Постанова

від 16.01.2007 по справі 22/156а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/156а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

11.01.2007 р.                                                                                     справа №22/156а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алєєвої  І.В.

суддівМ'ясищева  А.М., Шевкової  Т.А.,

при секретареві судового засіданняГоранська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Костенко  Т.І. - за довіреністю № 01/06-д від 01.06.06 р.,

від відповідача:Кутько О.М. - за довіреністю № 8894/10/10-013 від 07.06.06 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

на постанову господарського суду

Донецької області

від08.11.2006 року

по справі№22/156а (Волошинова Л.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Донбаскамінь" м.Донецьк

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

проскасування податкового повідомлення-рішення №0003782340/0 від 16.12.2005р. (в редакції заяви від 08.11.2006р.)

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення –рішення від 16.12.2005 р. № 33510/10/23-4130003782340/0.

Постановою господарського суду Донецької області від 08.11.06р. по справі № 22/156а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірми “Донбаскамінь” м. Донецьк були задоволені в повному обсязі. Було скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 16.12.2005 р. № 0003782340/0.

В оскарженій постанові місцевий господарський суд, враховуючи приписи п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на дату формування позивачем податкового кредиту) та зазначаючи, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість позивач мав право включати до складу податкового кредиту не лише фактично сплачені, але і нараховані в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) суми податку на додану вартість, задовольнив позовні вимоги.  

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 08.11.06р. в адміністративній справі № 22/156а скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що приймаючи судове рішення, суд не прийняв до уваги посилання відповідача на п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р., оскільки до 01.06.05р. закріплений у пп.7.7 ст.7 Закону механізм визначення сум ПДВ, що належали сплаті до бюджету або відшкодування з нього не містив обов'язку платника податку здійснювати розмежування сум фактично сплачених та лише нарахованих в ціні придбаних ТМЦ. Зазначає при цьому, що із самого визначення терміну „бюджетне відшкодування”, наведеного в п.1.8 ст.1 Закону України „Про ПДВ” випливає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ до бюджету. Наполягає на тому. що у даному спірному випадку фактична надмірна сплата ПДВ до Державного бюджету України належним чином не підтверджена, тому позивач не має права на відшкодування ПДВ за спірний період. З огляду на наведене вважає, що судом при прийнятті судового рішення були порушені норми матеріального права, а саме п.1.8 ст.1, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь” м. Донецьк, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу № 20/12/06 від 20.12.06р. доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.  

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.06р. для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.07р. у зв”язку з відпусткою судді Величко Н.Л. була змінена та для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді М”ясищева А.М., судді Шевкової Т.А.

          Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд  встановив.

  За результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк сум податку на додану вартість до бюджету за квітень 2005 р., ДПІ у Київському районі м. Донецька був складений акт перевірки від 08.12.2005 р. № 774/23-4/13477761, в якому перевіряючими встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (л.с.5-12).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003782340/0 від 16.12.2005р., яким ТОВ „Фірмі „Донбаскамінь” м. Донецьк зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2567362 грн., заявлену у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2005 р., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 873823,40 грн. (л.с.15).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам діючого законодавства і не підлягає скасуванню з  підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, висновок про порушення вимог норм Закону України „Про податок на додану вартість” податковий орган зробив з огляду на ті обставини, що на час перевірки розрахунки за укладеними між позивачем та Закритим акціонерним товариством „ВО „Техсировина” м. Донецьк, а також Товариством з обмеженою відповідальністю „Облік” м. Донецьк договорами у повному обсязі проведені не були. В акті перевірки зазначено, що перевіркою правомірності заявленої позивачем до відшкодування з бюджету суми ПДВ було встановлено, що із загальної суми, яка належала сплаті постачальникам за перевіряє мий період, яка становить 15404172грн. (в т.ч. ПДВ 2567362грн.) фактична сплата склала 365000грн. (в т.ч. ПДВ 60833грн.) постачальнику ТОВ „Облік” (л.с.10, стор. акту 6).

З матеріалів справи вбачається наступне.

04.04.2005 р. між ТОВ „Фірмою „Донбаскамінь” м. Донецьк та ТОВ „Облік” м. Донецьк був укладений договір купівлі –продажу модулю шліфованого МШ-3-2. Ціна договору склала 436 920 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 72 820 грн.) (л.с.74-77).

Факт поставки модулю підтверджується наявними в матеріалах справи завіреними копіями рахунку-фактури від 05.04.2005 р. № 4 (л.с.78), накладної № 4 від 05.04.05р.(л.с.79) та податкової накладної № 4 від 05.04.05р. на суму 436 920 грн. (в т. ч. ПДВ в сумі 72 820 грн.) (л.с.80-81). За платіжним дорученням № 5 від 05.04.05р. на суму 365 000 грн. позивач частково сплатив вартість модулю.

14.04.2005 р. між позивачем та Закритим акціонерним товариством „ВО „Техсировина” м. Донецьк був укладений договір  № 07/04 купівлі-продажу нерухомого майна (л.с.67-68), детальний перелік якого зазначений в специфікації № 1 до вказаного договору (л.с.69). Ціна договору складає 14 967252 грн. (в т. ч. ПДВ в сумі 2 494542 грн.).

Факт передачі нерухомого майна підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту прийому-передачі № 1 від 18.04.05р. на суму 14 967 252 грн. (л.с.73) та податковою накладною № 9 від 18.04.05р. на суму 14 967 252 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 2 494 542 грн.) (л.с.72-73). Часткове погашення заборгованості по цій господарській операції відбулось 19.05.2006 р. в порядку ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги (л.с.94).

Станом на 07.11.2006 р. кредиторська заборгованість позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Облік” м. Донецьк за договором купівлі –продажу модулю шліфованого МШ-3-2 складає 71920 грн., перед Закритим акціонерним товариством “ВО “Техсировина” м. Донецьк складає 14 368 852 грн.

Правила формування податкового кредиту встановлені пп.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», аналіз якого свідчить, що до складу податкового кредиту відносяться як сплачені, так і нараховані суми податку на додану вартість. Так, абзацом 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в редакції норми, яка була чинною на дату формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, встановлено, що податковий кредит звітного періоду  складається з сум податків, як сплачених, так і нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Витрати у зв'язку з придбанням позивачем ТМЦ відносяться до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

        Згідно вимог  пп.7.5.1 п.7.5  ст. 7 Закону України “Про ПДВ” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається  дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.              

З огляду на вимоги пп..7.4.1, пп..7.4.5 пп.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про ПДВ»та ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, матеріалами справи підтверджується правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту квітня 2005р. суми податку на додану вартість в розмірі 2567362 грн. за першою із подій внаслідок отримання ним від ТОВ „Облік” м. Донецьк та ЗАТ „ВО „Техсировина” м. Донецьк податкових накладних № 4 від 05.04.05р. на суму 436 920 грн. (в т. ч. ПДВ в сумі 72 820 грн.) (л.с.80-81) та № 9 від 18.04.05р. на суму 14 967 252 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 2 494 542 грн.) (л.с.72-73) відповідно, які містять в собі всі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, факт наявності яких підтверджується матеріалами справи (л.с. ).

При цьому, місцевим господарським судом було обґрунтовано зазначено, що відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в редакції норми, яка була чинною на дату формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість,

сума податкового кредиту, сформована за приписами зазначеної норми, передбачала право платника податку включати до складу податкового кредиту не лише фактично сплачені, але і нараховані в ціні придбаних товарно –матеріальних цінностей (робіт, послуг) суми податку на додану вартість, тому при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість позивач мав право включати до складу податкового кредиту не лише фактично сплачені, але і нараховані в ціні придбаних товарно –матеріальних цінностей (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.  

Заперечення податкового органу, наведені в апеляційній скарзі та його посилання в підтвердження своїх доводів на п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до умов зазначеного п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»під бюджетним відшкодуванням розуміється сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, що дає підстави вважати, що  вказана правова норма, яка  розміщена в статті 1 і надає поняття термінів, що вживаються в Законі України «Про ПДВ»,  є відсилочною нормою до інших правових норм цього Закону, у зв'язку з чим  місцевий господарський суд правомірно визначився, що п.1.8 ст.1 Закону України «Про ПДВ»підлягає застосуванню з врахуванням положень пп. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 статті 7 цього ж Закону України “Про податок на додану вартість”, які  регламентують  порядок розрахунку  суми бюджетного відшкодування. За вимогами  пп.. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про ПДВ” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) сума податку, що підлягає як сплаті до бюджету, так і  бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Правила формування податкового кредиту встановлені пп.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», аналіз яких свідчить, що до складу податкового кредиту відносяться як сплачені, так і нараховані суми податку на додану вартість, що обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом в оскарженій постанові.

В засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу пояснив, що погоджується з зазначеним висновком місцевого господарського суду, але не погоджується з тим, що позивач має право на заявлення зазначеної суми ПДВ до відшкодування з бюджету. Ствердження податкового органу про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що предметом оскарження в даній справі є правомірність заявлення до бюджетного відшкодування суми ПДВ за частково несплачені матеріальні цінності, а не правомірність формування податкового кредиту з ПДВ є такими, що не ґрунтуються на приписах пп.. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, так як визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню відбувається з врахуванням суми податкового кредиту звітного податкового періоду, тобто зазначені поняття невід'ємно пов'язані між собою.

Як вбачається з апеляційної скарги, інших заперечень з приводу оскарженої постанови господарського суду Донецької області скаржник не надав, при цьому в судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу усно пояснив, що інших заперечень стосовно постанови суду першої інстанції та викладених в ній доводів не має, зазначивши при цьому, що судом в повній мірі були досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи. Скаржник, в тому числі, погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що дата виникнення у платника податку права на податковий кредит, відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, не пов'язана з датою виникнення у нього права власності на придбане нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський у відповідності до вимог ст.86 Кодексу адміністративного судочинства оцінив докази, наявні в матеріалах справи, у їх сукупності та  у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції з підстав, викладених в апеляційній скарзі не підлягає.        

          Керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..206, п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України  № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, Донецький апеляційний господарський суд

                                                  У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька на постанову господарського суду  Донецької області від 08.11.06р. (підписана 10.11.06р.) по справі № 22/156а –залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Донецької області від 08.11.06р. (підписана 10.11.06р.) по справі № 22/156а –залишити без змін

          Ухвала суду  апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.

          Ухвала  складена в повному обсязі  16.01.2007 року.

Головуючий:          І.В.  Алєєва

Судді:           А.М.  М'ясищев

          Т.А.  Шевкова