Постанова

від 13.09.2012 по справі 21/129-11/9

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2012 № 21/129-11/9

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Кучерявий І.А. - представник

Від відповідача: Сибільов В.В. - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Новопетрівської сільської ради

на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2012

у справі № 21/129-11/9 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Новопетрівської сільської ради

до Вишгородського районного споживчого товариства

про визнання договору оренди землі та акту приймання-передачі земельної ділянки за

договором оренди землі укладеним в редакції позивача

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2011 позовні вимоги Новопетрівської сільської ради задоволено частково.

Відповідно до вказаного рішення визнано укладеним між Новопетрівською сільською радою та Вишгородським районним споживчим товариством договір оренди землі № 6 земельної ділянки загальною площею 0,0582 га, кадастровий номер 3221886001:02:086:0101, яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 38; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, а також стягнуто з Вишгородського районного споживчого товариства на користь Новопетрівської сільської ради 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 апеляційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2012 касаційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 та рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2011 № 21/129-11 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2012 відмовлено в задоволенні позовних вимог Новопетрівської сільської ради до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання договору оренди землі та акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі укладеним в редакції позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2012.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що при прийнятті даного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції позивача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судовому засіданні, призначеному на 19.07.2012, представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 19.07.2012 продовжено строк розгляду спору, відкладено розгляд справи на 13.09.2012.

13.09.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

Відповідно до свідоцтва про право власності від 15.06.2000, виданого Новопетрівською сільською радою, Вишгородському районному споживчому товариству на праві колективної власності належить магазин «Продукти» № 32, який розташований у селі Нові Петрівці по вул. Леніна, 38. Дане свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Новопетрівської сільської ради № 115 від 31.08.1999.

11.03.2011 Вишгородським РСТ направлено Новопетрівському сільському голові лист № 93, відповідно до якого відповідач просив останнього затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди терміном на 10 років під розміщення, зокрема, магазину «Продукти» № 32, площею 0,0582 га, розташованого по вул. Леніна, 38 в с. Нові Петрівці.

15.04.2011 Новопетрівською сільською радою прийнято рішення № 99.3-VI-VI «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству», відповідно до якого вирішено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 0,0582 га відповідачу в оренду, терміном на 10 років під розміщення існуючого магазину «Продукти» № 32 по вул. Леніна, 38 в с. Нові Петрівці; встановити розмір річної плати за земельну ділянку при укладенні договору оренди у розмірі 12 % від грошової оцінки 149207,334 грн., що складає 17904,88 грн.; Вишгородському РСТ укласти договір оренди з сільською радою; доручити сільському голові укласти договір оренди на вищезазначену земельну ділянку.

На виконання зазначеного рішення, 08.06.2011 позивачем направлено відповідачу для підписання договір оренди земельної ділянки № 6, що знаходиться під існуючою будівлею за адресою: с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 38 загальною площею 0,0582 га, кадастровий номер 3221886001:02:086:0101.

20.06.2011 відповідачем надіслано позивачу відповідь № 24, відповідно до якої відповідач повідомляв останнього про неможливість сплачувати, встановлений рішенням Новопетрівської сільської ради, розмір орендної плати за Договором № 6 з огляду на скрутне фінансове становище, а також просив встановити мінімальну орендну плату за зазначеним договором у розмірі 3%.

Розглянувши вказаний лист відповідача, позивач, з метою забезпечення надходжень до бюджету села, прийняв рішення № 119-VII-VI від 08.07.2011 «Про укладення договорів оренди», яким вирішено звернутися до суду з позовом до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання укладеними договорів оренди на земельні ділянки під існуючими будівлями.

Посилаючись на те, що запропонований проект договору оренди № 6 відповідачем не підписано, та не надано протоколу розбіжностей, в порядку ст. 181 Господарського кодексу України, позивач просить суд визнати укладеним між сторонами договір оренди землі № 6 земельної ділянки загальною площею 0,0582 га, кадастровий номер 3221886001:02:086:0101, яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 38, в редакції позивача з підстав ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі». Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

В своєму рішення місцевий суд вірно зазначив, що порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування врегульований статтею 123 Земельного кодексу України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Якщо земельна ділянка надається у користування Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають зазначений проект із своїми пропозиціями до Кабінету Міністрів України.

Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає зазначений проект із своїми пропозиціями до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Рішенням Новопетрівської сільської ради № 99.3-VI-VI від 15.04.2011 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 0,0582 га Вишгородському районному споживчому товариству в оренду, терміном на 10 років під розміщення існуючого магазину «Продукти» № 32 по вул. Леніна, 38, села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та вирішено Вишгородському районному споживчому товариству укласти договір оренди з сільською радою.

Відповідно до рекомендацій, викладених у п. 2.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду, а не про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду.

Рішення Новопетрівської сільської ради про надання земельної ділянки в оренду сторонами у справі до суду не надано.

З огляду на п. 2.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», суд дійшов висновку про те, що рішення Новопетрівської сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству» № 99.3-VI-VI від 15.04.2011 не може вважатися рішенням про надання земельної ділянки в оренду, оскільки Новопетрівською сільською радою не було дотримано передбаченого законодавством порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Статтею 638 ЦК України та ст. 180 ГК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об'єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Приписами ст.ст. 627, 628, 632 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як свідчать матеріали справи, сторони не дійшли згоди стосовно істотних умов договору оренди землі.

Положеннями ч. 1 ст. 187 ГК України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Позивач в своїх позовних вимогах не обґрунтував належним чином з посиланням на чинне законодавство України обов'язок відповідача укладати договір оренди у визначеній редакції.

Статтею 649 ЦК України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Якщо звернутися до практики вирішення спорів Вищим господарським судом України, то в своїй постанові від 24.04.2012 по справі № 4/147-11 останній зазначив, що ні Земельний кодекс України, ні ЗУ «Про оренду землі» не передбачають обов'язку певної особи укласти договір оренди земельної ділянки, навіть на підставі рішення відповідного органу про укладення такого договору, оскільки це є лише його правом.

Посилання відповідача на те, що Новопетрівською сільською радою 15.04.2011 прийнято рішення № 99.3 VI-VI, яким Вишгородському районному споживчому товариству необхідно укласти договір оренди землі з сільською радою, не може бути прийнято в якості належного доказу в обґрунтування позовних вимог.

Позивач у даній справі обрав спосіб захисту, який не відповідає правовідносинам, що склалися між ним та відповідачем з огляду на надані кожному з них за законом права та обов'язки.

Чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту порушеного права як визнання договору укладеним. Отже, Господарський суд Київської області правомірно відмовив в задоволенні позову.

Аналогічні положення містяться в постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2012 по справі № 19/074-11, в постанові від 19.04.2012 № 20/095-11, від 26.04.2012 по справі № 24/102-11.

Пунктом 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Також позивач просить суд визнати укладеним акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди № 6 від 07.06.2011, оскільки ця вимога має похідний характер від вимоги про визнання договору укладеним. Позивач посилається на те, що акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди № 6 від 07.06.2011 є невід'ємною частиною договору оренди землі № 6 від 07.06.2011 та з підписанням якого у сторін виникають права та обов'язки, а отже він по своїй природі є правочином і надсилався відповідачу разом з договором оренди землі листом за вих. № 729 від 08.06.2011.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГПК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу, відповідач вказує на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі земельних ділянок, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів (як то укладення договору оренди землі), які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішень про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Господарський суд Київської області вірно вказав у своєму рішенні, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання укладеним акту приймання-передачі земельної ділянки, зазначене рішення суду не призведе до поновлення порушеного права позивача та не зможе бути виконано у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правої позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2012 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Новопетрівської сільської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2012 у справі № 21/129-11/9 залишити без змін.

Матеріали справи № 21/129-11/9 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Тищенко А.І.

Михальська Ю.Б.