Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-17809/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р.Справа № 2а-17809/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. по справі № 2а-17809/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК Пласт"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -ТОВ "УТК Пласт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000402320 від 03.08.11 та № 0000392320 від 03.08.11.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова №0000402320 від 03.08.2011 року.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова №0000392320 від 03.08.2011 року.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК Пласт" (код за ЄДРПОУ 33291549) сплачений судовий збір у розмірі 28.23 грн. (двадцять вісім грн. 23 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п.11.2 Закону України про оподаткувння прибутку підприємств", п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка"(код ЄДРПОУ 24136939) за період 01.04.10-31.01.11 року.

За результатами перевірки складено Акт № 2711/232/33291549 від 22.06.11 року в якому зафіксовано безпідставне завищення позивачем податкового кредиту в загальній сумі 210 850,00 грн. та про штучне заниження податку на прибуток на суму 263 563,00 грн. (25% від суми 1 054 252,00 грн. валових витрат).

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402320 від 03.08.11, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 210 850,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 52 712,50 грн. та видано податкове повідомлення-рішення № 0000392320 від 03.08.11, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 263 563,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 65 890,75 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень №0000402320 від 03.08.2011 року, №0000392320 від 03.08.2011 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає що фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його, а саме: податкові накладні №0357012 від 23.12.10, №0351016 від 17.12.10, №0343019 від 09.12.10, №0340021 від 06.12.10, №0335019 від 01.12.10, №0333013 від 29.11.10, №0326023 від 22.11.10, №0320019 від 16.11.10, №0312019 від 08.11.10, №0306014 від 02.11.10, №0305029 від 01.11.10, №0298019 від 25.10.10, №0288017 від 15.10.10, №0278015 від 05.10.10, №0274021 від 01.10.10, №0273007 від 30.09.10, №0270020 від 27.09.10, №0256012 від 13.09.10, №0253014 від 10.09.10, №0252010 від 09.09.10, №0251020 від 08.09.10, №0245021 від 02.09.10, №0244021 від 01.09.10, №0239013 від 27.08.10, №0230011 від 18.08.10, №0217009 від 05.08.10, №0215012 від 03.08.10, №0214019 від 02.08.10, №0208008 від 27.07.10, №020010 від 19.07.10, №0188012 від 07.07.10, №0183015 від 02.07.10, №0182019 від 01.07.10, №0173007 від 22.06.10, №0155011 від 04.06.10, №0154015 від 03.06.10, №0152024 від 01.06.10, №0125010 від 05.05.10, №0091026 від 01.04.10, які відповідають вимогам п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", договори поставки укладеними між позивачем (покупцем) та третьою особою (постачальником) від 08.12.10, від 02.12.10, від 30.11.10, від 29.40.10, від 22.10.10, від 12.10.10, від 04.10.10, від 30.09.10, від 28.09.10, від 23.09.10, від 08.09.10, від 07.09.10, від 01.09.10,від 31.08.10, від 27.08.10, від 18.08.10, від 05.08.10, від 02.08.10, від 27.07.10, від 19.07.10, від 07.07.10, від 02.07.10, від 22.06.10, від 02.06.10, від 01.06.10, від 05.05.10, від 01.04.10, за умовами яких продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (інструменти для слюсарних робіт та будівельний матеріал) за накладними №3624-03578314 від 23.12.10,№3624-03518312 від 17.12.10, №3624-0343809 від 09.12.10, №3624-03408061 від 06.12.10,№3624-03358309 від 01.12.10, №3624-03338015 від 39.11.10, №3624-03268014 від 22.11.10, №3624-03208013 від 16.11.10, №3624-03128015 від 08.11.10, №3624-03068012 від 02.11.10, №3624-03058011 від 01.11.10, №3624-02988251 від 25.10.10, №3624-02888152 від 15.10.10, №3624-02788052 від 05.10.10, №3624-02748011 від 01.10.10, №3624-02738282 від 30.09.10, №3624-02708271 від 27.09.10, №3624-02568082 від 13.09.10, №3624-02538081 від 10.09.10, №3624-02528909 від 09.09.10, №3624-02518809 від 08.09.10, №3624-02458209 від 02.09.10, №3624-02448109 від 01.09.10, №3624-02398271 від 27.08.10, №3624-02308181 від 18.08.10, №3624-02178051 від 05.08.10, №3624-02158031 від 03.08.10, №3624-02148021 від 02.08.10, №3624-02088271 від 27.07.10, №3624-02008191 від 19.07.10, №3624-01888071 від 07.07.10, №3624-01838022 від 02.07.10, №3624-01828011 від 01.07.10, №3624-01738222 від 22.06.10, №3624-01558022 від 04.06.10, №3624-01548021 від 03.06.10, №3624-01528012 від 01.06.10, №3624-01258051 від 05.05.10, №3624-00918013 від 01.04.10, в кількості, номенклатурі, ціною відповідно до узгоджених рахунків №3225-03568314 від 22.12.10, №3225-03508312 від 16.12.10, №3225-03428091 від 08.12.10, №3225-03368061 від 02.12.10, №3225-03348309 від 30.11.10, №3225-03308015 від 26.11.10, №3225-03238014 від 19.11.10, №3225-03198013 від 15.11.10, №3225-03098015 від 05.11.10, №3225-0305812 від 01.11.10, №3225-03028011 від 29.10.10, №3225-02958251 від 22.10.10, №3225-02858152 від 12.10.10, №3225-02778052 від 04.10.10, №3225-02738011 від 30.09.10, №3225-02718282 від 28.09.10, №3225-02668271 від 23.09.10, №3225-02518082 від 08.09.10, №3225-02518081 від 08.09.10, №3225-02508909 від 07.09.10, №3225-02498809 від 06.09.10, №3225-02448209 від 01.09.10, №3225-02438109 від 31.08.10, №3225-02398271 від 27.08.10, №3225-02308181 від 18.08.10, №32225-02178051 від 05.08.10, №3225-02148031 від 02.08.10, №3225-02148021 від 02.08.10, №3225-0200271 від 27.07.10, №3225-02008191 від 19.07.10, №3225-01888071 від 07.07.10, №3225-01838022 від 02.07.10, №3225-01828011 від 01.07.10, №3225-01738222 від 22.06.10, №3225-01538022 від 02.06.10, №3225-01538021 від 02.06.10, №3225-01528012 від 01.06.10, №3225-01258051 від 05.05.10, №3225-00918013 від 01.04.10 (т. 2); довіреності позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей (були надані третьою особою) (а.с. 176-204, т.1); платіжні дорученнями позивача, які свідчать про сплату коштів третій особі (а.с. 212-224, т.1); відомості позивача про подальше використання отриманих товарів в процесі основної діяльності -в оптовій торгівлі.

