Постанова

від 05.06.2012 по справі 2а/1270/3388/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3388/2012

Луганський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Островської О.П.

при секретарі Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2012 року №0000528012, -

Встановив:

У квітні 2012 року позивач ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» звернувся до суду з позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, в якому послався, що відповідачем з 07.12.2011 року по 09.12.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за серпень 2011р., про що відповідачем складений акт від 09.12.2011р. №520/08-2/31443937. В Акті перевірки відповідач вказав на порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, ч. «а» п. 198.1 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні в серпні 2011р. господарських операцій з ТОВ «Татенерго» та ТОВ ТБ «Техенергоснаб» і на цій підставі винесене податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011р. №0002628012 про донарахування ПДВ у сумі 212 014,50 грн., з яких 141 343,00 грн. - основний платіж, 70 671,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. ТОВ «ЛЕО» оскаржило назване податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби в Луганській області. За результатами розгляду первинної скарги позивача від 05.01.2012р. №01-32/2/8 ДПС прийняла рішення від 05.03.2012р. №2497/10-408, яким скасувала податкове повідомлення - рішення СДПІ від 26.12.2011р. №0002628012 в частині 35 335,75 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині залишила скаргу без задоволення. На виконання рішення СДПІ видала податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012р. №0000528012 про донарахування ТОВ «ЛЕО» податку на додану вартість в сумі 176 678,75 грн., з яких 141 343,00 грн. - основний платіж:, 35 335,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Отже, з 21.03.2012р. податкове повідомлення - рішення від 26.12.2011р. №0002628012 є відкликаним. Позивач оскаржив рішення від 05.03.2012р. №2497/10-408 та податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012р. №0000528012 до Державної податкової служби України. Рішенням від 17.04.2012р. №6721/6/10-2115 було відмовлено у задоволенні повторної скарги ТОВ «ЛЕО» від 21.03.2012р. №01-32/2/188 на рішення від 05.03.2012р. №2497/10-408 та податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012р. №0000528012 ДПС України. При цьому ДПС України, залишивши без змін вже відкликане податкове повідомлення - рішення СДПІ від 26.12.2011р. №0002628012, в рішенні від 17.04.2012р. №6721/6/10-2115 не надала жодної правової оцінки податковому повідомленню-рішенню від 21.03.2012р. №0000528012.

Позивач не згоден з оскаржуваним повідомленням-рішенням, оскільки Акт перевірки оформлений з порушенням вимог пп. 5.2 п. 5 та пп. 6.1 п. 6 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010р. №984. Відтак Акт перевірки не доводить порушення Товариством п. 187.1 ст. 187, ч. «а» п. 198.1 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 ПКУ. Описова частина та висновок Акту перевірки містять вказівку на порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 та п. 201.4 ст. 201 ПКУ. Проте опис нібито допущеного Товариством порушення п. 187.1 ст. 187 та п. 201.4 ст. 201 ПКУ відповідач в жодній частині Акту перевірки не навів. Відтак висновок Акту перевірки про порушення Товариством п. 187.1 ст. 187 та п. 201.4 ст. 201 ПКУ, який не підтверджений описом порушень, є не більше, ніж домислом відповідача. Описова частина Акту перевірки також не містить вказівки на порушення позивачем ч. «а» п. 198.1 ст. 198 ПКУ та опис цього порушення. Тобто в ході перевірки відповідач такого порушення не встановив. Відтак висновок Акту перевірки про порушення Товариством ч. «а» п. 198.1 ст. 198 ПКУ, який не має підтвердження в описовій частині, є не більше, ніж домислом СДПІ.

