Постанова

від 24.05.2012 по справі 16323/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 травня 2012 р. Справа № 2-а-16323/11/2070

Колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді -Супрун Ю.О.,

Суддів - Біленського О.О., Бездітко Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Халабурдіна С.В.,

представників відповідача - Лактіонової О.В., Ламанової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТ 2005»(надалі за текстом ТОВ "Рост-2005"), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області ДПС), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення за № 0001610854 від 28.11.2011 року, за № 0001620854 від 28.11.2011 року, та за № 0001630854 від 28.11.2011року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що висновки суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 15.11.2011 року № 2168/23-1/33204152, є помилковими. Позивач стверджує, що відповідач при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів пп. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін, безпідставно прирівняв ціни продажу оптом та у роздріб. Крім того, зазначив, що виплату дивідендів податковий орган помилково розцінив як додаткове благо.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, посилаючись на доводи, викладені ним у позові та зазначені під час розгляду справи в суді.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у запереченні та зазначені у суді, а саме: в обґрунтування заперечень проти позову зазначили, що оскільки позивач продавав товари у роздріб за оголошеною ціною, то вона є ринковою та справедливою, а тому був зобов'язаний продавати такі товари за такою ж ціною й оптом. На його думку, невиконання податковим органом умов для визначення рівня звичайних цін, встановлених п.п. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень. Крім того, вказував, що оскільки засновникам виплачено дивідендів на 12750,00 грн. більше, то ці кошти не є безпідставно отриманими, а є додатковим благом, а крім того, позивач зобов'язаний сплатити таку суму до бюджету, оскільки ця виплата проводилася в рамках виплати дивідендів. На його думку, подвійне оподаткування не є порушенням чинного законодавства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати в порядку ст. ст. 52, 133, 160, 165 КАС України, замінено неналежного відповідача - Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові його правонаступником - Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів виходить з таких підстав та мотивів.

Колегією суддів встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справи матеріалами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005", місцезнаходження 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, б. 18, кв. 907, ЄДРПОУ 33204152, зареєстровано у виконавчому комітеті Харківської міської ради 07.10.2004 року за № 14801020000002247.

З 16.02.2005 року ТОВ "РОСТ 2005" є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, що підтверджується свідоцтвом № 100159776 від 23.01.2009 року.

Фахівцями податкової установи проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «РОСТ 2005» з питань дотримання податкового законодавства за період: 01.01.2009 року по 18.10.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 18.10.2011 року, за результатами якої встановлено порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 543857 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009 року у сумі 424756 грн. та за ІV квартал 2009 року в сумі 119101 грн.; п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 434880 грн., в тому числі за вересень 2009 року у сумі 339805 грн. та за жовтень 2009 року у сумі 95075 грн..

За наслідками зазначеної перевірки фахівцями податкової установи було складено відповідний акт за № 2168/23-1/33204152 від 15 листопада 2011 року.

На підставі вказаного Акту перевірки, начальником СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області ДПС складено податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року, а саме № 0001610854, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 679 821,25 грн., № 0001620854, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 543 600,00 грн., № 0001630854, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14 705,80 грн..

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток було застосування податковим органом звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач, ТОВ «РОСТ 2005», здійснював господарську діяльність з роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами у супермаркеті «РОСТ», розташованому біля станції метро «Завод імені Малишева»у м. Харкові.

Так, вказане приміщення супермаркету за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, позивач використовував на підставі договору оренди № 1 від 01.07.2009, укладеного з СУАП «Європоль»у формі ТОВ.

Загальними зборами учасників ТОВ "РОСТ-2005" від 26 липня 2011 року прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ «РОСТ 2005».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Аналіз положень статей 43-45 Господарського кодексу України, у системному зв'язку з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»свідчить, що засновники вправі прийняти рішення про припинення діяльності створеного ними господарського товариства та припинити підприємницьку діяльність, при цьому законодавство України не містить жодних обмежень з цього приводу.

У свою чергу, зміст припинення підприємницької діяльності означає, що підприємницька діяльність завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, продажем товарів, здійсненням дій щодо стягнення дебіторської заборгованості, проведенням розрахунків з кредиторами, тощо.

Як наслідок, за договором поставки № 1 від 31.08.2009 року ТОВ «РОСТ-2005»продало ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»продукти харчування, непродовольчі товари, які залишалися у власності ТОВ «РОСТ-2005»на момент припинення підприємницької діяльності, на умовах поставки DDP -Інкотермс в редакції 2000 року.

