Постанова

від 07.11.2006 по справі 20-6/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-6/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

"07" листопада 2006 р.  10:20 справа № 20-6/233

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Лазарева С.Г., при секретарі Єфременко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства “Південна сировинна компанія” до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, 3 особа Приватне підприємство “Акцепт-СВ” про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним.

представників сторін:

позивача –   не з'явився,

відповідач –Ліннік О.В., дов. № 98/10-0 від 14.01.2006,

третя особа –не з'явився,

С у т ь   с п о р а:

ПП “Південна сировинна компанія” звернулася до суду з позовною заявою  до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання податкового повідомлення-рішення № 2366/23-0 від 06.05.2004 недійсним.

Ухвалою від 11.06.2004 порушено провадження у справі в порядку Господарського процесуального кодексу України.

          Ухвалою від 07.11.2006 справа призначена до судового розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки суд дійшов до висновку, що звернення юридичної особи до суду із вимогою про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним є публічно-правовим спором, підвідомчим адміністративним судам України.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент оформлення податкових накладних контрагент позивача був діючим підприємством, мав державну реєстрацію, діючи установчі документи та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, податкові накладні були складені у відповідності з Законом України „Про податок на додану вартість”, підписані уповноваженою особою, а тому посилання ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя на те, що податкові накладні були видані особою, що не зареєстрована як платник податку, не відповідають дійсності.

В ході судового розгляду судом встановлено, що оспорювань податкове повідомлення-рішення винесено за результатами перевірки, проведеної співробітниками ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні ПП “Південна сировинна компанія” операцій по придбанню товарів у ПП „Акцепт-СВ”.

Ухвалою від 06.07.2004 до участі у справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,  залучений Приватне підприємство „Акцепт-СВ” (юридична адреса: м.Києв, вул.Промислова, 4, код ЕДРПОУ 32042099).

          Відповідач з позовними вимогами не згоден з мотивів, викладених у відзиві на позов (вх. № 12216 від 06.07.2004), основні з яких складаються у тому, що позивачем у склад податкового кредиту включені  суми, яки не підтверджені податковими накладними, оскільки рішенням Голосіївського суду м. Києва від 19.03.2003 скасована державна реєстрація контрагента позивача, ПП „Акцепт-СВ”. Крім того, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП „Акцепт-СВ” анульовано 02.09.2002, про що складений акт про анулювання № 191/19-4013 від 08.05.2003.

Даний акт є підставою для виключення ПП „Акцепт-СВ” з Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою від 26.10.2004 в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинено для направлення матеріалів справи до слідчих органів, а саме до прокуратури Голосіївського району м.Києва, для виконання вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України відносно посадових осіб ПП „Акцепт-СВ”, а саме громадянина Грегуль Олександра Петровича, оскільки суд убачає в його діях ознаки посадового злочину, передбаченого статтями 212, 364, 366 Кримінального кодексу України.

Згідно постанови ВПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 21.04.2006 у порушені кримінальної справи відносно посадової особи ПП „Акцепт-СВ” Грегуль Олександра Петровича за ознаками злочину, передбаченого ст.212 Кримінального кодексу України відмовлено за відсутністю в діянні складу злочину.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, ПП „Акцепт-СВ”, в судове засідання не з'явився, про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та представника третьої особи, ПП „Акцепт-СВ”,  за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.ст.27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику відповідача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

30.04.2004 співробітниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведена комплексна планова документальна перевірка Приватного підприємства „Південна сировинна компанія” з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами якої складений акт № 3713/23-123/93 від 30.04.2004.

Перевіркою встановлено порушення вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон), яке виразилося в неправомірному включенні до складу податкового кредиту при здійсненні господарських операцій з ПП “Акцепт-СВ” податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, складених контрагентами, що призвело до заниження перед бюджетом податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 53184,00 грн.  

На підставі акту перевірки, відповідно до п.п.17.1.3 и 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000, ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 2366/23-0 від 06.05.2004 про визначення ПП “Південна сировинна компанія” суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 82592,00 грн., з яких: 53184,00 грн. –основний платіж, 29408,00 грн. –штрафні санкції.

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя № 2366/23-0 від 06.05.2004 такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

18.11.2002 між ПП „Південна сировинна компанія” та ПП «Акцепт-СВ»був укладений договір купівлі-продажу № 87/11 відповідно до умов якого ПП «Акцепт-СВ»передає у власність ПП „Південна сировинна компанія”, а ПП „Південна сировинна компанія” приймає та оплачує товар.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що договір набирає силу з моменту підписання та діє до 31.12.2002.

Згідно пункту 4.5 Договору, у випадку, якщо ні одна із сторін письмове не повідомить іншу, договір вважається продовженим до 31.12.2003.

Відповідно до пункту 2.2 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок ПП «Акцепт-СВ»згідно виставленого їм рахунку.

На виконання укладеного Договору, ПП «Акцепт-СВ»на адресу позивача здійснило поставку товару на суму 319104,27 грн., що підтверджується рахунками на оплату № 256 від 02.12.2002, № 211 від 20.11.2002, накладними № 145/9 від 20.11.2002, № 256/01 від 23.12.2002,№ 256/02 від 27.12.2002, № 145/11 від 27.11.2002, № 145/10 від 22.11.2002, актами прийому-передачи товару від 02.12.2002, 20.11.2002, 02.12.2002, 20.11.2002, податковими накладними № 189 від 30.12.2002, № 126 від 30.11.2002.

