Ухвала

від 15.01.2007 по справі 20-6/233

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-6/233

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

11 січня 2007 року  

місто Севастополь

Справа № 20-6/233

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дугаренко О.В.,

суддів                                                                      Градової О.Г.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

секретар судового засідання                                     Фоменко В.М.

за участю представників сторін

позивача: Волосатова В.А., довіреність № б/н від 04.01.2007;

відповідача: Савельєвої В.В., довіреність № 97/10-0 від 11.01.2006;  

третьої особи: не з'явився;            

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Лазарев С.Г.) від 07.11.2006 у справі № 20-6/233

за позовом  приватного підприємства "Південна сировинна компанія" (вул. Чернігівська, 5, місто Севастополь, 99000)

до          Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер.Севастополя, 74, місто Севастополь, 99000)

третя особа - приватне підприємство "Акцепт-СВ"  (вул. Промислова, 4, місто Київ, 01001)

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

                                                          ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Південна сировинна компанія" звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, третя особа - приватне підприємство "Акцепт-СВ" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 07.11.2006 у справі № 20-6/233 (суддя Лазарев С.Г.) позов приватного підприємства "Південна сировинна компанія" задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя  №2366/23-0 від 06.05.2004 про визначення приватному підприємству “Південна сировинна компанія” суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 82592грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Південна сировинна компанія" 85грн. витрат на оплату державного мита.

Не погодившись з цією постановою, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду скасувати, позовну заяву приватного підприємства "Південна сировинна компанія" залишити без задоволення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального права, а саме, помилковим застосуванням пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97, в якому вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому даним Законом.

Рішенням Голосіївського районного суму міста Києва від 19.03.2003 у справі № 2-1463/16, що набрало законної сили 19.04.2003, скасована державна реєстрація приватного підприємства “Акцепт-СВ”, визнані недійсними статут підприємства, зареєстрований Голосіївською районною державною адміністрацією у місті Києві, з моменту його реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість № 37043312 – з дати його видачі, тобто з 02.09.2002.

Таким чином, діяльність підприємства з моменту його реєстрації здійснювалась протиправно і тому податкові накладні, які були отримані приватним підприємством “Південна сировинна компанія” від приватного підприємства “Акцепт-СВ” не є належним доказом виконання податкових зобов'язань перед бюджетом, оскільки документ, виданий особою, не уповноваженою на це, не може бути підставою для включення податку по даній накладній до складу податкового кредиту.

Розпорядженням заступника голови суду від 11.01.2007 склад судової колегії замінено, суддю Голика В.С. у зв'язку з хворобою замінено на суддю Фенько Т.П.  

В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу     задовольнити, постанову господарського суду скасувати з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача просив судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.   

Судова колегія вважає докази, що є в матеріалах справи, достатніми для розгляду апеляційної скарги у відсутності представника третьої особи.

Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Приватне підприємство “Південна сировинна компанія” відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” є платником податків і обов'язкових платежів і перебуває на обліку в Державній податковій інспекцій у Нахімовському районі міста Севастополя.

30.04.2004 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя було проведено документальну перевірку приватного підприємства “Південна сировинна компанія” з питань дотримання вимог податкового законодавства.

У ході перевірки було встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке виразилось в неправомірному включенні до складу податкового кредиту при здійсненні господарських операцій з приватним підприємством "Акцепт-СВ" податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, складених контрагентами, що призвело до заниження перед бюджетом податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 53184грн.

За результатами перевірки було складено акт № 3713/23-123/93 від 30.04.2004 (т.1 а.с.9-21).

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення №2366/23-0 від 06.05.2004 про визначення приватному підприємству "Південна сировинна компанія" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 82592грн., з яких: 53184грн. - основний платіж, 29408грн. - штрафні санкції (т.1 а.с. 23).

Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №2366/23-0 від 06.05.2004, у зв'язку з наступним. З матеріалів справи та пояснень представників сторін, які були надані у судовому засіданні вбачається, що, 18.11.2002 між приватним підприємством „Південна сировинна компанія" та приватним підприємством «Акцепт-СВ» був укладений договір купівлі-продажу № 87/11 відповідно до умов якого приватне підприємство «Акцепт-СВ» передає у власність приватного підприємства „Південна сировинна компанія", а приватне підприємство „Південна сировинна компанія" приймає та оплачує товар, а саме: вагончики битові б/у, ємкості б/у 10м3 , ємкості б/у м3 усього у кількості 817,70 тонн (т.1а.с.28).

Відповідно до пункту 2.2 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок приватного підприємства «Акцепт-СВ» згідно виставленого їм рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи приватне підприємство “Акцепт-СВ” поставило на адресу приватного підприємства “Південна сировинна компанія” вказаний товар на суму 319104грн.27коп. Поставку товару було оформлено накладними № 145/9 від 20.11.2002, № 256/01 від 23.12.2002, № 256/02 від 27.12.2002, № 145/11 від 27.11.2002, № 145/10 від 22.11.2002, актами прийому-передачи товару від 02.12.2002, 20.11.2002. Поставка товару також підтверджується рахунками на оплату №256 від 02.12.2002, №211 від 20.11.2002 (т.1 а.с.41-44; 46-47; 29-30; 48-49).      

Крім того, приватне підприємство “Акцепт-СВ” надало позивачу податкову накладну № 126 від 30.11.2002 на суму 127202,96грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 21200,49грн. і податкову накладну № 189 від 30.12.2002 на суму 191901,31грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 31983,55грн. (т.1 а.с.29-30).

Приватне підприємство „Південна сировинна компанія" здійснило оплату отриманого товару шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок приватного підприємства „Акцепт-СВ", що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками банку, які є у матеріалах справи.

Вказані податкові накладні були відображені в книзі продажу товарів (робіт, послуг) приватного підприємства „Південна сировинна компанія", а сума податку на додану вартість була включена до складу податкового кредиту у листопаді-грудні 2002 року.          

Судом першої інстанції встановлено, що 02.09.2002 приватне підприємство „Акцепт-СВ" було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість і йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість № 320420926505 (т.1 а.с.59).

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19.03.2003 установчі документи приватного підприємства „Акцепт-СВ" були визнані недійними з часу його реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість № 37043312 визнано недійсним з дати його видачі, тобто з 02.09.2002 (т.1 а.с.58).

Судом встановлено, що реєстрація приватного підприємства „Акцепт-СВ" (м.Києв) була здійснена з порушенням законодавства, на підставну особу. Рішення Голосіївського районного суду вступило в закону силу.

Проте, ні суду першої інстанції, ні судової колегії відповідачем не було надано відомостей про виключення приватного підприємства „Акцепт-СВ" з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій приватне підприємство „Акцепт-СВ" знаходилося в Єдиному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168-97 свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Господарським судом міста Севастополя було встановлено, що на дату укладення договору купівлі-продажу № 81/11 від 18.11.2002 та дату видачі податкових накладних, приватне підприємство „Акцепт-СВ" являлось суб'єктом підприємницької діяльності та значилось на податковому обліку як платник податку на додану вартість.

Отже, свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства „Акцепт-СВ" було анульовано пізніше підпису вказаного договору, і було дійсним на момент укладення та виконання договору.

В підпунктах 7.2.1; 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями на час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення) вказано, що платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певний перелік реквізитів. Податкова накладна  складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох  примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія  залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Ніяких зауважень щодо оформлення податкових накладних у відповідача при здійснені перевірки не було.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями на час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення) передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168-97 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168-97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація,  яка підтверджує сплату податку на додану вартість.          

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, про те, що позивачем здійснені операції з особою, яка відповідно до статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168-97 є платником податку на додану вартість і тому має право на складання податкових накладних.

Таким чином, судова колегія вважає, що податкове повідомлення-рішення № 2366/23-0 від 06.05.2004 про визначення приватному підприємству "Південна сировинна компанія" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 82592грн., з яких: 53184грн. - основний платіж, 29408грн. - штрафні санкції господарським судом правомірно визнано недійсним.

Постанова господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.  

Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                           УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 07.11.2006 у справі № 20-6/233 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                        О.В. Дугаренко

Судді                                                                      О.Г. Градова

                                                                      Т.П. Фенько