Ухвала

від 11.06.2012 по справі 22-ц-3121/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22ц- 3121/12 Головуючий у 1 інстанції: Артемова Л.Г.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

при секретарі: Свинаренко О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2011 року по справі за поданням Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про обмеження виїзду за кордон фізичної особи -ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2011 року Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ звернувся до суду з поданням про обмеження виїзду за кордон фізичної особи -ОСОБА_3 У поданні зазначав, що на виконанні знаходиться виконавчий лист № 2-2759/09 від 08.12.2009 року, виданий Шевченківським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експертно-імпортний банк»суму боргу у розмірі 107009,08 грн. Виконавче провадження відкрито на підставі постанови державного виконавця від 05.03.2010 року. У зв'язку з невиконанням рішення суду у добровільному порядку, державним виконавцем здійснюються заходи з виявлення майна боржника та його подальшої примусової реалізації. Просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_3, що мешкає у АДРЕСА_1.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2011 року подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_3 до виконання зобов'язань за виконавчим документом.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, апелянт просить ухвалу судді скасувати та відмовити у задоволенні подання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника -юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 04.03.2010 р. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.11.2099 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експертно-імпортний банк»суму боргу у розмірі 107009,08 грн.

Суд не звернув увагу на те, що з поданням про обмеження виїзду за кордон звернувся не державний виконавець, як передбачено ст.377-1 ЦПК України, а Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

Статтею 33 Конституції України передбачено ,що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

За змістом наведених вище норм чинного законодавства, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням та його намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

У поданні йдеться лише про наявність боргових зобов'язань у ОСОБА_3 Суд, постановляючи ухвалу про обмеження виїзду ОСОБА_3 за кордон , теж обмежився констатацією факту невиконаних зобов'язань, не встановивши які саме дії ОСОБА_3 свідчать про ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, доведення яких є обов'язковою умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України

Окрім того, п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою , якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Суд не з'ясував чи забезпечений кредитний договір заставою майна. , хоча у відповідності п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" має суттєве значення.

Із доданого до апеляційної скарги акту вбачається, що арештовано автомобіль ОСОБА_3

Без перевірки обставин щодо забезпечення кредитного договору заставою , ухилення боржника від виконання судового рішення, висновок суду про задоволення подання є передчасним.

Подання розглядалося в порушення ст. ч.2 ст.377-1 ЦПК України без участі державного виконавця та відсутності даних про виклик у судове засідання. При цьому суд не встановив обставини ,які мають правове значення, а тому не міг зробити правильні висновки про наявність чи відсутність підстав для задоволення подання .

У відповідності до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції , апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2011 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: