Постанова

від 29.05.2012 по справі 5024/211/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р.Справа № 5024/211/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Литовчук Г.П.,

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -за довіреністю,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Синта"

на рішення господарського суду Херсонської області від 06 березня 2012 року

у справі №5024/211/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Синта"

про стягнення 314817 грн.15 коп.

встановив:

У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство (ПАТ) „Марфін Банк" (далі-позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Синта" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 314817,15 грн., у тому числі 266666 грн. - борг по кредиту, 35879,97 грн. - борг по процентах за користування кредитом, 12271,18 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по поверненню кредиту та процентів за користування кредитом на підставі укладеного між сторонами кредитного договору №00176/Х від 14.01.2008р. шляхом звернення стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договору №01069/СХ від 13.01.2011р., а саме: апарат дозировочно-укупорочний ТФА-33 в кількості двох одиниць загальною вартістю 203112,250 грн.; трансформатор ТМ 1000 в кількості двох одиниць загальною вартістю 60000 грн.; комплект щитових панелей в кількості двох одиниць загальною вартістю 20000 грн. шляхом продажу на аукціоні за початковою ціною, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за кредитною угодою в частині своєчасного та повного погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06 березня 2012 року (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними доказами доведено та обґрунтовано порушення відповідачем умов кредитного договору №00176/Х від 14.01.2008 року та невиконання останнім зобов'язань відповідно до цього договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ „Марфін Банк" в частині стягнення 35879,97 грн. боргу по процентах за користування кредитом та пені в сумі 12271,18 грн. відмовити.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Позивачем в обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором надано розрахунок заборгованості станом на 01.02.2012 року. В цьому розрахунку розмір нарахованих процентів становить 204566,60 грн., але не відомо, яким чином вказані проценти нараховані та за який період. Крім того, в розрахунку штрафних санкцій по спірному договору розрахунок пені здійснений за період з 01.02.2011 року по 01.01.2012 року (11 місяців), що значно перевищує строк нарахування штрафних санкцій, передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Таким чином, при прийнятті оскарженого рішення суд першої інстанції не повно та не об'єктивно дослідив порядок нарахування процентів та пені, а також їх розмір.

У запереченнях на апеляційну скаргу, представник позивача вважає, що відповідачем не доведено факт неправильного нарахування відсотків по кредиту, а тому це спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розрахунки пені за неповернення основного боргу, пені за несплату відсотків за користування кредитом, наведені позивачем у розрахунку заборгованості відповідача, повністю відповідають умовам укладеного кредитного договору.

Також не заслуговують на увагу посилання скаржника на порушення судом вимог ч.6 ст.232 ГК України щодо терміну нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, оскільки відповідно ч.2 п.5.9 додаткової угоди від 13.01.2011р. сторони досягли домовленості про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань Позичальника за цим договором припиняється через 3 (три) роки з дня , коли зобов'язання мало бути виконано. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення, який передбачено п.2.5 цього договору. Таким чином, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій згідно умов спірного кредитного договору встановлено 12.07.2015р.

Враховуючи викладене, прийняте рішення господарського суду є законним та обґрунтованим.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з вищеназваних підстав.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в засідання суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

14 січня 2008 року між ВАТ „Морський транспортний банк" (правонаступником якого є ПАТ „Марфін Банк", Позикодавець) та ТОВ „Синта" (Позичальник) був укладений кредитний договір №00176/Х, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит для поновлення обігових коштів у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 300000 грн. з 14.01.2008р. і строком погашення до 13.01.2011р. включно зі сплатою 17% річних за користування кредитними коштами, а відповідач зобов'язався сплатити кредит у строки та на умовах, встановлених цим договором.

Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в сумі 300000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 13.01.2011р. до кредитного договору №00176/Х від 14.01.2008р. строк користування кредитною лінією був продовжений до 12.07.2012р. з графіком погашення, зазначеним у пункті 2.5 додаткової угоди та сплатою 17% річних за користування кредитними коштами.

Згідно п.2.6 цієї угоди Позичальник зобов'язався щомісяця, з 26-го числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами..

Відповідач кредитні зобов'язання щодо своєчасної сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами виконував з порушенням встановлених у договорі строків, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.п.5.2. п.5. кредитного договору за порушення будь-яких термініві та строків повернення кредиту та несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до п.п.5.9. п.5. кредитного договору позовна давність за вимогами банку про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, комісій та неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю три роки.

У зв'язку з тим, що відповідачем договірні зобов'язання в частині повного та своєчасного повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами виконувалися з порушенням встановлених домовленостей, у нього виникла заборгованість по кредитного боргу в сумі 150003 грн. та по процентах в розмірі 35879,97 грн.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики.

Як встановлено судом першої інстанції, листами №339/06 від 08.06.2011р., №393/06 від 06.07.2011р., №576/06 від 15.09.2011р., №33/06 від 18.01.2012р. позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості по кредиту (у тому числі й сум, строк оплати яких не настав); боргу по процентах та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по погашенню кредиту та процентів.

Відповідно до розрахунку, зробленого позивачем, та підтвердженого випискою банку по рахунку відповідача, станом на 01.02.2012р. борг по кредиту становить 266666 грн., у тому числі 150003 грн. простроченої заборгованості та 35879,97 грн. - борг по процентах.

За період з 01.02.2011р. по 31.01.2012р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті кредиту позивачем нараховано відповідачу 11600,42 грн. пені; за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 01.01.2011р. по 31.01.2012р. позивачем нараховано відповідачу 2084,69 грн. пені, а всього 13685,11 грн. Із врахуванням часткового погашення сплаченої суми пені по кредиту в розмірі 1413,94 грн., сума заборгованості по пені становить 12271,18 грн.

Розрахунки пені проведено із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду прострочки платежу за кожен день прострочки від прострочених сум.

В якості забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань за спірним кредитним договором 13 січня 2011 року між сторонами було укладено договір застави обладнання №01069/СХ.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 та 2.1 заставою забезпечено виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором №00176/Х від 14.01.2008р. з врахуванням додаткової угоди в частині повернення кредиту, процентів, комісій та штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідач передав у заставу позивачу належне йому майно заставною вартістю 283112,50 грн., а саме:

- апарат дозировочно-укупорочний ТФА-33, 2 одиниці, загальною вартістю 203112грн. 50коп.;

- трансформатор ТМ 1000, 2 одиниці, загальною вартістю 60000 грн.;

- комплект щитових панелей, 2 одиниці, загальною вартістю 20000 грн.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору застави сторони встановили, що заставодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у випадку порушення заставодавцем будь-яких зобов'язань, що випливають з кредитного договору або цього договору.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі цього договору або за рішенням суду. Заставодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет застави.

Реалізація предмета застави, на який звертається стягнення за рішенням суду, здійснюється шляхом продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2, 4 ст.590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та підтвердження їх належними доказами.

Відповідачем при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не було надано доказів погашення кредитного боргу та не спростовано тверджень позивача, викладених в позовній заяві.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином відсутні підстави для скасування рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

постановив :

Рішення господарського суду Херсонської області від 06 березня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

Судді Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.