Постанова

від 07.06.2012 по справі 5009/500/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.06.2012 р. справа №5009/500/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., Москальова І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 по дов.;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2012р. (повний текст від 01.03.2012р.) у справі №5009/500/12 (суддя Попова І.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Бердянський машинобудівний завод», смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області

до Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області

про визнання припиненим з 21.12.2011р. договору оренди землі від 12.05.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Бердянський машинобудівний завод», смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області, про визнання припиненим з 21.12.2011р. договору оренди землі від 12.05.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством «Бердянський машинобудівний завод»та Бердянською міською радою, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 17.03.2009р. за №040926500093, предметом оренди за яким є земельна ділянка загальною площею 4,5241га, яка знаходиться по вул. Руднєвої, 2-а в м. Бердянську Запорізької області.

Рішенням від 27.02.2012р. у справі №5009/500/12 господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що спірний договір оренди припинив свою дію в силу ст. 31 Закону України «Про оренду землі»у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на комплекс будівель та споруд, що розташовані на орендованій земельній ділянці. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що даний договір не підлягає достроковому розірванню за згодою сторін чи за рішенням суду, а є саме припиненим в силу відповідної вказівки закону, а правовідносини набувача майна та власника земельної ділянки щодо користування нею мають бути вирішені у встановленому законом порядку та будь-яким чином не впливають на юридичний факт, що є підставою припинення права користування у позивача земельною ділянкою.

Не погодившись з винесеним рішенням відповідач, Бердянська міська рада, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказане рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що Бердянською міською радою не порушено прав та інтересів позивача, оскільки на момент винесення спірного рішення жодного рішення міськради стосовно надання або ненадання згоди на припинення спірного договору прийнято не було.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на той факт, що позивач не звертався до Бердянської міської ради з вимогами прийняти від нього спірну земельну ділянку.

За висновком скаржника, суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання припиненим спірного договору оренди землі з 21.12.2011р., оскільки по-перше, передбачений законом спосіб захисту прав в даному випадку -вимоги про розірвання договору, а по-друге, у суду не було підстав для визнання спірного договору припиненим з певного моменту до набрання чинності судовим рішенням у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

У судове засідання 06.06.2012р. представник відповідача не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 16.05.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бердянської міської ради Запорізької області №18 від 17.04.2008р. Закритому акціонерному товариству «Бердянський машинобудівний завод»(на даний час перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Бердянський машинобудівний завод») було передано земельну ділянку площею 4,5241га, розташовану по вул. Руднєвої, 2-а, для розміщення та обслуговування комплексу будівель та споруд сталеливарного та механоскладального цехів, строком до 01.04.2013р.

На виконання означеного рішення 12.05.2008р. між Бердянською міською радою (орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством «Бердянський машинобудівний завод»(орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр Держкомзему України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2009р. №040926500093), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 4,5241га для розміщення та обслуговування комплексу будівель та споруд сталеливарного та механоскладального цехів, яка знаходиться у м. Бердянську по вул. Руднєвої, 2-а.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - комплекс будівель та споруд (п. 3 договору).

Згідно п. 8 договору, його укладено до 01.04.2013р.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду (п. 21 договору).

Відповідно до п. 37 договору, його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п. 40 договору).

Вищевказана земельна ділянка була передана позивачу за актом приймання-передачі від 12.05.2008р. у стані, придатному для її подальшого цільового використання.

В подальшому, за договором купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 20.12.2011р. Закрите акціонерне товариство «Бердянський машинобудівний завод»продало Приватному підприємству «Терра-Інк»комплекс будівель та споруд, що знаходиться у м. Бердянську Запорізької області по вул. Руднєвої, 2-а, та розташований на земельній ділянці площею 4,5241га (кадастровий номер 2310400000:12:010:0018).

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №1742, номер правочину 4813386.

Згідно акту прийому-передачі від 20.12.2011р., позивач передав вищевказаний комплекс будівель та споруд набувачу, ПП «Терра-Інк», а останній прийняв його без зауважень і заперечень.

23.12.2011р. позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення права користування земельною ділянкою площею 4,5241га за адресою: м. Бердянськ, вул. Руднєвої, 2-а у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, що на ній розташовано, до іншої особи.

