Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а/0570/3474/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/3474/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 54 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 17.04.2012 року № 1), відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 12.03.2012 року № 1), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Гарантагро» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0000252320/0,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Гарантагро» (далі - ПП «Гарантагро», позивач) року звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0000252320/0, винесеним державною податковою інспекцією у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Волноваському районі, відповідач).

Дана адміністративна справа розглядалася раніше адміністративними судами, зокрема постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/4766/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року, відмовлено позивачу у задоволені позовних вимог. Вищим адміністративним судом України адміністративній справі присвоєно номер К/9991/52426/11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2012 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2011 року, і ухвалено направити адміністративну справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

У зазначеній ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.02.2012 року визначено, що судами першої та апеляційної інстанцій не було належним чином досліджено питання щодо умов поставки товару, зокрема щодо передачі товару від продавця до покупця, не з'ясовано, чи повинен був товар транспортуватися та на кого зі сторін договору покладено обов'язок з доставки товару.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 16.11.2010 року № 7507/23-30/34125281 про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 106 933,00 грн. за травень 2010 року та визнання нікчемним правочину від 14.05.2010 року між ПП «Гарантагро» та ТОВ «Шильда», оскільки здійснення господарської операції позивача з даним контрагентом підтверджено відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, а тому позивач у судовому порядку просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0000252320/0.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі і скасувати спірне рішення відповідача.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що позивачем в ході проведення перевірки не доведено факт придбання сировини у контрагента ТОВ «Шильда», відсутні товарно-транспортні накладні. Отже, правочин позивача з контрагентом не відповідає вимогам закону та не спричинив реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 181898 приватне підприємство «Гарантагро» зареєстроване як юридична особа 01.08.2006 року Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області за № 1 239 102 0000 000419. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 06.06.2008 року, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100120151 серії НБ № 032841, індивідуальний податковий номер - 341252805332. На податковому обліку ПП «Гарантагро» перебуває у ДПІ у Волноваському районі з 03.08.2006 року № 1583. Ідентифікаційний код юридичної особи - 34125281, місцезнаходження - 85700, Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Губенко, 1,1.

Відповідно до Довідки № 02-17/80 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ПП «Гарантагро» згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) має право на наступні види діяльності: «01.41.0 Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту», «51.90.0 Інші види оптової торгівлі», «01.11.0 Вирощування та технічних культур», «51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин», «52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, н.в.і.г.».

Свою діяльність ПП «Гарантагро» здійснює на підставі статуту, затвердженого протоколом № 1 від 25.07.2006 року загальних зборів засновників та зареєстрованого у Державному реєстраторі 01.08.2006 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у Волноваському районі в період з 15.11.2010 року по 15.11.2010 року проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Гарантагро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Шильда» (код за ЄДРПОУ 36982110, далі - ТОВ «Шильда») за травень 2010 року, про що складений акт від 16.11.2010 року № 7507/23-30/34125281 (далі - акт перевірки від 16.11.2010 року № 7507).

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Волноваському районі дійшла висновку щодо порушення ПП «Гарантагро»:

1) п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), яка підлягає сплаті у розмірі 106 933,00 грн. за травень 2010 року.

2) укладання ПП «Гарантагро» нікчемного правочину з ТОВ «Шильда» - угода № б/н від 14.05.2010 року, яка не спричинила реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Перевірка проведена на підставі:

- даних Системи автоматизованого співставлення по платнику ПДВ ТОВ «Шильда» щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень 2010 року;

- копій документів по взаємовідносинам з ТОВ «Шильда»;

- Довідки державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Київському районі м. Донецька) про неможливість проведення перевірки ТОВ «Шильда» з питань підтвердження податкового зобов'язання за травень 2010 року від 22.07.2010 року № 3351/15-2/32788754.

Отже, зі змісту акту перевірки від 16.11.2010 року № 7507 вбачається, що підставою для зазначеного висновку виступила відсутність у ТОВ «Шильда» задекларованого податкового зобов'язання по ПП «Гарантагро» за травень 2010 року, а також результати отриманої від ДПІ у Київському районі м. Донецька довідки від 22.07.2010 року № 3351/15-2/32788754.

Так, за результатами зазначеної довідки вбачається, що ТОВ «Шильда» подано останню податкову звітність (а саме: податковий розрахунок з комунального податку) за квітень 2010 року, декларації з ПДВ за квітень, травень 2010 року до ДПІ не надані. Крім того зазначено про відсутність інформації щодо власних фондів, чисельності працюючих. Також ТОВ «Шильда» не знаходиться за своєю юридичною адресою» згідно з актом перевірки щодо знаходження СГД за місцем реєстрації від 25.06.2010 року № 1946. При цьому, як вказано у довідці від 22.07.2010 року № 3351/15-2/32788754, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності і силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). У зв'язку з чим, на думку ДПІ, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Отже, на підставі зазначеного та з посиланням на статті 626, 626, 655, 656, 658, 901, 902, 908, 909, п. 1 ст. 215, 203, 228 Цивільного кодексу України, ДПІ у Волноваському районі у акті перевірки від 16.11.2010 року № 7507 зазначається, що ПП «Гарантагро» не доведено факт придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) у ТОВ «Шильда», а тому укладений правочин між цими підприємствами суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. За наслідками цього ПП «Гарантагро» в порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 106 933,00 грн. за травень 2010 року.

По результатам акту перевірки від 16.11.2010 року № 7507 ДПІ у Волноваському районі прийняте податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року № 0000252320/0 про збільшення ПП «Гарантагро» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 106 933,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 467,00 грн. (всього - 160 400,00 грн.).

Судом встановлено, що між ТОВ «Шильда» (продавець) та ПП «Гарантагро» (покупець) укладений договір купівлі-продажу від 14.05.2010 року № б/н про постачання товару, номенклатура та вартість якого узгоджується сторонами та вказується у специфікаціях, які є додатками до цього договору. Постачання товару відбувається за рахунок постачальника. Товар вважається переданим після підписання сторонами товарної накладної або акту приймання-передачі товару. Строк дії цього договору - з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх обов'язків або письмової додаткової угоди про припинення таких обов'язків.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.05.2012 року серії АЗ № 081126 державна реєстрація ТОВ «Шильда» проведена 01.08.2006 року, стан юридичної особи - зареєстровано, ідентифікаційний код юридичної особи - 34125281, місцезнаходження - 85700, АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 44).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.05.2012 року серії АЗ № 081125 державна реєстрація ТОВ «Шильда» проведена 24.02.2010 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 36982110, місцезнаходження - 83108, Донецька область, м. Донецьк, Київський район, проспект Партизанський, буд. 1А. ТОВ «Шильда» знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. У графі «Дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, назва органу, що прийняв рішення щодо визнання її банкрутом» зазначено (пряма мова): «21.02.2012, 21.02.2012, 45/91 б, Господарський суд Донецької області».

Правовідносини за наведеним вище договором відбулися у травні 2010 року, отже вбачається, що ТОВ «Шильда» у цьому періоді було діючим підприємством.

З матеріалів справи також встановлено, що ПП «Гарантагро» має Ліцензію (серія АВ № 230367), виданою Міністерством аграрної політики України 03.11.2006 року на підставі рішення від 02.11.2006 року № 640 на здійснення виду діяльності: «Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)». Строк дії Ліцензії - з 03.11.2006 року по 03.11.2011 року (т.1 а.с. 44).

Згідно податковій звітності за формою 1-ДФ, у спірному періоді на ПП «Гарантагро» працювало 5 осіб, у тому числі: 2 особи у штаті, 3 особи - за сумісництвом (т.1 а.с. 33-36).