Щодо транспортування товару, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з товарно-транспортними накладними (а.с. 37-43, т. 2) поставка товару за накладними №3624 01258051 від 05.05.10, № 3624-02158031 від 03.08.10, № 3624-02538081 від 10.09.10, № 3624-02888152 від 15.10.10, № 3624-03518312 від 17.12.10, № 3624-03578314 від 23.12.10 здійснювалась до позивача силами ТОВ "Побутелектротехніка".

Також, матеріалами справи встановлено, що товар за накладними №3624-0343809 від 09.12.10, №3624-03408061 від 06.12.10,№3624-03358309 від 01.12.10, №3624-03338015 від 39.11.10, №3624-03268014 від 22.11.10, №3624-03208013 від 16.11.10, №3624-03128015 від 08.11.10, №3624-03068012 від 02.11.10, №3624-03058011 від 01.11.10, №3624-02988251 від 25.10.10, №3624-02788052 від 05.10.10, №3624-02748011 від 01.10.10, №3624-02738282 від 30.09.10, №3624-02708271 від 27.09.10, №3624-02568082 від 13.09.10, №3624-02528909 від 09.09.10, №3624-02518809 від 08.09.10, №3624-02458209 від 02.09.10, №3624-02448109 від 01.09.10, №3624-02398271 від 27.08.10, №3624-02308181 від 18.08.10, №3624-02178051 від 05.08.10, №3624-02148021 від 02.08.10, №3624-02088271 від 27.07.10, №3624-02008191 від 19.07.10, №3624-01888071 від 07.07.10, №3624-01838022 від 02.07.10, №3624-01828011 від 01.07.10, №3624-01738222 від 22.06.10, №3624-01558022 від 04.06.10, №3624-01548021 від 03.06.10, №3624-01528012 від 01.06.10, №3624-00918013 від 01.04.10 є малогабаритним та невеликої ваги, тому суд приходить до висновку, що такий товар не потребує застосування вантажного автотранспорту. Поряд із цим, позивач надав до матеріалів судової справи пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК Пласт"Марусиченко І.А. за якими вбачається, що товар, який був придбаний у ТОВ "Побутелектротехніка"доставлявся Марусиченко І.А. за його рахунок на власному автомобілі Mitsubishi L200 (д.н.з. НОМЕР_3), який дозволяє перевозити вантаж масою 2 800 кг. Наявність транспортного засобу у зазначеної особи підтверджується технічним паспортом на зазначений автомобіль (а.с. 44, т.2).

Твердження відповідача про відсутність у позивача складських приміщень спрострвується нявним в матеріалах справи договором позички нерухомого майна № 1/09 від 31.12.09, укладеного з гр. ОСОБА_2 та договором оренди нежитлового приміщення № 24 від 01.01.11, який укладений з Харківським ОТШ ОСОУ.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає хибними доводи відповідача стосовно того, що позивач не надав до перевірки журнали-ордери, картки рахунків № 311, № 631, № 70, № 641, № 643, № 641, № 681 (стор.8 акту), оскільки такі документи є бухгалтерськими регістрами, а не первинними документами і не можуть підтверджувати або спростовувати реальність господарських операцій, до того ж, перевірка була невиїзною, а зазначені регістри у позивача взагалі не витребувались.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи ТОВ "УТК Пласт" та ТОВ "Побутелектротехніка" були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, мали відповідні свідоцтва, а податкові накладні, виписані ТОВ "Побутелектротехніка", оформлені належним чином.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними третьою особою, у зв'язку з придбанням позивачем матеріалів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях.

Щодо встановленого відповідачем порушення ст. ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Термін господарської діяльності визначений п.1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях з ТОВ "Побуттелектротехніка", підтверджені документально належним чином.

Фактична сплата за товар підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з третьою особою.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та третьою особою, судом першої інстанції обґрунтовано наголошено, що акт перевірки не містить жодних посилань на обставини, які б могли слугувати ознаками того, що ці правочини підпадають під визначення ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням правових позицій, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Під час кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, доказів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності позивачем та його контрагентом чи відносно їх посадових осіб, відповідач під час судового розгляду не надав.

Навпаки, в матеріалах судової справи знаходиться лист начальника ВПМ ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова Шевченко О.О. від 18.05.11 № 14808/10/26-031, зі змісту якого вбачається, що відділом податкової міліції державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, за результатами розгляду висновків акту № 2711/232/33291549 від 22.06.11 про результати документальної невиїзної перевірки по ТОВ "УТК Пласт" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка"(код ЄДРПОУ 24136939) за період 01.04.10-31.01.11 р. та матеріалів КОЗП № 68 від 09.08.11, було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 212 КК України згідно з п. 2 ст. 6 КПК України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на результати проведення перевірки ТОВ "Побутелектротехніка" щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року, з огляду на наступне.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про порушення позивачем податкового законодавства безпідставними, оскільки укладений з позивачем договір в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнаний, податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані ТОВ "Побутелектротехніка" по реальним господарським операціям, є чинними, а тому у сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача в Акті № 2711/232/33291549 від 22.06.11 року на відомості Системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "УТК Пласт", оскільки обставини декларування або недекларування податкових зобов'язань відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" та ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість" можуть підтверджуватись виключно податковою звітною декларацією платника податку з ПДВ.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія судді підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року по справі № 2а-17809/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. по справі № 2а-17809/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.