Постанова

від 28.05.2012 по справі 5015/530/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.12 Справа № 5015/530/12

28.05.2012 року справа № 5015/530/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Малех І.Б.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача -Ковтунов І.А.

від відповідача -Притула М.Г., Колісник А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вих. № 4298/6 від 28.04.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2012 року (підписане 18.04.2012 року), суддя Гоменюк З.П.

у справі № 5015/530/12

за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Математичний центр», м.Львів

про стягнення 25080 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2012 року по справі №5015/530/12 позов ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»задоволено частково, стягнено з ТзОВ «Математичний центр»на користь позивача 6745,05 грн. -пені. В частині стягнення решти суми пені та штрафу відмовлено.

Суд посилаючись на положення ст.ст.549, 892 ЦК України, ст.230, ч.6 ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», умови договору №110ТР-274 від 22.07.2010 року, зазначає, що позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі - 15840 грн., розмір якої перевищує подвійну облікову ставку НБУ за відповідний період, з огляду на що, правомірною є пеня в розмірі 6745,05 грн., сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ. Поряд з цим, суд вказує, що укладеним сторонами договором, встановлено відповідальність виконавця (відповідача) за порушення термінів передачі робіт як у вигляді сплати пені так і у вигляді сплати штрафу, проте, на думку суду, вимога позивача щодо стягнення з відповідача одночасно пені і штрафу, суперечить положенням ст.61 Конституції України, з огляду на що, в задоволенні позову щодо стягнення штрафу відмовляє.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2012 року по справі №5015/530/12 в частині відмови у стягненні 7 % штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТзОВ «Математичний центр»на користь позивача 7 % штрафу у розмірі 9240 грн. за порушення виконання зобов'язання, в іншій частині зазначене рішення залишити без змін. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач роботи з розрахунку та математичного моделювання параметрів процесу заміщення природного газу азотом в пластах ПСГ у терміни, передбачені календарним планом (додаток №2 до договору №110ТР-274 від 22.07.2010 року) не виконав, затримка виконання відповідачем робіт становить 120 днів, а згідно із п.5.2 договору за порушення строків здачі етапу робіт чи робіт в цілому, відповідач сплачує позивачу пеню та штраф. Апелянт звертає увагу суду на те, що штраф передбачений договором лише у випадку прострочення відповідачем виконання зобов'язання більш як на 30 днів і стягується у розмірі 7 %, а обов'язок сплати пені, відповідно до умов договору, настає у відповідача з першого дня прострочення виконання зобов'язання і нараховується за кожен день прострочення. Апелянт звертає увагу суду на те, що вказані умови договору відповідають положенням ст.231 ГК України.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представники відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечили, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, вказуючи на неправомірність нарахування, а також одночасного стягнення пені та штрафу. Поряд з цим, відповідач у відзиві вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду повністю та відмовити у задоволенні позову ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», вказуючи на те, що останнім оплату за виконані роботи з розрахунку та математичного моделювання параметрів процесу заміщення природного газу азотом в пластах ПСГ не проведено. Одночасно, представники відповідача звертали увагу суду на те, що ТзОВ «Математичний центр»своєчасно виконав роботи, передбачені умовами договору №110ТР-274 від 22.07.2010 року, проте позивач такі не приймав.

Судовою колегією відзначено, що відповідач апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2012 року по справі №5015/530/12 не подавав та доказів передачі робіт у строк, визначений умовами договору, не подав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22.07.2010 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(в тексті договору -замовник) та ТзОВ «Математичний центр»(в тексті договору -виконавець) укладено договір №110ТР-274, відповідно до умов якого, а саме п.1.1 відповідач (виконавець) зобов'язувався виконати роботи з розрахунку та математичного моделювання параметрів процесу заміщення природного газу азотом в пластах ПГС, а позивач (замовник) зобов'язувався їх прийняти та оплатити роботи.

Згідно із пунктом 1.4 договору зміст і терміни виконання основних етапів робіт, які відповідно до умов договору зобов'язувався виконати виконавець (відповідач), визначені календарним планом робіт (додаток № 2 до договору, який є його невід'ємною частиною, арк. справи 22).