Листом №63 від 30.01.2012р. відповідач повідомив позивача про те, що заява та матеріали щодо припинення права користування спірною земельною ділянкою передані на розгляд постійної комісії міської ради з питань архітектури, містобудування та регулювання земельних відносин.

Разом з цим, оскільки, за твердженням позивача, відповіді на зазначену заяву ним отримано не було, а починаючи з 21.12.2011р. він фактично припинив користування орендованою земельною ділянкою, посилаючись на приписи ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 31 вказаного Закону, договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Крім того, відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містять ст. 377 ЦК України, п. е) ч.1 ст. 141 ЗК України.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (ст. 34 Закону України «Про оренду землі»).

Зідно п.п. 2.12, 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. (зі змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2011р. Закрите акціонерне товариство «Бердянський машинобудівний завод»продало Приватному підприємству «Терра-Інк»комплекс будівель та споруд, що знаходиться у м. Бердянську Запорізької області по вул. Руднєвої, 2-а, та розташований на спірній земельній ділянці. 20.12.2011р. зазначений комплекс було передано позивачем набувачу за актом прийому-передачі.

Таким чином, в силу ст.ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України, 31 Закону України «Про оренду землі», позивач разом із майном передав набувачу -ПП «Терра-Інк»- право користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди, а отже в силу закону фактично припинив користуватись орендованою земельною ділянкою за цільовим призначенням з мотивів припинення згідно вказаних договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі права власності на комплекс будівель і споруд, розташований на спірній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджено факт припинення договору оренди землі з підстав, передбачених нормами чинного законодавства, а отже заперечення відповідача в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги.

Стосовно посилань скаржника на невмотивоване визнання судом першої інстанції припиненим спірного договору з 21.12.2011р., апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що право позивача на користування спірною земельною ділянкою припинилось внаслідок настання визначеного законом юридичного факту -набуття іншою особою права власності на об'єкт нерухомості, розташований на орендованій земельній ділянці. Тобто, договір оренди припинився з підстав, передбачених законом, і не підлягає достроковому розірванню за згодою сторін чи за рішенням суду.

Щодо твердження відповідача, що в силу приписів ст. 34 Закону України «Про оренду землі», п. 21 договору оренди землі від 12.05.2008р., після припинення дії договору оренди орендар повинен повернути орендодавцеві (в даному випадку, відповідачу -Бердянській міській раді) земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять відповідного акту приймання-передачі позивачем спірної земельної ділянки відповідачу внаслідок припинення договору оренди, як і доказів звернень позивача до міської ради з вимогами прийняти відповідну земельну ділянку. Проте, судова колегія не приймає до уваги посилань відповідача в апеляційній скарзі на зазначені обставини, оскільки умовами договору оренди землі (п. 21 договору) не передбачено обов'язку орендаря повернути земельну ділянку орендодавцю саме за актом приймання-передачі.

В матеріалах справи наявні докази звернення позивача до міської ради із заявою про припинення спірного договору оренди внаслідок відчуження третій особі майна, що розміщено на орендованій земельній ділянці, та згідно листа №63 від 30.01.2012р. відповідні матеріали і вказана заява передані на розгляд постійної комісії міської ради з питань архітектури, містобудування та регулювання земельних відносин. Крім того, згідно рішення постійної комісії з питань архітектури, містобудування та регулювання земельних відносин Бердянської міської ради №36-1-53 від 03.02.2012р., розгляд зазначеного питання було відкладено до подання заяви від нового власника.

Таким чином, на час розгляду справи відповідного рішення з цього питання міською радою не прийнято, а позивач фактично позбавлений своїх прав як землекористувач, встановлених ст. 95 Земельного Кодексу України, проте продовжує нести обов'язки землекористувача, визначені ст. 96 вказаного Кодексу. Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилань заявника апеляційної скарги на відсутність порушеного права позивача у даному спорі, оскільки відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту права є припинення правовідношення, а з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів вирішення Бердянською міською радою по суті заяви позивача про припинення спірного договору, права позивача є порушеними і підлягають захисту в силу приписів Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання припиненим спірного договору оренди землі з 21.12.2011р. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, а отже відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2012р. у справі №5009/500/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2012р. (повний текст від 01.03.2012р.) у справі №5009/500/12 -залишити без змін.

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2012р. (повний текст від 01.03.2012р.) у справі №5009/500/12 -залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

І.В. Москальова

Надруковано примірників -5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС