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят гривень 49 коп.).

За умовами Договору, товариство з обмеженою відповідальністю «Вітал Плюс»зобов'язано сплачувати на користь Козинської селищної ради орендну плату в розмірі 10-ти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач відмовляється внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 576, в частині розміру ставки орендної плати з 10-ти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 1-н відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в зв'язку з чим Позивач вважаючи, що його права порушенні, просить суд зобов'язати Відповідача внести зміни до Договору у вказаній частині.

Цивільний кодекс України у ст. 654 передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту .

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарських договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Представник Позивача в своєму позові послався на те, що Відповідач відмовляється вносити зміни до Договору в частині розміру орендної плати, чим порушує його права.

Доводи Позивача спростовуються наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Частиною 5 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

В ході розгляду справи Позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що він звертався до Відповідача з пропозицією про внесення змін до Договору або направляв Відповідачу проект угоди про внесення змін до Договору в частині істотних умов Договору, які в силу вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі»є істотними умовами договору оренди земельної ділянки .

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови по предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Закон України «Про оренду землі»у ст. 13 передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», які набули чинності з 01.01.2008 року, а саме зазначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; - для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Дані зміни діяли до 01.01.2011 року.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ст. 288 якого, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Податковий кодекс України у ст. 289 передбачає, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, внаслідок чого у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (п. 2.19 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№6 від 17.05.2011 року).

Судом встановлено, що Козинська селищна рада не приймала будь-яких рішень про внесення змін до Договору, внесення яких без такого рішення органу місцевого самоврядування в силу вимог ст. 124 Земельного кодексу України є неможливим.

Суд приходить до висновку, що в силу вищевказаних вимог Податкового, Цивільного, Господарського, Земельного кодексів України та Закону України «Про оренду землі»розмір орендної плати для земель рекреаційного призначення не може становити 1-н відсоток від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Судом береться до уваги, що внесення змін до договору оренди земельної ділянки є правом, а не обов'язком Відповідача та Позивач і Відповідач не намагались досягнути та не досягли між собою згоди щодо зміни істотної умов договору оренди земельної ділянки у вигляді розміру орендної плати, яка в силу вищевказаних вимог Закону України «Про оренду землі», Господарського, Цивільного, Податкового та Земельного кодексів України є обов'язковою для чинності та можливості укладення угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки у вказаній частині.

Таким чином, позиція Позивача, що його права порушенні Відповідачем внаслідок відмови останнього внести зміни в Договір є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року за N 5-рп/2005 у справі N 1-17/2005, суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. При цьому згідно мотивувальної частини даного рішення Конституційного суду України оформлення особою постійного або строкового права на земельну ділянку є виключно правом особи, а не обов'язком.

Цивільний кодекс України у ст. 653 передбачає, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Закон України «Про оренду землі»у ст. 31 передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно із ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Судом береться до уваги, що рішенням господарського суду м. Києва від 12.12.2011 року у справі № 10/311 задоволено частково позов Козинської селищної ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Плюс» шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 576, внаслідок чого останній в силу вимог ст. 653 Цивільного кодексу України та ст.ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі»припинив свою дію , що в свою чергу унеможливлює внесення до нього змін. Копія рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2011 року у справі № 10/311 в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору і обставин справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судових засіданнях надані Позивачем докази спростовані за допомогою належних і допустимих доказів, які містяться у матеріалах справи, та заперечувались Відповідачем протягом судового розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові господарські витрати покладаються на Позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Плюс», ідентифікаційний код: 32491583, місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, до Козинської селищної ради, ідентифікаційний код: 04362697, місцезнаходження: 08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вул. Партизанська, 2, про зобов'язання внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 576, - відмовити повністю.

2. Господарські витрати за даним позовом у вигляді державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Вітал Плюс», ідентифікаційний код: 32491583, місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 28.05.2012 року