Постанова

від 08.11.2006 по справі 22/156а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/156а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

08.11.06 р.                                                                             Справа № 22/156а

Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.

при секретарі судового засідання Прядці І. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірми „Донбаскамінь” м. Донецьк

до: Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення – рішення від 16.12.2005 р. № 33510/10/23-4130003782340/0

за участю

прокурора:  

представників сторін:

від позивача: Муравйов С. О., Костенко Т. І.– за довір.

від відповідача: Федоров Є. Г., Кутько О. М. – за довір.

третя особа

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення – рішення від 16.12.2005 р. № 33510/10/23-4130003782340/0.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що податковий кредит з податку на додану вартість у квітні 2005 року формувався ним за правилами п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції норми, яка була чинною на той час.

Відповідач проти позову заперечує і наполягає на тому, що однією з обов'язкових умов включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є фактична їх сплата до Державного бюджету України. У зв'язку з тим, що на час перевірки розрахунки за укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк та Закритим акціонерним товариством „ВО „Техсировина” м. Донецьк, а також між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Облік” м. Донецьк договорами у повному обсязі проведені не були податковий орган вважає, що у позивача не було правових підстав для формування податкового кредиту у квітні 2005 р.

08.11.2006 р. позивач змінив предмет позову і просить скасувати податкове повідомлення – рішення від 16.12.2005 р. № 0003782340/0.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

23.03.1993 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” м. Донецьк було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності.

16.12.2005 р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0003782340/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Фірмі „Донбаскамінь” м. Донецьк зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 567 362 грн., заявлену у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2005 р., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 873 823,40 грн.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення – рішення став акт позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк сум податку на додану вартість до бюджету за квітень 2005 р. від 08.12.2005 р. № 774/23-4/13477761, яким зафіксований факт порушення п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Висновок про порушення вимог зазначених вище норм податковий орган пов”язує з тим, що на час перевірки розрахунки за укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк та Закритим акціонерним товариством „ВО „Техсировина” м. Донецьк, а також між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Облік” м. Донецьк договорами у повному обсязі проведені не були.

Крім того, податковий орган, посилаючись на приписи ст. 657 та ст. 210 Цивільного кодексу України, наполягає на тому, що за відсутністю нотаріального посвідчення укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк та Закритим акціонерним товариством „ВО „Техсировина” м. Донецьк договору купівлі – продажу нерухомого майна від 14.04.2005 р. № 07/04, зазначена угода не є вчиненою, що позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту.

За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірми „Донбаскамінь” м. Донецьк підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в редакції норми, яка була чинною на дату формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Приписи зазначеної норми свідчать про те, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість позивач мав право включати до складу податкового кредиту не лише фактично сплачені, але і нараховані в ціні придбаних товарно – матеріальних цінностей (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.  

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Облік” м. Донецьк був укладений договір купівлі – продажу модулю шліфованого МШ-3-2.

Ціна договору склала 436 920 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 72 820 грн.

Факт поставки модулю підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунку – фактури від 05.04.2005 р. № 4, накладної від 05.04.2005 р. № 4 та податкової накладної від 05.04.2005 р. № 4 на суму 436 920 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 72 820 грн.

Платіжним дорученням від 05.04.2005 р. № 5 на суму 365 000 грн. позивач частково сплатив вартість модулю.

Станом на 07.11.2006 р. кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірми „Донбаскамінь” м. Донецьк перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Облік” м. Донецьк за договором купівлі – продажу модулю шліфованого МШ-3-2 складає 71 920 грн.

14.04.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк та Закритим акціонерним товариством „ВО „Техсировина” м. Донецьк договору купівлі – продажу нерухомого майна від 14.04.2005 р. № 07/04.

Детальний перелік нерухомого майна обумовлений в специфікації № 1 до договору купівлі – продажу нерухомого майна від 14.04.2005 р. № 07/04.

Ціна договору складає 14 967 252 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2 494 542 грн.

Факт передачі нерухомого майна підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту прийому – передачі від 18.04.2005 р. № 1 на суму 14 967 252 грн. та податковою накладною від 18.04.2005 р. № 9 на суму 14 967 252 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2 494 542 грн.

Часткове погашення заборгованості по цій господарській операції відбулось 19.05.2006 р. в порядку ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, тобто шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Станом на 07.11.2006 р. кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірми „Донбаскамінь” м. Донецьк перед Закритим акціонерним товариством “ВО “Техсировина” м. Донецьк складає 14 368 852 грн.

Згідно з п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону станом на квітень 2005 р. була встановлена заборона на включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірми “Донбаскамінь” м. Донецьк податкових накладних, оформлених відповідно до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

В даному випадку мова ведеться про суму податкового кредиту, сформовану за приписами п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, яка передбачала право платника податку включати до складу податкового кредиту не лише фактично сплачені, але і нараховані в ціні придбаних товарно – матеріальних цінностей (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на п. 1.8 ст. 1 Закону, відповідно до якого бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, оскільки до  01.06.2005 р. закріплений у п. 7.7 ст. 7 Закону механізм визначення сум податку на додану вартість, що належали сплаті до бюджету або відшкодуванню з нього, а також Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість не містили обов'язку платника податку здійснювати розмежування сум, фактично сплачених та лише нарахованих в ціні придбаних товарно – матеріальних цінностей.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на стор. 6 акту перевірки на п. п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки наведена в акті перевірки редакція зазначеної вище норми набула чинності лише 01.06.2005 р.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на приписи ст. 210, ст. 657 та ст. 220 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.      

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому суд виходить з того, що рішенням Київського районного суду м. Донецька від 20.06.2006 р. по справі № 2-2512/06 договір купівлі – продажу нерухомого майна від 14.04.2005 р. № 07/04, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк та Закритим акціонерним товариством „ВО „Техсировина” м. Донецьк, був визнаний дійсним.  

Факт подальшої реєстрації придбаного у Закритого акціонерного товариства “ВО “Техсировина” м. Донецьк нерухомого майна підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягів з реєстру.

Серед іншого, суд зазначає про те, що за Законом України “Про податок на додану вартість” дата виникнення у платника податку права на податковий кредит не пов'язана з датою виникнення у нього права власності на придбане нерухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158 – 163, 167 КАС України, суд

                                               ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірми “Донбаскамінь” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення – рішення від 16.12.2005 р. № 0003782340/0 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення від 16.12.2005 р. № 0003782340/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірми “Донбаскамінь” (83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 167 а, п/р 26000301000544 в ДФ АКБ “Мрія” м. Донецьк, МФО 335571) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова підписана 10.11.2006 р.

Суддя                                                                                              Волошинова Л.В.