Постанова

від 18.07.2013 по справі 5006/7/98/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2013 р. справа №5006/7/98/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойки О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:не з»явився від відповідача:Матрос Л.В. - за дов. № б/н від 25.03.2013 р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2012 року у справі№ 5006/7/98/2012 (суддя Сгара Е.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер», м. Донецьк до відповідачаСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області простягнення збитків у сумі 9 692 400 грн. 00 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейдер», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області про стягнення збитків у сумі 9 692 400 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.12 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер», м. Донецьк до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області були задоволені повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер», м. Донецьк збитки в сумі 9 692 400 грн. 00 коп.

Відповідач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим внаслідок неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 31.05.12 р. скасувати.

Ухвалою Донецького апеляційного господарсього суду від 16.04.2013 року на підставі клопотання відповідача, наданого через канцелярію суду, провадження по справі № 5006/7/98/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер», м. Донецьк до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області про стягнення збитків у сумі 9 692 400 грн. 00 коп. було зупинене до набрання законної сили рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2013 р. у справі № 905/1783/13-г за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер», м. Донецьк про визнання недійсним договору про надання послуг на зберігання соняшника від 01.10.2008 р.

24.05.2013 р. Донецьким апеляційним господарським судом отримано клопотання відповідача про поновлення провадження по справі, у зв»язку з набранням законної сили рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2013 р. у справі № 905/1783/13-г, яким вищевказаний договір було визнано недійсним.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по справі, Донецький апеляційний господарський суд на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 27.05.2013 року поновив провадження по справі № 5006/7/98/2012.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 27.05.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/7/98/2012 та наданих представником відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Донецький апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2008 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейдер» (Поклажодавець) було укладено договір про надання послуг на зберігання соняшника (надалі - Договір), за умовами якого Поклажодавець доручає, а Виконавець зобов»язується надати послуги по прийманню та зберіганню зерна соняшника в кількості і за якісними показниками згідно специфікації, яка є невід»ємною складовою даного Договору (п. 1.1 договору).

На виконання умов договору, 29.10.2008 року сторонами було складено та підписано Специфікацію до Договору на зберігання соняшника від 01.10.2008 р., відповідно до пунктів 1-3 якої ТОВ «Рейдер» передає на зберігання СТОВ «Святогорівське» зерно соняшника в кількості 2364 тонни, вологість насіння соняшнику складає 8%, сміттєва домішка складає 3%. За іншими показниками якості соняшник відповідає умовам Держстандарту № 22391-89 за базовими кондиціями. Передача соняшника на зберігання проводиться по акту приймання-передачі. Специфікація набуває чинності з моменту її підписання сторонами і є невід»ємною частиною Договору.

У відповідності до умов Договору та Специфікації, 29.10.2008 року Виконавець прийняв від Поклажодавця на зберігання соняшник в кількості 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) тонни вологістю 8%, сміттєвою домішкою 3%, інші показники якості якого відповідають умовам Держстандарту № 22391-89 за базовими кондиціями.

Позивач 05.03.2012 року на підставі п. 1.6 Договору звернувся до відповідача з претензією від 01.03.2012 р. про повернення соняшника, переданого останньому на зберігання 29.10.2008 р., у кількості 2364 тонни.

У зв»язку з неповерненням відповідачем отриманого на зберігання насіння соняшника, позивач 16.04.2012 р. вручив відповідачу претензію від 15.04.2012 р. з вимогою сплатити вартість цього насіння в загальній сумі 9 692 400 грн. 00 коп., про що свідчить підпис представника відповідача на самій претензії.

Однак, відповідач до моменту розгляду справи отриманий на зберігання соняшник не повернув, вартість соняшника не відшкодував, у зв»язку з чим позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача на його користь збитків у розмірі 9 692 400 грн. 00 коп., завданих неповерненням 2364 тон зерна соняшника, переданого на зберігання за актом приймання-передачі від 29.10.2008 р. за договором від 01.10.08р.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. Приписами ст. 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.

На підставі ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов»язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

З матеріалів справи № 5006/7/98/2012 вбачається наявність правовідносин між позивачем та відповідачем зі зберігання зерна соняшника (2364 тонни, вологість - 8%, сміттєва домішка - 3%, інші показники відповідають умовам Держстандарту № 22391-89 за базовими кондиціями), яке 29.10.2008 року було передане ТОВ «Рейдер» на зберігання СТОВ «Святогорівське» за актом приймання-передачі нібито на виконання умов укладеного договору із специфікацією.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Нормами статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками ж визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України.

При цьому, частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками, тобто наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Тоді як відповідачу необхідно довести відсутність його вини.

У зв'язку з відсутністю у відповідача за Договором статусу належного суб»єкта зберігання - зернового складу, відсутності у нього сертифікату відповідності, нездійснення належного документального оформлення виникнення правовідносин зі складського зберігання насіння соняшника та невідповідності змісту договору обов»язковим вимогам затвердженого типового договору, останній звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою про визнання недійсним договору про надання послуг на зберігання соняшника від 01.10.2008 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейдер», м. Донецьк.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Правочином у відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2013 р. у справі № 905/1783/13-г, яке набрало законної сили, у зв»язку з невідповідністю договору про надання послуг на зберігання соняшника від 01.10.2008 р. вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області були задоволені повністю; договір про надання послуг на зберігання соняшника від 01.10.2008 р., укладений між позивачем та відповідачем, визнаний недійсним.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, судова колегія вважає, що у зв»язку з набранням законної сили рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2013 р. у справі № 905/1783/13-г, яким встановлено факт недійсності договору про надання послуг на зберігання соняшника від 01.10.2008 р., та яке на підставі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення при вирішенні спору по даній справі, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер», м. Донецьк про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області збитків у сумі 9 692 400 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі у порушення норм ст.ст. 43, 83 Господарського процесуального кодексу України не здійснив всебічного та повного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема, не надав належної оцінки правовідносинам сторін за договором про надання послуг на зберігання соняшника від 01.10.2008 р., який суперечить чинному законодавству та був визначений в якості підстави позову, а також не врахував приписів ст. 936, 956 Цивільного кодексу України щодо товарних складів та порядоку взаємовідносин зі зберігання зерна, у т.ч. насіння соняшника, врегульованого Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні», який встановлює певний перелік вимог до особи-зберігача, умов договору зберігання, порядку оформлення прийняття зерна на зберігання і т.і. Тобто, суд першої інстанції помилково визнав доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків саме на підставі договору, який суперечить нормам чинного законодавства України і не існує як підстава виникнення між сторонами правовідносин із зберігання соняшника. Позивач за нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не надавав суду будь-яких змін підстави позову.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в рішенні місцевого господарського суду неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права України, тому рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2012 року у справі № 5006/7/98/2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі, апеляційна скарга - задоволенню, а у позовних вимогах про стягнення з відповідача збитків у сумі 9 692 400 грн. 00 коп. слід відмовити в повному обсязі у зв»язку з безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейдер», м. Донецьк.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2012 р. у справі № 5006/7/98/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2012 року по справі № 5006/7/98/2012 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер», м. Донецьк до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області про стягнення збитків у сумі 9 692 400 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер», 83008, м. Донецьк, вул. Югославська, б. 30, ЗКПО 32321446 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське», 85020, Донецька область, Добропільський район, смт. Святогорівка, вул. Леніна, 1, ЗКПО 30886741 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 34 410 грн. 00 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ та за наявності умов, передбачених статтею 122 Господарського процесуального кодексу України, видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГСДО

Вик. Гриньова О.В.