Рішення

від 22.05.2012 по справі 22-ц-706/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-706/12 22-ц/1090/3170/12 Головуючий у І інстанції Тиханський О.Б. Категорія 19Доповідач у 2 інстанціїСеменцов 22.05.2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Воробйової Н.С.,

суддів: Семенцова Ю.В., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, Управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення сільської ради та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, треті особи - Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 10.08.2002 року між ним та ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,329 га, по АДРЕСА_1, для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. Дана земельна ділянка належала продавцю на підставі державного акта на землю, виданого згідно рішення Підгірцівської сільської ради. В подальшому 18.02.2003 року позивач отримав державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку. З даного часу ОСОБА_3 користується та проживає в будинку, що розташований на даній земельній ділянці. Позивач звернувся до управління земельних ресурсів з проханням присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, проте йому відмовлено, оскільки по координатах точок поворотів меж ділянки вона накладається на земельну ділянку ОСОБА_2, отриману ним на підставі рішення Підгірцівської сільської ради ХХХІІІ сесії V скликання від 05.09.2008 року. Проте спірна частина земельної ділянки не могла бути передана ОСОБА_2, оскільки раніше була належним чином надана ОСОБА_4, а потім придбана ОСОБА_3 В зв'язку з цим позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Підгірцівської сільської ради від 05.09.2008 року та визнати недійним і скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий 23.06.2009 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2085 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов, зазначивши, що на підставі рішення Підгірцівської сільської ради 05.09.2008 року ним було отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2085 га, що розташована по АДРЕСА_1, та був присвоєний кадастровий номер. При оформленні державного акта на право приватної власності на землю ним було виконано всі нормативні вимоги законодавства (технічна документація, проект землеустрою, виніс меж земельної ділянки на місцевість, тощо). Жодних накладень на суміжні земельні ділянки не було виявлено. Пізніше йому стало відомо, що частина його земельної ділянки накладається на частину земельної ділянки ОСОБА_3 Вважає, що ОСОБА_3 не належним чином отримав право власності на земельну ділянку, а ОСОБА_4, який продав ОСОБА_3 земельну ділянку, не мав належного права власності на неї. У зв'язку з чим просив визнати неукладеним договір купівлі - продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий 18.02.2003 року на ім'я ОСОБА_3, а також зобов'язати Управління земельних ресурсів в Обухівському районі внести відповідні записи про скасування державної реєстрації вказаного державного акта.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 листопада 2011 року в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду незаконним у зв'язку невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні його позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду незаконним через порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічний позов.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед інших питань вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Проте колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії державного акту на право власності на землю серії ІІІ-КВ № 082780, виданого 01.07.2002 року на підставі рішення Підгірцівської сільської ради, ОСОБА_4 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,329 га для будівництва жилого будинку та ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Підгірцівської сільської ради, АДРЕСА_1 (а.с. 6). Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 793.

10 липня 2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 2610, за яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку розміром 3290 кв.м, розташовану на території Підгірцівської сільської ради, в АДРЕСА_1 (а.с. 7).

На підставі даного договору ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії РЗ № 283718 від 18.02.2003 року на придбану ним земельну ділянку, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 793 (а.с. 8).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії АЖ № 677473, виданого 23.06.2009 року на підставі рішення Підгірцівської сільської ради ХХХІІІ сесії V скликання від 05.09.2008 року, відповідач ОСОБА_2 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,2085 га, розташовану на території Підгірцівської сільської ради АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223186800:12:001:0093 (а.с. 75).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження розміщення його земельної ділянки відповідно до законодавства України, а також доказів порушення відповідачами його права та обов'язків.

Однак судова колегія не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Орган місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення свого права на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,329 га для будівництва жилого будинку та ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1, посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 283718, який пройшов державну реєстрацію.

Згідно довідки Підгірцівської сільської ради № 493 від 29.09.2009 року за ОСОБА_3 рахується земельна ділянка площею 0,329 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та йому виданий державний акт на право приватної власності на землю, який був зареєстрований сільською радою 18.02.2003 року за № 793 (а. с. 27).

Таким чином, вказана земельна ділянка є власністю ОСОБА_3 і право власності на неї у нього у встановленому законом порядку не припинялось, а також земельна ділянка у позивача не вилучалась.

Як вбачається з повідомлення Управління земельних ресурсів у Обухівському районі № 5449 від 09.12.2009 року, згідно каталогу координатах межі земельної ділянки ОСОБА_3, площа якої 0,0793 га, та яка розташована в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району, існує накладання на межу земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2, площею 0,20585 га та з кадастровим номером 3223186800:12:001:0093 (а.с. 26).

За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства при відведенні ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2085 га в АДРЕСА_1, Головним управлінням Держкомзему у Київській області 12.09.2011 року було повідомлено, що наявний у проекті із землеустрою щодо відведення земельних ділянок 14-ом громадянам (в тому числі ОСОБА_2.) акт про перенесення в натуру меж земельних ділянок та передачу на зберігання межових знаків, в порушення п. 1.14. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Деркомзему від 04.05.1999 року № 43, не підписаний представником районного відділу земельних ресурсів. Акт про погодження зовнішніх меж земельних ділянок власниками земельних ділянок, які отримали свою земельну ділянку у натурі (на місцевості) в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, також не підписаний представником районного відділу земельних ресурсів та в порушення ст. 198 Земельного кодексу України не підписаний суміжними власниками та землекористувачами (а. с. 115 - 116).

Отже, доводи ОСОБА_3 про те, що його право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1, зазнало порушень внаслідок прийняття Підгірцівською сільською радою рішення від 05.09.2008 року, на підставі якого ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2085 га в АДРЕСА_1, підтверджується повідомленнями Управління земельних ресурсів у Обухівському районі від 09.12.2009 року (а.с. 26) та Головного управлінням Держкомзему у Київській області 12.09.2011 року (а.с. 115 - 116).

За таких обставин, позов ОСОБА_3 та його апеляційна скарга є обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_4 був належним продавцем належного йому майна та досягнув згоди по всіх істотних умовах договору, оскільки судом було встановлено, що при оформленні договору купівлі - продажу земельної ділянки від 10.07.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у останнього був державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,329 га для будівництва жилого будинку та ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради, АДРЕСА_1.

Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання даного договору купівлі - продажу земельної ділянки неукладеним та визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ № 283718, виданого 18.02.2003 року на ім'я ОСОБА_3

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 доводи є необґрунтованими й не спростовують правильність висновків суду.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія

суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 листопада 2011 року в частині відмови позову ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Підгірцівської сільської ради XXXIII сесії V скликання від 05.09.2008 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 677473, виданий 23.06.2009 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2085 га, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3223186800:12:001:0093.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий

Судді