Постанова

від 24.05.2012 по справі 5011-13/446-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2012 № 5011-13/446-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від прокуратури: Карпенко Н.М. - прокурор відділу

Від позивача: Гулько А.Б. - юрист

Від відповідача - 1: Малюга В.М. - юрист

Від відповідача - 2: не з'явилися

Від відповідача - 3: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Трейд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2012

у справі № 5011-13/446-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської

міської ради

до 1) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та

експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Трейд»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрал-сервіс»

про визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2012 позовні вимоги Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрал-сервіс» про визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки задоволено повністю.

Відповідно до прийнятого рішення визнано недійсним договір № 29 про розміщення стоянки плавзасобу від 25.03.2011, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Трейд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрал-сервіс» звільнити земельну ділянку площею 353 кв.м., що розташована за адресою м. Київ, Дніпровська набережна, 2-А.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Трейд» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2012.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що при винесенні даного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судове засідання, призначене на 26.04.2012, повноважні представники відповідачів - 2, 3 не з'явилися.

Ухвалою суду від 26.04.2012 відкладено розгляд справи на 24.05.2012.

24.05.2012 в судове засідання представники повторно відповідачів - 2, 3 не з'явилися.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідачів - 2, 3 за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, колегією встановлено наступне:

25 березня 2011 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» (далі - відповідач - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта Трейд» (далі - відповідач - 2) укладено договір № 29 розміщення стоянки плавзасобу.

Відповідно до п.1.1. договору відповідач-1 як оператор з розміщення на водних об'єктах стоянок плавзасобів, передає, а відповідач-2 приймає у тимчасове використання територію для розміщення стоянок плавзасобів.

Пункт 1.2. договору визначає взаємовідносини сторін щодо короткострокового, платного користування визначеною територією для розміщення стоянок плавзасобів.

Згідно з пунктом 2.1. визначено територію для розміщення стоянок плавзасобів загальною площею 153 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. за користування територією для розміщення стоянки плавзасобів Відповідач-2 сплачує кошти Відповідачу-1 за договірною ціною відповідно до протоколу погодження, що додається до договору та складає: 8000 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 13330 грн. 33 коп.

Пунктом 9.1 встановлено термін дії договору з 25.03.2011 по 25.02.2012.

У Додатку № 1 до договору визначено, що місцем розташування об'єкту є місто Київ, Дніпровська набережна 2-А. Загальна площа ділянки складає 353 кв.м. Визначена площа території для розміщення тимчасової споруди 153 кв.м. Загальна площа прилеглої території до визначеної території становить 200 кв.м.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрал-Сервіс» (далі - відповідач - 3) укладено договір № 01-09/11 оренди несамохідного нафтоналивного бункеровщика, відповідно до умов якого ТОВ «Нафта Трейд» передає, а ТОВ «Астрал-Сервіс» приймає у платне орендне користування несамохідний нафтоналивний бункеровщик «Баку-1», порт приписки м. Одеса, що розташований за адресою: Україна, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 2 А.

Як визначено п. 2.1 зазначеного договору, об'єкт оренди на умовах договору надається орендарю в оренду строком на період з 01 вересня 2011 року до 01 серпня 2014 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірний договір укладено з порушенням вимог законодавства України про оренду землі, а саме ст. ст. 9, 125, 126 Земельного Кодексу України. Розпорядником земельної ділянки площею 153 кв.м., розташованої за адресою м. Київ, Дніпровська набережна 2-А є Київська міська рада, передана земельна ділянка належить до комунальної власності міста Києва. Київська міська рада має бути орендодавцем земельної ділянки, що належить до комунальної власності міста Києва. Спірний Договір передбачає оренду земельної ділянки площею 153 кв.м., а Відповідач -1 самовільно передав у тимчасове користування Позивачу згідно Договору земельну ділянку площею 153 кв. м. Отже, спірний Договір суперечить законодавству України, а тому на підставі ст. 215 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Відповідач-1 заперечує стосовно задоволення позовних вимог зазначаючи про те, що договір не може бути визнано недійсним на підставі ст. 204, 205 ЦК, ст. 85 Водного Кодексу України.

