Постанова

від 06.06.2012 по справі 54/169-4/641

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2012 № 54/169-4/641

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

при секретарі: Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - дов. №13-д від 19.01.2012

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. б/н від 18.01.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.03.2012 (суддя Борисенко І.І.)

у справі №54/169-4/641

за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне

конструкторське бюро Сухіна"

про стягнення 91800,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Енергія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" (далі - відповідач) 91800,89 грн. заборгованості за договором оренди №3-О/2010 від 01.01.2010 (з них: 74075,44 грн. - основний борг, 4129,45 грн. - пеня, нарахована згідно п. 4.7 договору, 13596,00 грн. - неустойка, нарахована згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що борг виник внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, а також дотримання строків звільнення виробничого майданчика (об'єкта оренди) (том справи - 1, аркуші справи - 5-7).

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на його безпідставності та непідтвердженості належними доказами. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що сторони не досягли згоди відносно істотних умов договору №3-О/2010 від 01.01.2010 і останній не був укладений. За відсутності факту укладання договору правові підстави для стягнення платежів за цим договором і штрафних санкцій відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2012 у справі №54/169-4/641 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2012 у справі №54/169-4/641 та прийняти нове рішення, яким зупинити провадження у справі у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення даної справи у Верховному Суді України.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач зазначав наступне:

- місцевим господарським судом не прийнято до уваги подання позивачем заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду від 20.12.2011 у справі №54/169 і безпідставно відмовлено в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження у справі №54/169-4/641 до розгляду Верховним Судом України вищевказаної заяви;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач не користувався орендованим майном, натомість поза увагою суду залишились докази, які свідчать про те, що відповідач користувався об'єктом оренди протягом 2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2012.

В судовому засіданні 16.05.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.06.2012.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.2012 надала колегії суду пояснення, в яких просила апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2012 у справі №54/169-4/641 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судових засіданнях 16.05.2012 та 06.06.2012 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди виробничого майданчика №3-О/2010 від 01.01.2010.

За твердженням позивача, він направив відповідачу на підписання проект вищезгаданого договору оренди, а відповідач у зв'язку із наявністю заперечень щодо окремих умов договору направив позивачу протокол розбіжностей разом із підписаним договором, в якому здійснив напис: "З урахуванням змін і доповнень орендаря".

Враховуючи, що протокол розбіжностей не був отриманий позивачем у строки, передбачені ст. 181 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним без протоколу розбіжностей і на думку позивача відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату за період з 01.01.2010 по 06.01.2011, пеню, нараховану за несвоєчасне внесення орендних платежів, та неустойку за неповернення об'єкта оренди.

Місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, зазначивши про відсутність доказів, які б свідчили про досягнення сторонами згоди відносно істотних умов договору №3-О/2010 від 01.01.2010, у зв'язку з чим договір не може вважатись укладеним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 Цивільного кодексу України).

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (ст. 646 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено судом, 25.01.2010 до відповідача надійшов лист позивача №40 від 22.01.2010 з проектом договору оренди №3-О/2010 від 01.01.2010 про оренду виробничого майданчика. Тобто, позивач зробив відповідачу пропозицію укласти договір (оферту).

Розглянувши проект договору, відповідач висловив заперечення відносно його окремих умов (предмет договору, права та обов'язки сторін, порядок сплати орендної плати, строк дії договору та порядок його розірвання), виклавши їх в протоколі розбіжностей (том справи - 1, аркуші справи - 161-163), та здійснив про це напис (застереження) на проекті договору (том справи - 1, аркуш справи - 160).

Листом №17 від 28.01.2010 відповідач надіслав на адресу позивача підписаний проект договору з протоколом розбіжностей (том справи - 1, аркуш справи - 82).

З наведеного вбачається, що відповідач відмовився від укладання договору в редакції позивача, запропонувавши внести до наданого позивачем проекту договору зміни, тобто укласти договір на інших умовах.

Листом №83 від 04.02.2010 позивач повідомив відповідача про те, що він отримав договір оренди №3-0/2010 від 01.01.2010 з супровідним листом №17 від 28.01.2010, але серед документів, які надійшли був відсутній належним чином оформлений протокол розбіжностей, у зв'язку з чим позивач просив повторно направити вказаний протокол (том справи - 1, аркуш справи - 83).

Листом №23 від 09.02.2010 відповідачем було повторно надіслано на адресу позивача протокол розбіжностей (том справи - 1, аркуші справи - 164), але позивач листом №135 від 18.02.2010 (том справи - 1, аркуш справи - 85) повернув відповідачу протокол розбіжностей до договору №3-О/2010 від 01.01.2010, посилаючись на те, що відповідачем не було дотримано процедуру укладання договорів, визначену ст. 181 Господарського кодексу України, а саме порушено 20-тиденний строк направлення протоколу розбіжностей.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальний порядок укладання господарських договорів наведений в ст. 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач двічі направляв позивачу протокол розбіжностей до договору №3-О/2010 від 01.01.2010 в межах встановленого ст. 181 Господарського кодексу України 20-денного строку (листом від 22.01.2010 позивач направив на підписання проект договору, а листами від 28.01.2010 та від 09.02.2010 відповідач направляв протокол розбіжностей позивачу).

Натомість позивач, в порушення ст. 181 Господарського кодексу України, не розглянув протокол розбіжностей відповідача та не вжив жодних заходів щодо врегулювання цих розбіжностей, хоча останні стосувались таких істотних умов договору, як предмет договору, порядок здійснення розрахунків, строк дії договору, тощо.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів на підтвердження того, що позивачем вчинялись дії по врегулюванню розбіжностей щодо умов запропонованого ним договору ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

На виконання вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2011 у справі №54/169, зокрема, щодо необхідності з'ясування питання про те, чи були врегульовані сторонами розбіжності відносно умов договору в добровільному порядку, або проект договору оренди по неврегульованим питанням передавався на розгляд до суду, місцевий господарський суд витребував у сторін додаткові пояснення та докази.

В процесі судового розгляду було встановлено, що сторони не дійшли згоди по жодній з умов договору №3-О/2010 від 01.01.2010, на які посилався відповідач у протоколі розбіжностей і про що зробив відповідний напис на останньому аркуші договору. Доказів на підтвердження врегулювання спірних питань між сторонами у судовому порядку також не надано.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач користувався об'єктом оренди не може бути прийнято судом до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутній належним чином оформлений акт приймання-передачі виробничого майданчика в користування відповідачу саме за договором №3-О/2010 від 01.01.2010.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір №3-О/2010 від 01.01.2010 є неукладеним, тому в даному випадку відсутні підстави для стягнення орендних платежів за цим договором і нарахованих санкцій.

Твердження позивача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права також не приймаються судом до уваги, оскільки згідно з ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2012 у справі №54/169-4/641 - без змін.

2. Матеріали справи №54/169-4/641 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Новіков М.М.