Рішення

від 13.03.2012 по справі 5011-13/446-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/446-2012 13.03.12

за позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1. Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва"Плесо"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта трейд"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал-сервіс"

про визнання недійсним договору про звільнення земельної ділянки

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

прокурор Яблонський А.С. -посв № 5 від 12.01.2012 р.

від позивача Баранов М.С. - 225-КР-2130 від 14.12.11

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 Третьяков М.В. - дов. № б/н від 27.01.2012

від відповідача-3 Третьяков М.В. - дов. № б/н від 27.01.2012

в судовому засіданні 13.03.12 оголошено вступну і резолютивну частини відповідно до ст.85 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська транспортна прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва"Плесо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта трейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал-сервіс" про визнання недійсним договору про звільнення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.12 року порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 02.02.12 року, зобов'язано сторони надати докази та вчинити дії.

02.02.2012 року в судове засідання з'явилися представники прокуратури, відповідача-2 та відповідача-3 та надали витребувані документи.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з'явилися.

Зважаючи на неявку в судове засідання представників позивача та відповідача-1 та необхідністю отримання витребуваних документів, суд відкладає розгляд справи на 21.02.12.

15.02.12 через канцелярію суду надійшли додаткові документи по справі.

21.02.12 до канцелярії суду надійшло клопотання від відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

21.02.12 в судове засідання з'явилися прокурор, представник позивача та відповідача-1.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні надав для доручення до справи додаткові письмові докази та письмові заперечення на позов, в яких проти позову заперечив та наполягав на відмові у задоволенні позову. Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягала на задоволенні позову.

Зважаючи на необхідність отримання додаткових доказів по справі та зважаючи на неявку в судове засідання представників відповідача-2 та відповідача-3 суд відкладає розгляд справи на 13.03.12

13.03.12 в судове засідання представник відповідачів-2,-3 в судовому засіданні надав для огляду оригінали документів та надав пояснення, якими заперечив проти позову та наполягав на відмові у його задоволенні. Представник прокуратури надав пояснення, яким підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову. Представник позивача підтримав заявлені прокурором позовні вимоги. Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2011 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (далі по тексту -Відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта Трейд»(далі по тексту -Відповідач-2) укладено Договір про розміщення стоянки плавзасобу.

Відповідно до п.1.1. Договору Відповідач-1 як оператор з розміщення на водних об'єктах стоянок плавзасобів, передає, а Відповідач-2 приймає у тимчасове використання територію для розміщення стоянок плавзасобів.

Пункт 1.2. Договору визначає взаємовідносини Сторін щодо короткострокового, платного користування визначеною територією для розміщення стоянок плавзасобів.

Пунктом 2.1. визначено територію для розміщення стоянок плавзасобів загальною площею 153 кв.м.

Відповідно до п.3.1. за користування територією для розміщення стоянки плавзасобів Відповідач-2 сплачує кошти Відповідачу-1 за договірною ціною відповідно до протоколу погодження, що додається до договору та складає : 8000 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 13330 грн 33 коп.

Пунктом 9.1 встановлено термін дії договору з 25.03.2011 по 25.02.2012.

У Додатку № 1 до Договору, визначено, що місцем розташування об'єкту є м. Київ, Дніпровська набережна 2-А. Загальна площа ділянки складає 353 кв.м. Визначена площа території для розміщення тимчасової споруди 153 кв.м. Загальна площа прилеглої території до визначеної території становить 200 кв.м.

Відповідач-2 за договором оренди № 01-09/11 від 01.09.11 передало несамохідний нафтоналивний бункеровщик «Баку-1»ТОВ «Астрал-Сервіс»(далі -Відповідач-3) до 01.08.2014.

Позивач посилається на те, що спірний Договір укладено з порушенням вимог законодавства України про оренду землі, а саме ст. ст. 9, 125, 126 Земельного Кодексу України. Розпорядником земельної ділянки площею 153 кв.м., розташованої за адресою м. Київ, Дніпровська набережна 2-А є Київська міська рада, передана земельна ділянка належить до комунальної власності міста Києва. Київська міська рада має бути орендодавцем земельної ділянки, що належить до комунальної власності міста Києва. Спірний Договір передбачає оренду земельної ділянки площею 153 кв.м., а Відповідач -1 самовільно передав у тимчасове користування Позивачу згідно Договору земельну ділянку площею 153 кв. м. Отже, спірний Договір суперечить законодавству України, а тому на підставі ст. 215 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Відповідач-1 у поданих через канцелярію суду запереченнях проти позову та усних поясненнях наданих в судовому засіданні, заперечує проти задоволення позовних вимог зазначаючи про те, що Договір не може бути визнано недійсним на підставі ст. 204,205 ЦК, ст. 85 Водного Кодексу України.

Відповідач-2 та Відповідач-3 у відзиві на позов вказують, що на момент підписання договору не мали жодних підстав сумніватися у відповідності повноважень Відповідача-1 чинному законодавству України. Крім того, жодної господарської діяльності , включаючи зберігання та реалізацію паливно-мастильних матеріалів, на його борту не здійснюється.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Київської міської ради № 38/1093 від 22.01.2009 "Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві" встановлено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство "Плесо", яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Пунктами 5,6 вказаного рішення передбачено, що облаштування стоянок плавзасобів на водних об'єктах та розміщення тимчасових споруд в межах прибережних захисних смуг здійснювати згідно з схемами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією). Якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству , то комунальне підприємство "Плесо" має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року.

