Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а/1270/741/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2012 року Справа № 2а/1270/741/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Білоконь Д.І.

за участю

представників позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 20.01.2012 №19/01),

ОСОБА_2 (довіреність від 19.01.2012 №19/1/01),

представника відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 30.12.2011 №1/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецометех» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0000192320/0, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області державної податкової служби про визнання недійсним та скасування наказу №1077 від 07.06.2011 про призначення документальної позапланової перевірки, визнання незаконними дій щодо проведення документальної позапланової перевірки перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0000192320/0, визнання неправомірними дій щодо визнання операцій між ТОВ «Спецомотех» та контрагентами по виконанню будівельних, підрядних робіт та надання послуг по роботі транспорту (механізмів) у березні 2011 року такими, що суперечать інтересам держави, суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними і не створюють юридичних наслідків.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування наказу №1077 від 07.06.2011 про призначення документальної позапланової перевірки, визнання незаконними дій щодо проведення документальної позапланової перевірки перевірки, визнання неправомірними дій щодо визнання операцій між ТОВ «Спецомотех» та контрагентами по виконанню будівельних, підрядних робіт та надання послуг по роботі транспорту (механізмів) у березні 2011 року такими, що суперечать інтересам держави, суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, - залишено без розгляду за пропущенням строку звернення до суду з зазначеними позовними вимогами. Адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0000192320/0 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження в адміністративній справі №2а/1270/741/2012 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0000192320/0.

Ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 про залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування наказу №1077 від 07.06.2011 про призначення документальної позапланової перевірки, визнання незаконними дій щодо проведення документальної позапланової перевірки перевірки, визнання неправомірними дій щодо визнання операцій між ТОВ «Спецомотех» та контрагентами по виконанню будівельних, підрядних робіт та надання послуг по роботі транспорту (механізмів) у березні 2011 року такими, що суперечать інтересам держави, суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, у встановленому законом порядку не оскаржена та є такою, що набрала законної сили.

В обґрунтування позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що Ленінською МДПІ у м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Спецомотех» з питань правомірності нараху вання податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт №405/23/34696655 від 22.06.2011.

Перевіркою встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит в періоді, що перевірявся, на загальну суму 579 571,00 грн.

Висновки Ленінської МДПІ у м. Луганську засновані на тому, що контрагентом ТОВ «Спецомотех» - TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект», по операціях з якими сформовано податковий кредит спірного періоду, були порушені їх податкові зобов'язання, приписи господарського та цивільного законодавства. Отже, ТОВ «Спецомотех» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 579571,00 грн. внаслідок укладення з TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект» нікчемних правочинів, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 579571,00 грн., у тому числі за березень 2011 року.

На підставі акту перевірки №405/23/34696655 від 22.06.2011 Ленінською МДПІ у м.Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0000192320/0, згідно якого ТОВ «Спецомотех» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 724 463,75 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, вказує на те, що TOB «Спецомотех» мав можливість здійснення господарських операцій з ураху ванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно не обхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг. Реальність здійснення TOB «Спецомотех» госпо дарських операцій підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Висновки про порушення підприємством вимог податкового законо давства, про завищення податкового кредиту з ПДВ, про неможливість здійснення господарської дія льності із-за нібито відсутності необхідних ресурсів, не відповідають фак тичним обставинам справи, не підтверджується жодними доказами з боку податкової інспекції та спростовуються первинними документами.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позові, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі №2а/1270/741/2012 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, - Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м.Луганську змінено на Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що у судовому засіданні 04 травня 2012 року подав письмові заперечення, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (Т.2 а.с. 86-90). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Ленінською МДГП згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 1077 від 07.06.2011 проведена позапланова невиїзна перевірка TOB «Спецомотех» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.03.2011 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення TOB «Спецомотех» п. 185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 579 571 грн.

