Постанова

від 23.10.2006 по справі 16/284-06-7359а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/284-06-7359А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" жовтня 2006 р.Справа  № 16/284-06-7359А

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:      Дяченко О.В. по дов. №4621/07 від 07.08.2006р.;

Від відповідача:  Федорчук Р.В. по дов. №16 від 19.01.2006р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №404 господарського суду Одеської області (м. Одеса) адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області до державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування” про стягнення 10183,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування” заборгованості по сплаті зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10183,67 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням державним підприємством Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування” вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. N 1058-IV., Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 17.02.2000р. № 1461-III  .

Відповідач позовних вимог не визнає та просить суд в їх задоволенні  управлінню Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області відмовити повністю, з підстав викладених у запереченнях на позов від 04.10.2006р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради 04.06.1997р. була зареєстрована Мелітопольська філія військової торгівлі № 75, яка є відособленим підрозділом державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування”.

Мелітопольська філія військової торгівлі № 75 знаходиться на обліку в управління Пенсійного фонду України з 28.08.1997р.

Згідно п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 17.02.2000р. № 1461-III платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти  підприємницької  діяльності  незалежно  від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,  об'єднання громадян та інші юридичні особи,  а також фізичні  особи  -   суб'єкти   підприємницької   діяльності,   які використовують працю найманих працівників, філії,  відділення   та   інші   відокремлені   підрозділи платників податку,  зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної  особи,  розташовані  на  території  іншої,  ніж платник збору, територіальної громади.     

Як стверджує позивач, відповідно до Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідач повинен сплачувати збори на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32% від фонду оплати праці підприємства.

Процедури обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно  від  форм  власності,  виду діяльності і господарювання, а також  нарахування  і  сплати фінансових  санкцій  та  пені,  подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначаються п. 1.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за № 64/8663 (далі по тексту Інструкція).

Згідно ч.3 п.15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” погашення заборгованості зі сплати збору на  обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в   установленому  законом  порядку,  здійснюється відповідно  до  статті  106  цього  Закону.

Як вбачається з позовної заяви, заборгованість Мелітопольської філії військової торгівлі № 75 перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за квітень 2000р. –квітень 2005р.

Крім того, посилаючись на положення ст. 95 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV відповідно до якої філії не є юридичними особами, позивачем висуваються вимоги по сплаті  заборгованості по страховим внескам у сумі 10183,67 грн. з державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування”, оскільки, як стверджує позивач, воно повинне нести відповідальність за зобов'язання Мелітопольської філії військової торгівлі № 75 як юридична особа за свій відокремлений підрозділ.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги невиконання відповідачем зобов'язань перед Пенсійним фондом України, порушення ним вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. N 1058-IV., Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 17.02.2000р. № 1461-III управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування” 10183,67 грн. заборгованості зі сплати зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті  20  цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно ч.1, 2, 3 п.3, ч.1 п. 14 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” територіальні  органи  Пенсійного  фонду  за  формою  і  у строки,  визначені   правлінням   Пенсійного   фонду,   надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти  робочих  днів  із  дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.  Страхувальник у  разі  незгоди  з  розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки,  узгоджує її  з  органами Пенсійного  фонду  в порядку,  встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного  фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4.1.1. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник  податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до ст. ст. 17.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах,  визначених цією статтею, крім  штрафних  санкцій  за порушення  валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Згідно ч. 2 п. 6.2.2. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги  також надсилаються платникам податків,  які самостійно подали  податкові  декларації,  але  не  погасили  суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки,  без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Відповідно до п. п. 6.2.3., 6.2.4. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше  першого  робочого  дня після   закінчення   граничного   строку  сплати  узгодженої  суми податкового   зобов'язання.   Перша   податкова   вимога   містить повідомлення  про  факт  узгодження  податкового  зобов'язання  та виникнення права податкової застави на активи  платника  податків, обов'язок  погасити  суму  податкового  боргу  та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня  від  дня  направлення (вручення) першої податкової вимоги,  у разі непогашення  платником  податків  суми  податкового  боргу  у встановлені   строки.   Друга   податкова   вимога   додатково  до відомостей,  викладених у першій податковій вимозі,  може  містити повідомлення  про  дату  та  час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

              Податкова   вимога  вважається  надісланою  (врученою) юридичній особі,  якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи  під  розписки  або  надіслано  листом  з  повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається  надісланою  (врученою)  фізичній особі,  якщо  її  вручено  особисто  такій  фізичній  особі або її законному представникові чи  надіслано  листом  на  її  адресу  за місцем  проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 10.11. Інструкції сплата (погашення) пені здійснюється  у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції. При цьому протягом  п'яти  робочих  днів  після  закінчення базового  звітного   місяця   орган   Пенсійного   фонду   складає повідомлення,  в  якому  міститься  інформація  про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду. Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику,  якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту    підприємницької   діяльності,   адвокату,   приватному нотаріусу   під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення    проставляється   на   корінці повідомлення.

Згідно ч. 2.2.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючі  органи  мають право здійснювати перевірки своєчасності,  достовірності,  повноти нарахування та сплати  лише стосовно  тих  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів),  які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Як вбачається з матеріалів справи 14.10.2002р. позивач на підставі 2.2.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” здійснив перевірку, що підтверджується актом перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору до Пенсійного фонду та його витрачання № 197 за результатами якої було встановлено, що відповідач має недоїмку, яка складає 7486, 03 грн.

Але, в порушення вищенаведених вимог Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. N 2181-ІII, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. N 1058-IV, позивач не надіслав відповідачу вимогу про сплату недоїмки, яка утворилася за відповідачем, що призвело до неможливості узгодження  суми недоїмки, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного  фонду позбавило відповідача права на оскарження вимоги в судовому порядку.

Крім того, позивачем висуваються вимоги по сплаті  заборгованості по страховим внескам у сумі 10183,67 грн. з державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування”, філією якого є Мелітопольська філія військової торгівлі № 75.

На думку суду, звернення позивача з позовними вимогами до державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування” є необгрунтованими, з наступних підстав.

По-перше, позивачем не доведено суду відсутність у Мелітопольської філії військової торгівлі № 75 коштів для сплати збору до Пенсійного фонду.

По-друге, відповідно до п 3.3 Положення про Мелітопольську філію військової торгівлі № 75 вказано, що Філія № 75 несе відповідальність за свої зобов'язання в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Крім того, відповідно до ч. 5.3 даного Положення обов'язком Філії № 75 є забезпечення своєчасної оплати податків та інших відрахувань згідно затверджених ним нормативів.

По-третє, в статуті державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування” відсутні відомості про те, що воно повинно відповідати за зобов'язаннями його структурних підрозділів, філій, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу “Підстави для звільнення від доказування”.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може також запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.  В свою чергу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Внаслідок недотримання позивачем вимог Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. N 2181-ІII, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. N 1058-IV, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для відмови позивачу у задоволенні заявленого ним адміністративного позову. Крім того, доказів відсутності у Мелітопольської філії військової торгівлі № 75 коштів для сплати збору до Пенсійного фонду в порядку приведених вище вимог ст.ст. 69 - 71 КАС України позивачем під час розгляду даної справи до господарського суду представлено не було.

Підсумовуючи наведене, у задоволенні адміністративного позову про стягнення  з державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування” заборгованості по сплаті зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10183,67 грн. слід відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок позивача згідно зі                 ст.ст. 87, 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 98, 158, 160 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В позові відмовити.

Відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку та у строки, передбачені ст. 186 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову підписано 06.11.2006р.

Суддя                                                                                 Желєзна С.П.