Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а/1570/8266/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/8266/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - ОСОБА_5 (по довіреності)

представник позивача - ОСОБА_2 (по довіреності)

представник позивача - ОСОБА_3 (по довіреності)

представник відповідача - ОСОБА_4 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Лєсік & Т»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Державної податкової служби про визнання протиправними податкові-повідомлення рішення №0001122301, №0001112301 та №0001102301 від 16.05.2011 року та їх скасування,

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось приватне підприємство «Лєсік & Т»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкові-повідомлення рішення №0001122301, №0001112301 та №0001102301 від 16.05.2011 року та їх скасування.

В судовому засіданні 31.05.2012 року представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001122301, №0001112301 та №0001102301 від 16.05.2011 року зазначили, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкові повідомлення -рішення №0001122301, №0001112301 та №0001102301 від 16.05.2011 підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с. 119-130 т. 7).

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимогах позивача, пояснивши, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов . Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

В період з 25.02.2011р. по 08.04.2011р. ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена планова документальна виїзна перевірка приватного підприємства «Лєсік & Т», код за ЄДРПОУ 32153060, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки було складено акт №740/49/23-02/32153060 від 08.04.2011 р. (а.с.112-145 т.V), згідно з яким ДПІ у Київському районі м. Одеси встановлені порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Лєсік & Т" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані на порушення ст. ст. 662, 655 та ст. 656 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, ст. 203, п. 1, п. 2 ст. ст. 215, 216, 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України встановлені нікчемні правочини:

ПП "Лєсік & Т" при придбанні товарів (послуг) на загальну суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 3604118 грн., у т.ч.:

- від ПП "РАСИНГ ГРУП", код 37060746 на суму податкового кредиту 107070,06 грн., у т.ч.: за вересень 2010 р. 39024,06 грн., за жовтень 2010р. 68046,00 грн.

- від ПП "Ространсагро", код 33429448 на суму податкового кредиту 32853,37 грн., у т.ч.: за листопад 2010р. 32853,37 грн.,

- від ПП "Астраком", код 35512946 на суму податкового кредиту 4854,12грн., у т.ч.: за липень 2010р. 4854,12 грн.,

- від ПП „Альтекс-Юг", код 37048928 на суму податкового кредиту 316763,83 грн., у т.ч.: за листопад 2010р. 316763,83 грн.,

- від ПП „ІНТЕР-ТОРГСНАБ", код 37262527 на суму податкового кредиту 149235,40 грн., у т.ч.: за грудень 2010р. 149235,40 грн.,

- від ПП „Стилет - Юг" на суму податкового кредиту 686263,60 грн., у т.ч.: за жовтень 2010р. 160 512,57 грн., за листопад 2010р. 525 751,03 грн.

- від ПП «Адріатика-Н», код 35674680 на суму податкового кредиту 7694,40 грн., у т.ч.: за липень 2010р. 7694,40грн.,

- від ПП Агротранс», код 36420034 на суму податкового кредиту 207010,56 грн., у т.ч.: за вересень 2010р. 21 987,23 грн., за листопад 2010р. 97821,33 грн., за грудень 2010р. 87202,00 грн.,

- від ПП АФ „Астарта", код 36838337 на суму податкового кредиту 17875,00 грн., у т.ч.: за грудень 2010р. 17875,00 грн.,

- від TOB "Транс-Тейд-Ком", код 36621969 на суму податкового кредиту 86183,64 грн., у т.ч.: за серпень 2010р. 55 443,46 грн., за вересень 2010р. 30740,18 грн.,

- від TOB "Укрторгмед", код 34852255 на суму податкового кредиту 73845,17 грн., у т.ч.: за листопад 2010р. 7 845,17 грн.,

- від TOB "Шер К", код 33436701 на суму податкового кредиту 423805,33 грн., у т.ч.: за листопад 2010р. 423805,33 грн.,

- від TOB "ШТОРМ" , код 31657105 на суму податкового кредиту 673977,75 грн., у т.ч.: за липень 2010р. 673977,75 грн.,

- від TOB "Агромарин - М", код 37104044 на суму податкового кредиту 34238,00 грн., у т.ч.: за жовтень 2010р. 16954,67 грн., за листопад 2010р. 17283,33 грн.;

- від TOB «Агроникс-М», код 37157253 на суму податкового кредиту 130730,00 грн., у т.ч.: за жовтень 2010р. 130730,00 грн.,

- від TOB «Ватикан - Arpo», код 35673780 на суму податкового кредиту 8851,10 грн., у т.ч.: за липень 2010р. 8851,10 грн.,

