Постанова

від 08.09.2008 по справі 47/120-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"03"

вересня 2008 р.                                                          

Справа № 47/120-08 

Колегія

суддів у складі:

головуючий

суддя , судді  ,  

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

позивача         

-

Удовиченка А.Р

відповідача

-

не явився

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну

скаргу відповідача (вх. № 1936Х/3-9) на рішення господарського

суду Харківської області від 23.07.2008 року по справі № 47/120-08

за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1., м. Харків

до

Приватного підприємства фірми " Анфарм", м.

Харків

про

стягнення 9556,68 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду

Харківської області від 23 липня 2008 року у справі № 47/120-08 (суддя

Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства

фірми " Анфарм" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

заборгованості у розмірі 8500,00 грн., пені у розмірі  1056,68 грн., держмита у розмірі 102,00 грн.

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі

118,00 грн.

Відповідач - ПП фірма "

Анфарм"-  з рішенням господарського

суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення

господарського суду Харківської області від 23 липня 2008 року та залишити

позов ФОП ОСОБА_1. без розгляду. Разом з тим його уповноважений представник у

призначене судове засідання  по

невідомим  суду причинам на явився, хоча

відповідач у встановленому законодавством порядку  був повідомлений про дату, час та місце

розгляду його апеляційної скарги.

Позивач у своєму відзиві на

апеляційну скаргу зазначив про те, що 

прийняте  по даній справі судове

рішення відповідає чинному законодавству та просить  залишити його без змін. Цю позицію позивача

підтвердив  його уповноважений

представник у судовому засідання  3

вересня поточного року.

       Дослідивши матеріали справи, викладені у

апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторони, заслухавши пояснення  представника позивача, перевіривши

правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального

права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення,

господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та

дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що

між позивачем та відповідачем було укладено договір  поставки №11 від 18.10.2007р. Відповідно до

умов даного договору постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, а

покупець у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах

передбачених цим договором. Як вбачається з матеріалів справи, позивач відвантажив

на адресу відповідача згідно видаткових накладних №1746-Б від 29.10.2007р.,

№1881-Б від 19.11.2007р., №1980-Б від 29.11.2007р., №2028-Б від 06.12.2007р.

продукцію на загальну суму у розмірі 35617,66грн. Пунктом 2.1. вищезазначеного

договору був визначений термін сплати за відвантажений товар 14 календарних

днів від дня постачання. Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив

лише частково, перерахувавши лише на рахунок позивача суму у розмірі

27117,66грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином

заборгованість відповідача перед позивачем після часткової сплати становить у

розмірі 8500,00грн.

Посилаючись  на 

положення   статей 32, 33, 43   Господарського процесуального кодексу

України господарський  суд Харківської

області , вказав що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, зазначених

у статті 11 Цивільного кодексу  України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Матеріали

справи  свідчать, що  сума заборгованості відповідачем не сплачена.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов

діючого законодавства, суд визнав  позовні

вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості

у розмірі 8500,00грн.Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені

статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної

статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені

договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пунктом 4.2 договору поставки

№ 11 від 18.10.2007р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань була

встановлена відповідальність у вигляді пені від неоплаченої суми за кожний день

прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене та те, що

відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної

облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий

на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в

сумі 1056,68грн. ( на думку господарського суду області) відповідають вимогам

договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49

Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі,

передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”,

що становить 102,00грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу

України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118

гривень покладені  на відповідача,  з вини якого спір доведено до суду.

Викладені вище висновки господарського

суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та

матеріалам справи, їм надана правильна 

та належна  правова оцінка, через

що відсутні  підстави для задоволення

апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки

відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог та заперечень.

Системний аналіз матеріалів  справи, господарський суд Харківської

області  забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського

процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно   дослідив 

фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним

законодавством України. 

В обґрунтування своїх апеляційних

вимог відповідач вказує на те, що 

позивач та господарський суд Харківської області  допустили 

порушення норм процесуального права, оскільки позивач не одержував  жодних документів про вжиття позивачем

заходів по досудового врегулювання спору, копії позовної заяви та доданих до

неї документів, які нібито відсутні  у

відповідача. Його посилання на те, що лише 23 липня 2008 року  ( в день прийняття оскаржуваного судового

рішення)  позивачем були надані докази

поштового відправлення ним  копії  позовної заяви не відповідає дійсності. При

прийнятті ухвали про порушення 

провадження  у даній справі

господарський суд  Харківської області

правомірно врахував наявність 

доказу  поштового відправлення на

адресу відповідача відповідних документів. Крім того, колегія суддів приймає до

уваги те, що саме відповідач  дійсно знав

про  порушення провадження по даній

справі,  оскільки ним подавалося

клопотання від 17 червня 2008 року. Тому наведені відповідачем  у обґрунтування  своєї апеляційної скарги доводи не

підтверджені матеріалами справи.

Враховуючи викладене та керуючись

статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції

України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського

процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду  Харківської області від 23 липня 2008 року у

справі №47/120-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Головуючий суддя                                                               

                                 Судді