Також за наслідками перевірки зроблено висновок, що договір, укладений між TOB «Спецомотех» та TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект» суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та показники стосовно цього договору підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

Операції між TOB «Спецомотех» та TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект» по виконанню будівельних, підрядних робіт та постачанню будівельних матеріалів у березні 2011 року суперечать інтересам державі, суспільства, порушують публічний порядок, а отже, відповідно до ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 цього ж кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, у зв'язку з чим TOB «Спецомотех» порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3, 198.4, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. За рахунок зазначених порушень за результатами перевірки донараховано податок на додану вартість за березень 2011 року у сумі 579 571 грн.

Відповідач зазначає, що TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект» не має необхідних ресурсів для виконання робіт за укладеними договорами з ТОВ «Спецомотех». Згідно довідки форми 1 ДФ від 05.05.2011р. за №57073 у І кварталі 2011 на підприємстві працювало 9 осіб у штаті, які, враховуючи загальний обсяг оподатковуваних операцій, не могли здійснювати такий обсяг роботи. За даними декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року ознаки господарської діяльності відсутні. До декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року додаток К1/1 не надавався. Зазначення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» в декларації відсутні.

Згідно умов договору надання послуг по роботі транспорту (механізмів) TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект» зобов'язується за плату надавати TOB «Спецомотех» послуги по роботі механізмів на об'єкті будівництва замовника, а саме екскаватору гусеничного марки JCB JS220. Так як в договорі не вказано державного номеру транспорту, то неможливо визначити його належність до підприємств. Крім того, за даними декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року ознаки господарської діяльності відсутні, додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року не надавався, значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» в декларації відсутні. Отже, послуги TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект» по роботі транспорту (механізмів) не надавались.

Враховуючи вищевикладене, TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект» фактично не могло виконати обсяг робіт за угодами, що свідчить про їх укладання без мети реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим не може визнаватися право TOB «Спецомотех» на віднесення до складу податкового кредиту витрат пов'язаних з виконанням будівельних робіт по господарським операціям з TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект».

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення аналогічні викладеним в запереченні, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» (ідентифікаційний код 34696655) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 13 листопада 2006 року, про що свідчить довідка АА №434456 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Т. 1 а.с. 14).

Як платник податків Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» перебуває на обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу від 07 червня 2011 року № 1077 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларація з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, за результати якої оформлено акт від 22 червня 2011 року № 405/23-34696655 (Т.1 а.с. 17, 20-30).

За висновками акту від 22 червня 2011 року № 405/23-34696655 встановлено порушення ТОВ «Спецомотех» п.3 ст.5 Господарського кодексу України, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 завищено податковий кредит у сумі 579 571 грн. ТОВ «Спецомотех» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 579571 грн., внаслідок укладення з ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект» нікчемних правочинів, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 579571 грн., у тому числі за березень 2011 року заниження на суму 579571 грн.

Висновок Ленінської МДПІ у м.Луганську грунтується на тому, що договір, укладений між TOB «Спецомотех» та TOB «Монтаж-Демонтаж-Проект» суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та показники стосовно цього договору підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

На підставі акта від 22 червня 2011 року №405/23/34696655 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, згідно з ст. 3, ст. 6, ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями та згідно абз. 1 п.123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2011 року №0000192320/0 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 579 571,00 грн.(Т.1 а.с. 36).

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську від 14.07.2011 №0000192320/0 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 579 571,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» (підрядник) та Новоайдарським районним центром зайнятості (замовник) укладений договір №21/01 - 52 від 28.03.2011 про виконання капітального ремонту Новоайдарського районного центру зайнятості (Т.1 а.с.99-102).

В рамках здійснення господарсько-правових відносин за договором №21/01 - 52 від 28.03.2011 про виконання капітального ремонту між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» та Новоайдарським районним центром зайнятості складена довідка про вартість виконаних робіт та витрат за травень 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, підсумкова відомость ресурсів, локальний кошторис № 2-1-1 на ремонтні роботи (Т.1 а. с. 69-96).

За договором №21/01 - 52 від 28.03.2011 позивач отримав податкові накладні від 17.05.2011 на суму 245333,67 грн., в тому числі ПДВ 49066,00 грн (Т.1 а.с.97-98).

