Рішення

від 05.06.2012 по справі 21/129-11/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2012 р. Справа № 21/129-11/9

За позовом: Новопетрівської сільської ради

До Вишгородського районного споживчого товариства

Про визнання договору оренди землі та акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі укладеним в редакції позивача

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 1114 від 23.08.2011 р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 131 від 08.05.2012 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Новопетрівської сільської ради до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання договору укладеним.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2011 р. позов задоволено частково; визнано укладеним між Новопетрівською сільською радою (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 171, ідентифікаційний код 04359620) та Вишгородським районним споживчим товариством (07330, Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Димер, вул. Леніна, 34, ідентифікаційний код 01755309) договір оренди землі №6 земельної ділянки загальною площею 0,0582 га, кадастровий номер 3221886001:02:086:0101, яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 38; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, а також стягнуто з Вишгородського районного споживчого товариства (07330, Київська обл., Вишгородський р-н, с.м.т. Димер, вул. Леніна, 34, ідентифікаційний код 01755309) на користь Новопетрівської сільської ради (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 171, ідентифікаційний код 04359620) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р. апеляційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2011 р. у справі № 21/129-11 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 28.11.2011 р. у справі № 21/129-11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 21/129-11 від 12.04.2012 р. касаційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р. та рішення господарського суду Київської області від 28.11.2011 р. № 21/129-11 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в постанові 21/129-11 від 12.04.2012 р. зазначила, що суду першої інстанції необхідно з'ясувати чи відповідає вимога про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки приписам ч. 1 ст. 187 ГК України щодо обов'язковості укладення такого договору, а також визначеним у ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України способам захисту цивільних прав та інтересів і прав на земельні ділянки, чи передбачає чинне законодавство такий спосіб захисту порушеного права як визнання договору укладеним та чи відповідає спосіб захисту, який обрав в даній справі позивач, правовідносинам, що склалися між ним та відповідачем з огляду на надані кожному з них за законом права та обов'язки.

Згідно розподілу автоматизованої системи документообігу суду від 23.04.2012 р. справа № 21/129-11 передана на розгляд судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 25.04.2012 р. справу № 21/129-11 прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер № 21/121-11/9 та призначено до розгляду на 15.05.2012 р.; зобов'язано сторін надати письмові пояснення з урахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України № 21/129-11 від 12.04.2012 р.

У судове засідання 15.05.2012 р. представники сторін з'явилися, вимоги ухвали суду від 25.04.2012 р. не виконали.

Ухвалою суду від 15.05.2012 р. розгляд справи відкладено на 05.06.2012 р.; зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 25.04.2012 р.; зобов'язано позивача надати письмові пояснення, в якому вказати якому способу захисту цивільних прав та інтересів відповідає позовна вимога Новопетрівської сільської ради про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним з посиланням на норми, встановлені ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 187 ГК України, ст. 152 ЗК України.

31.05.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, витребувані ухвалою суду від 25.04.2012 р., в яких позивач зазначає, що обов'язковість укладення договору оренди землі комунальної власності, у разі фактичного використання земельної ділянки та при наявності чинного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки випливає зі змісту статей Конституції України, Земельного кодексу України та Господарського кодексу України, а позовна вимога про визнання укладеним договору оренди землі повністю відповідає приписам вищезазначених нормативних актів, оскільки це є переддоговірний спір. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

05.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі, витребувані ухвалою суду від 25.04.2012 р. Відповідач, зокрема, зазначає, що Новопетрівською сільською радою не правильно був обраний спосіб захисту своїх прав, а саме, визнання укладеним договору оренди землі, в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання 05.06.2012 р. представники сторін з'явилися; надали суду пояснення по суті позовних вимог, представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, відповідач проти позову заперечує.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про право власності від 15.06.2000 р., виданого Новопетрівською сільською радою, Вишгородському районному споживчому товариству на праві колективної власності належить магазин «Продукти» № 32, який розташований у селі Нові Петрівці по вул. Леніна, 38. Дане свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Новопетрівської сільської ради №115 від 31.08.1999 р.

11.03.2011 р. Вишгородським РСТ направлено Новопетрівському сільському голові лист №93, відповідно до якого відповідач просив останнього затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди терміном на 10 років під розміщення, зокрема, магазину «Продукти»№32», площею 0,0582 га, розташованого по вул. Леніна, 38 в с. Нові Петрівці.

15.04.2011 р. Новопетрівською сільською радою прийнято рішення №99.3-VI-VI «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству»(далі - Рішення), відповідно до якого вирішено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 0,0582 га відповідачу в оренду, терміном на 10 років під розміщення існуючого магазину «Продукти»№32 по вул. Леніна, 38 в с. Нові Петрівці; встановити розмір річної плати за земельну ділянку при укладенні договору оренди у розмірі 12% від грошової оцінки 149207,334 грн., що складає 17904,88 грн.; Вишгородському РСТ укласти договір оренди з сільською радою; доручити сільському голові укласти договір оренди на вищезазначену земельну ділянку.

На виконання зазначеного рішення, 08.06.2011 р. позивачем направлено відповідачу для підписання договір оренди земельної ділянки № 6, що знаходиться під існуючою будівлею за адресою: с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 38 загальною площею 0,0582 га, кадастровий номер 3221886001:02:086:0101.

20.06.2011 р. відповідачем надіслано позивачу відповідь №24, відповідно до якої відповідач повідомляв останнього про неможливість сплачувати, встановлений рішенням Новопетрівської сільської ради, розмір орендної плати за Договором №6 з огляду на скрутне фінансове становище, а також просив встановити мінімальну орендну плату за зазначеним договором у розмірі 3%.