Також позивач має власні транспортні засоби, такі як: автомобіль ВАЗ 210934, ВАЗ 21099420 ЦК. Складські приміщення, де зберігаються придбані у постачальників товари, ПП «Гарантагро» орендує у наступних підприємств:

- акціонерного товариства закритого типу «Екопрод» на підставі договору від 02.01.2007 року № б/н. Площа орендованого складського приміщення становить 10 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Шевцової, буд. 11А, а також придатного для зберігання засобів захисту рослин. Вартість оренди складає 100, 00 грн. на місяць;

- акціонерного товариства закритого типу «Екопрод А.Т.» на підставі договору від 01.12.2010 року № б/н. Площа орендованого складського приміщення становить 10 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Шевцової, буд. 11А, а також придатного для зберігання засобів захисту рослин. Вартість оренди складає 100, 00 грн. на місяць.

На виконання умов договору від 14.05.2010 року № б/н ТОВ «Шильда» протягом травня поставлено ПП «Гарантагро» пестициди (каліпсо, актара, мілагро) на суму 641 599,80 грн. (у тому числі. ПДВ у розмірі 106 933,30 грн.), на що продавцем виписана податкова накладна від 14.05.2010 року № 140515 та видаткова накладна від 14.05.2010 року № 140515. Наведену суму позивачем відображено у Реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2010 року та віднесено до податкового кредиту травня 2010 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року від 21.06.2010 року «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

На зазначені пестициди в матеріалах справи містяться сертифікати якості (т. 1, а.с. 27-29).

Також з матеріалів справи вбачається, що на отримання зазначених пестицидів ПП «Гаранагро» 14.05.2010 року виписана довіреність на директора підприємства ОСОБА_4 (т.1 а.с. 64).

Оплата за отриманий товар здійснена наступним чином: ТОВ «Шильда» відступлено право вимоги грошових коштів з позивача за договором від 14.05.2010 року № б/н приватному підприємству «ВКФ «Укрпромснаб», про що свідчить повідомлення про відступлення права вимоги від 14.08.2010 року (т.2 а.с. 24). Приймаючи до уваги юридичний факт відступлення права вимоги, позивачем здійснено на користь приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» сплату грошових коштів у виконання наведеного договору у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.11.2010 року № 174 на суму 200 000,00 грн., від 17.11.2010 року № 182 на суму 50 000,00 грн., від 26.11.2010 року № 185 на суму 50 000,00 грн., від 08.12.2010 року № 198 на суму 200 000,00 грн., від 22.12.2010 року № 218 на суму 100 000,00 грн., від 24.01.2011 року № 1 на суму 50 000,00 грн.

Придбаний за договором від 14.05.2010 року № б/н товар (каліпсо, актара, мілагро) оприбуткований на складі, що підтверджено витягами з детального руху товару по складу по кожному виду пестицидів окремо за період з 01.05.2006 року по 30.04.2012 року (т.2 а.с. 14-17).

З вказаних витягів вбачається, що постачальниками позивача виступали:

- Мілагро: товариство з обмеженою відповідальністю «Рослинний рай», ТОВ «Шильда»;

- Актара: товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Комм стар», товариство з обмеженою відповідальністю «Мицар», ТОВ «Шильда».

В подальшому позивачем реалізовано актару наступним покупцям: акціонерному товариству закритого типу «Екопрод А.Т.», товариству з обмеженою відповідальністю «Валерьяновська», Асоціації фермерів «Агросервіс», товариству з обмеженою відповідальністю «Золоті пруди», приватному акціонерному товариству «Екопрод».

Постачальником Каліпсо є ТОВ «Шильда». Товар на день розгляду даної адміністративної справи позивачем не реалізований, та зберігається на складі.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що товар: Мілагро у кількості 80 л., та Актара у кількості 84,25 кг., що реалізовані ПП «Гарантагро» покупцю -товариству «Екопрод А.Т.» 10.05.2010 року є тим самим товаром, що по прибутковим документам придбаний у ТОВ «Шильда» 14.05.2010 року, тобто, товар отриманий раніше на чотири дні, чим оформлені документи на здійснення господарської діяльності (договір постачання від 14.05.2010 року, видаткова накладна від 10.05.2010 року № 25, тощо). Таким чином, за висновком відповідача ці обставини побічно підтверджують результати акту перевірки від 16.11.2010 року № 7507, що фактично відбулася безтоварна господарська операція.