За висновком Акту перевірки позивачем неправомірно, внаслідок порушення п. 187.1 ст. 187 та п. 201.4 ст. 201 ПКУ, віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 141 343,00 грн. по податковим накладним, отриманим від контрагента-постачальника ТОВ «Татенерго» (код за ЄДРПОУ 36141572). Однак, вказані норми закону стосуються виключно діяльності продавця - ТОВ «Татенерго», зокрема виникнення у нього податкового зобов'язання за першою подією та виписки ним податкових накладних, а не покупця, яким у спірних господарських операціях з ТОВ «Татенерго» виступав позивач. Відтак ТОВ «ЛЕО» не порушило і вочевидь не могло порушити норми п. 187.1 ст. 187 та п. 201.4 ст. 201 ПКУ, а висновок в Акті перевірки про протилежне є надуманим. Щодо ч. «а» п. 198.1 ст. 198 ПКУ, то, як вбачається з описової частини Акту перевірки, порушення позивачем зазначеної норми податкового законодавства у відносинах з ТОВ «Татенерго» відповідач взагалі не встановив. За таких обставин донарахування ТОВ «ЛЕО» основного платежу з ПДВ за порушення п. 187.1 ст. 187, ч. «а» п. 198.1 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 ПКУ при здійсненні в серпні 2011р. господарських операцій з ТОВ «Татенерго» є необґрунтованим і незаконним. Господарські операції між ТОВ «Татенерго» і ТОВ «ЛЕО» в серпні 2011р. здійснювались за договорами: від 04.01.2011р. №У-02-11, від 29.07.2010р. №У-874-10, від 29.07.2010р. №У-879-10, від 29.07.2010р. №У-894-10, від 29.07.2010р. №У-1007-10, від 29.07.2010р. №У-1013-10, від 29.07.2010р. №У-1028-10, від 29.07.2010р. №У-1033-10, від 29.07.2010р. №У-Ю91-10, від 29.07.2010р. №У-1098-10, від 29.07.2010р. №У-1019-10, від 29.07.2010р. №У-853-10, якими підтверджується реальність здійснених господарських операцій. Договори не визнані недійсними в судовому порядку. Жодним законом також не встановлена недійсність Договорів. Підтвердженням здійснення в серпні 2011р. господарських операцій за Договорами є перерахування позивачем грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Татенерго» в рахунок оплати за ТМЦ, отримання Товариством від ТОВ «Татенерго» ТМЦ, використання позивачем отриманих від ТОВ «Татенерго» ТМЦ у своїй господарській діяльності.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 року №0000528012.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 21.03.2012 року №0000528012.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову, надав суду заперечення в яких вказав наступне. СДПІ ВПП у м. Луганську, на підставі п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 та 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ та відповідно до наказу СДПІ ВПП у м. Луганську від 02.12.2011р. № 547, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЛЕО» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за серпень 2011р., за результатами якої складено акт від 09.12.2011р. №520/08-2/31443937. За результатами перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року ТОВ «ЛЕО» встановлено порушення п.187.1 ст. 187, ч. «а» п. 198.1 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 482 885,00 грн., у тому числі: за серпень 2011 року на суму 482 885,00 грн. У акті перевірки правильно відображено допущені порушення податкового законодавства, оскільки позивачем не надано відповідні первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами ТОВ «Татенерго» та ТОВ ТД «Техенергоснаб», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано. СДПІ ВПП у м. Луганську ДПС, при проведенні перевірки правомірності нарахування податку на додану вартість за серпень 2011р., діяла у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служби України повноважень, тому представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Причиною виникнення спору по справі стало питання щодо включення до складу податкового кредиту сум по операціях з придбання товарів з ТОВ «Татенерго».

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача з 07.12.2011р. по 09.12.2011р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість (далі ПДВ) за серпень 2011р., про що відповідачем складений акт від 09.12.2011р. №520/08-2/31443937 (т.1 а.с.45-57).

Перевіркою, як зазначено у акті, встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, ч. «а» п. 198.1 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні в серпні 2011 року господарських операцій з ТОВ «Татенерго» та ТОВ ТБ «Техенергоснаб»

Відповідачем на підставі акту перевірки від 19.10.2011 року №1901/23-36221647 було винесене податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011р. №0002628012 про донарахування ПДВ у сумі 212 014,50 грн., з яких 141 343,00 грн. - основний платіж, 70 671,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем було оскаржене назване податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби в Луганській області.

За результатами розгляду первинної скарги позивача від 05.01.2012р. №01-32/2/8 (т.1 а.с.60-93) ДПС прийняла рішення від 05.03.2012р. №2497/10-408 (т.1 а.с.94-96), яким:

-скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ від 26.12.2011р. №0002628012 в частині 35 335,75 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції;

-в іншій частині скарга залишена без задоволення.

На виконання рішення від 05.03.2012р. №2497/10-408 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.03.2012 року №0000528012 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 176 678,75 грн., з яких 141 343,00 грн. - основний платіж:, 35 335,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.97).

