Рішення

від 31.05.2012 по справі 5006/7/98/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.12 р. Справа № 5006/7/98/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі Кулік О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер» м.Донецьк

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» смт.Святогорівка

Предмет спору: стягнення збитків в сумі 9 692 400, 00 грн.

За участю представників:

від позивача: Медведський В.Д. - директор

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейдер» м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» смт.Святогорівка про стягнення збитків в сумі 9 692 400, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду копії наступних документів: договір про надання послуг на зберігання соняшника від 01.10.2008р., акт приймання-передачі соняшника на зберігання від 29.10.2008р.; специфікацію від 29.10.2008р.; претензію про повернення заборгованості від 25.04.2012р.; лист №795/224/06.-06-03 від 10.04.2012р.; акт звірки заборгованості від 25.04.2012р.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, у відзиві підтвердив факт неможливості повернення позивачу отриманого на зберігання насіння соняшника та просить розглянути справу без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

01.10.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг на зберігання соняшника (далі Договір), який за своєю правовою природою є договором зберігання, що регулюється положеннями глави 66 Цивільного кодексу України.

Загальні положення про зберігання врегульовано главою 66 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, визначеного у договорі, а якщо строк зберігання не встановлений, то зберігач зобов'язаний зберігати речі до пред'явлення вимоги про повернення.

За умовами Договору позивач (поклажодавець) доручає, а відповідач (виконавець) зобов'язується надати послуги по прийманню та зберіганню зерна соняшника в кількості та за якісними показникам згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Договору термін зберігання соняшника починається з моменту завезення його на зберігання, підписання акту приймання-передачі і триває до видачі його поклажодавцеві згідно акта видачі зі зберігання. Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання сторонами.

Пунктами 1.4, 1.5 Договору сторони узгодили, що фактичні обсяги соняшнику, що передається на зберігання, будуть визначені при безпосередній його передачі на зберігання згідно акту приймання-передачі на зберігання. Соняшник вважається відвантаженим виконавцем поклажодавцю зі зберігання при підписанні сторонами за договором акту приймання-передачі зі зберігання.

29 жовтня 2008 року між сторонами було підписано Специфікацію до Договору про надання послуг на зберігання соняшника від 01.10.2008 року у пунктах 1, 2,3 якої зазначено, що ТОВ «Рейдер» передає на зберігання до СТОВ «Святогірське» зерно соняшника в кількості 2364 тонни вологістю 8%, сміттєвою домішкою 3%. За іншими показниками якості соняшник відповідає умовам Держстандарту №22391-89 за базовими кондиціями. Передача соняшника на зберігання проводиться по акту приймання-передачі. Специфікація набуває чинності з моменту її підписання сторонами і є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору та Специфікації між сторонами 29.10.2008 року підписано акт приймання-передачі соняшника на зберігання, відповідно до якого позивачем передано на зберігання відповідачу соняшник в кількості 2364 тонни вологістю 8%, сміттєвою домішкою 3%, з іншими показниками, які відповідають Держстандарту №22391-89 за базовими кондиціями.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що соняшник передається на зберігання протягом строку дії Договору за умовами зберігання «до запитання».

Відповідно до умов Договору позивач 05.03.2012р. вручив відповідачу претензію про повернення майна від 01.03.2012р., з вимогою повернути переданий 29 жовтня 2008 року соняшник у кількості 2364 тони.

У зв'язку із неповерненням відповідачем переданого на зберігання насіння соняшника, позивач виставив відповідачу претензію від 15.04.2012р. з вимогою сплатити вартість цього насіння в загальній сумі 9692400 грн. Дана претензія отримана відповідачем 16.04.2012р. про що свідчить підпис представника на самій претензії.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На момент розгляду справи отримане на зберігання насіння соняшника на підставі Договору відповідачем позивачу не повернуто, вартість цього насіння не відшкодована, що зумовило ТОВ «Рейдер» звернутись з розглядуваним позовом до суду.

Пунктом 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст.953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Отже, дії відповідача з неповернення майна позивачу фактично суперечать приписам діючого законодавства та умовам Договору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Проте притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення. який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Зберігач у разі втрати, нестачі або пошкодження речі відповідає за порушенням та спричинені збитки, якщо не доведе, що існують обставини, що звільняють його від відповідальності, а саме: втрата чи пошкодження речі стались внаслідок дії непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи ЇЇ на зберігання, не знав та не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Факт існування обставин, що звільняють відповідача від відповідальності останнім не доведено.

У відзиві відповідач підтвердив факт невиконання своїх договірних зобов'язань щодо повернення насіння соняшника позивачу та факт неможливості його повернути на момент розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, не отримавши переданий на зберігання товар, позивач фактично зазнав збитків в розмірі вартості передано майна.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцю втратою (нестачею) або пошкодженням речі , відшкодовується зберігачем: у разі її втрати - у розмірі її вартості.

З огляду на приписи ст.951 Цивільного кодексу України, позивачем було зроблено запит до Донецької торгово-промислової палати та отримано відповідь №795/224/06.06-03 від 10 квітня 2012 року, що станом на 06 квітня 2012 року вартість зерна соняшника становить 4100 грн./тон.

Таким чином, вартість втраченого соняшника для відшкодування збитків позивачу становить 9692400,00 (дев'ять мільйонів шістсот дев'яносто дві тисячі чотириста) гривень із розрахунку:

2364 тони х 4100 грн./тон = 9692400,00 гривень.

Факт визнання порушення умов договору з боку Відповідача та визнання суми збитків також підтверджуються підписаним обома сторонами актом звірки розрахунків від 25.04.2012р.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір збитків, вину відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та збитками, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 11, 22, 526, 527, 623, 629, 936, 938, 949, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер» м.Донецьк до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» смт.Святогорівка про стягнення збитків в сумі 9 692 400, 00 грн. задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» (85020, Донецька область, Добропільський район, смт.Святогорівка, вул.Леніна, 1, п/р 26000301272 у відділенні №5363 ПрАТ «Ощадбанк» м.Добропілля, код банку 394158, ЄДРПОУ 30886741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер» (83008, м.Донецьк, вул.Югославська, б.30, ЄДРПОУ 32321446, п/р 26009011286200 у відділенні №71 АКІБ «УкрСибБанк», код банку 351005) збитки в сумі 9 692 400, 00 грн., судовий збір в сумі 64 380, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 31.05.2012р.

Суддя Сгара Е.В.