Ухвала

від 11.05.2012 по справі 22-ц-1979/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-1979/12 22-ц/1090/2873/12 Головуючий у І інстанціїУсатов Д.Д. Категорія 50Доповідач у 2 інстанції Мельник 11.05.2012

УХВАЛА

Іменем України

10 травня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Білан К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»та ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до ОСОБА_2 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року ПАТ КБ «Надра»звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь помилково нараховану та виплачену заробітну плату в розмірі 1265 грн. 85 коп. та судові витрати.

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом про стягнення з ПАТ КБ «Надра»на її користь компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1759,80 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільнені в розмірі 2479,05 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2012 року в у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра»до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» про стягнення грошової компенсації задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1759 гривень 80 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ КБ «Надра»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Також ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2012 року та стягнути з ПАТ «КБ «Надра»на її користь компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1759, 80 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільнені в розмірі 20057, 55 та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 107, 30 грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №364-п від 04.03.2008 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду заступника начальника відділення - менеджера залу у відділенні №66 філії ПАТ КБ «Надра»Київське РУ.

Згідно з наказом №402-п від 20.10.2010 року ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади за власним бажанням.

31.01.2011 року листом №589/0701 ПАТ КБ «Надра»звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути до філії ПАТ КБ «Надра»Київське РУ помилково нараховані кошти в розмірі 1963,85 грн.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

ПАТ КБ «Надра»не видавався наказ (розпорядження) про погашення заборгованості за неправильно нараховану та сплачену суму заробітної плати ОСОБА_2

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», роботодавець може звернутися із вимогами про повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок до суду стосовно до правил ч.2 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум. Враховуючи вищезазначене, районний суд правомірно застосував спеціальний строк позовної давності та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра», оскільки позивач за первісним позовом звернувся до суду після спливу одного року з моменту, коли йому стало відомо про зайво виплачену суму ОСОБА_2

Відповідно до наказу №402-п від 20.10.2010 року (а.с. 15) ОСОБА_2 належала до виплати компенсація за невикористану відпустку в кількості 21 календарного дня, що складає 1759,80 грн., яка при звільненні та розрахунку їй виплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За таких обставин, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення на її користь грошової компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тобто при вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суду необхідно установити : наявність боргу; відсутність спору щодо його розміру; вину підприємства; дотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.

Відповідно до положень Інструкції зі статистики заробітної плати виплати по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до заробітної плати, а за своєю суттю є відповідальністю роботодавця за непроведення чи затримку розрахунку з працівником при його звільненні, а тому на цю частину позовних вимог розповсюджується дія ч. 1 ст. 233 КЗпП України щодо трьохмісячного терміну звернення до суду за захистом трудових прав, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.

Оскільки позивачкою за зустрічним позовом було пропущено строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та між сторонами існує спір з цього приводу, то колегія суддів погоджується з висновком районного суд про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_2.

Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Посилання апелянта ПАТ «КБ «Надра»на те, що відповідач ОСОБА_2 фактично визнав заборгованість за помилково нараховану та виплачену заробітну плату, здійснивши частково погашення цієї заборгованості в касу відділення Банку, є безпідставним та непідтвердженим належними та допустимими доказами.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга ПАТ «КБ «Надра»не містить.

Крім того, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 ніяких інших доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли б вплинути на рішення суду не містить.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: