Постанова

від 31.08.2006 по справі 20-8/032

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-8/032

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 31 серпня 2006 року  

Справа № 20-8/032

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Щепанської О.А.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: Репіна Ігоря Георгійовича (повноваження перевірені), директора приватного підприємства "В.И.В.";

позивача: Лаврова Олексія Володимировича, довіреність №1   від 11.05.2006,  приватного підприємства "В.И.В.";

відповідача: Терент'євої Марини Євгенівни, довіреність № 1518   від 21.08.2006,  відділу освіти Нахімовської районної Державної адміністрації міста Севастополя;

відповідача: Єфімової Валентини Костянтинівни, довіреність №1517   від 21.08.2006,  відділу освіти Нахімовської районної Державної адміністрації міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу відділу освіти Нахімовської районної Державної адміністрації міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Ткаченко М.І.) від 10 липня 2006 року у справі № 20-8/032,

за позовом           приватного підприємства "В.И.В." (пр. Гер. Острякова, 143а-44,Севастополь,99055)

до           відділу освіти Нахімовської районної Державної адміністрації міста Севастополя (вул. Р. Люксембург, 50,Севастополь,99001)        

про стягнення 107778,00 грн.,

                                                            ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 липня 2006 року у справі №20-8/032 (суддя Ткаченко М.І.) задоволено позов приватного підприємства "В.И.В." до відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про стягнення 107778,00грн.

Суд стягнув з відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя на користь приватного підприємства "В.И.В." збитки в розмірі 96672,00грн., а також 966,72грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.

Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Сотула В.В., у зв'язку з відпусткою, на суддю Градову О.Г.

В судовому засіданні з 21.08.2006 року по 31.08.2006 року було оголошено перерву.

За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, повторно розглянувши справу, встановила наступне.

Приватне підприємство "ВИ.В." звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про стягнення збитків в розмірі 107778,00грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Ухвалою від 31 березня 2005 року судом було призначено комплексну судову будівельно-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено фахівцям Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Н.С. Бокаріуса. Провадження у справі було зупинено.

Позивач заявою від 29 червня 2006 року за вхідним №17643  уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 96.672,00грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 8 серпня 2002 року позивач (підрядчик) та відповідач (замовник) уклали договір підряду № 6, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з установки і підключення   теплогенераторов   ТГС   в   кількості   4   комплектів   для   опалювання   середньої загальноосвітньої школи №11.

За домовленістю сторін, загальна сума договору на момент його укладення  склала 160000,00 грн. Термін дії договору було визначено сторонами до 31 грудня 2002 року.

З наданих доказів вбачається, що після закінчення терміну дії договору сторони термін його дії не продовжили.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на те, що договір № 6 від 8 серпня 2002 року припинив свою дію, сторони зробили дії з виконання робіт з установки і підключення теплогенераторов ТГС в кількості 4 комплектів для опалювання середньої загальноосвітньої  школи №11.

Гарантійним листом від 18 квітня 2003 року за вихідним № 5, тобто не в рамках дії договору підряду, позивач звернувся до відповідача про освоєння авансу в розмірі 98000,00грн. протягом 1 місяця.

Отже, платіжним дорученням № 5 від 22 квітня 2003 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 98000,00 грн.          

Крім того, відповідач в відзиві на позов посилається на той факт, що 25 січня 2003 року він направив позивачеві лист з проханням надати передбачені діючим законодавством України документи, які підтверджують освоєння авансу в розмірі 98000,00грн. протягом 1 місяця, одночасно відповідач в обґрунтування своєї думки не вказує, в якій формі повинні бути надані таки докази з посилання на норми чинного законодавства України.

На підставі того, що позивач таких документів не представив відповідачеві, це стало порушенням вимог наказу № 83 від 6 квітня 1998 року Міністерства фінансів України, який передбачає освоєння бюджетних коштів протягом  1  місяця. З цієї причини фінансування проекту було зупинено.          

Позивач пояснює, що гарантійний лист від 18 квітня 2003 року за вихідним № 5 був поданий за ініціативою начальника фінансового відділу РДА Ощипок СІ. та узгоджений з керівництвом відповідача.

Також, позивач вказує на той факт, що накладні, підтверджуючи закупівлю устаткування на виділені відповідачем гроші, документи з розробки проектно - кошторисної документації він представив в бухгалтерію відповідача, а копії вказаних документів - в середню загальноосвітню школу №11 та фінансовий відділ Нахімовської районної державної адміністрації.