- від TOB «Инвест ЛТД», код 36700935 на суму податкового кредиту 37248,40 грн., у т.ч.: за серпень 2010р. 37248,40 грн.,

- від TOB «Магнолія - Л», код 36057292 на суму податкового кредиту 130868,83 грн., у т.ч.: за листопад 2010р. 113 007,50 грн., за грудень 2010р. 17 861,33 грн.;

- від TOB «Флорін», код 34490335 на суму податкового кредиту 241901,91 грн., у т.ч.: за липень 2010р. 241901,91 грн.,

- від TOB "Українська Зернова Логістична Компанія", код 36505023 на суму податкового кредиту 232847,50 грн., у т.ч.: за липень 2010р. 232847,50 грн. та

ПП "Лєсік & Т" при продажу товарів (послуг) на адресу покупців на суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 3604117,97 грн.;

- на порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на прибуток у сумі 6 204 991 грн., у т.ч. по періодам: за 3 квартал 2010 року у сумі 2764 909 грн.; за 9 місяців 2010 року у сумі 2764 909 грн.; за 4 квартал 2010 року у сумі 3440082 грн.; за 2010 рік у сумі 6 204 991 грн.

- за перевіряємий період ПП «Лєсік & Т» безпідставно виписані контрагентами - продавцями податкові накладні, які не можуть розглядатись в якості необхідного підтвердження податкових зобов'язань продавців та податкового кредиту покупця, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97 - ВР (із змінами та доповненнями), що в свою чергу привело до порушення п.п. 7.2.6. п.7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, внаслідок чого перевіркою встановлено:

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті (рядок 27 Декларації) всього у сумі 1307181 грн.;

- завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду: за квітень 2010р. у сумі 11667 грн., за травень 2010р. у сумі 11667 грн., за червень 2010р. у сумі 11667 грн., за липень 2010р. у сумі 224114 грн.; за серпень 2010р. у сумі 603209 грн.; за вересень 2010р. у сумі 428383 грн.; за жовтень 2010р. у сумі 428383 грн.; за листопад 2010р. у сумі 698053 грн.; за грудень 2010р. у сумі 636166 грн.

- на порушення п. 2.8 ст. 2 Положення "Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 № 637 встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі у сумі 5000 грн.:

- на порушення п.п.1.1 ст.1, п.2.1 ст.2, п.п.3.1.3 п.3.1, п.3.4 ст. 3, п. 4.3, п.п.4.2.12 п. 4.2, п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8, ст.16, п.17.2 ст.17, п.п. а п.19.2 ст. 19, п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-ІУ, у наслідок чого занижено податку з доходів фізичних осіб за січень - лютий 2010р. у розмірі 1957,65 грн.

- п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003р. у зв'язку з чим за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб за період з січня по грудень 2010р. нарахована пеня у розмірі 781,29 грн.

Судом встановлено, що з висновками зазначеного акту перевірки №740/49/23-02/32153060 від 08.04.2011 р. та встановленими в ньому порушеннями, посадові особи позивача не погодилися та від підпису відмовилися (а.с.145 т.V).

16 травня 2011 року відповідачем на підставі вищевказаного Акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення №0001122301 (а.с.147 т.V) , яким визначено суму зменшеного ПП «Лєсік & Т»розміру від'ємного значення суми ПДВ за 2-ге півріччя 2010р. в сумі 2 027 313 грн.; № 0001102301 (а.с.146 т.V) , яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ПП «Лєсік & Т»в сумі 1 088 040 грн., в тому числі 870 432 грн. за основним платежем, 217 608 грн. за штрафними фінансовими санкціями та №0001112301 (а.с.148 т.V) , яким визначено суму збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ПП «Лєсік & Т»в сумі 7 756 238 грн. 75 коп., в тому числі 6 204 991 грн. за основним платежем, 1 551 247 грн. 75 коп. за штрафними фінансовими санкціями.

Судом також встановлено, що позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржило їх в адміністративному порядку до ДПА в Одеській області та до ДПА України.

Однак, ДПА в Одеській області своїм рішенням від 22.07.2011р. за № 25469/10/25-0007 (а.с.151-156 т.V) та ДПА України рішенням від 29.09.2011р. за № 2621/6/10-2115 (а.с.158-159т.V), залишили без задоволення зазначені скарги ПП «Лєсік & Т», а оскаржувані повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з рішеннями податкових органів та вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Лєсік & Т»оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог ПП «Лєсік & Т» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено вище, відповідачем за результатами перевірки був прийнятий Акт №740/49/23-02/32153060 від 08.04.2011 р. , але з вказаним актом перевірки позивач був не згодний та від підпису відмовився. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно положень ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи на загальних підставах.