Як слідує з пояснень головного бухгалтера ПП «Гарантагро» ОСОБА_5, допитаної судом у якості свідка, з ТОВ «Шильда» проводилася попередня усна домовленість по придбанню пестицидів та оговорено умови поставки. Отже, за такими умовами спірний товар був поставлений ТОВ «Шильда» на склад ПП «Гарантагро» раніше на чотири дні, чим відбулося підписання договору. Фактичне отримання зазначених пестицидів оформлено податковою накладною та видатковою накладною, а також проведено у бухгалтерському обліку та відображено у податковому обліку у реально здійснений період.

Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 договору купівлі-продажу, укладеному ПП «Гарантагро» з ТОВ «Шильда» 14.05.2010 року, поставки товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту встановлення домовленості, та товар вважається переданим з моменту підписання сторонами товарної накладної або акту приймання-передачі.

В ході розгляду судового розгляду встановлено, що домовленість про умови договору узгоджувалися позивачем та його контрагентом (постачальником) завчасно, до укладення договору у письмовій формі.

З огляду на таке суд дійшов висновку, що умови договору не суперечать реальному виконанню купівлі-продажу пестицидів. При цьому, діючим приватним законодавством не встановлено заборони на прийняття товару без укладення договору у письмовій формі, тому суд не приймає доводи відповідача щодо безтоварності поставки, оскільки юридичний факт такої поставки не підтверджено ним документально. Крім того, наведені обставини не зазначені у акті перевірки від 16.11.2010 року № 7507, отже, не розглядалося та не досліджувалося в ході проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Гарантагро».

В матеріалах справи наявні письмові пояснення, надані покупцями пестицидів: акціонерне товариство закритого типу «Екопрод А.Т.», товариство з обмеженою відповідальністю «Валерьяновське», Асоціація фермерів «Агросервіс», товариство з обмеженою відповідальністю «Золоті пруди», приватне акціонерне товариство «Екопрод», у яких ці підприємства-покупці підтверджують факт придбання у ПП «Гарантагро» пестицидів, його оплату, якими документами це оформлено, зазначено яким автомобільним транспортом ці пестициди були доставлені від ПП «Гарантагро», вказані марки автомобілів, їх номери, прізвища водіїв, а також яким чином цей товар був використаний у господарській діяльності (т.2 а.с. 63-100). Тобто, матеріалами справи підтверджено факт поставки товару позивачем його контрагентам-покупцям, отже, підтверджено наявність цього товару взагалі, його кількість та транспортування.

Щодо питання про транспортування пестицидів від ТОВ «Шильда» до ПП «Гарантагро», то як вже було зазначено вище за текстом цієї постанови, згідно п. 3.2 договору купівлі-продажу від 14.05.2010 року вид транспорту, транспортні витрати здійснюються за рахунок ТОВ «Шильда», а тому, як слідує з пояснень позивача, перевезення товару на склад організоване продавцем - тобто ТОВ «Шильда».

У судовому засіданні представник відповідача також зазначено, що підставою для висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту в сумі 106 933,30 грн. виступило (окрім зазначеної) не декларування ТОВ «Шильда» податкових зобов'язань по ПП «Гарантагро», посилаючись саме на базу співставлення (програмне забезпечення «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»).

Суд не приймає посилань відповідача на дані програмного забезпечення, на підставі якого зроблений висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами.

Систему автоматизованого співставлення ПЗ та ПК розроблено Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації Державної податкової служби (ДПС) з метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.08 № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» та на виконання Закону України «Про податок на додану вартість», наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» та Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, який затверджено наказом ДПА України від 18.04.08 № 266 (далі - Наказ ДПА України № 266).