За висновками, викладеними відповідачем в згаданому Акті, в діяльності позивача податковим органом виявлено порушення, а саме: підприємство ТОВ «Татенерго» - вигодотранспортуючий суб'єкт (транзитер), тобто є суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна (±0,5 %), економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операції що вони здійснюють, - відсутня.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Татенерго» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

При перевірці додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за перевіряємий період та результатів опрацювання відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення додаткових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «ЛЕО» встановлено відхилення між ТОВ «ЛЕО» та ТОВ «Татенерго» у сумі 141343,26 грн.

У зв'язку з чим, ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента - постачальника ТОВ «Татенерго» на загальну суму 141343 грн., у т.ч.: серпень 2011р. - 141343 грн.

Позивач не згоден з вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п.16 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Татенерго» в серпні 2011року здійснювались за договорами поставки товарів: від 04.01.2011р. №У-02-11 (а.с.227-230 т.1), від 29.07.2010р. №У-874-10 (а.с.71-74 т.2), від 29.07.2010р. №У-879-10 (а.с.174-177 т.3), від 29.07.2010р. №У-894-10 (а.с.140-143 т.2), від 29.07.2010р. №У-1007-10 (а.с.232-235 т.3), від 29.07.2010р. №У-1013-10 (а.с.86-89 т.2), від 29.07.2010р. №У-1028-10 (а.с.211-213 т.1), від 29.07.2010р. №У-1033-10 (а.с.167-169 т.1), від 29.07.2010р. №У-1091-10 (а.с.79-81 т.2), від 29.07.2010р. №У-1098-10 (а.с.100-103 т.2).

Вказані договори підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Згідно зазначених договорів постачальник - ТОВ «Татенерго» зобов'язане було поставити товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, вартість обумовлені та інші вимоги до товару у додатку, що є невід`ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснювалася відповідно до письмових заявок покупця, що є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві продукції на суму 848059,55 грн., у тому числі ПДВ 141343,27 грн., на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві наступні податкові накладні:

№ 26 від 25.08.2011 року на суму 17289,48 грн., у тому числі ПДВ 2881,58 грн.(т.1 а.с.171);

№ 13 від 15.08.2011 року на суму 1891,92 грн., у тому числі ПДВ 315,32 грн.(т.1 а.с.215);

№ 25 від 25.08.2011 року на суму 112292,20 грн., у тому числі ПДВ 2048,70 грн.(т.1 а.с.231);

№ 8 від 12.08.2011 року на суму 5457,00 грн., у тому числі ПДВ 909,50 грн.(т.1 а.с.240).

№ 11 від 12.08.2011 року на суму 20496,30 грн., у тому числі ПДВ 3416,05 грн.(т.2 а.с.1);

№ 4 від 11.08.2011 року на суму 1399,92 грн., у тому числі ПДВ 233,32 грн.(т.2 а.с.75);

№ 3 від 10.08.2011 року на суму 7899,48 грн., у тому числі ПДВ 1316,58 грн.(т.2 а.с.77);

№ 15 від 16.08.2011 року на суму 124420,00 грн., у тому числі ПДВ 20736,67 грн.(т.2 а.с.82);

№ 24 від 25.08.2011 року на суму 124420,00 грн., у тому числі ПДВ 20736,67 грн.(т.2 а.с.84);

№ 16 від 16.08.2011 року на суму 5010,00 грн., у тому числі ПДВ 835 грн.(т.2 а.с.90);

№ 22 від 25.08.2011 року на суму 5009,88 грн., у тому числі ПДВ 834,98 грн.(т.2 а.с.91);

№ 19 від 17.08.2011 року на суму 1881.72 грн., у тому числі ПДВ 313,62 грн.(т.2 а.с.104);

№ 17 від 16.08.2011 року на суму 9085,16 грн., у тому числі ПДВ 1514,19 грн.(т.2 а.с.121);

№ 23 від 25.08.2011 року на суму 3426,64 грн., у тому числі ПДВ 571,11 грн.(т.2 а.с.122);

№ 10 від 12.08.2011 року на суму 157700 грн., у тому числі ПДВ 26283,33 грн.(т.2 а.с.144);

№ 14 від 15.08.2011 року на суму 219450,00 грн., у тому числі ПДВ 36575 грн.(т.2 а.с.145);

№ 5 від 11.08.2011 року на суму 9131,87 грн., у тому числі ПДВ 1521,98 грн.(т.3 а.с.157);

№ 21 від 25.08.2011 року на суму 81091,76 грн., у тому числі ПДВ 13515,29 грн.(т.3 а.с.158);

№ 9 від 12.08.2011 року на суму 22745,85 грн., у тому числі ПДВ 3790,98 грн.(т.3 а.с.183);

№ 7від 12.08.2011 року на суму 6385,83 грн., у тому числі ПДВ 1064,31 грн.(т.3 а.с.184);

№ 6 від 11.08.2011 року на суму 11574,54 грн., у тому числі ПДВ 1929,09 грн.(т.3 а.с.236).