Щодо перевірки відображених у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 показників за період з 01.01.10 по 31.12.10 р з урахуванням встановлених порушень, зазначених у висновках матеріалів зустрічних перевірок по взаємовідносинам з: TOB «Флорін», ПП «Адріатика-Н», ПП "Астраком", TOB «Ватикан - Arpo», TOB «ШТОРМ»TOB "Транс-Тейд-Ком", TOB «Інвест ЛТД», ПП Агротранс», ПП "РАСИНГ ГРУП", ПП „Стилет - Юг", TOB «Агроникс -М», TOB "Агромарин - М", TOB "Шер К", TOB "Укрторгмед", TOB «Магнолія - Л», ПП „Альтекс-Юг", ПП Агротранс», ПП "Ространсагро", ПП „ІНТЕР-ТОРГСНАБ", ПП АФ «Астарта», ТОВ «Українська Зернова Логістична Компанія», встановлено завищення на загальну суму 18020589,90 грн., у т.ч.: за 3 квартал 2010 року у сумі 5608613 грн.; за 9 місяців 2010 року у сумі 5608613 грн.; за 4 квартал 2010 року у сумі 12411977 грн.

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між ПП «Лєсік & Т»та відповідними контрагентами були укладені Договори поставки сільськогосподарської продукції. Вказане, також відображено в акті перевірки.

Вищезазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагентів . При цьому всі господарські операції з контрагентами відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договорів, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні.

В свою чергу, ПП «Лєсік & Т» прийняло зазначений товар у вказаних податкових накладних та оплатило його.

Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів поставки сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі -Закон) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, суд вважає зазначити, що в Законі міститься певна норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків, а саме податкову накладну.

Як встановлено та підтверджено в самому акті перевірки, всі податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит за період перевірки з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року були надані перевіряючим.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи , держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на вищезазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочини, укладені позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена їх нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання таких угод недійсними.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, з пояснень представників позивача вбачається та документально підтверджено , що усі товари та послуги, що були придбані у контрагентів на умовах СРТ- ДП «Херсонський морський торгвий порт», Херсонський КХП, ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»із застосуванням правил «ІНКОТЕРМС», ТОВ «Боріваж», товар фактично був використаний позивачем в господарській діяльності шляхом прямих поставок на адресу інших контрагентів.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС у висновках акту перевірки №740/49/23-02/32153060 від 08.04.2011року про порушення ПП «Лєсік & Т»п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) .

Щодо правомірності включення до складу валових витрат сум, сплачених (нарахованих) ПП «Лєсік & Т» у зв'язку з придбанням товарів, послуг у TOB «Флорін», ПП «Адріатика-Н», ПП "Астраком", TOB «Ватикан - Arpo», TOB «ШТОРМ»TOB "Транс-Тейд-Ком", TOB «Інвест ЛТД», ПП Агротранс», ПП "РАСИНГ ГРУП", ПП „Стилет - Юг", TOB «Агроникс -М», TOB "Агромарин - М", TOB "Шер К", TOB "Укрторгмед", TOB «Магнолія - Л», ПП „Альтекс-Юг", ПП Агротранс», ПП "Ространсагро", ПП „ІНТЕР-ТОРГСНАБ", ПП АФ «Астарта», ТОВ «Українська Зернова Логістична Компанія», ПП «Агроера 2009», ТОВ «Агро-Гелеос», ПП «Альбатрос-Південь» , суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями, (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як зазначено в акті перевірки, ПП «Лєсік & Т»завищено валові витрати на суму 6 204 991 грн. , з чим суд не погоджується, оскільки відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, на підставі яких до складу валових витрат включені витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послу), були надані в ході перевірки, що не заперечувалось представником відповідача, та всі вищевказані витрати сплачені (нараховані) протягом відповідних звітних періодів.

Таким чином, суд також вважає необґрунтованим та безпідставним посилання ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС у висновках акту перевірки № 740/49/23-02/32153060 від 08.04.2011року про порушення ПП «Лєсік & Т» п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) .

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, які обґрунтовують відомості, викладені у податковій накладній є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивачем та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки № 740/49/23-02/32153060 від 08.04.2011 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «Лєсік & Т» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001122301, №0001112301 та №0001102301 від 16.05.2011 року, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов приватного підприємства «Лєсік & Т»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001122301, №0001112301 та №0001102301 від 16.05.2011 року.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 06 червня 2012 року.

Суддя Бутенко А.В.

.