Порядок дій підрозділів податкових органів з використання системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК визначається саме Методичними рекомендаціями, що затверджені Наказом ДПА України № 266.

При цьому, у відповідності до листа Міністерства юстиції України від 18.06.2009 року № 1072-09-24 «Про незаконність наказу ДПАУ від 18.04.2008 р. № 266 щодо розшифровки ПЗ та ПК з ПДВ у розрізі контрагентів» вбачається про відмову у державній реєстрації цього наказу, а також, що за результатами його (наказу ДПА України № 266) перегляду Міністерством юстиції України встановлено що норми цього наказу фактично призводять до юридичних наслідків, пов'язаних із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій до платника податку, та, відповідно, зачіпає його права та законні інтереси, а тому запропоновано Державній податковій адміністрації України скасувати зазначений наказ, або у разі необхідності та за наявності повноважень затвердити новий нормативно-правовий акт із зазначеного питання або внести зміни до відповідних нормативно-правових актів ДПА України та подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції в установленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що наказ ДПА України № 266 не скасований, а також, до відповідних нормативних актів зміни не внесені.

Факт порушення постачальником своїх податкових обов'язків сам по собі не є доказом, що платник податків (ПП «Гарантагро») отримав необґрунтовану податкову вигоду.

З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків ДПІ у Волноваському районі щодо порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки від 16.11.2010 року № 7507/23-30/34125281 у зв'язку з відсутністю даних про декларування податкового зобов'язання ТОВ «Шильда» у жовтні 2010 року в системі автоматизованого співставлення ПЗ та ПК.

Згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного у момент виникнення спірних відносин), яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Так, в тому числі у рішеннях: від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених документів первинного бухгалтерського обліку та податкових накладних, виданих йому підприємствами-контрагентами.

З урахуванням наведених доводів та обставин суд дійшов висновку, що ПП «Гарантагро» правомірно сформовано податковий кредит по наведеним вище контрагентам, а тому податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0000252320/0 про збільшення позивачу податкового зобов'язання на 106 933,00 та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53 467,00 грн. не ґрунтується на нормах законодавства та підлягає скасуванню в цієї частині.

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне відмітити, що ДПІ у Волноваському районі не наведено обставин, що б свідчили про те, що зміст вказаних правочинів суперечить Цивільному кодексу України, чи іншим актам цивільного або публічного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення хоча б одного з учасників описуваних правочинів не є вільним та не відповідає його внутрішній волі, правочини не вчинено у формі встановленій законом та, що ці правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Більш того, як встановлено судом до перевірки були наданні всі первинні документи, що свідчать про фактичне здійснення відповідних господарських операцій, його транспортування та підтверджують використання спірного товару.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 (цей наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41, проте, чинного на момент виникнення спірних відносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи. Не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність зустрічної перевірки, не декларування податкових зобов'язань постачальниками, тощо.

Дослідження документообігу передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.): контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них (здійснювати аналіз істотних та інших умов договору відповідно до діючого законодавства); додаткові угоди що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (у даному випадку - видаткові накладні або акти приймання-передачі товару), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; документи, що підтверджують повноваження осіб підписувати вищевказані документи на момент їх укладання (наприклад, угода, наказ, реєстраційні і дозвільні документи).

Здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини укладені ПП «Гарантагро» з контрагентами (як постачальником ТОВ «Шильда», так і з покупцями) набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані. При цьому, як вже зазначалось вище за текстом цієї постанови, ці документи не викликали сумнів у відповідача.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та необґрунтовано, не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 3 гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства «Гарантагро» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0000252320/0 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби від 25.11.2010 року № 0000252320/0 про збільшення ПП «Гарантагро» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 106 933,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 467,00 грн. (всього - 160 400,00 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Гарантагро» (ідентифікаційний код - 34125281, індивідуальний податковий номер - 341252805332, місцезнаходження - 85700, Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Губенко, 1,1) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 30 травня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 4 червня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.