Судом встановлено, що продаж товарів на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»відбувся не нижче від ціни придбання, однак частину товару було продано за договором поставки № 1 від 31.08.2009 за ціною, яка дорівнювала ціні придбання цього товару ТОВ «РОСТ 2005».

Відповідач вважає, що продаж частини залишків товару не міг відбуватися за ціною його придбання, оскільки позивач продавав цей товар у роздріб за вищою ціною.

При цьому, відповідач в акті перевірки зазначив, що в даному випадку звичайною ціною реалізації товарів на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»є ціна, за якою дані товари реалізовувались підприємством в торгівельній мережі, тобто, роздрібні ціни торгівельної мережі з урахуванням націнки є ринковими, справедливими, прилюдно оголошеними, а, отже, звичайними.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суб'єкта владних повноважень, оскільки він суперечить вимогам закону, виходячи з наступного.

Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України визначено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Таким чином, до відносин застосовуються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Аналіз правил визначення звичайної ціни, встановлених пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дає підстави для висновку про те, що обґрунтування рівня звичайних цін вимагає врахування не тільки цін на однорідні та ідентичні товари у відповідний період, але й особливостей умов поставки, рівня рентабельності відповідної категорії товару, його якості, терміну придатності та інших факторів, які впливають на процес ціноутворення.

Колегія суддів вважає, що відповідач при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів пп. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін.

Так, з акту перевірки вбачається та це визнав представник відповідача у судовому засіданні, що податковою інспекцією не враховувалися рівень цін на однорідні та ідентичні товари у відповідний період, особливості умов поставки у роздріб та оптом, рівень рентабельності відповідної категорії товару, його якості, термін придатності, а також будь-які інші фактори.

Крім того, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами виключно у співставних умовах.

Однак, оптовий продаж та роздрібний не є співставними умовами, проте відповідач на зазначену вимогу закону уваги не звернув та зробив висновок про застосування звичайних цін.

Також колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що ціна у роздріб включає в себе цілу низку витрат (орендна плата за приміщення торгового залу, складів, сплата за електроенергію, заробітна плата продавцям, консультантам, касирам, охоронцям, менеджерам, адміністрації, забезпечення роботи та оплата систем відео спостереження, охолодження, протипожежної безпеки), а тому економічно обґрунтованим є те, що оптова ціна нижча за роздрібну.

Помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України є висновок податкового органу, що роздрібні ціни з торгівельною націнкою є ринковими та справедливими для умов продажу оптом. Так, зрозуміло, що у випадку придбання товару оптом за роздрібною ціною покупець такого товару здійснить власну торгівельну націнку, та пропонуватиме його для продажу вже з подвійною роздрібною торгівельною націнкою. Суб'єкт владних повноважень ані в акті перевірки, ані в запереченнях проти позову не навів будь-яких мотивів в обґрунтування того, що ціна продажу з подвійною роздрібною торгівельною націнкою є, як ним зазначено, ринковою, справедливою.

При цьому, як встановлено судом, суб'єктом владних повноважень взагалі не проведено будь-якого аналізу цін на ідентичні та однорідні товари у цей період, умов поставки, асортимент товару (зокрема про наявність товарів соціального призначення з регульованими цінами), наявність фактичних можливостей здійснювати торгівлю та економічних передумов продажу товару оптом за роздрібною ціною.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає припущенням твердження відповідача про ринковий та справедливий характер цін з роздрібною торгівельною націнкою для оптового продажу.

Більше того, судом встановлено, що деякі товари, які були продані на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»за ціною вищою ніж ціна придбання, що спростовує висновок акту перевірки про продаж товару на рівні цін придбання.

Зокрема, накладна № ХВ90806010 від 07.08.2009 року свідчить, що ТОВ «РОСТ 2005»придбав у ТОВ «ДК Європродукт»сік яблучно-персиковий за ціною 5,10 грн., а продав на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»за 5,93 грн.; накладна № 15554 від 05.08.2009 свідчить, що ТОВ «РОСТ 2005»придбав у ДП «Пілснер Україна»пиво «Гессер», світле, Австрія за ціною 8,94 грн., а продав на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»за 9,36 грн.; видаткова накладна № 92348 від 06.07.2009 свідчить, що ТОВ «РОСТ 2005»придбав у ТОВ «Каміон-Оіл»швидку промивку двигуна 0,3 л., за ціною 25,18 грн., а продав на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»за 27,27 грн.; видаткова накладна № 97880 від 27.07.2009 свідчить, що ТОВ «РОСТ 2005»придбав у ТОВ «Каміон-Оіл»оливу моторну напівсинтетичну за ціною 49,26 грн., а продав на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»за 55,25 грн. тощо.