09.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» та Луганським обласним центром зайнятості укладений договір №30/10 -62 на виконання підрядних робіт з будівництва Міловського районного центру зайнятості, та укладені додаткові угоди до цього ж договору №1 від 24.06.2011, №2 від 02.08.2011, №3 від 26.09.2011, №4 від 07.10.2011, №5 від 21.11.2011, №6 від 28.11.2011 (Т.1, а.с.117-128).

Також, 20.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» та Луганським обласним центром зайнятості укладений договір №30/10 -760 на виконання підрядних робіт з реконструкції адміністративної будівлі Краснолуцького центру зайнятості, та укладені додаткові угоди до цього ж договору №1 від 04.01.2011, №2 від 24.01.2011, №3 від 23.05.2011, №4 від 24.06.2011, №5 від 25.07.2011(Т.1 а.с.153-161).

За зазначеними договорами виконання підрядних робіт №30/10 -62 від 09.03.2011 та від 20.09.2010 №30/10 -760 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» та Луганським обласним центром зайнятості складений протокол погодження договірної ціни, затверджений та підписаний сторонами угоди план річного фінансування, складені довідки про вартість виконаних ремонтних робіт за квітень і травень 2011 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень і травень 2011 року, підсумкові відомісті ресурсів, локальні кошториси № 2-1-1 на ремонтні роботи виписані податкові накладні (Т.1 а.с.103-116, 129-132, 141-152).

Оплата виконаних позивачем ремонтних робіт підтверджена платіжними дорученнями (Т.1 а.с.162-163).

Судом встановлено, що виконання ремонтних (будівельних) робіт здійснювалося субпідрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» за договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» (генпідрядником):

- договір субпідряду №281/03-11 від 28.03.2011 про виконання капітального ремонту Новоайдарського районного центру зайнятості (Т.1 а.с.186-188);

- договір №041/01 від 04.01.2011 про виконання підрядних робіт з реконструкції адміністративної будівлі Краснолуцького центру зайнятості (Т.2 а.с.13-16);

- договір №101/03 від 10.03.2011 виконання субпідрядних робіт з будівництва Міловського районного центру зайнятості (Т.2 а.с.64-67);

Обставини фактичного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» робіт, обумовлених зазначеними договорами, підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, підсумковою відомостю ресурсів з капітального ремонту Новоайдарського районного центру зайнятості та розрахунком загальновиробничих витрат локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи за березень 2011 року, договорами та актами приймання передачі про надання послуг по роботі транспорту, податковими накладними (Т.1 а.с.165-196, Т.2 а.с.1-12, Т.2 17-63).

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» зареєстроване в якості юридичної особи, має свідоцтво платника ПДВ та ліцензію на здійснення будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) (Т.2 а.с.114-119).

Посилання відповідача на договір надання послуг по роботі транспорту (механізмів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» від 03.03.2011, згідно умов яких ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект» надає ТОВ «Спецомотех» послуги по роботі екскаватору гусеничного марки JCB JS220, та твердження про відсутність у договорі зазначення державного номеру транспорту, що унеможливлює встановити його належність підприємству, судом не приймаються, оскільки договор від 03.03.2011 про надання послуг по роботі транспорту (механізмів) - екскаватору гусеничного марки JCB JS220 укладений між ТОВ «Будмайстер», який є замовником послуг та ТОВ «Спецомотех» (виконавець послуг) (Т.2 а.с.122).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у березні 2011 року по фінансово-господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект», з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер виконаних ремонтних робіт з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях із Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем на 579 571,00 грн.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 травня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецометех» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0000192320/0, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську від 14.07.2011 №0000192320/0 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» суми грошового зобов'язання зподатку на додану вартість на суму 579 571,00 грн (пятсот.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецомотех» (ідентифікаційний код 34696655, місцезнаходження: м.Луганськ, вул. 2га Свєрдлова, 3А) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складений та підписаний 25 травня 2012 року.

СуддяО.В. Захарова