Оскільки фінансування відповідачем проекту було зупинено, позивач за власний рахунок проводив будівельно - монтажні роботи, а 14 липня 2004 року позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про спонукання до виконання договірних зобов'язань (справа №20-9/093, суддя Рибіна С.А.).          

Рішенням суду від 14-21 червня 2004 року в позові було відмовлено та судом наданий висновок про наявність між сторонами позадоговірних відношень, тобто відношень, до яких не могуть застосовуватися умови договору підряду № 6 від 8 серпня 2002 року.

Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що накладні на устаткування не є підставою для проведення оплати.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, мова йде про накладні на устаткування, які були оплачені позивачем грошовими коштами з наданого відповідачем авансу і були представлені відповідачеві в якості доказів освоєння авансового платежу.          

Щодо передання відповідачеві устаткування, то позивач посилається на той факт, що устаткування було передано замовнику, прийнято ним за актом, укладеним замовником та датованому 1 грудня 2003 року.

Позивач також наполягає на тому, що проектно - кошторисна документація три рази надавалась замовнику, що підтверджується довідкою про прийом документів секретарем відповідача.

Щодо паспортизації устаткування, що позивач пояснив, що паспорту на теплогенератор у відповідача немає в наявності, оскільки він повинен був бути йому переданий підприємством з усією необхідною документацією в ході випробування устаткування і передачі об'єкту в цілому. Паспорт на ТГ - 301, який є у відповідача, є паспортом на головний технологічний вузол теплогенератора - термоголовку. Цей паспорт відповідач отримав разом з устаткуванням.

Відповідач також вказує, що більшість документів, наданих позивачем, була підписана директором середньої загальноосвітньої школи №11, на що він не мав права.

Позивач заперечує проти такого факту та вказує, що директор ставив особистий підпис під наданими позивачем документами тільки після узгодження таких документів з господарською групою та бухгалтерією відповідача.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивач допустив порушення, здав устаткування без участі відповідної комісії по перевірки якості та прийому виконаних робіт.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що  даний довід відповідача не може бути прийнятий до уваги з причини того, що вказана вимога міститься в договорі № 6 від 8 серпня 2006 року, який  припинив свою дію 31 грудня 2002 року.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали акт прийому - передачі виконаних робіт за вересень 2003 року без заперечень та зауважень з поміткою, що норми і розцінки перевірені.

Також, висновок експерту № 568 від 10 лютого 2006 року підтверджує, що позивач виконав роботи у відповідності до державних стандартів, будівельних норм та правил, технічних умов, що об'єм фактично виконаних робіт відповідає вказаним в актах виконаних робіт з урахуванням зняття об'ємів, факт виконання будівельно - монтажних робіт підтверджується актами виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 4 статті 202 Цивільного кодексу двох - або багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

В частині 5 статті 203 Цивільного кодексу встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідношення з установки і підключення теплогенераторов ТГС в кількості 4 комплектів для опалювання середньої загальноосвітньої школи №11. Вказаний факт підтверджується проведенням в добровільному порядку авансування робіт відповідачем, наявністю між сторонами листування з питань установки і підключення теплогенераторов ТГС, яке міститься в матеріалах справи, прийняттям устаткування відповідачем, підписанням акту прийому виконаних робіт за вересень 2003 року.

Таким чином, вказані факти підтверджують, що дії сторін були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, виникли між сторонами відношення підпадають за своєю правовою природою під поняття зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідач посилається на той факт, що з боку позивача допущено порушення зобов'язання, але матеріали справи свідчать про те, що роботи були прийняти відповідачем без письмових зауважень та заперечень.

Матеріали справи підтверджують той факт, що в процесі розгляду справи відповідач не надав суду доказів того, що він погасив вартість робіт, наданих позивачем.

Позивач, заявою від 29 червня 2006 року за вхідним №17643  зменшив розмір збитків, заявлених до стягнення, до 96672,00грн.

На думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача у розмірі уточненої суми.

Таким чином, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1.Рішення господарського суду міста Севастополя  від 10 липня 2006 року у справі № 20-8/032 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу відділу освіти Нахімовської районної Державної адміністрації міста Севастополя залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                  О.А. Щепанська

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                О.Г. Градова