Рішення

від 10.07.2006 по справі 20-8/032

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-8/032

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" липня 2006 р. справа № 20-8/032

За позовом  Приватного підприємства “В.И.В.” (99028, місто Севастополь, вул. Гавена, 14-3)

до  відповідача: Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя  (99001, місто Севастополь, вул. Р. Люксембург, 50)

про стягнення 107.778,00 грн.

суддя Ткаченко М.І.

Представники сторін:

від позивача - Рєпін І. Г., директор, паспорт  АР 077969   від 21.01.1997року;

                         Лавров О.В., довіреність № 1 від 11.05.2006 року;

від відповідача - не з'явився;

Суть спору: Приватне підприємство „В.И.В.” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про стягнення  збитків в розмірі 107.778,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

В відзиві на позов від 11 березня 2005 року за вихідним № 249  відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справ був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 31 березня 2005 року судом призначена комплексна судова будівельно- бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено фахівцям Севастопольського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. Н.С. Бокаріуса. Провадження по справі зупинено.

Повідомленням від 30 серпня 2005 року № 139 Севастопольського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. Н.С. Бокаріуса повідомило господарський суд міста Севастополя про неможливість дати висновок по справі № 20-8/032.

Ухвалою від 21 жовтня 2005 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою від 3 листопада 2005 року судом по справі призначена повторна комплексна судова будівельно-бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено фахівцям Севастопольського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. Н.С. Бокаріуса. Провадження по справі зупинено.

Після надходження справи № 20-8/032 разом з висновком експерту від 10 лютого 2006 року № 568  до господарського суду міста Севастополя ухвалою від 19 квітня 2006 року провадження по справі було поновлено.

Заявою від 29 червня 2006 року за вхідним № суду 17643 позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 96.672,00 грн.

Строк вирішення справи продовжений за правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає можливим розглянути спір у відсутність представника відповідача по наявним в справі матеріалам.

Представникам позивача в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права та обов'язки згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухав представників позивача, дослідивши представлені докази, суд

В С Т А Н О В И В :

8 серпня 2002 року позивач (підрядчик) та відповідач (замовник) уклали договір підряду № 6, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов`язання виконати роботи по установці і підключенню теплогенераторов ТГС в кількості 4 комплектів для опалювання середньої загальноосвітньої школи № 11.

Загальна сума договору на момент його укладення за домовленістю сторін склала 160.000,00 грн.

Термін дії договору був визначений сторонами до 31 грудня 2002 року.

Після закінчення терміну дії договору сторони термін його дії не продовжили.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи  на те, що договір № 6 від 8 серпня 2002 року припинив свою дію, сторони зробили дії по виконанню робот по установці і підключенню теплогенераторов ТГС в кількості 4 комплектів для опалювання середньої загальноосвітньої школи № 11.

Так, гарантійним листом від 18 квітня 2003 року за вихідним № 5, тобто не в рамках дії договору підряду, позивач звернувся до відповідача про освоєння авансу в розмірі 98.000,00 грн.  протягом 1 місяця.

Платіжним дорученням № 5 від 22 квітня 2003 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 98.000,00 грн.

Відповідач в відзиві на позов посилається на тій факт, що 25 січня 2003 року він направив позивачеві лист з проханням надати передбачені діючим законодавством України документи, яки підтверджують освоєння авансу в розмірі 98.000,00 грн. протягом 1 місяця.

Одночасно відповідач в обґрунтування своєї думки не вказує, в якої формі повинні бути надані таки докази з посилання на норми діючого законодавства України.

Оскільки позивач таки документи не представив відповідачеві, це з`явилося порушенням вимог наказу № 83 від 6 квітня 1998 року Міністерства фінансів України, який передбачає освоєння бюджетних коштів протягом 1 місяця. З цієї причини фінансування проекту було зупинено.

Позивач пояснює, що гарантійний лист від 18 квітня 2003 року за вихідним № 5 був поданий за ініціативою начальника фінансового відділу РДА Ощипок С.І. та узгоджений з керівництвом відповідача.

Крім того, позивач вказує на тій факт, що накладні, підтверджуючи закупівлю устаткування на виділені відповідачем гроші, документи по розробки проектно –кошторисної документації він представив в бухгалтерію відповідача, а копії вказаних документів –в середню загальноосвітню школу №11 та фінансовий відділ Нахімовської РДА.

Оскільки фінансування відповідачем проекту було зупинено, позивач за власний рахунок проводив будівельно –монтажні роботи, а 14 липня 2004 року позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя  про спонукання до виконання договірних зобов`язань (справа № 20-9/093, суддя Рибіна С.А.).

Рішенням суду від 14-21 червня 2004 року в позові було відмовлено та судом наданий висновок про наявність між сторонами позадоговірних відношень, тобто відношень, до яких не могуть застосовуватися умови договору підряду № 6 від 8 серпня 2002 року.

Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що накладні на устаткування не є підставою для проведення оплати.

Але як вбачається з матеріалів справи, мова йде про накладні на устаткування, яки були оплачені позивачем грошовими коштами з наданого відповідачем авансу і були представлені відповідачеві в якості доказів освоєння авансового платежу.

Щодо передання відповідачеві устаткування, то позивач посилається на тій факт, що устаткування було передано замовнику, прийнято їм по акту, укладеному замовником та датованому 1 грудня 2003 року.

Позивач також наполягає на тому, що проектно –кошторисна документація три рази надавалась замовнику, що підтверджується довідкою про прийом документів секретарем відповідача.

Щодо паспортизації устаткування, що позивач пояснив, що паспорта на теплогенератор у відповідача немає в наявності, оскільки він повинен був бути йому переданий підприємством зі всією необхідною документацією в ході випробування устаткування і передачі об'єкту в цілому. Паспорт на ТГ –301, який є у відповідача,  є паспортом на головний технологічний вузол теплогенератора –термоголовку. Цей паспорт відповідач отримав разом з устаткуванням.

Відповідач також вказує, що більшість документів, наданих позивачем, була підписана директором середньої загальноосвітньої школи №11, на що він не мав права.

Позивач заперечує проти такого факту та вказує, що директор ставив особистий підпис під наданими позивачем документами тільки після узгодження таких документів з господарською групою та бухгалтерією відповідача.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивач допустив порушення, здав устаткування без участі відповідної комісії по перевірки якості та прийому виконаних робіт.

Але даний довід відповідача не може бути прийнятий судом до увазі з причини того, що вказана вимога міститься в договорі № 6 від 8 серпня 2006 року, який припинив свою дію 31 грудня 2002 року.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони підписали акт прийому –передачі виконаних робіт за вересень 2003 року без заперечень та зауважень з поміткою, що норми і розцінки перевірені.

Крім того, висновок експерту № 568 від 10 лютого 2006 року підтверджує, що позивач виконав роботи у відповідності до державних стандартів, будівельних норм та правил, технічних умов; що об'єм фактично виконаних робіт відповідає вказаному в актах виконаних робіт з урахуванням зняття об`ємів; факт виконання будівельно –монтажних робіт підтверджується актами виконаних робіт.

З 1 січня 2004 року набрав чинності  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року №  980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Крім того, при вирішенні спору суд керується положеннями Господарського кодексу України. Відповідно до пункту 1 розділу IX “Прикінцеві положення” Господарського кодексу України цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.  Пунктом 4 вказаного розділу передбачено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 202 Цивільного кодексу двох - або багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідношення по установці і підключенню теплогенераторов ТГС в кількості 4 комплектів для опалювання середньої загальноосвітньої школи №11. Вказаний факт підтверджується проведенням в добровільному порядку авансування робіт відповідачем, наявністю між сторонами листування з питань установці і підключенню теплогенераторов ТГС, яке мається в матеріалах справи, прийняттям устаткування відповідачем, підписанням акту прийому виконаних робіт за вересень 2003 року.

Вказані факті підтверджують, що дії сторін були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, виникли між сторонами відношення підпадають по своєї правової природі під поняття зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідач посилається на тій факт, що з боку позивача допущено порушення зобов`язання, але матеріали справи свідчать про те, що роботи були прийняти відповідачем без письмових зауважень та заперечень.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законі інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, як це встановлює частина 1 статті 225 Господарського кодексу України, включаються у тому числі неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

В процесі розгляду справи відповідач не надав суду доказів того, що погасив вартість робіт, наданих позивачем.

Заявою від 29 червня 2006 року за вхідним № суду 17643 позивач зменшив розмір  збитків, заявлених до стягнення, до 96.672,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд задовольняє позов Приватного підприємства “В.И.В.” в розмірі уточненої сумі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 966,72 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.

Керуючись статтями 202, 203, 509, 615 Цивільного кодексу України в редакції від 16 січня 2003 року, статями 224, 225 Господарського кодексу України, статтями 20, 22, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя (99001, місто Севастополь, вул. Рози Люксембург, 50 код в ЄДРПОУ 02147670) на користь Приватного підприємства “В.И.В.” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 143 А – 44 код в ЄДРПОУ 31042570) збитки в розмірі 96.672,00 грн., а також витрати по оплаті державного мита в сумі 966,72 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Копії рішення направити сторонам.

Суддя Ткаченко М.І.

Розсилка

Приватне підприємство “В.И.В.” -          99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 143 А –44,-          99028, місто Севастополь, вул. Гавена, 14-32

Відділ освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя (99001, місто Севастополь, вул. Р. Люксембург, 50)1

В справу1

В наряд1