Постанова

від 07.06.2012 по справі 5017/710/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р.Справа № 5017/710/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарях судового засідання Щербатюк О.В. та Ткачук Є. О.

за участю представників :

Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" -ОСОБА_1 (за дорученням),

Товариства з обмеженою відповідальністю „Гія" -Мігуненко О.О.(керівник),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гія" на рішення господарського суду Одеської області

від 18.04.2012 р. у справі № 5017/710/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гія"

про стягнення 7 744,53 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (далі позивач) 05.03.2012 року звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гія" (далі відповідач), в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 744,53 грн. та покласти на нього судові витрати Свої вимоги позивач мотивував тим, що у порушенням умов укладеного між „КП „Одесводоканал"( правонаступником якого є позивач) та відповідачем договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4726/3 від 01.09.2000 р. ,останній не сплатив за отримані послуги з водопостачання за період з 01.05.2010р. по 01.08.2011 і має зазначену заборгованість (а.с. 3).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.03.2012 р. і зобов'язано відповідача надати відзив на позов та докази сплати заборгованості (а.с.1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2012 р. розгляд справи було відкладено на 18.04.2012 р., у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та повторно зобов'язано відповідача надати відзив на позов та докази сплати заборгованості (а.с. 50).

Відповідач відзив на позовну заяву, доказів сплати заборгованості та будь-яких заперечень щодо відсутності заборгованості (її розміру) суду не надав, участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2012 р. (підписаним суддею Цісельським О.В. 23.04.2012 р.) позов задоволено у повному обсязі (а.с. 81 - 83).

Зазначене рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства, у добровільному порядку не оплатив суму заборгованості, що підвереджується належними доказами, і позивач був вимушений звернутись до господарського суду з відповідним позовом для захисту своїх порушених прав.

Не погоджуючись з винесеним рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати повністю, а у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначає, що господарський суд не звернув увагу на той факт, що відповідач не зміг забезпечити присутність свого представника у судовому засіданні, з поважних підстав, а саме хворобою директора; відсутністю належного повідомлення про судове засідання на 18.04.2012 р., а на попереднє засідання взагалі відсутні повідомлення про розгляд справи; позивач не надав екземпляр позовної заяви відповідачу; позивачем було невірно розрахована сума заборгованості .

До апеляційної скарги відповідач надав додаткові докази, а саме висновок за результатами експертної перевірки, акти та квитанції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.05.2012 р. о 11:30 год., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив суд залишити її без задоволення. а рішення місцевого суду без змін.

Фіксація судового засідання здійснювалось технічними засобами.

Колегія суддів відхилила клопотання скаржника (відповідача) про залучення до матеріалів справи доданих ним до скарги додаткових доказів: висновку за результатами експертної перевірки, актів та квитанцій, з огляду на наступне.

По-перше, наданий скаржником висновок наявний у справі, а тому немає необхідності залучати ще один його екземпляр.

По-друге, відповідач , який був повідомлений належним чином про розгляд справи (призначення до розгляду та відкладення розгляду) в суді першої інстанції мав реальну можливість, при наявності бажання, надати суду першої інстанції ці акти та квитанції, однак не здійснив цих дій. Доказів які б підтверджували поважність причин такого ненадання у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав, а саме лише в цьому випадку (наявності поважних причин), згідно ст.101 ГПК України апеляційна інстанція має право приймати додаткові докази.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих в судовому засіданні 29.05.2012р. просив задовольнити апеляційну скаргу на викладених у ній підставах.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 29.05.2012р вважав рішення законним і обґрунтованим та просив залишити скаргу без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 р. розгляд справи було відкладено на 07.06.2012р. об 11.00 та зобов'язано : сторони провести звірку взаєморозрахунків за спірний період та скласти за його результатами акт звірки;позивача надати докази , які підтверджують споживання води відповідачем за спірний період за кожний місяць окремо; відповідача надати докази здіснення оплати спожитої ним води за спірний період за кожний місяць окремо.

В судовому засіданні 07.06.2012р. здійснено заміну секретаря судового засідання з Щербатюк О.В. на секретаря судового засідання Ткачук Є. О.

Сторони надали суду акт звірки взаєморозрахунків.

Представник позивача надав суду витребувані судом докази, які підтверджують споживання води відповідачем за спірний період за кожний місяць окремо. З письмовими поясненнями щодо здійснених ним нарахувань.

Колегія суддів залучила акт та надані докази до матеріалів справи.

Відповідач не надав суду витребуваних доказів пославшись на те, що здіснення ним оплати за водокористування підтверджується складеним сторонами та наданим суду актом взаєморозрахунків.

У додаткових поясненнях наданих в судовому засіданні 07.06.2012р. сторони підтримали раніше висловлені ними позиції.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 07.06.2012р. оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, запереченнях на неї, дослідивши обставини справи, наявні у ній докази (в т.ч. надані суду апеляційної інстанції) , а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2000 р. між „КП „Одесводоканал", правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4726/3 (далі Договір). Крім того між сторонами було укладено додаткові угоди до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4726/3 від 01.11.2010р. від 27.10.2004 р. та від 20.10.2010р.

Згідно умов Договору позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги по водопостачанню та відведенню стічних вод, а відповідач оплачувати ці послуги.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по водопостачання за період з 01.05.2010р. по 01.08.2011р. посилаючись на те, що відповідач не здійснював платежів передбачених Договором і має заборгованість в сумі 7744.53 грн. , додавши до позову докази які підтверджують факт надання послуг та розрахунки заборгованості.

Відповідач, як зазначалось вище, відзив на позов суду першої інстанції та докази відсутності заборгованості не надав і місцевий суд, враховуючи викладені обставини, задовольнив позовні вимоги.

Скаржник в апеляційній скарзі, посилається на те, що він не міг забезпечити присутність свого представника у судовому засіданні з поважних причин ( хворобою директора ТОВ „Гія").

Статтею 33 ГПК України зазначено, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Колегія суддів ретельно дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що скаржник не надав доказів неможливості присутності у судовому засіданні свого представника та на надав ні клопотання, а ні лікарняного листа, який посвідчував би факт перебування директора ТОВ „Гія" на лікарняному, а відтак доводи скаржника про порушення його процесуальних права є необґрунтованими, не заслуговують на увагу і не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Також скаржник у скарзі посилається на те, що місцевий суд повідомив його в усній формі за декілька днів до розгляду справи по суті та про засідання яке відбулось раніше він взагалі не повідомлявся.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно та належним чином про день, час та місце був повідомлений місцевим судом, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Так з наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.03.2012 р., яким відповідачу направлялась копія ухвали про призначення справи до розгляду, вбачається, що відповідач отримав ухвалу 15.03.2012 р. (а.с.53), а засідання відбулось 30.03.2012 р., а з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.03.2012 р. яким відповідачу направлялась копія ухвали про відкладення розгляду, вбачається, що відповідач отримав ухвалу 07.04.2012 р., а засідання відбулось 18.04.2012р.(а.с.54).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів скаржника, оскільки вони спростовуються доказами наявними у матеріалах справи.

Оцінюючи посилання (доводи) скаржника (відповідача) у скарзі на те, що у порушення ст.56 ГПК України йому не надсилалась копія позову, судова колегія дійшла висновку, що вони є хибними, не можуть прийматись до уваги з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав суду першої інстанції, на підтвердження направлення ним відповідачу копії позову, фіскальний чек „Укрпошта" та опис вкладення з яких вбачається, що це поштове відправлення позивачем здійснювалось 05.03.2012р. (тобто в день подачі позову до суду) і адресовано відповідачу. Факт наявності зазначеного фіскального чеку та опису вкладення зі штемпелем поштового відділення, на думку судової колегії є належним, підтвердження здійснення поштового відправлення, що також визнається судовою практикою Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, тобто підтвердженням виконання позивачем вимог ст.56 ГПК України.