Таким чином, продаж частини залишків товарів за ціною придбання, при тому що інша частина, в рамках цього ж договору, продавалася за вищою ціною, ніж ціна придбання, не надавав підстав для застосування звичайних цін та визначення податкового зобов'язання.

Те, що товари у будь-якому випадку були продані за ціною не нижче ціни придбання визнається сторонами, встановлено відповідачем в акті перевірки, а також вбачається з досліджених колегією суддів копій первинних документів.

Також колегія суддів зазначає про довільне тлумачення та застосування відповідачем терміну продаж товарів шляхом прилюдного оголошення ціни.

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, підпунктом 1.20.3 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено спеціальне правило, за яким звичайною визнається ціна, що міститься у такому оголошенні, а відповідно до підпункту 1.20.4 пункту 1.20 цієї статті якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або їх продаж здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажу.

Звичайний роздрібний продаж товарів у магазині не свідчить про прилюдне оголошення ціни у розумінні підпункту 1.20.3 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для оптового продажу, оскільки в даному випадку відсутнє проведення конкурсу, аукціону, біржових пропозицій тощо.

Крім того, ціни у магазині були запропоновані саме у роздрібному продажу для фізичних осіб, у зв'язку з чим суд погоджується з доводами позивача про те, що немає жодних підстав вважати, що яка-небудь особа погодилася б на придбання товару великою оптовою партією за цінами з роздрібною торгівельною націнкою.

Також колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовано зазначив, що до моменту прийняття рішення про припинення діяльності, ТОВ «РОСТ 2005»велися витрати в цілому на здійснення господарської діяльності (зберігання товару, оплата праці, функціонування систем вентиляції та кондиціювання, сплата оренди тощо), які забезпечували нормальну роботу супермаркету в цілому. У свою чергу, ті товари, які були продані ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»(залишки) окремо б не реалізовувалися, а, отже, не зберігалися.

Суб'єкт владних повноважень такого висновку належними та допустимими доказами не спростував, не навів жодних обґрунтувань, які б ставили під сумнів економічну доцільність продажу залишків товару на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова».

Отже, операція з продажу залишків товару на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова», враховуючи те, що частина товарів продавалася вище ціни придбання, в цілому носила прибутковий характер.

Податкові декларації ТОВ «РОСТ 2005»з податку на прибуток свідчать, що його діяльність була прибутковою, а продаж частини залишків товару за ціною придбання, в умовах, що встановлені судом, був вимушеною та економічно обґрунтованою мірою, вчиненою в тому числі з метою уникнення додаткових витрат.

Посилаючись на п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач з тих же підстав дійшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховним судом України у постанові від 07.11.2011 у справі за позовом ПрАТ «Зап-Екоресурс»до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя викладено правову позицію за якої з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем для визначення звичайної ціни не використовувалися ані статистичні документи, ані відомості, надані уповноваженим державним органом.

За таких обставин, відповідач не довів наявності підстав для застосування звичайних цін, не обґрунтував чому ціна роздрібного продажу для умов продажу оптом є звичайною, не виконав жодної з умов, передбачених законом, для застосування звичайних цін, з метою визначення звичайної ціни не користувався інформацією наданою уповноваженим державним органом, тобто у порушення вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилався як на підставу таких дій, дійшов до незаконного висновку про необхідність визначення податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідач жодними доказами не довів, що ціни, за якими товари були продані на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»не відповідають рівню справедливих ринкових цін.

За таких обставин, ціни, за якими позивач продав залишки товарів на адресу ТОВ «Союз супермаркетів Харкова»є звичайними.

Таким чином, Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби зроблено безпідставний та бездоказовий висновок про заниження ТОВ «РОСТ 2005»податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 543 857,00 грн. та з ПДВ у розмірі 434 880,00 грн.

На підставі викладеного, податкові повідомлення-рішення № 0001610854, № 0001620854 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001630854 у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1 954,8 грн. колегія суддів виходить з такого.