Відповідач-2 та Відповідач-3 у відзиві на позов вказують, що на момент підписання договору не мали жодних підстав сумніватися у відповідності повноважень Відповідача-1 чинному законодавству України. Крім того, жодної господарської діяльності , включаючи зберігання та реалізацію паливно-мастильних матеріалів, на його борту не здійснюється.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду міста Києва.

Рішенням Київської міської ради № 38/1093 від 22.01.2009 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві» встановлено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Пунктами 5,6 вказаного рішення передбачено, що облаштування стоянок плавзасобів на водних об'єктах та розміщення тимчасових споруд в межах прибережних захисних смуг здійснювати згідно з схемами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією). Якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству, то комунальне підприємство «Плесо» має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року.

Тобто, згаданий пункт рішення передбачає можливість укладення відповідачем-1 угод про розміщення тимчасових споруд, якщо це не суперечить законодавству.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 111 від 04.02.2009 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо» водних об'єктів та оформлення земель водного фонду міста Києва» вирішено вжити заходів щодо закріплення за комунальним підприємством «Плесо» на праві господарського відання внутрішніх водних об'єктів, гідротехнічних споруд та оформлення земель водного фонду м. Києва.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо» доручено:

2.1. В установленому законодавством порядку подати до Київської міської ради клопотання про передачу в користування земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, зазначені в п. 1 цього розпорядження.

2.2. Забезпечити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження в установленому порядку.

2.3. Після затвердження проектів землеустрою звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Згідно з п. 3 зазначеного розпорядження Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за зверненнями КП «Плесо» забезпечити організацію робіт із встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

У відповідності до п. 4 розпорядження № 111 від 04.02.2009 підприємствам, установам та організаціям виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передати, а КП «Плесо» взяти на баланс внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди згідно з додатком.

Як вбачається з Додатку до розпорядження № 111 від 04.02.2009 до переліку внутрішніх водних об'єктів та гідротехнічних споруд, що передаються на баланс КП «Плесо», входить територія акваторію за адресою м. Київ, Дніпровська набережна 2-А .

Отже, згідно вказаного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо» не передавались в користування земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які за цим розпорядженням КП «Плесо» отримало на баланс.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач-2 має дозвільну документацію на розміщення об'єкту, що знаходиться у м. Києві по вул. Дніпровська набережна 2-А та документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою площею 353 кв. м. в тому числі на умовах оренди згідно вимог законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду міста Києва про те, що договір № 29 від 25.03.2011 року фактично є договором оренди земельної ділянки, яка знаходиться у місті Києві Дніпровська набережна 2-А загальною площею 353 кв.м.

Згідно із ст. 125 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Як визначено ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З положень чинного законодавства вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають права власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа, але не можуть без дозволу власника передавати ці земельні ділянки іншим особам.

Відповідно до п. 1, п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також те, що особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як визначено в п. 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою у м. Києві Дніпровська набережна 2-А загальною площею 353 кв. м. у відповідача -1 відсутні.

Київською міською державною адміністрацією було надано дозвіл на оформлення Відповідачем-1 земельних ділянок на яких розташовані внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди у користування. Таким чином, Відповідач-1 не мав права на отримання відповідного правовстановлюючого документа використовувати земельну ділянку та без згоди Київської міської ради укладати спірний договір та передавати земельну ділянку відповідачу-2 у платне користування.

Господарським судом міста Києва від 13.03.2012 задоволено позовні вимоги в частині визнання договору № 29 про розміщення стоянки плавзасобу від 25.03.2011 недійсним.

Відповідно до п. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Пункт 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Як визначено ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Власником земельної ділянки за адресою м. Київ, Дніпровська набережна 2-А є територіальна громада міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада. Крім того, відповідач-1 використовує згадану вище земельну ділянку без наявності правовстановлюючих документів, доказів того, що на спірній земельній ділянці розташоване правомірно набуте відповідачем-1 нерухоме майно не надано.

Таким чином цілком обґрунтованим є висновок суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання відповідачів-2 та відповідача-3 звільнити земельну ділянку площею 353 кв. м.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем - 2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правої позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2012 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Трейд» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2012 у справі № 5011-13/446-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-13/446-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Тищенко А.І.

Михальська Ю.Б.