Вказані податкові накладні оформлені належним чином, що не заперечується представником відповідача.

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Так, на підтвердження виконання договору було надано відповідачеві під час перевірки та до суду видаткові накладні, заявки позивача на поставку ТМЦ, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, документи, що свідчать про оприбуткування зазначеного товару та використання його в господарської діяльності (прибуткові ордера, накладні вимоги на внутрішнє переміщення, картки складського обліку, акти виконаних робіт, акти на списання товарів тощо) та платіжні доручення про сплату коштів позивачем ТОВ «Татенерго» вартості отриманого товару.

Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності , складена на виконання договорів з контрагентом ТОВ «Татенерго», оформлена належним чином, що не заперечується представником відповідача.

Доводи відповідача про те, що відповідно до висновків акту від 21.11.2011 № 4936/23-36141572 не підтверджено наявність передачі товарів підприємству ТОВ «Татенерго» від контрагентів-постачальників у серпні 2011 року: ПП «АРИКОН»; ПП «ФРІЛАНС»; ТОВ «Компанія «Квік Дан», що свідчить про те, що правочини між вказаними суб'єктами укладались без мети настання реальних наслідків, а тому є порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не створюють юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" з постачальником ТОВ «Татенерго», викладені у акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними доказами.

Доводи відповідача стосовно неналежного оформлення первинних документів бухгалтерської та фінансової звітності, а саме відсутність паспортів на зазначений у договорах товар, на увагу не заслуговують.

Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товарук або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару від контрагента ТОВ «Татенего» підтверджено, здійснення позивачем оплати отриманих товарів підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином, на момент перевірки реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Татенерго» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Зобов'язання за договорами між позивачем та його вказаним контрагентом виконані сторонами договорів у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію.

Доводи відповідача стосовно того, що вказаний вище договір між позивачем та його контрагентом ТОВ «Татенерго» є нікчемним договором, на увагу не заслуговують.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Угоди, які укладені між позивачем та його контрагентом, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій між ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" та ТОВ «Татенерго», здійснених на підставі вищезазначених договорів поставки, ґрунтуються не на результатах перевірки первинних документів позивача, а на акті від 21.11.2011 № 4936/23-36141572 ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Татенерго» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з позивачем та ПАТ «Полтаваобленерго» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, при цьому в акті перевірки від 09.12.2011р. №520/08-2/31443937 відповідачем зазначено, що позивач отримав від ТОВ «Татенерго» і включив до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних номера яких не співпадають з тими податковими накладними, які були надані позивачем під час проведення перевірки та до суду і на підставі яких було сформовано податковий кредит за спірний період.

Крім того, як убачається з акту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 02.03. 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Татенерго» з питання дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання», ПП «Фріланс», ПП «Арикон» та ТОВ «Компанія Квік Дан» за період з 01.04.2011 року» по 31.12.2011 року», перевіркою визначення податкових зобов'язань за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року при здійсненні фінансово-господарських операцій не встановлено їх завищення або заниження при взаємовідносинах з ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» (т.1 а.с.106-122).

Також на виконання вимог ст. 71 КАС України відповідачем не надано до суду ніяких доказів порушення кримінальних справ, які стосуються укладення угод між ТОВ Луганське енергетичне об`єднання» та ТОВ «Татенерго».

Таким чином, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначений договір, укладений між позивачем - з одної сторони та ТОВ «Татенерго» з другої сторони, недійсним, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо самостійного визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

За таких обставин, відповідач не довів суду правомірність своїх висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, його доводи щодо ненадання належним чином оформлених первинних бухгалтерських та фінансових документів, та щодо нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку, про що зазначено у акті перевірки позивача.

Таким чином, висновки відповідача про те, що здійснений правочин між ТОВ «Татенерго» та позивачем, не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, свого підтвердження не знайшли в судовому засіданні, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 05.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 08.06.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2012 року №0000528012 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби України від 21.03.2012 року №0000528012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1766 грн. 79 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят шість грн. 79 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 08 червня 2012 року.

СуддяО.П. Островська