Слід зазначити, що відповідачем у порушення приписів ст.33 ГПК України не доведено, будь-якими належними та достатніми доказами, факту не отримання ним копії позову.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі посилається на той факт, що згідно висновку № 10-05-51-РМП-2708е від 29.10.2010 р. за результатами експертної перевірки, проведеної спеціалістами ДП „Одесастандартметрологія" лічильник холодної води № 09204803, встановлений у скаржника, був признаний, як такий, що не відповідає технічним стандартам, а відносна похибка перевищує допустиме значення при мінімальній провір очній витраті.

З огляду на це відповідач вважає, що позивач за період з 01.05.2010 р. до моменту заміни засобу обліку не мав права вимагати з нього плату за водокористування на підставі лічильника, який як встановлено експертом, був несправним та видавав несправні показники водокористування відповідача.

Згідно п.п. 2.3.12 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" від 27.07.2008 р. № 190 при виході лічильника з ладу, абонент, тобто скаржник, негайно повинен довести до відому службу „Одесводосбыт", у 3-й строк в присутності представника Водоканалу виконати власними силами та засобами роботи по його заміні на новий. Всі роботи, пов'язані з ремонтом мережі водопостачання, монтажем, демонтажем водоміру , реконструкцією водомірного вузла або водопровідного вводу виконуються тільки після повідомлення „Абонента" відповідних служб „Водоканалу" та тільки у присутності представника „Водоканалу". При не виконанні зазначених вимог, розрахунки за водокористування здійснюються за пропускною здатністю водопровідного вводу за 24 години на добу.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник 29.09.2010 р. направив до позивача лист вх. № 18371, яким останній був повідомлений про бажання демонтажу несправного лічильника.

18.10.2010 р. ТОВ "ІНФОКС" складено акт № 6498-Ти, в якому зазначено про демонтаж водоміру на експертизу БТ-45 № 09204803 Q= 00811 м3, пломба г/п І/09- ціла та складена у картону коробку, яка з усіх боків обклеєна скетчем та опломбована пломба ОД 51687 „ІНФОКС" непошкоджена. Пломбу знято в присутності представників СКВ.

Пунктом 5.24 „Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" від 27.07.2008 р. № 190 зазначено, якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.

Перевіривши наявні у справі надані позивачем докази, в тому числі суду апеляційної інстанції, щодо об'ємів спожитої відповідачем води, в тому числі з урахуванням часу виходу лічильника із ладу та здісненні на їх підставі розрахунки (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат підтверджених актом взаємозвірки наданого суду апеляційної інстанції) колегія суддів дійшла висновку, що ці розрахунки зроблено правильно з урахуванням Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" від 27.07.2008 р. № 190 та встановлених тарифів .

Скаржник у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав суду будь-яких доказів які б спростовували розрахунки та доводили їх помилковість, в тому числі за період коли було виявлено пошкодження лічильника.

Будь - яких доводив які б обґрунтовували вмотивованість невиконання ним умов договору щодо оплати за водокористування за спірний період у визначеному позивачем розмірі він не надав.

При цьому він послався лише на те, що оскільки лічильник було пошкоджено , і він потребляв в середньому менше води чим зазначив позивач та показував лічильник, а тому повинен розраховуватись з приблизного (середнього) посріблення води .

Викладене свідчить, що вся позиція відповідача (скаржника) зводиться до того , що він платить за водопостачання у тих розмірах як він вважає сам за потрібне, оскільки лічильник було пошкоджено і що показники лічильника, незважаючи на те, що пошкодження його мали короткочасний характер, хоча заборгованість нарахована за період 01.05.2010р. по 01.08.2011р., не повинні враховуватись взагалі.

Зазначена позиція ,як зазначалось вище, не підтверджена будь-якими доказами і не спростовує доводів та доказів позивача, а тому, на переконання колегії суддів, є хибною і не може бути підставою для скасування судового рішення.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість ,а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарсько-процесуального Кодексу України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2012 р. у справі № 5017/710/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гія" -без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.