07.04.2011 загальними зборами учасників ТОВ «РОСТ 2005»прийнято рішення про виплату дивідендів у сумі 5 355 000,00 грн., про що свідчить протокол загальних зборів.

Відповідно до п.п. 170.5.1. п. 170.5. ст. 170 ПК України встановлено, що податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Отже, ТОВ «РОСТ 2005» при виплаті дивідендів на користь засновників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було податковим агентом.

Пунктом 167.2. ст. 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як доходи у вигляді дивідендів.

З викладеного вбачається, що Позивач, як податковий агент, був зобов'язаний перерахувати податок з доходів фізичних осіб у розмірі 267 750,00 грн. (5 355 000,00 грн. х 5%) до бюджету.

Тобто, з суми 5 355 000,00 грн. позивач мав виплатити 5 087 250,00 грн. засновникам, а 267 750,00 грн. перерахувати податок з доходів фізичних осіб.

У той же час, судом встановлено та визнано сторонами, що позивач виплатив засновникам 5 100 000, грн., а податку перерахував 255 000,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов до висновку про те, що оскільки засновникам було виплачено дивідендів на 12 750,00 грн. більше, ніж було необхідно (за вирахуванням податку), то такі грошові кошти необхідно сплатити до бюджету, а також додатково потрібно сплатити податок з доходів фізичних осіб за отримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 додаткового блага у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком контролюючого органу, оскільки фактично висновки податкового органу зводяться до подвійного обкладання податком однієї суми.

Відповідно до абзацу «г»п.п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Протокол загальних зборів учасників про виплату дивідендів свідчить, що засновникам виплачено саме дивіденди.

Тому, жодних підстав вважати, що засновниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримано додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, на думку колегії суддів, немає.

Відповідач не зазначив на відшкодуванням яких саме грошових або майнових втрат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була проведена помилкова виплата суми у розмірі 12 750,00 грн. За таких обставин, законні підстави для висновку про те, що помилкова сплата засновникам вказаних грошових коштів (які були повернуті) є додатковим благом у розумінні абзацу «г»п.п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 ПК України відсутні.

Більше того, представники відповідача у судовому засіданні визнали, що перевіркою не встановлено жодних втрат або витрат ОСОБА_4 та ОСОБА_5, наявність яких є обов'язковою для оподаткування додаткового блага за даним пунктом, а тому підстав для оподаткування помилкового тимчасового отримання грошових коштів за правилами абзацу «г»п.п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 ПК України немає.

У той же час, суд зазначає, що оскільки грошові кошти у сумі 12 750,00 грн. були отримані без належних правових підстав, то настають наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Отже, оскільки грошові кошти у розмірі 12 750,00 грн. є безпідставно отриманими, то вони підлягали поверненню ТОВ «РОСТ 2005».

Касові ордери свідчать, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернуто грошові кошти у сумі 12 750,00 грн. на адресу ТОВ «РОСТ 2005».

Після цього, про що свідчить квитанція від 08.12.2011, позивачем перераховано до бюджету 12 751,00 грн. податку з доходів фізичних осіб ( 12 750,00 грн. -податок, 1,00 грн. -штрафна санкція).

Таким чином, відповідачем в акті перевірки обґрунтовано зазначено про заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12 750,00 грн., які й були сплачені позивачем разом з штрафною санкцією.

На підставі того, що позивач сплатив 12 751,00 грн. податку з доходів фізичних осіб, а визначення податкового зобов'язання у розмірі 1 953,80 грн. є незаконним, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення у частині донарахування податкового зобов'язання в суму 1 953,80 грн. підлягають задоволенню.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001620854, № 0001610854, а також № 0001630854 у частині визначення зобов'язання у розмірі 1953,8 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 1,00 грн. незаконними.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості складених ним податкових повідомлень-рішень.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова Харківської області ДПС, приймаючи оскаржувані рішення, діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак вони підлягають скасуванню.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ 2005»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0001610854 від 28.11.2011 року про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005" за платежем податок на прибуток за основним платежем у розмірі 543857,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 135964,25 грн..

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0001620854 від 28.11.2011 року про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005" за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 434880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 108720,00 грн..

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0001630854 від 28.11.2011 року у частині збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005" за платежем податок на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 1953,80 грн. та застосування штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 18, кв. 907, код ЄДРПОУ 33204152) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 (двадцять вісім) гривень 23 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29.05.2012 року.

Головуючий суддя Супрун Ю.О.

Судді Біленський О. О.

Бездітко Д. В.