Розглянувши вказаний лист відповідача, позивач, з метою забезпечення надходжень до бюджету села, прийняв рішення № 119-VII-VI від 08.07.2011 р. «Про укладення договорів оренди», яким вирішено звернутися до суду з позовом до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання укладеними договорів оренди на земельні ділянки під існуючими будівлями (п. 1 рішення).

Посилаючись на те, що запропонований проект договору оренди №6 відповідачем не підписано, та не надано протоколу розбіжностей, в порядку ст. 181 Господарського кодексу України, позивач просить суд визнати укладеним між сторонами договір оренди землі №6 земельної ділянки загальною площею 0,0582 га, кадастровий номер 3221886001:02:086:0101, яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 38, в редакції позивача з підстав ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі». Статтею 1 Закону України «Про оренду землі»визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі»укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування врегульований статтею 123 Земельного кодексу України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Якщо земельна ділянка надається у користування Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають зазначений проект із своїми пропозиціями до Кабінету Міністрів України.

Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає зазначений проект із своїми пропозиціями до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Тобто, нормами земельного законодавства України, встановлений певний перелік документів та процедур, які необхідно здійснити особі, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки.

Зі змісту рішення Новопетрівської сільської ради № 99.3-VI-VI від 15.04.2011 р. вбачається, що вказаним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 0,0582 га Вишгородському районному споживчому товариству в оренду, терміном на 10 років під розміщення існуючого магазину «Продукти»№ 32 по вул. Леніна, 38, села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області (п. 1 рішення) та вирішено Вишгородському районному споживчому товариству укласти договір оренди з сільською радою (п. 3 рішення).

Рішення Новопетрівської сільської ради про надання земельної ділянки в оренду сторонами у справі до суду не надано.

Відповідно до рекомендацій, викладених у п. 2.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки , яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду, а не про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду.

З огляду на вищевикладене та враховуючи рекомендації, викладені у п. 2.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», суд дійшов висновку про те, що рішення Новопетрівської сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству»№ 99.3-VI-VI від 15.04.2011 р. не може вважатися рішенням про надання земельної ділянки в оренду, оскільки Новопетрівською сільською радою не було дотримано передбаченого законодавством порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Крім цього, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Статтею 638 ЦК України та ст. 180 ГК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Приписами ст.ст. 627, 628, 632 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об'єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі (Вишгородське районне споживче товариство та Новопетрівська сільська рада) не дійшли згоди щодо редакції деяких пунктів проекту договору оренди землі, що стосуються, зокрема, строку дії договору, розміру орендної плати та необхідності зазначення про факт розташування на орендованій землі нежилої будівлі, належної відповідачу на праві власності.

Таким чином, враховуючи те, що сторони не дійшли згоди стосовно істотних умов договору оренди землі, суд дійшов висновку про те, що у сторін є спір щодо окремих положень договору оренди землі, який необхідно вирішити у встановленому законом порядку.

В силу ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, позивачем в позовній заяві та письмових поясненнях долучених до справи не було зазначено закон, який дає пряму вказівку на обов'язок відповідача щодо укладення договору оренди землі в редакції позивача.

Статтею 649 ЦК України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Статтею 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору (ст. 84 ГПК України).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права, як визнання договору укладеним.

Посилання відповідача на те, що Новопетрівською сільською радою 15.04.2011 р. прийнято рішення № 99.3 VI-VI, яким Вишгородському районному споживчому товариству необхідно укласти договір оренди землі з сільською радою, судом розглянуте, проте не може бути прийнято в якості належного доказу в обґрунтування позовних вимог, оскільки чинне законодавство України (Земельний кодекс України, ЗУ «Про оренду землі») не передбачає встановлення обов'язку певної особи укласти договір оренди землі, навіть на підставі рішення відповідного органу про укладення такого договору, оскільки це є лише його правом.

Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 4/147-11 від 24.04.2012 р.

Відповідно до п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009 р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якій зазначено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє Новопетрівській сільській раді Вишгородського району Київської у задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним договору оренди землі № 6 від 07.06.2011 р.

Окрім цього, заявою про уточнення позовних вимог від 18.10.2011 р. позивач просить суд визнати укладеним акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди № 6 від 07.06.2011 р., оскільки ця вимога має похідний характер від вимоги про визнання договору укладеним. Позивач посилається на те, що акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди № 6 від 07.06.2011 р. є невід'ємною частиною договору оренди землі № 6 від 07.06.2011 р. та з підписанням якого у сторін виникають права та обов'язки, а отже він по своїй природі є правочином і надсилався відповідачу разом з договором оренди землі листом за вих. № 729 від 08.06.2011 р.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

З огляду на вищезазначене, суд звертає увагу на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі земельних ділянок, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів (як то укладення договору оренди землі), які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішень про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Слід зазначити, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання укладеним акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди № 6 від 15.06.2011 р., зазначене рішення суду не призведе до поновлення порушеного права позивача та не зможе бути виконано у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2009 р. у справі № 9/100.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Таким чином, визнання укладеним акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди № 6 від 15.06.2011 р. в редакції позивача, суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

За таких обставин, позовна вимога про визнання укладеним акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі № 6 від 07.06.2011 р. не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від вимоги про визнання договору укладеним, в задоволенні якої судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 07.06.2012 р.