Тобто, згаданий пункт рішення передбачає можливість укладення Відповідачем-1 угод про розміщення тимчасових споруд, якщо це не суперечить законодавству.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 111 від 04.02.2009 "Про передачу на баланс та закріплення за КП "Плесо" водних об'єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва" вирішено вжити заходів щодо закріплення за комунальним підприємством "Плесо" на праві господарського відання внутрішніх водних об'єктів, гідротехнічних споруд та оформлення земель водного фонду м. Києва.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження Комунальному підприємству "Плесо" доручено:

2.1. В установленому законодавством порядку подати до Київської міської ради клопотання про передачу в користування земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, зазначені в п. 1 цього розпорядження.

2.2. Забезпечити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження в установленому порядку.

2.3. Після затвердження проектів землеустрою звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Згідно з п. 3 зазначеного розпорядження Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за зверненнями КП "Плесо" забезпечити організацію робіт із встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

У відповідності до п. 4 розпорядження №111 від 04.02.2009 підприємствам, установам та організаціям виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передати, а КП "Плесо" взяти на баланс внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди згідно з додатком.

Як вбачається з Додатку до розпорядження №111 від 04.02.2009 до переліку внутрішніх водних об'єктів та гідротехнічних споруд, що передаються на баланс КП "Плесо", входить територія акваторію за адресою м.Київ, Дніпровська набережна 2-А .

Отже, згідно вказаного розпорядження Комунальному підприємству "Плесо" не передавались в користування земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які за цим розпорядженням КП "Плесо" отримало на баланс.

Доказів того, що Відповідач-2 має дозвільну документацію на розміщення об'єкту, що знаходиться у м. Києві по вул.. Дніпровська набережна 2-А та документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою площею 353 кв. м. в тому числі на умовах оренди згідно вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 235 Цивільного кодексу України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як вбачається з умов договору № 29 від 25.03.2011 року, останній фактично є договором оренди земельної ділянки, яка знаходиться у м. Києві Дніпровська набережна 2-А загальною площею 353 кв.м.

Згідно із ст. 125 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З наведених норм права вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають права власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа, але не можуть без дозволу власника передавати ці земельні ділянки іншим особам.

Судом встановлено, що документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою у м. Києві Дніпровська набережна 2-А загальною площею 353 кв. м. у Відповідача -1відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою м. Київ Дніпровська набережна знаходиться у комунальній власності м. Києва.

Київською міською державною адміністрацією було надано дозвіл на оформлення Відповідачем-1 земельних ділянок на яких розташовані внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди у користування. Таким чином, Відповідач-1 не мав права до отримання відповідного правовстановлюючого документа використовувати земельну ділянку та без згоди Київської міської ради укладати спірний договір та передавати земельну ділянку Відповідачу-2 у платне користування.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про те, що спірний Договір суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України, тому позовні вимоги в частині визнання договору № 29 про розміщення стоянки плавзасобу від 25.03.2011 недійсним підлягають задоволенню

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача-2 звільнити земельну ділянку площею 353 кв.м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна 2-А слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд відзначає, що землею, яка перебуває у комунальній власності міста Києва розпоряджається Київська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Враховуючи те, що власником земельної ділянки за адресою м. Київ, Дніпровська набережна 2-А є територіальна громада міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада, а також зважаючи на те, що Відповідач-1 використовує згадану вище земельну ділянку без наявності правовстановлюючих документів, доказів того, що на спірній земельній ділянці розташоване правомірно набуте Відповідачем-1 нерухоме майно також не надано, а тому господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокуратури про зобов'язання Відповідачів-2 та -3 звільнити земельну ділянку площею 353 кв. м.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 3/292 від 05.04.2011 року.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства відповідачами не подано суду жодного належного або допустимого доказу на які б спростовували зазначені вище обставини.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-1 оскільки спір виник через його неправильні дії.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 29 про розміщення стоянки плавзасобу від 25.03.2011, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" ( 02001, м. Київ, вул. Микільсько -Слобідська, 7, код ЄДРПОУ 23505151)та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта Трейд"( 65039, м. Одеса, вул.. Середньофонтанська, 16, код 36109502).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта Трейд" ( 65039, м. Одеса, вул.. Середньофонтанська, 16, код 36109502) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрат-Сервіс»(04071,м. Київ, вул.Костянтинівська, 56-а, код ЄДРПОУ 32853304) звільнити земельну ділянку площею 353 кв. м., що розташована за адресою м. Київ, Дніпровська набережна 2-А.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Трейд"(65039, м. Одеса, вул.. Середньофонтанська, 16, код 36109502) до Державного бюджету України судовий збір в сумі

5. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"( 02001, м. Київ, вул. Микільсько -Слобідська, 7, код ЄДРПОУ 23505151) до Державного бюджету України судовий збір в сумі. 1073,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Суддя І.Д.Курдельчук