Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а/1270/3438/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3438/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі: Захаровій Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - МПП «Іскандер»: ОСОБА_1 (наказ № 1-12/05 від 30.12.2005),

відповідача - ДПІ у Артемівському районі м. Луганська

Луганської області Державної податкової служби: ОСОБА_2 (довір. № 541/9/10-000 від 20.03.2012, дійсна до 31.12.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малого приватного підприємства «Іскандер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинними висновків акту від 10.04.2012 № 131/22300/23472291, визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 23.04.2012 № 0000232320 та скасування сплати грошових зобов'язань,-

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Малого приватного підприємства «Іскандер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинними висновків акту від 10.04.2012 № 131/22300/23472291, визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 23.04.2012 № 0000232320 та скасування сплати грошових зобов'язань за основним платежем у розмірі 2 583,33грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, на підставі наказу, було прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки МПП «Іскандер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011.

В ході перевірки працівниками податкової інспекції були виявлені порушення вимог ст. ст. 198, 200 Податкового кодексу України. За результатами перевірки складено акт та винесено податкове повідомлення - рішення № 0000232320 від 23.04.2012, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2584,33 грн., з яких за основним платежем - 2583,33 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн. Із зазначеним рішенням позивач не погоджується у зв'язку з тим, що для транспортування товару, який позивач придбав у ТОВ «Оріал», використовувався особистий транспорт директора МПП «Іскандер» ОСОБА_1, а тому оформлення товаротранспортної накладної в такій ситуації не є обов'язковою вимогою. Крім того позивач зазначає, що відповідачу були пред'явлені рахунки - фактури від 25.05.2011 № 511 та від 30.06.2011 № 777, крім того ОСОБА_1 для отримання товару від МПП «Іскандер» були надані відповідні довіреності, про факт передачі товару свідчать видаткові накладні. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов та пояснив, що на підставі наказу № 102 від 02.04.2012 та направлення № 74 від 02.04.2012 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011. За результатами перевірки було складено акт, яким зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, а саме - позивачем було занижено податок на додану вартість в загальній сумі 2583,33 грн. Як зазначає відповідач, між позивачем та ТОВ «Оріал» укладено договір, відповідно до якого ТОВ «Оріал» зобов'язувався постачати товар МПП «Іскандер». Іншого письмового документу щодо зміни умов договору до перевірки надано не було. Крім того, перевіркою також встановлено порушення вимог порядку заповнення податкової накладної, а саме - в наданих перевіряючим накладних не зазначено дати видачі, ким видано, а також не надано товаротранспортні накладні та будь - які інші докази, що підтверджують поставку товару. Вважав, що доказів реальності виконання договору та постачання товарів позивачем не надано. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - МПП «Іскандер» зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.08.1995 за № 13821200000005677 (а. с. 8), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби.

Відповідно до свідоцтва № 12330093 від 02.12.2010 позивач є платником єдиного податку (а. с. 9). 04.07.1995 МПП «Іскандер» зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 17023633 (а. с. 10).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

1 січня 2011 набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків і зборів, що стягуються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як було встановлено в судовому засідання та підтверджено матеріалами справи у період з 03.04.2012 по 06.04.2012 спеціалістами ДПІ у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, на підставі наказу ДПІ у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 02.04.2012 № 102 (а. с. 12) та направлення від 02.04.2012 № 74 (а. с. 13) проводилася позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011. Наказ на проведення зазначеної перевірки та повідомлення на проведення перевірки були вручені особисто уповноваженій особі підприємства 03.04.2012, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

За результатами перевірки 10.04.2012 складено акт № 131/22300/23472291 (а. с. 14-25), згідно якого виявлені порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, всього на суму 2583,33 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000232320 від 23.04.2012 (а. с. 47), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2584,33 грн., з яких за основним платежем - 2583,33 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Відповідно до ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином із системного аналізу податкового законодавства випливає, що Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта господарювання.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки акт перевірки від 10.04.2012 року №131/22300/23472291 не породжує для позивача певних правових наслідків, так само, як і висновки цього акту не є обов`язковими для позивача, права та обов`язки для позивача створює тільки податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі висновків акту та також оскаржено позивачем, суд вважає вимогу позивача про визнання нечинними висновків зазначеного акту безпідставною.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинними висновків акту від 10.04.2012 № 131/22300/23472291 слід відмовити.

Що стосується іншої позовної вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 № 0000232320 та скасування сплати грошових зобов'язань за основним платежем 2583,33 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн., то суд виходить з наступного.

Визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів передбачено главою 4 Податкового кодексу, зокрема у п.54.3 ст.54 зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позапланова документальна виїзна перевірка позивача МПП «Іскандер» була проведена з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» за період з 01.04.11 по 30.06.11.

Перевіркою встановлено, що між МПП «Іскандер» (Покупець) та ТОВ «Оріал» (Продавець) укладено договір від 24.05.2011 року №15 на поставку товару, асортиментний перелік та обсяг якого визначається в заявці Покупця та вказується в накладних.

На виконання умов вище визначеного договору ТОВ «Оріал» були виписані видаткові та податкові накладні на двигун електричний ЕС 6.5/7.5/28, головку блоку цил. на суму 8000,00 у тому числі ПДВ 1333,55 - видаткова накладна №511 від 25.05.11 та податкова накладна №511 від 25.05.11 та на шину мас. 630/220-480 СБ, вал вихідний СБ на суму 7500,00грн. у тому числі ПДВ 1250,00грн. - видаткова накладна №777 від 30.06.11, податкова накладна №777 від 30.06.11р.

Зазначені податкові накладні відображені у реєстрі триманих податкових накладних за ІІ кВ. 2011 року.

За зазначеною угодою позивач сформував податковий кредит від ТОВ «Оріал» в сумі 2583,33грн.

Відповідач вважає, що позивачем порушено порядок оформлення первинних бухгалтерських документів, які повинні фіксувати факт здійснення господарської операції та повинні бути підставою для ведення податкового обліку, оскільки до перевірки не надано товар-транспортних накладних. Відповідач вважає, що за відсутності зазначених документів неможливо підтвердити реальність поставки товару замовнику, а тому зробив висновок про заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 2583,33грн.

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000232320 від 23.04.2012 (а. с. 47), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2584,33 грн., з яких за основним платежем (збільшення або зменшення суми грошового зобов'язання) - 2583,33 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Суд не може погодитись із зазначеним твердженням відповідача з огляду на наступне.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, із аналізу норм податкового законодавства випливає, що податкова накладна є саме тим документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, і якщо МПП «Іскандер» виконало всі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, то воно має право на формування податкового кредиту.

Матеріалами справи, а саме відповідними бухгалтерськими та податковими документами, договором купівлі - продажу, актами приймання - передачі товару, платіжними дорученнями та отриманими від ТОВ «Оріал» податковими та видатковими накладними, підтверджено, що поставка товару мала реальний характер.

Суд не приймає доводи відповідача щодо необхідності мати товаротранспортні накладні для підтвердження реальності поставки товару замовнику, оскільки у зазначеному випадку кількість, об'єм та якість товару (один двигун електричний, головка блоку, шина та вал) не потребують додаткових зусиль та окремого транспорту для здійснення його транспортування.

Суд вважає доведеним позивачем той факт, що поставку товару від постачальника він здійснив своїм транспортом, а тому відсутність товаротранспортної накладної не може слугувати беззаперечним доказом відсутності здійснення господарської операції.

За таких обставин суд вважає висновки відповідача щодо порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України та заниження податку на додану вартість у сумі 2 583,33грн. хибним та таким, що не дає права на донарахування зазначеного податку контролюючим органом.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як вбачається із позову позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 № 0000232320 та скасувати сплату грошових зобов'язань за основним платежем 2583,33 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Виходячи із змісту позовних вимог суд вважає вимогу позивача про скасування сплати грошових зобов'язань, за основним платежем 2583,33 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн. як вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення, яким встановлено зазначені зобов'язання.

Враховуючи те, що нечинним може бути визнано тільки правовий акт, а податкове повідомлення-рішення не є правовим актом, а є актом індивідуальної дії, то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 № 0000232320 неправомірним та скасувати його.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачені ним судові витрати у розмірі 53,65 грн. відповідно до частки задоволених позовних вимог.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства «Іскандер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинними висновків акту від 10.04.2012 № 131/22300/23472291, визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 23.04.2012 № 0000232320 та скасування сплати грошових зобов'язань за основним платежем у розмірі 2 583,33грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00грн. задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 № 0000232320 про застосування до Малого приватного підприємства «Іскандер» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2584,33 грн., з яких за основним платежем - 2583,33 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства «Іскандер» (код ЄДРПОУ 23472291) судовий збір в сумі 53,65 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 28 травня 2012 року.

СуддяВ.В. Матвєєва