Роботи передбачені п. 5 календарного плану, відповідач мав виконати до 10.05.2011 року.

Пунктом 2.1.1 встановлено, що виконавець зобов'язаний виконати передбачені даним договором роботи відповідно до затвердженого замовником технічного завдання та передати замовнику відповідно до розділу 4 даного договору результати робіт в терміни, встановлені в пунктах 1.3 та 1.4 даного договору.

Згідно з п.2.2.2. договору №110ТР-274 замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

У пункті 3.3 договору передбачено, що оплата виконаних виконавцем робіт за даним договором здійснюється за кожен прийнятий замовником етап на підставі акту здачі-приймання робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання етапу робіт.

По завершенню кожного етапу робіт виконавець передає замовнику акт здачі-приймання етапу робіт, який відповідно до п.3.3 договору є підставою для оплати замовником (позивачем) виконаних відповідачем робіт. (п.4.4 договору).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Судом встановлено, що роботи, передбачені п. 5 календарного плану, виконані лише - 08.09.2011р., про що свідчить акт № 5 від 08.09.2011р. здачі-приймання науково-технічної продукції за договором на суму 132000грн. (арк. справи 23).

З огляду на те, що роботи мали бути виконані до 10.05.2011 року, проте, виконані 08.09.2011 року, затримка виконання відповідачем зазначених робіт становить 120 днів, про що вказує позивач у позовній заяві по даній справі.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення терміну виконання робіт, передбачених п. 5 календарного плану на суму 132000 грн., яка відповідно до представленого розрахунку становить 15840 грн. та оскільки прострочення виконання робіт за договором складає більше 30-ти днів, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 9240 грн., що становить 7% вартості робіт (132000грн. 00коп.), виконання яких прострочено.

Згідно із ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 договору №110ТР-274 від 22.07.2010 року за порушення строків здачі етапу робіт чи робіт в цілому, виконавець (відповідач) сплачує на користь замовника (позивача) пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково з відповідача стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ЦК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, як відзначено судом, позивачем відповідно до здійсненого розрахунку пені за 120 днів з 11.05.2011р., заявлено до стягнення пеню в розмірі 15840 грн., однак розмір такої перевищує подвійну облікову ставку НБУ за вказаний період. Відповідно до здійсненого судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня за вказаний період в сумі 6745, 05 грн. тобто сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ. В частині стягнення пені в сумі 9094,95 грн. судом відмовлено.

Слід зазначити, що позивач (скаржник) рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржує, доводів щодо неправомірності рішення суду в цій частині не наводить.

Колегією суддів відзначено, що рішення господарського суду в цій частині є правомірним.

Щодо відмови у стягненні 7% штрафу в сумі 9240грн. за прострочення понад 30 днів строків здачі етапу робіт, колегією суддів відзначено наступне:

Як уже зазначено вище, розділом 5 договору встановлена відповідальність виконавця за порушення термінів передачі робіт як у вигляді сплати пені, так і у вигляді сплати штрафу.

На думку господарського суду, умовами договору передбачена подвійна відповідальність за одне й те саме порушення зобов'язання, при цьому суд посилається на ст.61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи нищенаведене:

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказана позиція також наведена у постанові Верховного суду України від 09.04.2012 року по справі №20/246-08.

В даному випадку договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення терміну виконання робіт.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2012 року по справі №5015/530/12 слід скасувати в частині відмови у стягненні 9240 грн. - штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача -9240 грн. штрафу.

В зв'язку з скасуванням рішення господарського суду частково, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути - 1025, 83 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в господарському суді. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 804,75 грн. -витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.103,104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2012 року по справі №5015/530/12 скасувати в частині відмови у стягненні штрафу в розмірі 9240 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТзОВ «Математичний центр»на користь ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»- 9240 грн. штрафу.

В частині стягнення з ТзОВ «Математичний центр»на користь ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»6745,05 грн. пені та відмови у стягненні 9094,95 грн. рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Математичний центр" (м.Львів, вул.В.Великого, 48, кв.20, код ЄДРПОУ 25225088) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (м.Київ, Кловський Узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) - 1025,83 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи у господарському суді та 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Малех І.Б.

Хабіб М.І.