ПП „Південна сировинна компанія” здійснило оплату отриманого товару шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок ПП „Акцепт-СВ”, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками банку, прикладеними до матеріалів справи.

Таким чином, Договорі виконаний обома сторонами у повному обсязі.

Податкові накладні, яки були видані ПП „Акцепт-СВ” № 126 від 30.11.2002 на суму 127202,96 грн., у т.ч. ПДВ –21200,49 грн. та № 189 від 30.12.2002 на суму 191901,31 грн., у т.ч. ПДВ –31983,55 грн., відображені в книзі продажу товарів (робіт, послуг) ПП „Південна сировинна компанія”, сума ПДВ включена до складу податкового кредиту у листопаді-грудні 2002 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП „Акцепт-СВ”  було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість 02.09.2002, підприємству присвоєний індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість № 320420926505.

ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя вважає, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача є наслідком не підтвердження сум податкового кредиту податковими накладними.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя зазначає, що згідно п.п. п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПВ України 01.03.2000 № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 № 208/4429, з подальшими змінами і доповненнями, однією з підстав виключення платника податку з Реєстру платників податку на додану вартість і анулювання Свідоцтва платника податку є винесення судом рішення про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва  від  19.03.2003 установчі документи ПП „Акцепт-СВ” були  визнані недійними  з  часу його  реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість № 37043312 визнано недійсним з дати його видачі  –з 02.09.2002.

Судом встановлено, що реєстрація ПП „Акцепт-СВ” (м. Києв)  здійснена  з порушенням  законодавства,  на  підставну особу.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 22.09.2004 рішення Голосіївського районного суду м. Києва  від  19.03.2003 залишено без змін.

Але відомостей про виключення ПП „Акцепт-СВ” з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України у матеріалах справи не існує, оскільки 14.06.2006 ухвалою Верховного суду України рішення Голосіївського районного суду м. Києва  від  19.03.2003 та ухвала апеляційного суду м.Києва від 22.09.2004 залишено без змін.

Тобто, рішення Голосіївського районного суду м. Києва  від  19.03.2003 набрало законної сили, про що на копії рішення зроблена відмітка.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішення в адміністративній, цивільний або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя про не підтвердження ПП „Південна сировинна компанія” права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача, ПП „Акцепт-СВ”, вже після здійснення господарських операцій, за якими їм були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету контрагентом позивача.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя, ПП „Акцепт-СВ” знаходилося в Єдиному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставинах  ПП „Південна сировинна компанія” не може нести відповідальність як за несплату податків ПП „Акцепт-СВ”, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи положеннями ч.1, 2 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону, платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах „а”, „в”, „г”, „д” пункту 10.1 статті 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону).

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Пунктом 9.6 Закону встановлено, що Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП „Акцепт-СВ” анульовано ДПІ у Голосіївському районі м.Києва 08.05.2003, що підтверджується Актом про анулювання № 191/19-4013, в якому вказана дата анулювання  свідоцтва платника податку на додану вартість ПП „Акцепт-СВ” –02.09.2002.

Але в ході судового розгляду судом встановлено, що на дату укладення Договору та дату видачі податкових накладних, ПП „Акцепт-СВ” було суб'єктом підприємницької діяльності та значилося на податковому обліку як платник податку на додану вартість.

Таким чином, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП „Акцепт-СВ” було анульовано пізніше підпису Договору купівлі-продажу (18.11.2002) з ПП „Південна сировинна компанія”, на момент укладення та виконання Договору, було дійсним.

Відміна в судовому порядку державної реєстрації ПП „Акцепт-СВ” не є підставою для визнання недійсними юридично значущих дій, здійснених ПП „Акцепт-СВ” з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагенти за договором не можуть нести відповідальність за відсутністю вини.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат  відповідно до вимог ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість”  не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 10.06.2003 по справі № А 9/462, від 26.09.2006 по справі № 20-5/085 та у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18.04.2006.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що позивачем здійснені операції з особою, що відповідає, як платник податку, вимогам ст.9  Закону і має, згідно п.п.7.2.4 с.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку і складання податкових накладних.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 2366/23-0 від 06.05.2004 про визначення ПП “Південна сировинна компанія” суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 82592,00 грн., з яких: 53184,00 грн. –основний платіж, 29408,00 грн. –штрафні санкції винесено необґрунтоване, тому підлягає визнанню недійсним.

          Відповідно до пункту 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету).

На підставі висловленого, керуючись ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Податкове повідомлення рішення ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя № 2366/23-0 від 06.05.2004 про визначення ПП “Південна сировинна компанія” суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 82592,00 грн., з яких: 53184,00 грн. – основний платіж, 29408,00 грн. –штрафні санкції, визнати недійсним.

Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31116095600007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь  Приватного підприємства “Південна сировинна компанія” (м.Севастополь, вул.Чернігівська, 5, код ЕДРПОУ 31981311, р/р 260030000042 в КРФ АТ „Кредит Банк (України) МФО 324913) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн.

Копії постанови направити сторонам.

Суддя                                          підпис                                   С.Г.Лазарев

Згідно з оригіналом             

Суддя                                                                                                 С.Г.Лазарев

14.11.2006

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

14.11.2006р.